 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ.Хворі,які перенесли ІМ, на диспансерно-поліклінічному етапі відноситься до категорії облич, що страждають хронічною ИБС із постінфарктним кардіосклерозом. Задачі фізичної реабілітації на цьому етапі наступні: відновлення функції серцево-судинної системи шляхом включення механізмів компенсації кардіального і экстракардіального характеру; підвищення толерантності до фізичних навантажень; вторинна профілактика ИБС; відновлення працездатності і повернення до професійної праці, збереження відновленої працездатності; можливість часткового чи повного відмовлення від ліків; поліпшення якості життя хворого. Поліклінічний етап реабілітації ряд авторів поділяє на 3 періоди: на щадний, щадно-тренуючий і тренуючий. Деякі додають четвертий- підтримуючий. Найкращою формою є тривалі тренувальні навантаження. Вони протипоказані тільки при: аневризмі лівого шлуночка, частих приступах стенокардії малих зусиль і спокою, серйозних порушеннях серцевого ритму (миготлива аритмія, часта політопна чи групова екстрасістолія, пароксізмальна тахікардія, артеріальна гіпертензія зі стабільно підвищеним діастолічним тиском (вище 110 мм рт. ст.), похилості до тромбоемболічних ускладнень. До тривалих фізичних навантажень хворим, які перенесли ІМ, дозволяється приступати через 3 – 4 місяці після його виникнення. За функціональними можливостями, визначених за допомогою велоергометрії, спіроэргометрії чи клінічним данним, хворі відносяться до 1 – 2-го функціональних класів – сильна група, чи 3-му – слабка група. Якщо заняття (групові, індивідуальні) проводяться під спостереженням інструктора ЛФК, медичного персоналу, то вони називаються контрольованими чи частково контрольованими, проведеними в домашніх умовах за індивідуальним планом. На поліклінічному етапі ефективна методика фізичної реабілітації, яка розроблена Л.Ф. Ніколаєвою, Д.А. Ароновим і Н.А. Білою. Курс тривалих контрольованих тренувань поділяється на 2 періоди: підготовчий, тривалістю 2 – 2,5 місяці, і основний, тривалістю 9 – 10 місяців (останній підрозділяється на 3 підперіода). У підготовчому періоді заняття проводяться груповим методом у залі 3 рази в тиждень по 30 – 60 хв. Оптимальне число хворих у групі 12 – 15 чоловік. У процесі занять методист повинний стежити за станом що займаються: по зовнішніх ознаках стомлення, по суб'єктивних відчуттях, ЧСС, частоті дихання й ін. При позитивних реакціях на ці навантаження хворих переводять в основний період тривалістю 9 – 10 місяців. Він складається з етапів. Перший етап основного періоду триває 2 – 2,5 місяці. У заняття на цьому етапі включаються: 1. Вправи в режимі, що тренують, з числом повторень окремих вправ до 6 –8 разів, виконуваних у середньому темпі. 2. Ускладнена ходьба (на носках, п'ятах, на внутрішній і зовнішній стороні стопи по 15 – 20 с.). 3. Дозована ходьба в середньому темпі у вступній і заключній частинах заняття; у швидкому темпі (120 кроків/хв), двічі в основній частині (4 хв.). 4. Дозований біг у темпі 120 - 130 кроків/хв чи ускладнену ходьбу («лижний крок», ходьба з високим підйомом коліней у протягом 1хв). 5. Тренування на велоергометрі з дозуванням фізичного навантаження за часом (5 – 10 хв) і потужності (75% індивідуальної граничної потужності). При відсутності велоергометра можна призначити сходження по сходинках тієї ж тривалості. 6. Елементи спортивних ігор. ЧСС під час навантажень може складати 55 – 60% граничної в хворих ІІІ ФК (слабка група) і 65 – 70% - у хворих І ФК («сильна група»). При цьому пік ЧСС може досягати 135 уд/хв, з коливаннями від 120 до 155 уд/хв. Під час занять ЧСС типу «плато» може досягати 100 – 105 уд/хв у слабкій і 105 – 110 – у сильної підгрупах. Тривалість навантаження на цьому пульсі – 7 – 10 хв. На другому етапі (тривалість 5 місяців) програма тренувань ускладнюється, збільшуються вага і тривалість навантажень. Застосовуються дозований біг у повільному і середньому темпі (до 3 хв), робота на велоергометре (до 10 хв) з потужністю до 90% від індивідуального граничного рівня, гри у волейбол через сітку (8 –12хв) із забороною стрибків і однохвилинним відпочинком через кожні 4 хв. ЧСС при навантаженнях типу «плато» досягає 75% від граничного в слабкій групі і 85% - у сильній. Пік ЧСС досягає 130 – 140 уд/хв. Зменшується роль ЛГ і збільшується значення циклічних вправ і ігор. На третьому етапі тривалістю 3 місяці відбувається інтенсифікація навантажень не стільки за рахунок збільшення «пікових» навантажень, скільки внаслідок подовження фізичних навантажень, типу «плато» (до 15 – 20 хв). ЧСС на піку навантаження досягає 135 уд/хв у слабкій і 145 – у сильної підгрупах; приріст пульсу при цьому складає більш 90% стосовно ЧСС спокою і 95 – 100% стосовно граничної ЧСС. 5.2. Теоретичні питання до заняття: 1. Етапи реабілітації при інфаркті міокарда; 2. Режими рухової активності при ІМ на стаціонарному етапі; 3. Режими рухової активності при ІМ на санаторному етапі 4. Режими рухової активності при ІМ на амбулаторному етапі 5. Програми реабілітації при ІМ; 6. Форми та методи ЛФК при ІМ; 7. Протипокази до призначення ЛФК при ІМ.
5.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті: 1. Заповнення медичної документації (ф.042/у). 5.4. Матеріали для самоконтролю: А. Питання для самоконтролю: 1. Покази до фізичної реабілітації при ІМ. 2. Протипокази до фізичної реабілітації при ІМ. 3. Класи важкості при ІМ. Б. Задачі для самоконтролю: 1. 2. 3. В. Тести для самоконтролю: Див.додаток Література: Основна: 1. Лікувальна фізкультура та спортивна медицина: підручник/ Клапчук В.В., Дзяк Г.В., Муравов Г.В. та ін; за ред. В.В.Клапчука, Г.В.Дзяка.-К.: Здоров’я., 1995.-312с.
Додаткова: 1.Попов С.Н.Физическая реабилитация. -Ростов-на Дону, 1999.- 420с 2.Полянська О.С. Амеліна Т.М. Основи реабілітації, лікувальної фізичної культури, фізіотерапії, масажу За ред.. проф.. Клапчука В.В., Полянської О.С.- Чернівці, Прут.-208с. 3.Полянська О.С., Тащук В.К. Медична і соціальна реабілітація. Навчальний посібник.-Чернівці.:Мед академія.-2004.-232с. 4. Епифанов В.А. Восстановительная медицина.-М.:ГЭОТАР-Медиа, 2007.-592с. . Тести до методичної вказівки за темою:“ Фізична реабілітація при захворюваннях серцево-судинної системи”
1. Клас важкості інфаркту міокарда на стаціонарному етапі реабілітації залежить від: 1. Глибини і обширності ураження, супутніх захворювань, віку хворого. 2. Глибини і обширності ураження, віку хворого, коронарної недостатності. 3. Глибини і обширності ураження, ускладнень, коронарної недостатності. 4. Ускладнень коронарної недостатності, віку хворого, супутніх захворювань. 5. Суб’єктивного стану хворого.
2. На ліжковому режимі при інфаркті міокарду ЛГ спрямована на: 1. Поліпшення коронарного та периферичного кровообігу, стимуляція обміну речовин. 2. Тренування в підніманні по сходах. 3. Підвищення толерантності організму до фізичних навантажень. 4. Заняття теренкуром. 5. Підвищення рівня фізичного стану хворого.
3. Електрокардіограма спортсменів з дистрофією міокарда І стадії характеризується: 1. Зниженням амплітуди зубця Т, поява синдрому Tv1 > Tv6. 2. Зниженням амплітуди зубця R. 3. Збільшенням амплітуди зубця Т, поява синдрому Tv1 > Tv6. 4. Зниженням вольтажу всіх зубців ЕКГ. 5. Підвищенням вольтажу всіх зубців ЕКГ.
4. Для виявлення патогенетичних механізмів і характеристики дистрофічних процесів в міокарді ЕКГ реєструють під час: 1. Дихальних функціональних проб. 2. Проб з фізичним навантаженням. 3. Фармакологічних проб. 4. Всі відповіді вірні. 5. Є невірні відповіді.
5. Основними завданнями фізичної реабілітації для хворих із ішемічною хворобою є: 1. Поліпшення коронарного та периферичного кровообігу, зменшення потреби міокарду у кисні. 2. Підвищення толерантності до фізичних навантажень. 3. Відновлення нормального стереотипу дихання. 4. Всі відповіді вірні.
5. Є невірні відповіді.
6. У хворих на інфаркт міокарда виділяють наступну кількість класів важкості: 1. Один. 2. Два. 3. Три. 4. Чотири. 5. П’ять.
7.Основні завдання ЛФК при реабілітації хворого на інфаркт міокарда (ІМ) на суворому ліжковому руховому режимі: 1. Розширення рухової активності, підвищення адаптації до зростаючих навантажень побутового характеру. 2. Стимуляція екстракардіальних факторів кровообігу, посилення репаративних процесів у міокарді, поступове розширення рухової активності. 3. Розвиток компенсаторних можливостей серцево-судинної системи, вторинна профілактика загострень ішемічної хвороби серця (ІБС). 4. Поліпшення периферичного кровообігу, підвищення адаптації до зростаючих фізичних навантажень, відновлення працездатності. 6. Запобігання ускладненням, поліпшення периферичного кровообігу, стимуляція екстракардіальних факторів кровообігу і обміну у міокарді.
8.Діастолічний артеріальний тиск спортсменів у стані спокою: 1. Підвищується до 90 мм рт.ст. 2. Підвищується до 95 мм рт.ст. 3. Суттєво відрізняється від тиску у нетренованих. 4. Знижується до 60 – 70 мм рт.ст. 5. Знижується до 50 – 55 мм рт.ст.
9. У спортсменів приглушеність тонів серця при аускультації вважається фізіологічною, якщо вона зумовлена: 1. Вираженою гіпертрофією міокарду внаслідок фізичного навантаження. 2. Підвищенням тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи. 3. Значним розвитком м’язів у місцях, де вислуховують серце. 4. Зниженням тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи. 5. Зменшенням ударного обсягу серця.
10. Пульсовий артеріальний тиск непрямо відображає: 1. Коронарний кровоток. 2. Ударний обсяг серця 3. Хвилинний обсяг серця. 4. Загальний периферичний опір. 5. Кінцевий діастолічний об’єм лівого шлуночка серця.
11.ЕКГ спортсменів з дистрофією міокарда після проби фізичним навантаженням в більшості випадків: 1. Погіршується. 2. Нормалізується. 3. Не змінюється. 4. Знижується вольтаж зубців ЕКГ. 5. Підвищується вольтаж зубців ЕКГ.
12. Найчастіше гостра дистрофія міокарда розвивається у спортсменів, які тренують переважно: 1. Витривалість. 2. Силу. 3. Швидкісно-силові якості. 4. Координацію. 5. Спритність.
13. Під час заняття на підтримуючому етапі реабілітації хворих на інфаркт міокарда ЧСС не повинна перевищувати: 1. 100 ударів за 1 хв. 2. 110 ударів за 1 хв. 3. 120 ударів за 1 хв. 4. 130 ударів за 1 хв. 5. 140 ударів за 1 хв.
14. На ліжковому режимі при інфаркті міокарда (ІМ) ЛГ спрямована на: 1. Стимуляцію скоротливості міокарда. 2. Тренування в підніманні по сходах. 3. Адаптацію до зростаючих фізичних навантажень. 4. Стимуляцію екстракардіальних факторів кровообігу. 5. Підвищення рівня фізичного стану хворого.
15. Тривалість занять ЛГ на суворому ліжковому режимі при інфаркті міокарда: 1. 8 – 10 хв. 2. 10 – 15 хв. 3. 20 – 30 хв. 4. 30 – 50 хв. 5. до 60 хв.
16. Для дистонічної реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження характерним є: 1. На фоні незначного прискорення пульсу та підвищення систолічного тиску діастолічний тиск знижується до «0». 2. На фоні значного прискорення пульсу систолічного тиску різко знижується, діастолічний тиск досягає «0». 3. На фоні значного прискорення пульсу і підвищення систолічного тиску діастолічний тиск знижується до «0» протягом 2 хв. і більше. 4. Всі показники збільшуються. 5. Всі показники зменшуються.
Відповіді до тестів та задач за темою “ Фізична реабілітація при захворюваннях серцево-судинної системи ”
Перезатверджено на засіданні кафедри «____»___________200__р. (Протокол № ____) Зав. Кафедри к.мед.н. _________________ О.Б.Неханевич
Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 869 | Нарушение авторских прав |