АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Рогівка має 5 шарів:

БУДОВА ОКА

Очне яблуко (ЬиІЬus осuli) парний утвір, розміщений в очних впадинах черепа – орбітах, має не зовсім правильну шаровидну форму. Передньо-задній розмір ока дорослого становить біля 24 мм, горизонтальний – 23,6мм; вертикальний – 23,3мм. Маса очного яблука змінюється з віком. У н/н –3г, у дорослої людини – 7-8г.

Очне яблуко має три оболонки:

І. Волокниста оболонка або фіброзна (зовнішня) надає форму і міцність оку, підтримує тургор, виконує захисну функцію, є місцем прикріплення м´язів. Вона скла­дається з двох частин: прозорої — рогівки (согnеа) і непрозорої — склери (sclera).

Рогівка: Займає 1/6 зовнішньої оболонки.Діаметр рогівки у новонародженого — 9 мм, у 1-річної ди­тини — 10 мм, у дорослого — 11 мм. Збільшення розмірів рогівки може свідчити про грізне захворювання — вроджену глаукому. Площа рогівки становить 1/10—1/12 частину від усієї поверхні очного яблука. Радіус кривизни рогівки мен­ший, ніж склери -–7,8мм. Тому рогівка злегка випинається над по­верхнею очного яблука.

Рогівка не просто пропускає в око світлові промені, але й бере участь у їх заломленні. На її долю припадає основна час­тина заломлюючої здатності оптичного апарату ока — біля 40 діоптрій.

Рогівка має 5 шарів:

1. Зовні рогова оболонка покрита епітелієм. Епітелій постійно оновлюється і у разі ушкодження швидко регенерує.

2. Передня погранична пластинка (боуменова обо­лонка).

3. Строма рогівки скла­дається з колагенових волокон, що у вигляді пластинок роз­міщені у строгому порядку. Це забезпечує прозорість рогівки.

4. Задня погранична пластинка — десцеметова оболонка. Вона є найміцнішою в рогівці.

5. Внутрішню поверхню рогівки покриває ендотелій. Ендотелій розміщений в один ряд, дуже делікатний, у разі його ушкодження виникає набряк рогівки.

Властивості: Рогівка ока є прозора, сферична, дзеркально – блискуча, гладка, має велику силу заломлення – 40дптр., дуже чутлива. Якщо на її поверхню по­трапляють навіть найдрібніші сторонні частинки, рефлекторно виникає кліпання. Чутлива та трофічна іннервація рогівки здійснюється гілкою трійничного нерва. Ще однією особливістю рогівки є те, що вона не має судин. Поживні речовини потрапляють у рогівку шляхом дифузії з краєвої петлистої зони кон'юнктиви, зі шпори, з вологи перед­ньої камери і сльози.

Напівпрозора зона переходу рогівки в склеру називається лімбом, ширина якого 1мм.

Склера називають ще білковою оболонкою, тому що вона, як білок звареного яйця, має білий колір. Займає 5/6 зовнішньої оболонки. Складається з власної речовини, епісклери і внутрішньої бурої пластинки. В області виходу із склери зорового нерва склера дуже витончена – це місце називається решітчатою пластинкою. У задньому відділі склера охоплює зоровий нерв і у порожнині черепа переходить у тверду мозкову оболонку.

ІІ. Судинна оболонка очного яблука (uvea) – середня. Якщо усунути зовнішню оболонку ока, то судинна оболонка виявляється у вигляді чорної кульки, подібної до темної виноградини. Звідси й походить її назва: по-латинськи — виноградина. Своїм кольором судинна оболонка завдячує великій кількості пігменту. Вона складається з трьох частин: райдужки (ігіs), війкового, або циліарного, тіла (согриs сіliaris) і власне судинної оболонки (сhorioidea).

Райдужка — це тонка округла пластинка, доступна огляду завдяки прозорості рогівки. Вона зумовлює колір ока (від голубого аж до чорного). Це залежить від кількості пігменту. За умови альбінізму райдужка червона — це через відсутність пігменту просвічують її судини. У центрі райдужки є отвір — зіниця (риріlla). Зіниця виконує функцію діафрагми — регулює потік світла, що потрапляє в око. Величина зіниці залежить від кількості світлового потоку. Розміри зіниці визначаються робо­тою двох м'язів, що залягають у товщі райдужки, — сфінктером і дилятатором зіниці.

Райдужка має кружевний малюнок, певну рельєфність. Зубчатий валик ділить райдужку на 2 частини: внутрішню – зіничну і зовнішню – війчасту. Місце, де райдужка стикається з рогівкою, називають кутом передньої камери. Тут рогівка переходить у склеру, між ними знаходиться корнеосклеральна трабекула — основний елемент преднього відтоку водянистої вологи.

Війкове тіло розташоване за райдужкою на внутрішній по­верхні склери у вигляді персня, шириною – 8мм. На сагітальному розтині воно має трикутну форму.

Війкове тіло складається з двох частин:

1. війкова або corona ciliaris, від якої відходять численні війки, що відходять від його внутрішньої поверхні. До цих війок з допомогою тонесеньких зв'язок підвішений кришталик. У товщі війкового тіла є м'яз. Під час його скорочення натяг зв'язок зменшується і кришталик стає опуклішим (змінює свою форму). Своєю назвою війкове тіло завдячує власне їм.

2. Плоска або pars planum, яка не має війок.

Функції війкового тіла:

1. Продукція внутрішньоочної рідини.

2. Приймає участь в акомодації.

Власне судинна оболонка утворена сплетінням судин різного калібру. Основна її функція — енергопостачання нейроепітелію сітківки, її пігмент поглинає світлові промені й усуває небажані рефлекси в середині ока.

Судинна оболонка прикріплюється до склери тільки у ділянці війкового тіла і в місці виходу з ока зорового нерва. На всьому іншому протязі між склерою і судинною оболонкою є вузька щілина — супрахоріоїдальний простір.

ІІІ внутрішня оболонка - Сітківка (retina) — внутрішня, найделікатніша і найваж­ливіша щодо світлосприймання оболонка ока. Будова сітківки досить складна. Тут розміщуються три перші нейрони зорового аналізатора. Перший нейрон — специфічні рецептори світла. За їх форму вони дістали назву колбочок і паличок. Колбочки є «відповідальними» за центральний зір і сприйняття кольорів. Вони, в основному, розміщені у центрі сітківки. У самому центрі сітківки є так звана жовта пляма, де майже виключно компактно розміщені колбочки. Ця ділянка є місцем найкра­щого зорового сприйняття, вона визначає гостроту зору. Па­лички, навпаки, розміщені в основному по периферії сітківки. Вони «відповідають» за сутінковий і периферичний зір.

Другий і третій нейрони — це біполярні та гангліонарні клітини. На цьому рівні відбувається елементарний аналіз і синтез зорових імпульсів. Аксони гангліонарних клітин збира­ються і формують зоровий нерв. Місце виходу зорового нерва з ока називається диском зоро­вого нерва (раріllа п.орtісі). У цьому місці немає ні колбочок, ні паличок. Відповідно в полі зору є так звана сліпа пляма; пред­мети, зображення яких попадають на сосок зорового нерва, є для нас невидимими.

Через сосок зорового нерва в око входить гілка очної артерії — центральна артерія сітківки. Вона дихотомічно ділиться і кровопостачає сітківку. Через диск зорового нерва також виходить центральна вена сітківки.

Сітківка має 10 шарів.

1. шар пігментного епітелію;

2. шар паличок і колбочок;

3. зовнішня гліальна погранична мембрана;

4. зовнішній зернистий шар;

5. зовнішній сітчатий шар;

6. внутрішній зернистий;

7. внутрішній сітчатий;

8. гангліонарний;

9. шар нервових волокон;

10. внутрішня гліальна погранична мембрана.

Сітківка складається з двох частин: зубчатої лінії (2шари) і високодиференційованої зорової частини сітківки. Зовнішній шар сітківки —.пігментний епітелій — міцно зв'язаний з власне судинною оболонкою. Анатомічно сітківка прикріплюється до судинної оболонки і пігментного епітелію лише біля диска зорового нерва і в ділянці зубчатої лінії. На всьому іншому протязі сітківка зв'язана з власне судинною оболонкою тільки тиском склистого тіла та інтимним зв'язком з пігментним епітелієм. Такі особливості є передумовою важкого захворювання — відшарування сітківки.

Вміст очного яблука.

Як уже згадувалося, між рогівкою і рай­дужкою є передня камера очного яблука (п/к). Вона заповнена водя­нистою вологою і є оптично прозорою.

За райдужкою знахо­диться кришталик (lens), який підвішений з допо­могою зв'язок до війкового тіла. Кришталик розвивається з ектодерми, є виключно епітеліальний утвір, ізольований капсулою, не містить нервів і судин (не можливі запалення), прозорий, має форму двовипуклої лінзи і відповідну функцію — разом з рогівкою фокусує світлові промені на сітківці. Його заломлюю­ча здатність — біля 20,0 діоптрій.

У молодих людей кришталик щільно-еластичний, м´якої консистенції. Він може змінювати свою форму у разі зміни натягу сумки, в якій він знаходиться. Відповідно змінюється заломлення променів, тобто разом з війковим тілом приймає участь в акомодації. З віком його консистенція ущільнюється.

Позаду кришталика розміщене склисте тіло (согриs vitreum). Склисте тіло теж прозоре. Воно має консистенцію сирого яєчного білка або гелю. Функція склистого тіла в основному трофічна, хоча вивчена ще не повністю.

Між райдужкою, кришталиком, склистим і війковим тілом є так звана задня камера очного яблука. Вона заповнена водяни­стою вологою, яку виробляє епітелій війкового тіла.

Через зіницю волога потрапляє в передню камеру, а звідси через райдужнорогівковий кут (кут передньої камери) філь­трується у водянисті вени. Таким чином водяниста волога постійно оновлюється, циркулює і несе по­живні речовини кришталикові і рогівці.

Очне яблуко покрите теноновою оболонкою, яка відділяє його від решти вмісту орбіти.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 1024 | Нарушение авторских прав