АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ПРОВІДНІ ШЛЯХИ

Зоровий нерв після виходу з очного яблука прямує до вер­шини орбіти, де через зоровий отвір потрапляє в зоровий канал і далі в середню черепну яму. Тут відразу за гіпофізом відбувається перехрест зорових нервів — хіазма. Зорові волокна від носової частини сітківки перекидаються на протилежний бік, а від скроневої — залишаються на своєму боці. Ця обста­вина має велике значення для клініки: ушкодження зорових шляхів на різному рівні викликає характерні зміни поля зору. Від хіазми перехрещені (змішані) зорові волокна тягнуться до підкіркових ядер (зовнішні колінчасті тіла), де знаходиться 4-й нейрон зорового аналізатора. Звідси провідні шляхи ведуть до центральної частини зорового аналізатора — потиличної ділянки кори великого мозку.

ОРБІТА

Очне яблуко розміщене в орбіті. Орбіта, або очна ям­ка, це кісткова ніша, яка має форму чотирьохгранної піраміди. Відкритою основою орбіта звернена вперед і трохи назовні, а вершиною — назад і трохи досередини. Краї орбіти потовщені, міцні і значною мірою захищають очне яблуко від механічних ушкоджень. Орбіта має 4 стінки: верхню, нижню, латеральну і медіальну. На вершині орбіти є зоровий отвір, від якого починається зоровий канал. Через цей канал з орбіти виходить зоровий нерв і заходить очна артерія. Між бічною і верхньою стінками орбіти є верхня очноямкова щілина. Через неї проходять усі рухові і чут­ливі нерви (окоруховий, блоко­вий, очний — гілка трійчастого нерва, відвідний), а також верх­ня орбітальна вена. Між бічною і нижньою стінками орбіти є нижня очноямкова щілина. Че­рез неї частково проходить ве­нозний і лімфатичний відток. У верхньозовнішньому куті орбіти на її верхній стінці є ямка слізного мішка, в якій розміщена слізна залоза. На верхній стінці з її внутріш­нього боку є виступ — блок. Через нього переходить су­хожилок верхнього косого м'яза. На внутрішній стінці орбіти є виїмка. У ній розміщений слізний мішок.

Найтоншою є внутрішня або медіальна стінка орбіти. Часто під час ударів виникає перелом стінки орбіти, найчастіше внутрішньої. У такому разі повітря з решітчастої пазухи може попасти в орбіту і під шкіру повік — так звана підшкірна емфізема.

Іншою ана­томічною особливістю орбіти є те, що вона межує з трьома додат­ковими пазухами носа: фронтальною — зверху, решітчастою — з внутрішнього боку і гайморовою — знизу. Завдяки такому сусідству захворювання додаткових пазух носа нерідко поши­рюються на орбіту і очне яблуко.

Глибина орбіти становить 4—5 см. Очне яблуко займає тільки передню частину орбіти. Решту її об'єму заповнюють м'язи, нерви, судини і ретробульбарна жирова клітковина. Саме жирова клітковина уражається за умови виник­нення важкого захворювання — ретробульбарної флегмони.

Вхід в орбіту закривають повіки, які разом з тарсо-орбітальною фасцією є ніби п'ятою стінкою орбіти. Тарсо-орбітальна фасція з одного боку прикріпляється до країв орбіти, а з другого — вплітається в хрящі повік.

ПРИДАТКИ ОКА

До придатків ока (захисного апарату) належать брови, повіки, слізний апарат, окорухові м'язи.

Повіки (раlpaeprae) прикривають очне яблуко спереду і захи­щають його від ушкоджень. У разі попадання дрібних сторонніх тіл на поверхню ока рефлекторно виникає кліпання, яке допомагає їх усуненню. Крім того, під час кліпання повіки рівно­мірно розповсюджують сльозу по поверхні очного яблука, а під час сну зімкнуті повіки запобігають висиханню рогівки.

Будова повік: шкіра повік тонка і делікатна. Прошарок підшкірної жирової клітковини дуже тонкий і рихлий. У зв'язку з цим легко виникають набряки повік різної етіології, підшкірні гематоми, емфізема. Глибше залягає коловий м'яз ока. Під час скорочення цього м'яза настає кліпання або зажмурювання ока. Коловий м'яз іннервується лицевим нервом. Тому у разі парезу або паралічу останнього спостерігається серйозне порушення — незмикання очної щілини.

Під коловим м'язом ока розмішені хрящі. Вони надають повікам міцність, пружність і форму. У товщі повік залягають тарсальні (мейбомійові) залози. Вивідні протоки цих залоз відкриваються на краях повік. Секрет тарсальних залоз змащує краї повік і цим запобігає витіканню сльози через їх краї.

До верхнього краю хряща верхньої повіки прикріплюється м'яз — підіймач верхньої повіки. Він част­ково іннервується гілкою окорухового нерва, частково симпа­тичним нервом. У разі порушення іннервації цього м'яза вини­кає опущення верхньої повіки — птоз.

Хрящ верхньої повіки ширший, ніж нижньої (інколи до 1,5 см). З цим пов'язані труднощі вивороту верхньої повіки під час огляду.

Кон'юнктива покриває з внутрішнього боку повіки, з повік вона переходить на склеру. Це тонка сполучна оболонка, блискуча, гладка, блідорожева. Виконує захисну функцію. Таким чином розрізняють кон'юнктиву повік, кон'юнктиву верхньої та нижньої перехідних скла­док, або склепіння, і кон'юнктиву склери. За умови закритих повік утворюється так званий кон'юнктивальний мішок, у якому завжди є трохи сльози.

На краях повік розрізняють переднє і заднє повікові ребра та міжреберний (інтермаргінальний) простір між ними. Біля переднього краю у 2—3 ряди ростуть вії. Вії захищають око від попадання дрібних сторонніх частинок. Біля внутрішнього краю повік є верхня і нижня слізні крапки, від яких починаються сльозовідвідні шляхи.

Повіки з'єднуються між собою під кутом, утворюючи бічну і присередню спайки повік. Простір між повіками називається повіковою (або очною) щілиною. Різна ширина щілини інколи створює неправильне враження різної величини очного яблука. У внутрішньому куті ока є слізне м'ясце — редукована у лю­дини третя повіка.

Кровопостачання повік здійснюється гілками очної та лице­вої артерій. Завдяки цьому дуже добре загоюються рани повік. Венозний відтік здійснюється через лицеву вену, яка має чи­сельні анастомози з глибокими венами орбіти. Ця обставина має велике значення в можливому поширенні інфекції.

Слізний апарат. Слізний апарат ока при­значений для продукції та відведення сльози, він складається зі сльозопродукуючої і сльозовідвідної частин. Сльоза не тільки зволожує око, але й у разі попадання на його поверхню сторонніх частинок чи інших подразників виділяється у надмірній кількості і змиває їх. Через сльозу частково відбу­вається живлення рогівки. У сльозі також містяться неспе­цифічні фактори імунітету (імуноглобуліни, лізоцим) та ан­титіла, що має велике значення щодо запобігання та лікування запальних процесів. Таким чином, нормальна продукція сльози є життєво важливою для ока.

До сльозопродукуючої частини належить слізна залоза. Вона розміщена у верхньозовнішньому куті орбіти. Слізна залоза, однак, продукує сльозу тільки у відповідь на подразнення ока або психоемоціональну реакцію. Звичайно достатню кількість сльози (2—3 мл за добу) виділяють додаткові слізні залози, що містяться у верхньому склепінні кон'юнктиви. Тут же знахо­дяться бокалоподібні клітини, які виділяють слиз. Секрет цих залоз затримує висихання сльози, а також разом зі сльозою створює захисну плівку на поверхні ока.

Сльоза, омивши око, стікає двома слізними струмками у слізне озеро у внутрішньому куті ока. У слізне озеро «вмочені» верхня і нижня слізні крапки, які видно на внутрішньому краю повік. З цих крапок починаються верхній і нижній слізні канальці. Зі слізних канальців сльоза впадає у слізний мішок і далі по носослізній протоці — у порожнину носа. Тому, коли людина плаче, то і з носа тече волога.

Відтоку сльози сприяє напруження м'язів, що огортають слізний мішок, зокрема під час кліпання. Ми нерідко кліпаємо, щоб приховати сльози. Для нормального відтоку сльози не­обхідно, щоб слізні крапки прилягали до очного яблука, а слізні шляхи на всьому протязі були прохідними.

Окорухові м'язи. Рухи ока здійснюються завдяки сукупній роботі шести м'язів: чотирьох прямих (верхній, нижній, латеральний і медіальний) та двох косих (верхній і нижній). Усі ці м'язи, за винятком нижнього косого, починаються від сухожильного кільця, яке розміщене в глибині орбіти навколо зорового нерва. Звідси м'язи конусоподібне розходяться і прикріплюються до склери на різній відстані попереду екватора. Верхній косий м'яз попередньо перекидається через блок на верхній стінці орбіти, повертається назад і прикріплюється до склери позаду екватора. Нижній косий м'яз починається біля бічного краю нижньої стінки орбіти і прикріплюється позаду екватора.

Бічний прямий м'яз повертає очне яблуко назовні, внутрішній — досередини, верхній — вгору і до носа, нижній — вниз і до носа, верхній косий — вниз і назовні, а нижній — угору і назовні. Верхній косий м'яз інервується блоковим нервом, зовнішній прямий м'яз — відвідним нервом, всі інші — окоруховим.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 618 | Нарушение авторских прав