АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Основні шляхи поширення інфекції (шляхи проникнення інфекції в рану).

А) Екзогенний шлях – попадання мікробної флори із зовнішнього середовища:

а) повітряно-краплинний шлях проникнення інфекції:

- повітря із частками пилу, на яких осідають мікроорганізми, джерелом яких можуть бути виділення з носоглотки і верхніх дихальних шляхів хворих, відвідувачів і медперсоналу, ранове виділення із гнійних ран, різні побутові забруднення;

б) контактний шлях проникнення інфекції:

- інструменти, операційна білизна, перев’язочний матеріал, руки хірурга.

в) імплантаційний шлях проникнення інфекції:

- шовний і алопластичний матеріал, протези.

Б) Ендогенний шлях – проникнення мікробної флори в стерильні тканини та органи з організму самого хворого:

а) інфекція шкіри хворого;

б) інфекція внутрішніх органів хворого:

- шлунково-кишковий тракт;

- верхні дихальні шляхи;

- сечовидільні шляхи.

Слід відмітити наступні особливості складання білизни в бікси. Білизну складають пухко, халати складаються кілька раз по ширині внутрішньою стороною назовні, при цьому не повинні висіти шнурки і пояс, потім халат згортають знизу вверх. Простирадла складаються по довжині у відношенні 1:2, потім 3 рази складаються по ширині і згортаються у вигляді одноголового бинта, так, щоб ззовні був підвернутий край.

М’які предмети (рушники) складаються кожний окремо. Перспективним є використання в хірургічній практиці білизни і перев'язочного матеріалу одноразового використання.

Необхідно знати будову біксів, як відкривати і закривати кришку біксів, переміщувати бокову ст­річку з метою відкриття або закриття бокових отворів. До найбільш поширених способів контролю стерильності відносять:

а) прямі контролі - бактеріологічні (ставляться після стерилізації. Цей метод контролю є загальним для всіх методів. Цей контроль можна поділити на поточний - він заключаеться в дослідженні стерильності партії одночасно стерилізуючих об'єктів і контроль ефективності роботи стерилізаційного апарату, конкретно­го режиму стерилізації.

Бактеріологічний контроль за якістю стерилізації хірургічного матеріалу проводиться систематично лабораторіями лікарень і санепідстанціями. При цьому проводять висіви матеріалу, взятого з різних ділянок на поживні середовища і проводять змив з об'єкту (хірургічний інструментарій, шприці і т.і.) і ополоскують їх в пробірці з рідкими поживними середовищами.

Для контролю стерильності використовують таки поживні середовища:

- цукровий бульон Хоттінгера (0,5% й 1% глюкози);

- тіогліколеве середовище;

- бульон Сабуро.

Для бактеріологічних тестів використовують пробірки з відомою непатогенною культурою мікроорганізмів, які гинуть при пев­ній температурі. Пробірки вкладають в середину біксів і по закін­ченню стерилізації виймають і направляють в лабораторію. Відсутність росту мікробів - свідчить про стерильність матеріалу.

б) контролі переносні (непрямі) - зміна фізичних властивостей ряду речовин під дією t°, при якій проходить стерилізація. В якості тест-індикатору при контролі стерилізації в ав­токлавах використовують запаяні в скляні капсули бензойну кис­лоту (крапка плавлення 122°), сахарозу (186°), гідрохінон (169°-171°), сірку (115°), антипірин (110°).

Необхідно звернути увагу на те, що при малому об'ємі роботи в 1 бікс може бути покладений комплект і необхідна кількість перев'язочного матеріалу для 1 операції. При вели­кому об'ємі роботи в окремі бікси вкладають різні види білизни і перев'язочного матеріалу (бікс з простирадлами, з халатами, з великими серветками). Вкладати в бікси попередньо складену білизну і перев'язочний матеріал слід пухко, згорнуті простирадла і халати встановлюють в біксах вертикально, м'які предмети вкладають один в одний і розміщують в окремих секторах біксу.

Стерилізація парою під тиском (автоклавування) виконують в автоклавній. Стерилізація в автоклавах забезпечує нагрівання води при підвищеному тиску, а також забезпечує підвищення точки кипіння води і відповідно температури пари до 132,9° (при тиску 2 атмосфери). Хірургічні інструменти, перев’язочний матеріал і білизна завантажуються в автоклав у спеціальних металевих коробах (бікси Шимельбуша). Бікси мають бічні отвори, які перед стерилізацією відкривають, кришку бікса щільно закривають. Після завантаження біксів в автоклав кришку останнього гекрметично закривають і виконують послідовно необхідні маніпуляції для початку його роботи. Робота автоклава контролюється показниками манометра і термометра. Існує три основних режими стерилізації:

при тиску 1,1 атм (Т° - 119,60) – 1 год.

при тиску 1,5 атм (Т° - 126,80) – 45 хв.

при тиску 2 атм (Т° - 132,90) – 30 хв.

По закінченні стерилізації кришку автоклава злегка відкривають, бікси деякий час залишаються в гарячому автоклаві для висушування. При витягуванні біксів з автоклава отвори в стінці біксів закривають і на етикетці відзначають дату стерилізації. Закритий бікс зберігає стерильність предметів, що перебувають у ньому, протягом 72 годин.

Крім термічних методів існує газовий метод, променевий і метод хімічної стерилізації.

Контроль за ефективністю стерилізації, крім вищевказаних методів здійснюється також: при термічних методах - за допомогою термоелектричних приборів, максимальних термометрів та хімічних індикаторів; при газовій - крім певної температури в апараті, опе­ративний контроль за концентрацією газів в стерилізаційній ка­мері за допомогою моновакуум-метра, при променевій стерилізації проводять замір доз іонізуючого випромінювання, яке поглинається стерильним об’єктом, дозиметрами-індикаторами; при хімічній стерилізації розчинами контролюють вміст активно діючої речовини у вихідному препараті і в робочому розчині.

Можна використовувати перев’язочний матеріал, простерилізований фабричним методом при на­данні першої допомоги на виробництві, у полі, у військово-польових умовах).

Існують пакети із стерильними бинтами, серветками та ватою, різні види ІПП, пакети упаковані в прогумовану упаковку і пакети, упаковані герметично в пергаментний папір. Перші широко використовуються у військовий час - їх прогумована оболонка захищає пакет від забруднення та намокання. Прогумована тканина також може бути використана при накладанні пов'язок з приводу проникаючих пошкоджень грудної порожнини, досягається тимчасове закриття пневмотораксу (оклюзійна пов'язка).

Операційний блок – призначений для створення найбільш сприятливих умов для проведення оперативних втручань і максимального зменшення небезпеки занесення екзогенної інфекції в операційну рану.

1. Планування операційного блоку:

- основна вимога – повна ізоляція його від інших підрозділів і служб лікарні при збереженні зручного зв’язку з відділенням анестезіології та інтенсивної терапії;

- для захисту від несприятливих факторів зовнішнього середовища його слід розташовувати на верхніх поверхах будинку;

- операційні блоки для планових і ургентних, чистих і гнійних операцій повинні бути окремо;

- для створення умов асептики в операційному блоці здійснюється чітке зонування приміщень:

а) перша зона – операційні зали і стерилізаційні (якщо відсутнє центральне стерилізаційне відділення), до них пред’являються найсуворіші вимого щодо правил асептики;

б) друга зона – приміщення, безпосередньо зв’язані через двері з операційною (передопераційна, наркозна);

в) третя зона – приміщення для зберігання апаратів, медичних інструментів, кімнати хірурга, медичних сестер, чиста зона санпропускника і т.п.;

г) четверта зона – приміщення, не зв’язане з проходженням через санпропускник або спеціальний шлюз (кабінет завідувача, старшої медсестри, приміщення для використаної білизни і т.п.).

2. Види прибирання операційної:

- попереднє – проводиться на початку робочого дня, включає вологе протирання горизонтальних поверхонь, підготовку стерильного стола;

- поточне – періодичне видалення під час операції використаного перев’язочного матеріалу й операційної білизни, усунення забруднень, які виникли під час операцій;

- після кожної операції – видалення з операційної зали всіх відпрацьованих матеріалів, протирання операційного стола розчином антисептика, за необхідності – миття підлоги, пртирання горизонтальних поверхонь;

- заключне – виконується наприкінці робочого дня, додатково до попереднього пункту обов’язково виноситься весь перев’язочний матеріал та операційна білизна, проводиться вологе прибирання горизонтальних поверхонь і миття підлоги, включаються бактерицидні лампи;

- генеральне – проводиться один раз на тиждень: операційний зал миється з використанням антисептичних розчинів (обробляються всі поверхні – стеля, стіни, підлога, лампи, все пересувне обладнання вивозиться і обробляється в передопераційній; прибирання закінчується включенням бактерицидних ламп).

Мета обробки рук хірурга – запобігання занесенню з рук хірурга та інших осіб, які беруть участь в оперативному втручанні, в операційну рану мікроорганізмів і розвитку пов’язаної з цим післяопераційної інфекції.

Перш за все, необхідно знати вимоги до рук хірурга з точки зору можливості миття їх для прийняття участі в операції (чи немає ранок, заусениць), нігті мають бути добре стриженими.

Миття рук хірурга за методом Спасокукоцького-Кочергіна полягає у наступному. Якщо миття проводиться в тазах, то операційна медсестра пропалює тази (потрібно слідкувати за правильним положенням рук при подаванні стерильного тазу), готує 0,5% розчин нашатирного спирту, стерильним корнцангом кидає в розчин стерильні серветки, відмічає час (2 рази по 3 хвилини), подає серветки для витирання рук і 96% спирту для кінцевої їх обробки.

Порядок правильності миття рук: в першій порції розчину під час 3 хв. миють кисті і передпліччя. Особливу увагу приділяють обробці міжпальцевих проміжків, біля нігтьових валиків, шкірних складок необхідно слідкувати, щоб руки були занурені в розчин і щоб розчин стікав з кістей на передпліччя а не навпаки. В другій порції води під час 3 хв. миють кисті. Потім руки насухо витирають рушником чи великою серветкою (слідкувати за правильним положенням рук – щоб частини серветки що дотикаються з передпліччям, не дотикались із кистю).

Операційна сестра одягає стерильну білизну (халат, маску, шапочку та рукавички), потім допомагає одягтись хірургу. Операційна сестра відкриває бікси, зав'язує позаду мотузки, відкриває стерилізатор із рукавичками.

Потрібно звернути увагу на правильне положення рук при витиранні і на правильне витирання рук серветками.

Всі етапи обробки рук і одягання білизни проводять повільно. Відповідно до наказу міністра охорони здоров'я СРСР № 720 від 31.07.78 р. для підготовки рук можна використовувати С-4 (суміш перекису водню і мурашиної кислоти і хлоргексидину біглюконат).

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 1020 | Нарушение авторских прав