АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Поради студенту. У поняття антисептики входить система заходів, які спрямовані на знищення мікроорганізмів в ра­ні, патологічному вогнищі чи загалом організмі

5.1. Зміст теми:

У поняття антисептики входить система заходів, які спрямовані на знищення мікроорганізмів в ра­ні, патологічному вогнищі чи загалом організмі. Розрізняють механічну, фізичну, хімічну, біологічну та змішану антисептику. Боротьба з інфекцією в рані передбачає використання різних засобів, тому антисептика є змішаною.

Механічна антисептика передбачає виконання первинної хірургічної обробки (ПХО) рани під місцевою анестезією чи наркозом. При цьому гострим шляхом видаляють з рани змертвілі, нежиттєздатні тканини, що слугують хорошим живильним середовищем для розвитку інфекції, згортки крові, сторонні тіла, а разом із ними мікроби, котрі потрапили в рану. Успіх лікування в значній мірі буде залежати від своєчасності та адекватності виконання ПХО.

Фізична антисептика включає використання гігроскопічних, капілярних властивостей марлі – видалення ранового ексудату за допомогою кульок, серветок, тампонів; дренування рани за допомогою гумових смужок, трубок, поліхлорвінілових мікроіригаторів, а також методів фізичного впливу на рану: висушування ранової поверхні, кварцування, ультразвукова кавітація, лазерне опромінення, електрофорез різноманітних антисептичних засобів.

Хімічна антисептика передбачає використання речовин, котрі мають бактеріцидний або бактеріостатичний вплив на мікрофлору. Основна до них вимога – стерильність. Зі студентами розбирають основні групи антисептиків, можливості їх застосування у конкретного хворого. Найбільш поширеними групами хімічних антисептиків є окисники (пероксид водню, перманганат калію), барвники (діамантовий зелений, метиленовий синій, етакридину лактат- риванол), кислоти (борна, саліцилова), спирти, галоїди, нітрофурани.

Біологічна антисептика передбачає використання антибіотиків, бактеріофагів, вакцин, анатоксинів, сироваток, антитоксинів, протеолітичних ферментів. Вказані засоби діють опосередковано через макроорганізм, підвищуючи рівень імунітету, підсилюючи неспецифічні та специфічні захисні реакції. Варто акцентувати увагу на значенні активної та пасивної імунізації. Згідно з теорією клітинної кооперації, при введенні в організм антигенних комплексів (вакцини, анатоксини), активізується власна імунна система, наслідком чого є продукція специфічних антитіл, тобто формується активний імунітет. При введенні сироваток, антитоксинів, гама-глобулінів формується пасивний імунітет.

Антибіотики володіють бактеріцидною чи бактеріостатичною дією щодо мікроорганізмів. Вони можуть впливати на клітинну оболонку мікробного тіла, пригнічувати синтез білка, нуклеїнових кислот, порушувати метаболічні процеси. Основні шляхи введення антибіотиків: ентеральний, парентеральний, у тому числі у порожнини, а також місцево. Нерідко їх використання супроводжується розвитком алергічних реакцій, тому перед застосуванням антибіотиків виконують внутрішкірну пробу.

5.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Визначення поняття антисептики.

2. Особливості внутрішпитальної інфекції.

3. Зміст механічної антисептики.

4. Правила виконання ПХО рани.

5. Сутність фізичної антисептики.

6. Зміст хімічної антисептики.

7. Вимоги до антисептичних препаратів.

8. Основні групи протимікробних хіміопрепаратів.

9. Зміст біологічної антисептики.

10. Класифікація антибіотиків.

11. Шляхи введення антибіотиків.

12. Ускладнення антибіотикотерапії.

13. Суть активної та пасивної імунізації.

5.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

- виконання ПХО рани;

- перев’язка чистих і гнійних ран;

- дренування гнійних порожнин;

- використання антибіотиків і протеолітичних ферментів.

5.4. Питання для самоконтролю:

1. Поняття антисептики.

2. Зміст механічної антисептики. Правила виконання ПХО рани.

3. Зміст фізичної антисептики.

4. Зміст хімічної антисептики.

5. Зміст біологічної антисептики.

6. Суть активної та пасивної імунізації.

7. Способи використання антибіотиків.

5.5. Задачі для самоконтролю:

1. Хворий К., 38 р., звернувся на травмпункт зі свіжою забійною раною гомілки. Який алгоритм дій застосуєте з надання хірургічної допомоги потерпілому?

Проба на чутливість до новокаїну (лідокаїну) → обробка операційного поля → місцева анестезія → промивання рани антисептиками → висушування рани → ревізія рани → висічення країв і стінок рани → гемостаз → ушивання рани.

2. У ЦРЛ пізно ввечері звернулися батьки з дитиною 4-х років, яка близько 2 год тому травмувалася гойдалкою, отримавши поширену рану чола. Як діяти черговому хірургу?

Якщо немає можливості відразу спрямувати дитину до нейрохірурга, потрібно виконати ПХО рани під загальним знеболюванням, ретельно виконавши ревізію рани на предмет пошкодження лобної кістки, зашити рану, після чого обов’язково спрямувати на консультацію до нейрохірурга.

3. Хворий звернувся у хірургічне відділення зі скаргами на болі в післяопераційній рані лівої сідниці, підвищення Т⁰ тіла до 37,6⁰ С. Три доби тому хірург поліклініки йому розкрив післяін’єкційний абсцес лівої сідниці. На перев’язку хворий не пішов через ожеледицю. Після операції суттєвого покращання не настало, у зв’язку з чим каретою ШД доставлений у стаціонар. У чому помилка хірурга поліклініки? Як допомогти хворому?

Очевидно, хірург поліклініки недостатньо широко розкрив гнояк, залишивши гнійну порожнину, що зумовило вказані скарги. Потрібно виконати ревізію гнійної порожнини, ретельно промити антисептиками та забезпечити її достатнє дренування, можливо через контрапертурний розріз, за допомогою трубки чи гумового випускника.

4. У зв’язку з бешихою лівої гомілки хворій внутрім’язево призначили ампіокс. Після першої ж ін’єкції погіршилося самопочуття, з’явилися трясця, гіперемія шкіри, задишка, тахікардія, гіпертермія, гіпотензія, Яке ускладнення антибактерійної терапії має місце? Як можливо його попередити?

Виникла анафілактична реакція через підвищену чутливість до ампіоксу. З метою її профілактики потрібно виконати внутрішкірну пробу на чутливість до даного препарату.

5.6. Тести для самоконтролю:

1. Який метод лікування відноситься до механічної антисептики?

А. Проточне дренування рани.

Б. Вакуумне дренування рани.

В. Первинна хірургічна обробка рани.

Г. Ультразвукова кавітація рани;

Ґ. Проточний ферментативний діаліз рани.

2. Визначте послідовність виконання ПХО рани у дитини:

А. Промивання рани антисептиками.

Б. Обробка країв рани.

В. Знеболювання (наркоз).

Г. Ушивання рани.

Ґ. Висічення країв і стінок рани.

Д. Ревізія рани. В, Б, А, Д, Ґ, Г

3. Для дренування рани використовують:

А. Дренаж положенням.

Б. Гумові випускники.

В. Гігроскопічну марлю.

Г. Трубки, мікроіригатори.

Ґ. Все вищеперераховане.

4. Для прискорення евакуації ранового вмісту використовують пов’язки з:

А. Глюконатом кальцію.

Б. Ізотонічним розчином хлориду натрію.

В. Гіпертонічним розчином хлориду натрію.

Г. Сульфатом магнію.

Ґ. Етамзилатом натрію.

5. Хімічна антисептика передбачає використання:

А. Імуноглобулінів.

Б. Антибіотиків.

В. Барвників.

Г. Протеолітичних ферментів.

Ґ. Окисників.

6. Які з кислот володіють антисептичними властивостями?

А. Ацетилсаліцилова.

Б. Аскорбінова.

В. Борна.

Г. Бензойна.

Ґ. Саліцилова.

7. Якою дією володіє етиловий спирт?

А. Дегідратуючою.

Б. Подразнюючою.

В. Бактеріостатичною.

Г. Дубильною.

Ґ. Всіма вищезгаданими.

8. Які засоби відносять до біологічних антисептиків:

А. Феноли.

Б. Антибіотики.

В. Бактеріофаги.

Г. Протеолітичні ферменти.

Ґ. Альдегіди.

9. Які препарати належать до протеолітичних ферментів:

А. Хлоргексидин.

Б. Трипсин.

В. Діоксидин.

Г. Декасан.

Ґ. Хімотрипсин.

10. Активний імунітет формується при використанні:

А. Вакцин.

Б. Сироваток.

В. Анатоксинів.

Г. Антитоксинів.

Ґ. Бактеріофагів.

Література.

Основна:

1. Жученко С.П., Желіба М.Д., Хіміч С.Д. Загальна хірургія.-К.:“Здоров’я”,1999. - С. 143-146.

2. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія з анестезіологією, основами реаніматології та догляду за хворими: Допущено СМОЗ України як підручник для студентів ВМЗО ІІІ-IV рівнів акредитації, лікарів-інтернів, курсантів та аспірантів. – Вид. 2-е, доп. - К.: “Здоров’я”, 2004. – 616 с.

3. Петров С.В. Общая хірургія: Учебник для вузов с компакт-диском. – 3-е изд., перераб. и доп. – К.: ГЭОТАР – Медиа, 2005. – 768 с.

4. Лекційний матеріал.

Додаткова:

1. Гостищев В.К. Руководство к практическим занятиям по общей хирургии. - М.: Медицина, 1987. - С. 16-19.

2. Григорян А.В. Руководство к практическим занятиям по общей хирургии. -М.: Медицина, 1976. - С. 25-30.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 627 | Нарушение авторских прав