АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Особливості фізичної і розумової праці. Оптимальні режими праці.

Вікові аспекти ВНД у людини.

Розвиток вищих психічних функцій зумовлений не тільки морфофункціональними особливостями головного мозку, а й соціальними умовами. Формування фізіологічних механізмів, які лежать у їх основі, повʼязане з дозріванням різних відділів кори великого мозку. На першому році життя у дитини зʼявляються умовні рефлексии (вегетативні, рухові, мовно-рухові), до чотирьох років швидко розвиваються мовні функції, що говорить про формування вищих психічних функцій. Вік 4 – 6 років є періодом швидкого розвитку аналітико-синтетичної діяльності мозку. У 7 – 9 років спостерігається значний розвиток функцій узагальнення й абстрагування, в 10 – 17 років – рівень розвитку дорослої людини (в період статевого дозрівання 13 – 15 років сповільнюється їх формування).

Вікові особливості памʼяті характеризуються тим, що у дітей яскравіша образна памʼять порівняно з дорослими, а у людей зрілого віку – порівняно із літніми людьми. Значну роль відіграє також і професійна діяльність. Компонент механічного запамʼятовування різко зменшується в старості, то логічно-змістовий компонент зберігається і набуває особливого значення для памʼяті людини. Старші люди зберігають здатність до системної памʼяті, що дозволяє відтворювати події завдяки досвіду, знанням.

У старечому віці порушується співвідношення між збудливим і гільмівним процессами. Різко знижується концентрування уваги.

Фізіологічні основи трудової діяльності людини.

У процесі трудової діяльності розвиваються процеси адаптації. Цілеспрямована трудова діяльність людини відбувається в активному перетворенні природи. Соціальне і біологічне в природі людини – два якісно різні ступені розвитку. Трудовий процес має соціальний характер, тому біологічне начало повинно підкорятись соціальному і включатися в нього. Але біологічна суть зберігає свою самостійність (добовий біологічний ритм, швидкість реакції, мʼязова сила), як і свої характерні константи життєдіяльності (гомеостаз).

Одним із основних механізмів, що формуються в процесі оволодіння трудовими навиками, є динамічний стереотип. Утворення динамічного робочого стереотипу в людини відбувається під впливом чинників спадкового розвитку морфофункціональних механізмів нервових центрів, чинників зовнішнього середовища та цілеспрямованих педагогічних впливів.

Особливості фізичної і розумової праці. Оптимальні режими праці.

Усі види праці можна розділити на дві групи: фізична, де переважає мʼязова діяльність, і розумова, де домінує розумова діяльність. Даний поділ досить умовний, бо жоден із видів праці не може відбуватись без діяльності ЦНС.

Фізична праця, безперечно, вимагає значного роботи мʼязів людини. Також даний вид трудової діяльності потребує багато енергетичних ресурсів, які потрібні для якісного виконання завдання і запобігання завдавання шкоди здоровʼю. Не виключає розумової роботи.

Розумовою вважається праця, повʼязана з прийомом та переробкою інформації. Вона потребує участі сенсорних систем, уваги, памʼяті, активізації мислення, емоційної сфери. Характеризується великим напруженням діяльності ЦНС, особливо другої сигнальної системи, але справді розумова діяльність зовсім не виключає можливості фізичних напружень, навіть значних. Реалізовується всім мозком вцілому. При цьому різні відділи ЦНС функціонують досить диференційовано, але включаються в єдине ціле для забезпечення форм психічної діяльності (охоплюються різні кірково-підкіркові взаємовідношення в обох півкулях великого мозку). На початкових етапах цієї діяльності поліпшуються увага, здатність запамʼятовувати, але надмірна розумова праця може пригнічувати психічну діяльність.

Для збереження розумової працездатності велике значення мають вегетативні функції, що забезпечують енергетичні потреби. Підвищення активності симпатико-адреналової, гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи мобілізує енергозабезпечення. Але позитивнее їх значення реалізується при нетривалому емоційному збудженні.

У процесі емоційного збудження посилюються обмін катехоламінів, що стимулюють енергетичні процеси, мінеральний обмін. Поряд із підвищенням рівня глюкози в крові підвищується і концентрація вільних жирних кислот, які також необхідні для продуктивної роботи мʼязів.

Оптимальні режими праці базуються на постійному чергуванні фізичної і розумової праці, і відпочинку, що дозволяє організмові максимально якісно адаптуватися до умов середовища.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 508 | Нарушение авторских прав