АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Сон, його види, фази, електрична активність кори, фізіологічні механізми.

Сон - періодичний функціональний стан організму людини, який характеризується вимкненям свідомості й зниженям здатності нервової системи відповідати на зовнішні подразники.

Основна функція – відновлення фізичних та психічних сил, яке дозволяє максимально адаптуватися до змін умов зовнішнього і внутрішнього середовищ. Становить собою чергування різних функціональних станів головного мозку, а не є «відпочинком» для головного мозку, як вважали раніше. Активність нейронів залишається практично незмінною. Відбувається переробка і консолідація інформації, що потрапила в період неспання, переведення її із проміжної в довготривалу памʼять.

Види сну

Повільний сон (синхронізований, ортодоксальний) у свою чергу ділиться на кілька стадій, виділених на підставі змін ЕЕГ:

І стадія – дрімоти – пригнічення основного ритму (альфа-хвиль), який поступово змінюється низькоамплітудними коливаннями різної частоти.

ІІ стадія – характеризується періодичним виникненням «сонних веретен» (початок хвиль із частотою 12-18 Гц).

ІІІ, ІV – поступове збільшення на ЕЕГ високо амплітудних повільних дельта-хвиль. Глибокий сон. Максимальна глибина сну при кожному циклі під ранок зменшується.

Відбуваються інтенсивні анаболічні процеси, спрямовані на компенсацію підвищеного катаболізму, який спостерігається в період неспання. Синтезуються білкові макромолекули, збільшується екскреція анаболічних гормонів (росту, пролактину), підвищується тонус парасимпатичної нервової системи. Знижується мʼязовий тонус, стають різними частота дихання і пульс. Межа пробудження збільшується від І стадії до IV. Тому сновидінь під час повільного сну у більшості людей не буває.

Швидкий сон (парадоксальний, десинхронізований) на ЕЕГ відмічається десинхронизація, тобто високовольтна повільна активність зміняється швидкими низькоамплітудними ритмами, як при пробудженні, однак парадоксальним чином при цьому повністю розслабляються всі гладкі м'язи тіла (зникнення активності на ЕМГ) і виникають швидкі рухи очей (потужна активність на ЕОГ). Крім того, спостерігаються нерівномірність пульсу і дихання, сіпання лицьових м'язів, пальців, кінцівок, у чоловіків (будь-якого віку) виникає ерекція. При пробудженні під час парадоксального сну випробувані у 80 % випадків повідомляють про переживання емоційно забарвлених сновидінь (не обов'язково еротичних), а час перебування у сні часто переоцінюється. Фаза парадоксального сну займає біля 20 % часу сну. Повільний сон і наступний за ним парадоксальний сон формують цикл з періодом близько 1,5 години. Нормальний нічний сон складається з 4-6 таких циклів.

У людини, на відміну від інших ссавців цикли сну неоднакові: в перших нічних циклах переважає дельта-сон, періоди парадоксального сну дуже короткі (10-15 хвилин) і зовні слабо виражені. У другу половину ночі, навпаки, глибокий повільний сон майже відсутній, зате надзвичайно інтенсивні і довгі (30-40 хвилин) періоди парадоксального сну. Цей феномен — наслідок адаптації людини до умов цивілізації; фактично кожна доба являє собою 16-годинний період позбавлення сну (депривація), за яким іде 8-годинний період відновлювального сну («віддача»). Згідно із законом «віддачі» спочатку відновлюється глибокий сон, а потім парадоксальний. Відповідно до природного біоритму, дорослій людині потрібно 1-2 періоди денного сну. Про це свідчать приступи денної сонливості, неуважності і розслаблення, особливо небезпечні при керуванні автомобілем і виконанні професійних обов'язків, що вимагає уваги і зібраності.

Механізм сну

Мозкові структури, які беруть участь в організації сну, досить численні й локалізуються на різних рівнях мозкового стовбура – так звана сомногенна (гіпногенна) система. Основними структурами, що забезпечують повільний сон, є серотонінергічні нейронні утворення ядер шва у стовбурі головного мозку і таламічна синхронізуюча система, а також деякі гіпоталамічні структури (ядра перегородки). Швидкий сон забезпечують ретикулярні ядра моста головного мозку (варолієвого моста) і лімбічні структури мозку. Енергетичний метаболізм мозку в швидкому сні вищий, ніж у стані спокійного неспання.

В основі виникнення сну беруть участь серотонін-, адрен-, холінергічні системи, деякі поліпептиди (дельта-пептид), аргінін-вазотонін, бета-ендорфін, субстанція «Р».

Наводяться дані про взаємозвʼязок різних гормонів і циклу сон-неспання. Наприклад, соматотропін, який декретується в основному у фазі дельта-сну; пролактин, секреція якого різко підвищується (особливу в другу половину ночі). Під час нічного сну знижується продукція тиреотропіну, адренокортикотропну і кортизолу.

Чинники, що зумовлюють періодичний добовий сон:

1) ендогенні чинники, повʼязані зі стомленням і гіпогенними речовинами (серотонін, норадреналін, гамма-окси-бутират, дельта-пептид);

2) «внутрішній годинник»;

3) безумовні (темрява, спокій, положення тіла, сенсорна монотонність, вплив температури, атмосферного тиску);

4) умовнорефлекторні (звикання до певного часу сну, його тривалості).

Пробудження настає внаслідок зняття гальмування в ретикулярній формації з боку серотонінергічних нейронів голубої плями. Підвищується активність кори великого мозку.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 1679 | Нарушение авторских прав