АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Тести та задачі для перевірки вихідного рівня знань. Загальна анестезіологія та реанімація

Змістовий модуль 3.

Загальна анестезіологія та реанімація

Практичне заняття № 11

Тема: місцева анестезія

І. Актуальність теми

Місцева анестезія має велике значення в хірургічній практиці. За допомогою цього виду анестезії можливе виконання не тільки простих операцій, але і більш складних порожнинних оперативних втручань. У зв'язку з цим оволодіння та уміння виконувати місцеве знеболювання стає вельми важливим. Для студентів 3 курсу придбані знання і навички по даній темі будуть необхідні при вивченні хірургії і на старших курсах. Професійна хірургічна діяльність неможлива без використування місцевої анестезії.

ІІ. Цілі заняття:

1. Ознайомитись з значенням місцевої анестезії при проведенні хірургічних втручань і перев’язок хворих (a=1).

2. Мати уявлення про відчуття хворого під час проведення місцевої анестезії (a=1).

3. Знати визначення місцевої та загальної анестезії (a=2).

4. Знати види місцевої анестезії (a=2).

5. Знати препарати, які використовують для місцевої анестезії (a=2).

6. Знати покази та протипокази до місцевої анестезії, а також переваги перед іншими методами знеболення (a=2).

7. Оволодіти технікою проведення інфільтраційної анестезії (a=3).

8. Навчитись проводити провідникову анестезію по Оберсту-Лукашевичу (a=3).

ІІІ. Забезпечення вихідного рівня знань-умінь

Література:

Основна:

1. Методичні розробки для аудиторної та самостійної роботи студентів.

2. Загальна хірургія / За ред. С.П.Жученко, М.Д.Желіби, С.Д.Хіміча – Київ.: Здоров’я, 1999.

3. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія з анестезіологією, основами реаніматології та догляду за хворими – Київ.: Здоров’я, 1999.

4. Гостищев В.К. Общая хирургия: Учеб. – М.: Медицина, 1993.

5. Гостищев В.К. "Руководство к практическим занятиям по общей хирургии". М., "Медицина" - 1987.

Додаткова:

1. А.А. Симодейко, С.С. Філіп, О.О. Болдижар Загальна хірургія в питаннях і відповідях. Ужгород, «Іва» - 2005.

2. А.А. Симодейко, С.С. Філіп, О.О. Болдижар, Пантьо В.І. Практичні навики з загальної хірургії з доглядом за хворими. Ужгород, УжНУ. – 2001.

Тести та задачі для перевірки вихідного рівня знань

1 При яких захворюваннях застосовується методика місцевої анестезії по Лукашевичу- Оберсту?

1 паранефрит

2 +врослий ніготь

3 парапроктит

4 панкреонекроз

5 +панарицій

6 асфіксія

2 Які розчини можна використовувати для місцевої анестезії?

1 фурагін

2 +дікаїн

3 фторотан

4 гемодез

5 +новокаїн

6 поліглюкін

3 Як діє біль на основний обмін?

1 +збільшується виділення адреналіну

2 зменшується виділення в кров тероксину

3 зменшується виділення гістаміну

4 зменшується виділення серотоніну

5 +збільшується виділення простагландіну

6 зменшується виділення хініну

4 Який розчин новокаїну застосовується при внутрiшньокiстковій анестезії?

1 +0,5 %

2 2%

3 3%

4 1%

5 +0,25%

6 5%

5 Покази для ретромаммарної анестезії?

1 флегмонозна фаза маститу

2 +інфільтраційна фаза маститу

3 гангренозна фаза маститу

4 ретромаммарний абсцес

5 +серозна фаза маститу

6 субареолярний абсцесс

6 Для чого застосовується вагосимпатична блокада?

1 для профілактики рефлекторної асфіксії

2 для зняття парезу кишківника

3 +для лікування плевро-пульмонального шоку

4 для профілактики фібриляції шлуночків серця

5 +для профілактики плевро-пульмонального шоку

6 для послаблення мускулатури і профілактики параплегії

7 Анестезія після перидуральної анестезії настає через:

1 5 хвилин

2 10 хвилин

3 15 хвилин

4 20 хвилин

5 +25 хвилин

6 +30 хвилин

8 При якому різновиді місцевої анестезії потрібно попереднє накладання джгута?

1 анестезія охолодженням

2 +внутрішньосудинна анестезія

3 перидуральна анестезія

4 +внутрішньокісткова анестезія

5 комбінована анестезія

6 спинномозкова анестезія

9 Для репозиції перелому променевої кістки у нижній третині можна застосовувати?

1 інфільтраційну анестезію

2 футлярну блокаду

3 анестезію змазуванням

4 +введення 2% новокаїну в гематому місця перелому

5 перидуральну анестезія

6 +блокаду по Кулен-Кампфу

10 Яке ускладнення зустрічається при виконанні паранефральної новокаїнової блокади?

1 некроз тканин

2 алергічна реакція

3 +поранення нирки

4 регургітація

5 передозування

6 +поранення сечоводу

11 Які ознаки отруєння анестетиками при місцевій анестезії?

1 +задишка

2 порушення мозкового кровообігу

3 брадикардія

4 анурія

5 розширення зіниць

6 +головокружіння

12 Які з перерахованих методів місцевої анестезії відносяться до провідникових?

1 анестезія охолодженням

2 анестезія змазуванням

3 +перидуральна анестезія

4 внутрішньоартеріальна анестезія

5 +спинномозкова анестезія

6 внутрішньокісткова анестезія

13 Яке ускладнення може виникнути при анестезії новокаїном?

1 передозування

2 +анафілактичний шок

3 випадкове введення препарату в артерію

4 +кропивниця

5 випадкове введення препарату у вену

6 хімічне подразнення тканин - некроз

14 Які розчини новокаїну можна використати для паранефральної блокади?

1 1%

2 5%

3 10%

4 2%

5 +0,25%

6 +0,5%

15 Які препарати застосовують при лікуванні отруєння анестетиками?

1 антибіотики

2 +серцеві глікозиди

3 протеолітичні ферменти

4 +антигістамінні препарати

5 антикоагулянти

6 м’язові релаксанти

IV. Зміст навчання

Місцева анестезія – це зворотна втрата больової чутливості тканин на обмежених ділянках тіла, викликана дією різних хімічних речовин, фізичних або механічних чинників на нервові волокна або сегменти нервів.

Місцева анестезія має велику питому вагу в клінічній практиці. Сьогодні 55 – 60% хірургічних втручань виконуються під місцевим знеболюванням. Вона посідає чільне місце в амбулаторно-поліклінічній роботі під час знеболювання невеликих оперативних втручань. Це пов'язано з простотою її використання, відносною безпечністю, відсутністю потреби в складній апаратурі та спеціальній підготовці медичного персоналу. Широкому визнанню цього методу знеболювання сприяли праці О.В.Вишневського, О.О.Вишневського і їх послідовників.

Показання: у всіх випадках протипоказань до загального знеболювання; серцево-судинна і легенева недостатність, у осіб похилого і старечого віку, в амбулаторно-поліклінічній практиці.

Протипоказання: вік до 12 – 14 років, підвищена індивідуальна чутливість до анестетиків, порушення психіки, наявність запальних процесів в тканинах, категорична відмова хворого.

Зараз в хірургічній практиці для місцевої анестезії найчастіше використовують такі препарати: новокаїн в концентраціях від 0,25 – 0,5% до 10 – 20%, лідокаїн в концентраціях 0,25 – 0,5%, 1 – 2 – 10%, тримекаїн в концентраціях 0,25 – 1 – 2%, дикаїн в концентраціях від 0,25 – 0,5% до 1 – 2%, совкаїн в концентраціях 0,5 – 1% та інші.

Механізм дії місцевих анестетиків обумовлений блокуванням передачі збудження в місці дії їх на нервові волокна, в результаті чого виникає знеболювання всієї ділянки, що інервуються даним нервом та його закінченнями. Вони викликають недеполяризуючий блок, утримуючи мембрани в поляризованому стані.

Класифікація.

Розрізняють такі види місцевої анестезії: поверхневу інфільтраційну і регіональну. До регіональної анестезії відносять: а) провідникову, б) спинномозкову епідуральну, в) внутрішньосудинну (внутрішньоартеріальну і внутрішньовенну), г) внутрішньокісткову, д) анестезію нервових сплетень, е) стовбурову анестезію та інші.

Найпоширеніші в клінічній практиці: поверхнева (термінальна), інфільтраційна і різні види регіональної анестезії. Рідше використовують анестезію внутрішньосудинну, внутрішньокісткову, анестезію охолодженням.

Поверхнева анестезія – вид знеболювання, що досягається зрошуванням або змащуванням слизових оболонок 1 – 2% розчином дикаїну, 5% розчином ксикаїну, 0,25 – 2% анестезину та деякими іншими анестетиками, які здатні всмоктуватись через слизові оболонки. Таку методику використовують в офтальмології, отоларингології, хірургії, ендоскопічні дослідження, перед інтубацією трахеї тощо.

Інфільтраційна анестезія. Підготовка до операції під інфільтраційною анестезією така ж, як і при загальному знеболюванню. Надзвичайно важлива підготовка психіки хворого. Під час операції роль "психічного наркотизатора" може виконувати один із студентів. Анестезію починають з інфільтрації передбаченого місця розтину шкіри шляхом утворення, так званої, "лимонної шкірки". Для цього місцевий анестетик вводять внутрішньошкірно через тонку голку. Далі проводять пошарову інфільтрацію тканин на відповідну глибину і ширину, в залежності від виду операції та об'єму втручання.

Для інфільтраційної анестезії використовують переважно 0,25–0,5% розчин тримекаїну або лідокаїну. Допустимі разові дози для дорослих у разі використання 0,5% розчину новокаїну – 500 мл, 0,25% - 750 мл., а за умови, що розчин виливається протягом операції під час розтину тканин, його дозу можна збільшити до 1000 – 1500 мл. За 1 годину операції дозволяється вводити до 2,0 г новокаїну; разові дози тримекаїну не повинні перевищувати 20 мг/кг, а лідокаїну – 15 мг/кг.

Інфільтраційна анестезія за методом О.В.Вишневського (1922) поєднує в собі позитивні якості інфільтраційної і провідникової анестезії. Метод заснований на анатомічних особливостях будови фаціальних утворень – футлярів. Розчин 0,25% новокаїну вводиться в футляри 5 – 10 мл шприцом під тиском, поширюється в них і проникає до нервів та їх закінчень. О.В.Вишневський назвав його методом "тугого повзучого інфільтрату". Слід підкреслити цінність і поширеність цього методу в клінічній практиці.

Спинномозкова анестезія відноситься до виду регіональної анестезії. Застосовується для знеболювання певної частини тіла або топографічної ділянки. При цьому виді знеболювання 5% розчин новокаїну, 0,5-1% розчин совкаїну або ксилокаїну (до 70 мг.) вводять в субарахноїдальний простір шляхом проколу твердої мозкової оболонки за допомогою спеціальної голки з добре підібраним мандреном (голка Біра). Анестетик швидко зв'язується з нервовими корінцями і настає анестезія всієї частини тіла нижче від місця пункції. Найчастіше місцем для спинномозкової пункції є проміжок між ІІІ – ІV або ІІ – ІІІ поперековими хребцями. Тривалість такої анестезії від 1,5 до 3 годин. Введення анестетика в субарахноїдальний простір вище від рівня ХІІ грудного хребця може призвести до порушення діяльності дихального і судинорухового центрів. Зараз спинномозкова анестезія використовується головним чином у разі операцій на органах, що розташовані нижче від діафрагми і нижніх кінцівках.

Безпосередні ускладнення спинномозкової анестезії можуть проявлятися в зниженні кров'яного тиску, розладах дихання і в паралічі бульбарних центрів. Для профілактики безпосередніх ускладнень рекомендують одночасно з анестетиком вводити 1,0–2,0% розчин кофеїну, або 1,0 – 5,0% розчин ефедрину.

При зупинці дихання або порушеннях серцевої діяльності необхідна негайна інтубація трахеї та застосування штучної вентиляції легень, закритий масаж серця, при значному падінні артеріального тиску застосовуються заходи по переливанню крові та кровозамінників.

Епідуральна анестезія – це різновидність провідникової анестезії. Показана у разі оперативних втручань на нижніх відділах черевної порожнини, урологічних, проктологічних операціях та операціях на нижніх кінцівках. Вона є методом вибору у осіб похилого і старечого віку, у хворих із серцево-судинною патологією, порушенням функції нирок, печінки, у акушерській практиці. Епідуральну анестезію широко застосовують для усунення післяопераційного болю, швидкого відновлення перистальтики кишок після операцій, в комплексному лікуванні перитоніту, непрохідності кишок, гострого панкреатиту тощо.

Епідуральну анестезію виконують у положенні хворого сидячи, або лежачи на боці з притиснутими до живота ногами, знеболюючий ефект досягається за рахунок блокади корінців спинного мозку анестетиком, уведеним у перидуральний простір, розташований між двома листками твердої мозкової оболонки і має вигляд вузької щілини, заповненої жировою тканиною, лімфатичними судинами та венозним сплетінням. Через цей простір проходять передні і задні корінці спинномозкових нервів, він не сполучається з головним і спинним мозком, тому анестетик не впливає на ці структури.

Пункція епідуррального простору може бути виконана на будь-якому відділі хребта, залежно від рівня анестезії. Спочатку знеболюють шкіру. Тонку голку без шприца вводять між хребцями, чітко по задній середній лінії на глибину 2–2,5 см. до зіткнення з жовтою зв'язкою (відчувається опір). Тоді до голки приєднують шприц з ізотонічним розчином хлориду натрію і бульбашкою повітря в ньому. Подальше просування голки контролюється зміною форми бульбашки повітря при натисканні на поршень шприца. Як тільки голка потрапляє в епідуральний простір опір зменшується, розчин легко виливається в тканини. Якщо роз'єднати шприц і голку, з її отвору не повинна витікати рідина. Тоді вводять 2–3 мл. рідини, щоб відтиснути тверду мозкову оболонку і запобігти її перфорації. У голку поміщають тонкий поліхлорвініловий катетер, через який фракційно вводять анестетик під час операцій та в післяопераційному періоді. Спочатку вводять тест-дозу анестетика (1/3 від наміченої) і через 3–5 хв. – всю дозу. Частіше при цьому використовують 2% розчин лідокаїну (в дозі 5–10 мг/кг.), 2% розчин тримекаїну (5 мг/кг.). Анестезія настає через 15–30 хвилин і триває на протязі 1,5–2 год.

Ускладнення зустрічаються рідко. Можливі гіпотензія, розлади дихання, нудота, блювота, судоми, головний біль, травматичний радикуліт в ділянці пункції.

Інші види сучасного знеболювання:

Нейролептаналгезія (НЛА) – один із видів комбінованого знеболювання. Знеболюючий ефект досягається поєднанням нейролептиків (дроперидолу) і наркотичних аналгетиків (фентаніл). Результат проявляється зниженням психічної та рухової активності, станом байдужості, втратою чутливості із збереженням свідомості. Застосовується в комбінації з місцевою анестезією або інгаляційним наркозом. Стабілізує роботу серця і судин ід час виконання травматичних етапів операції.

Електромедикаментозна анестезія (електронаркоз, Лемон, 1902) один з видів загального знеболювання за допомогою дії електричного струму певної частоти, напруги і сили на головний мозок.

Застосовується в комбінації з анестетиками, протисудомними та седативними препаратами. Знеболювання характеризується виключенням свідомості, стабільністю гемодинаміки, розширенням зіниць. Для проведення електроаналгезії промисловість випускає такі апарати "Електронаркон-1", "Ленар-1", "Електросон-4Т", "ЕА-30-1". Цей метод застосовується в акушерстві, при важких токсеміях, опіках, у хворих на алергію, отруєннях, захворюваннях серцево-судинної системи. Ускладнення електронаркозу: можливі опіки в місцях прикладання електродів, судоми, головний біль, гіпертензія.

Акупунктурна аналгезія – знеболювання за допомогою голковколювання (акупунктури). Для цього використовують спеціальні голки з нержавіючої сталі діаметром біля 0,4 мм. Голку вводять або в "класичні точки", розміщені на, так званих меридіанах на відстані від місця виконання оперативних дій, або під шкіру по обидві сторони від операційного розтину. Зниження больової чутливості (гіпоаналгезія) досягається завдяки подразненню нервових закінчень. Але при такому методі повної анестезії не настає. Акупунктурна аналгезія використовується, як компонент комбінованого знеболювання в післяопераційному періоді, для зняття больового синдрому, зменшення використання наркотичних аналгетиків, тощо. Можливості широкого застосування такої методики для знеболювання операцій вивчаються.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 657 | Нарушение авторских прав