АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

VІ. Орієнтовна основа дії

Задачі, які стоять перед хірургічним відділенням поліклініки.

Надання населенню кваліфікованої медичної допомоги та проведення оздоровчих профілактичних заходів в районі діяльності поліклініки. Надавати медичну допомогу хірург повинен як в поліклініці, так і на дому.

Робота хірурга в поліклініці має свої особливості. По-перше, хірург в більшості випадків працює один, не маючи можливості одержати консультацію у свого колеги, як це буває в стаціонарі. Це, безсумнівно, вимагає від нього значних знань хірургічних хвороб; по-друге, велика кількість хворих під час прийому, обмежує час для постановки діагнозу та вибору правильного методу лікування. Крім того, хірург в поліклініці не може вести динамічного погодинного спостереження за хворими; по-третє, хірург не завжди своєчасно може одержати дані спеціальних методів дослідження із-за того, що діагностичні кабінети працюють по своєму графіку. Нерідко необхідну інформацію він одержує наступного дня; по-четверте, черговість прийому хворих часто порушується появою різнопланових хворих, які потребують негайної допомоги.

Структура хірургічного відділення може бути різною і залежить від кількості відвідувань. В невеликих районних поліклініках хірургічне відділення складається із кабінету лікаря і перев’язочній, яка розташована поруч. При великій кількості відвідувань, крім згаданих приміщень, необхідно мати операційну для проведення асептичних операцій (операції при запальних процесах можуть виконуватись в перев’язочній).

В відповідності з нормами та правилами лікувально-профілактичних закладів, площа кабінету лікаря повинна бути 10-15 м², перев’язочній – 15-16 м², причому, на кожний стіл добавляється 8 м². Розміри операційного залу не менше 3,2х4,5 м.

В хірургічному кабінеті необхідно мати стіл, два-три стільці, кушетку для огляду хворого (для зручності при роздяганні та одяганні хворого кушетку слід відгородити ширмою), негатоскоп для рентгенограм; в перев’язочній – стіл для стерильного інструмента, столик для медикаментів і розчинів, які застосовуються при роботі; шафа для зберігання ліків і перев’язувальних матеріалів, підставка для біксів із стерильною білизною та перев’язувальним матеріалом, два стільці. Також в ній необхідно мати все, що потрібно для миття рук, а також невелику тумбочку для зберігання гіпсових бинтів та інструментів для зняття гіпсових пов’язок.

Обладнання операційної передбачає наявність операційного столу, пересувного столика для хірургічного інструменту,2-4 гвинтових табурети, підставок для біксів зі стерильною білизною та перев’язувальним матеріалом, сухожарової шафи для стерилізації хірургічного інструменту, малого операційного набору або загального хірургічного інструментарію.

Розрахункові норми навантаження лікаря хірургічного профілю в поліклініці на 1 годину роботи складають: для хірурга – 9, травматолога і ортопеда – 7, уролога – 5, онколога – 5 хворих. Хворі, які звертаються вперше, як правило, складають до 50% від загальної кількості відвідувань хірургічного кабінету. Робота хірурга на дому – 10-12% від робочого дня.

Основним завданням хірурга в поліклініці є прийом, обстеження, постановка діагнозу та лікування хворих, яким не потрібна госпіталізація. Крім того, проводиться долікування хворих, виписаних з стаціонару.

При обстеженні хворих використовуються всі необхідні методи: фізичні (огляд, пальпація, аускультація), інструментальні (рентгенологічні, ендоскопічні, ультразвукові), лабораторні (аналізи крові, сечі, кала, бактеріологічне та серологічне дослідження, цитологічне дослідження зіскобів пунктатів, промивних вод).

Для лікування хворих застосовуються як консервативні, так і оперативні методи. Як правило, операції бувають невеликими за об’ємом і короткотривалі. Вони можуть виконуватись як в екстреному, так і в плановому порядку. Для планових операцій необхідно виділяти окремий день.

Кожну амбулаторну операцію потрібно виконувати при достатньому знеболюванні. В більшості хворих застосовується місцева новокаїнова анестезія, але при маститах, пара- проктитах, глибоких формах панарицію, флегмонах кисті та інших таке знеболювання неефективне. В таких випадках треба застосовувати загальну анестезію з участю підготовленого анестезіолога.

Операції та маніпуляції в поліклініці можуть бути невідкладні та планові.

До невідкладних операцій відносяться:

- реанімаційні заходи (штучне дихання, інтубація трахеї, трахеотомія, закритий масаж серця);

- зупинка кровотеч (тимчасова та кінцева);

- первинна хірургічна обробка ран (крім проникаючих);

- розтин поверхньо розташованих абсцесів підшкіряної основи (крім ділянки шиї), фурункулів, що абсцедують, гідраденітів, панариціїв (операції при гнійних процесах необхідно виконувати при відсутності у хворого ознак тяжкої загальної гнійної інтоксикації та цукрового діабету).

Планові операції наступні:

- видалення невеликих доброякісних пухлин м’яких тканин (атерома, ліпома, гігрома та ін.) з обов’язковим направленням препарату для гістологічного дослідження. Хворі з пігментними пухлинами шкіри, лейкоплакіями, кератозами губ, гемангіомами, новоутвореннями молочних залоз, поліпами та фіброзними вузлами промежини та анального отвору повинні оперуватись в умовах стаціонару.

- висічення слизових сумок при ліктьових та препателярних бурситах;

- видалення врослого нігтя;

- діагностика та лікування пункції суглобів;

- видалення поверхньо розташованих організованих гематом, якщо є впевненість, що вона не пульсує;

- накладання на рану вторинних швів;

- видалення поверхньо розташованих і пальпованих сторонніх тіл.

Підготовка операційного поля, рук хірурга, обробка інструментів операції потрібно проводити в суворій відповідності до правил асептики.

Велике значення в роботі хірурга поліклініки має своєчасна госпіталізація хворого в стаціонар. Показаннями для екстреної госпіталізації є:

1) гострі хірургічні захворювання, які потребують невідкладної операції і не можуть бути виконані в умовах поліклініки;

2) ушкодження органів, при яких неможлива амбулаторна медична допомога;

3) гостра хірургічна інфекція, яка потребує великого за об’ємом хірургічного втручання або постійного догляду за хворими;

4) госпіталізація при підозрі на гостре хірургічне захворювання з метою динамічного спостереження.

Планова госпіталізація проводиться, в випадках:

1) лікування захворювання потребує значного об’єму операційного втручання;

2) лікування хронічних захворювань в умовах поліклініки неефективно;

3) обстеження хворих потребує спеціальної апаратури, або особливих умов обстеження;

4) малі операції у тяжкохворих.

Планово госпіталізуються хворі, яким хвороба не загрожує життю і вони можуть бути всебічно обстежені в поліклініці.

Під час прийому значну частину часу хірург проводить в перев’язочній. При наявності однієї перев’язочної чисті перев’язки потрібно робити в першу чергу, гнійні – вдругу.

Робота лікаря-хірурга поліклініки містить в собі лікування хворих, виписаних зі стаціонару, експертизу тимчасової або стійкої втрати працездатності, диспансеризація хворих. Крім того, він заповнює амбулаторну карту, лікарняний листок та листок обліку, виписує рецепти, призначає консультацію спеціалістів і обстеження. Успіх багатопланової роботи хірурга залежить від рівня професійної підготовки медичної сестри. Медсестра може самостійно виконувати більшість перев’язок, але не одна перев’язка не повинна виконуватись без нагляду лікаря-хірурга.

VІI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня знань.

Ситуаційні задачі.

1. Хворий 54 р., хворіє цукровим діабетом протягом 10 років. Три дні тому на потилиці з’явився твердий болючий інфільтрат. Температура тіла – 38,5⁰ С. При огляді шкіра в ділянці потилиці гіперемована, в центрі її болючий інфільтрат 4х3 см, на якому 3 невеликі гнійні пухирці. Обгрунтуйте Ваш діагноз? Лікування.. Тактика.

Відповідь: Карбункул шиї (великий інфільтрат, 3 гнійні пухирці, висока температура, типова локалізація для карбункула. Хворий потребує оперативного лікування в умовах хірургічного стаціонару.

2. Хворий Б., 30р., звернувся за допомогою в хірургічний кабінет зі скаргами на різкий біль в ділянці другого пальця лівої кисті, порушення функції пальця, загальну слабкість, підвищення температури. Захворів 3 дні тому після того, як поранив палець. Обєктивно: стан хворого задовільний. Пульс 90 в.за хвилину, АТ 120/80 мм.рт.ст., температура тіла – 37,5⁰С. Середня фаланга другого пальця лівої кисті різко збільшена в розмірах, деформована. Шкірні покрови напружені, ціанотичні. Активні рухи не в повному об’єму. При пальпації в центрі фаланги визначається інфільтрат, по середині якого шкіра пом’якшена. Діагноз? Лікування. При необхідності оперативного втручання, яке потрібно знеболювання?

Відповідь: Підшкірний панарицій 2-го пальцю лівої кисті. Необхідно провести оперативне лікування (розкриття та дренування). Можна використати місцеву анестезію – блокаду за Лукашевичем Оберстом.

3. Хвора 51р., на хірургічному прийомі скаржилася на новоутворення на тім’яній ділянці, яке поступово росте, заважає розчісувати волосся, інколи виникають подряпини після розчіски, які болять. Хворіє біля 10 років. Останні 2-2,5 роки новоутворення збільшується. Об’єктивно в тім’яній ділянці закругленої форми пухлина 4х5см, рухома, щільна, безболісна, не пов’язана з кісткою. Регіональні лімфовузли не збільшені. Діагноз? Лікування.

Відповідь: Атерома тім’яної ділянки.. Рекомендовано хірургічне лікування (видалення атероми).

4. Хворий Б., 29 років, працюючи в майстерні, випадково розбив скляну посудину з сірчаною кислотою. Невелика кількість рідини попала на праве стегно. Постраждалий відразу звернувся в поліклініку зі скаргами на пекучий біль, різке почервоніння шкіри, зіпсований одяг… Який план дій?

Відповідь: Для нейтралізації, негайно необхідно обробити місце ушкодження 1-2% розчином гідрокарбонатом натрію (розчин соди), ввести знеболюючі та направити постраждалого до опікового центру, або в хірургічне відділення.

5. Хвора С., 69 років, страждає цукровим діабетом на протязі 10 років. На прийомі виявлено, що всі пальці правої ступні – чорно-коричневого кольору, ступня – темно-багрового кольору з міхурами та з неприємним запахом. Який попередній діагноз та яка повинна бути тактика хірурга поліклініки?

Відповідь:Попередній діагноз – цукровий діабет. Гангрена правої ступні. Хвору необхідно терміново направити в хірургічне відділення для стаціонарного лікування.

6. Електрик Михайло, 22 років, виконуючи ремонт освітлення в кабінеті хірурга, випадково впав зі стільця, вдарився об стіл та розсік ліву брову. Почалась кровотеча. Хірург миттєво транспортував хворого в перев’язувальну, обробив рану, зробив первинну хірургічну обробку та наклав первинні шви з асептичною пов’язкою. Який метод зупинки кровотечі був виконаний.

Відповідь: Був використаний механічний спосіб кінцевої зупинки кровотеч.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 338 | Нарушение авторских прав