АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Внесок робіт Сєченова, Павлова, Анохіна, Костюка у розвиток світової фізіології

І.М.Сєченов першим висунув ідею про рефлекторну основу психічної

діяльності і переконливо довів, що "всі акти свідомого і несвідомого

життя по способі походження суть рефлекси".

Відкрите ним центральне (сеченовськое) гальмування (1863) уперше

продемонструвало, що поряд із процесом порушення існує інший активний

процес - гальмування, без якого немислима интегративная діяльність

центральної нервової системи.

Класичним узагальненням досліджень І.М.Сєченова з'явилася його праця

"Рефлекси головного мозку" (1863), яку Павлов назвав "геніальним змахом

російської наукової думки".

І.М. Сєченов створив велику фізіологічну школу в Росії. Його учнями були

Б.Ф.Веріго, Н.Е.Введенський, В.В.Пашутін, Г.В.Хлопін, М.Н.Шатерников та

багато інших.

Величезний вплив на розвиток вітчизняної та світової фізіології зробили дослідження І.П. Павлова та його школи. І.П. Павлов є творцем нового аналітично-синтетичного напрямку у фізіології, який базується на трьох засадах: 1) організм — єдине ціле; 2) єдність організму і середовища; 3) принцип нервізму. Вершиною творчості І.П. Павлова є його вчення про сигнальні системи кори великого мозку. У його працях півкулі великого мозку характеризуються як орган тимчасових зв'язків, який забезпечує досконале пристосування організму до змін умов навколишнього середо­вища. Розкриваються закономірності руху нервових процесів у корі великого мозку (іррадіація, концентрація, індукція), встановлюються зв'язки між корою і підкірковими утвореннями. І.П. Павлов створив класифікацію типів психічної (вищої нервової) діяльності.

Вчення І.П. Павлова про вищу нервову діяльність, кровообіг, травлення та ін., його ідеї і методи, аналітико-синтетичний підхід до вивчення фізіологічних явищ в цілому організмі визначили подальший розвиток фізіології XX ст.

П. К. Анохін, розвиваючи рефлекторну теорію І. П. Павлова, розробив

вчення про функціональну систему, яка реалізує мету діяльності, що

набирає вигляду моделі, образу.

Напрям наукових досліджень П. Г. Костюка — нейрофізіологія, молекулярна біологія та клітинна біофізика. Він створив школу дослідників у галузях нейрофізіології, клітинної та молекулярної фізіології, біофізики. Вперше в світовій науці розробив методику внутріклітинного діалізу соми нервової клітини та застосував її для дослідження мембранних і молекулярних механізмів цієї клітини. Вперше в СРСР застосував мікроелектродну техніку для дослідження структурно-функціональної організації нервових центрів, біофізичних та молекулярних механізмів збудження та гальмування в нервових клітинах. Зробив вагомий внесок у розкриття гомеостазу іонів кальцію в нервових клітинах та його порушень при деяких специфічних формах мозкової патології: гіпоксії, цукровому діабеті, фенілкетонурії.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 3117 | Нарушение авторских прав