 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Ефекти впливу гормонів на тканини-мішені: метаболічний, морфогенетичний, кінетичний, коригуючий і реактогенний.Метаболічний ефект полягає у зміні обміну речовин у тканинах шляхом: 1) зміни регуляції проникності мембран клітин і органел, що призводить до змін умов мембранного транспорту субстратів, ферментів, іонів та метаболітів, і відповідно, - окремих ланок метаболізму; 2) зміни активності ферментів у клітині; 3) зміни синтезу ферментів, залучаючи геном клітини. Морфогенетичний ефект – вплив гормонів на процеси формоутворення, диференціювання і росту структурних елементів (вплив соматотропіну на процеси росту). Кінетичний ефект – здатність гормонів запускати діяльність ефектора (окситоцин викликає скорочення м’язів матки). Коригуючий ефект – зміна діяльності органів чи корекція процесів, що реалізуються і за умов відсутності гормональних впливів (вплив адреналіну на частоту серцевих скорочень; активація окисних процесів тироксином). Реактогенний ефект гормонів – здатність гормону змінювати реактивність тканини до впливу того ж гормону, інших гормонів чи медіаторів (кальцій-регулюючі гормони знижують чутливість дистальних відділів нефрону до дії вазопресину, фолікулін підсилює дію прогестерона на слизову оболонку матки). Механізми дії гормонів: Визначальна умова реалізації ендокринної функції – це наявність у клітинах-мішенях специфічних рецепторів, що дозволяють зчитувати інформацію, закодовану в гормоні. Механізм дії гормонів на клітини- мішені визначає їх розчинність у воді чи жирах: жиророзчинні гормони, легко проникаючи крізь клітинну мембрану, реалізують свій ефект шляхом взаємодії з цитоплазматичними чи ядерними рецепторами; водорозчинні ліпофобні гормони не проникають крізь біліпідний шар, що визначає їх взаємодію з поверхнево – розташованими мембранними циторецепторами. Отже, існують два механізми дії гормонів, що принципово різняться за тією ознакою, де утворюється гормон-рецепторний комплекс. 1) Гормон-рецепторний комплекс, що утворюється внутрішньоклітинно, може безпосередньо впливати на експресію генетичної інформації, впливаючи на геном і, врешті, на процеси синтезу в клітині білка (індукування чи пригнічення); 2) Взаємодія гормону з рецептором, що локалізований на плазматичній мембрані, впливає на активність клітини за допомогою системи вторинних посередників. Молекулу гормону ще називають первинним посередником регуляторного ефекту, чи лігандом, що в комплексі з рецептором утворює ліганд-рецепторний комплекс. Поміж ферментів, що активуються ліганд-рецепторним комплексом, описані: аденілатциклаза, гуанілатциклаза, фосфоліпази С, D та А2, тирозинкінази, фосфаттирозинфосфатази, серинтреонінкіназа, фосфоінозитид-3-ОН-кіназа, синтаза NО. До вторинних посередників належать: 1) циклічний аденозинмонофосфат (цАМФ), 2) циклічний гуанозинмонофосфат (цГМФ), 3) інозитол-3-фосфат (ІФЗ), 4) диацилгліцерол, 5) 2,5-олігоізоаденілат, 6) іонізований кальцій, 7) фосфатидна кислота, 8) оксид азоту, 9) циклічна аденозиндифосфатрибоза. Значна частина гормонів та біологічно активних речовин взаємодіють із групою рецепторів, зв’язаних з G-білками плазматичної мембрани.
Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 849 | Нарушение авторских прав |