 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Фізична реабілітація при остеоартрозіФізична реабілітація при остеоартрозі полягає в застосуванні, в першу чергу, засобів фізіотерапії, кліматотерапії, а також масажу, лікувальної фізкультури та працетерапії. В.М. Мухін виділяє лікарняний та післялікарняний періоди фізичної реабілітації при остеоартрозах. У лікарняний період лікувальну фізичну культуру призначають у період загострення артрозу і під час підгострого його перебігу. Відповідно до цих особливостей захворювання ЛФК застосовують у два періоди. Завдання ЛФК у І період при OA: розвантаження ураженого суглоба, збільшення суглобної щілини, зменшення болю; покращення крово- та лімфообігу, трофічних процесів в ураженому суглобі; розслаблення м'язів, усунення контрактур і збільшення амплітуди рухів; формування тимчасових компенсацій і підвищення загального тонусу організму. У період загострення, при ураженні суглобів нижньої кінцівки, з метою її розвантаження хворому призначають ходьбу з додатковими засобами пересування (ціпок, ходуни, милиці) або ліжковий режим. Рекомендується ходьба з додатковою опорою на ціпок для хворих на OA ІІ-ІІІ стадії при легкому чи помірному порушенні статико-динамічної функції (СДФ). При вираженому порушенні СДФ у період загострення дозволяється ходити з допомогою милиць. При різко вираженому больовому синдромі при коксартрозі кінцівку вкладають на ліжко на валик під кутом 30-40° згинання в колінному суглобі, 15° відведення і 15° зовнішньої ротації, що зменшує внутрішньо-суглобний гідростатичний тиск і больовий синдром. При різко вираженому больовому синдромі у хворих на гонартроз кінцівку вкладають на ліжко на валик в положенні згинання в суглобі під кутом 30° або на стандартну шину Белера. За В.М. Мухіним, в І період лікарняного періоду реабілітації лікувальна гімнастика проводиться в положенні лежачи і сидячи та складається з загальнорозвивальних, дихальних, коригуючих і спеціальних вправ. До останніх відносять пасивні, активні з допомогою і без неї вправи для ураженої кінцівки, що виконують у полегшених умовах, махові рухи у хворих суглобах і на розслаблення. Вправи проводяться у повільному темпі і обмежуються амплітудою, що не викликає появи болю. Найкраще фізичні вправи робити в теплій воді, що сприяє усуненню спазму і розслабленню м'язів, ліквідації рефлекторних контрактур, зменшенню болю і збільшенню рухливості в ураженому суглобі. Протягом дня рекомендують пасивні зміни зігнутого і розігнутого положення для ураженого суглоба, можна робити манжетні витягання малим вантажем. Поступово біль зменшується і збільшується амплітуда рухів в ураженому суглобі, хворому призначають напівпостільний режим і переходять до застосування ЛФК за II періодом. У II період завдання ЛФК доповнюють. Вони націлені на зменшення атрофії м'язів, зміцнення м'язово-зв'язкового апарату ураженого суглоба, нормалізації його функції або формування постійних компенсацій; усунення дефектів постави і загальне зміцнення організму. ЛФК доповнюють лікувальною ходьбою і при деформуючих артрозах нижніх кінцівок рекомендують спочатку розвантажувати ногу від ваги тіла за допомогою милиць, а при дозволі ходити без опори увагу хворого звертають на правильну поставу. У заняття включають вправи для відновлення рухових навичок, з опором і невеликими обтяженнями, продовжують вправи у воді. У післялікарняний період реабілітації лікувальна фізична культура при деформуючих артрозах має такі завдання: відновлення функції суглоба, попередження патологічних деформацій або стабілізація постійних компенсацій; зміцнення м'язів ураженої кінцівки, загальне збільшення сили і витривалості м'язів; покращення діяльності органів і систем організму, фізичної працездатності пацієнтів; адаптація до побутових і виробничих навантажень, попередження загострень захворювання. Використовують лікувальну і ранкову гігієнічну гімнастику, ходьбу, прогулянки, теренкур, рухливі ігри і на ранніх стадіях артрозу — спортивні ігри, плавання і вправи у воді. При доборі і виконанні фізичних вправ спочатку зберігають правило розвантаження ураженої кінцівки. Потім навантаження на неї повинні бути щадними за характером, виходячи з того, що процес не ліквідований і захворювання перейшло в стадію ремісії.
І.Н. Макарова та І.Б. Героєва рекомендують наступну методику лікувальної гімнастики при коксартрозі. На першому етапі функціонального лікування (період загострення) процедура ЛГ будується відповідно до основних принципів за загальноприйнятою схемою. Фізичні вправи відповідно до основного завдання лікування спрямовані на поліпшення кровообігу в кінцівці й розслаблення навколосуглобових м'язів. Реалізувати ці завдання допомагають спеціальні вправи в положенні лежачи на спині: • активні динамічні вправи для великих м'язових груп здорових кінцівок; вільні динамічні вправи для гомілковостопного суглоба хворої ноги; • легкі рухи в кульшовому суглобі хворої ноги (згинання без відриву стопи від площини постелі, відведення зігнутої в колінному суглобі ноги й т.д.); • короткочасні (2-3 с) ізометричні напруження сідничних м'язів. У положенні стоячи на здоровій нозі на підвищенні виконуються вільні погойдування розслабленою ногою в напрямку згинання-розгинання й відведення. Всі вправи виконуються в повільному темпі, з амплітудою до болю. Кількість повторень кожного руху 5-6 разів при чергуванні рухів хворої і здорової кінцівок, спеціальних і загальнотонізуючих вправ (1:3, 1:4) із тривалими паузами відпочинку й розслаблення між вправами. Заняття ЛГ проводять індивідуальним методом. Тривалість процедури ЛГ—- 15-20 хв. Після процедури ЛГ для закріплення результату, досягнутого при вправах, спрямованих на збільшення рухомості в суглобі, використовується лікування положенням. На другому етапі лікування (поза загостренням больового синдрому) ЛГ є основним засобом функціональної терапії. Авторами методики сформульовані принципи і методичні вимоги до підбору вправ у процедурі ЛГ: • для покращення кровообігу в кінцівці необхідне використання вільних динамічних вправ у всіх суглобах; • для підвищення витривалості навколосуглобових м'язів застосовується динамічний режим тренування. При динамічному тренуванні у хворих на коксартроз варто використовувати вільні динамічні рухи з більшою кількістю повторень до втоми, що буде сприяти формуванню силової витривалості. Динамічні вправи можуть виконуватися з невеликим обтяженням тільки в положенні стоячи на здоровій нозі в напрямках відведення й розгинання; для зміцнення м'язів кульшового суглоба варто застосовувати в основному ізометричні вправи з інтенсивністю скорочення до 50 % від максимального й тривалістю не більше 5 с із паузою відпочинку 5 с. Величина ізометричної сили суглоба більшою мірою залежить від кута його згинання й розгинання, а збільшення її спостерігається тільки в такому положенні суглоба, при якому відбувається тренування. Тому ізометричне тренування навколосуглобових м'язів необхідно проводити з різних вихідних положень у суглобі. Для відвідних м'язів стегна оптимальним вихідним положенням є 10° попереднього приведення в кульшовому суглобі. Другий момент, який варто враховувати при ізометричному тренуванні, — виникнення кисневої заборгованості, що виникає через місцеві порушення кровообігу у зв'язку зі стисненням судин при максимальному ізометричному напруженні м'язів. Тому увага хворих повинна бути фіксована на правильному розслабленні м'язів після напруження, чергуванні напруження із паузами для відпочинку й дихальних вправ; • ізометрична робота м'язів повинна використовуватися в комплексі вправ для відновлення м'язової сили в чергуванні з динамічною роботою, що буде формувати якість витривалості й дозволить уникнути втоми. Ізометричне тренування призводить до переважного приросту м'язової сили, а динамічне тренування, в основному, збільшує витривалість м'язів; • диференційований вплив на навколосуглобові м'язи. По мірі прогресування деге- неративно-дистрофічного процесу в кульшовому суглобі розвивається м'язові дисбаланс. У зв'язку із закономірним порушенням рухів у суглобі (обмеження, насамперед, внутрішньої
ротації й відведення, потім розгинання, згинання й зовнішньої ротації) відбувається розвиток контрактури в привідних м'язах, зовнішніх ротаторах і згиначах стегна. Гіпотрофія й м'язова слабість відзначається, насамперед, у відвідних м'язах, у меншому ступені в розгиначах стегна. У зв'язку із цим, основну увагу варто приділяти вправам на зміцнення відвідних м'язів і розгиначів стегна. Контраговані м'язи необхідно розслаблювати й розтягувати. Зменшення м'язового дисбалансу й нормалізація м'язового тонусу будуть сприяти підтримці компенсації СДФ; • диференційований підхід до використання вправ на збільшення рухливості в суглобі залежно від стадії коксартрозу. На другому етапі лікування спеціальні вправи, спрямовані на збільшення рухливості в суглобі, використовуються тільки при коксартрозі І—II стадії. При захворюванні III стадії, різкому звуженні суглобної щілини й виражених остеофітах вправи на мобілізацію суглоба протипоказані; • основні вихідні положення для виконання вправ — лежачи на спині, лежачи на боці, лежачи на животі, стоячи навкарачки, тому що при цьому м'язи звільняються від ізометричного напруження, пов'язаного з утриманням тіла у вертикальному положенні. Вихідне положення стоячи може бути використане тільки при однобічному процесі. При цьому хворий неураженою ногою повинен стояти на підвищенні, що сприяє розвантаженню суглоба за рахунок маси вільно звисаючої кінцівки; • темп виконання рухів повільний, що дозволяє уникнути різкого підйому контактного тиску в суглобі. Амплітуда рухів — до болю. Протипоказані широке відведення стегна, підйом прямої ноги з обтяженням у положенні лежачи на спині, форсовані махові рухи. Ці ж автори розробили методику функціонального лікування при гонартрозі, в межах якої розглядають і методику лікувальної гімнастики при даній патології. Згідно з нею, ЛГ у першому періоді призначають при больових відчуттях середньої інтенсивності. На тлі загальнозміцнювальних і дихальних вправ виконують пасивну зміну положень у колінному суглобі за допомогою спеціальної функціональної шини або механотерапевтичного апарата (швидкість пасивних рухів 1-2 цикли у хвилину). По мірі зменшення больового синдрому переходять до активних рухів у полегшених умовах та із самодопомогою. Процедура проводиться в положеннях лежачи й сиди. Для зменшення болю виконуються вправи на розслаблення навколосуглобних м'язів, наприклад ПІР згиначів гомілки з наступним повільним їх розтягом або в положені стоячи на здоровій нозі — невеликі махи ногою вільно, а надалі із самовитягом, дні чого в ділянці гомілковостопного суглоба фіксується манжета з вантажем. Для створення діастаза між суглобними поверхнями в деяких випадках проводять манжетовий витяг на ліжку протягом тривалого часу від 1 до 3 год, тракційну терапію у воді в положенні стоячи на здоровій нозі. По мірі розслаблення м'язів і зменшення болі зростає амплітуда активних рухів у суглобі. Однак нерідко залишається незначне, (усього в кілька градусів, обмеження розгинання гомілки й практично завжди — гіпотофія м'язів стегна. У зв'язку із цим, завданням другого етапу лікування є повне відновлення амплітуди рухів у суглобі. Досягнення повного розгинання в колінному суглобі є обов'язковою умовою стійкої компенсації функції, інакше зберігається кульгавість, що стане однією із причин швидкої декомпенсації й прогресування дистрофічного процесу. Програмою лікування на другому етапі передбачаються щадний руховий режим (ходьба з додатковою опорою на ціпок), продовження курсу ручного й підводного масажу з використанням прийомів, спрямованих на розслаблення й розтягнення задньої групи м'язів стегна й литкового м'язу, фізичні вправи у воді й ЛГ із диференційованим впливом на м'язи стегна й гомілки. У процедурі ЛГ використовуються пасивне розгинання в колінному й гомілковостопному суглобах, лікування положенням в розгинання. Після відновлення амплітуди рухів у суглобі, зменшення больового синдрому, випоту й набряку приступають до наступного етапу лікування,
завданням якого є зміцнення м'язів. Це дуже важливо для запобігання м'язовому дисбалансу, що також може бути причиною прогресування гонартрозу. Після купірування больового синдрому основний акцент потрібно робити на зміцнення чотириголового м'яза стегна тому що його слабість викликає перевантаження капсульних і зв'язкових структур, веде до збільшення навантаження на суглобні поверхні, є однією із причин згинальної установки гомілки. Починають зміцнювати цей м'яз, розгинаючи гомілку й утримуючи пряму ногу у висячому положенні в положенні стоячи на здоровій нозі (тримаючись руками за гімнастичну стінку), потім у положенні лежачи на спині, сидчи на стільці. При артрозі стегново- великогомілкового зчленування переважно страждає функція присереднього широкого м'яза стегна. Для його зміцнення здійснюють розгинання гомілки від валика, підведеного під колінний суглоб, від 160 до 180" із затримкою в крайньому положенні на 5-7 с. При виконанні вправ важливо, щоб стегно було злегка відведене й ротоване назовні. Якщо ж патологічний процес вражає переважно надколінково-стегнове зчленування, акцент чинять на зміцнення мязів-згиначів гомілки, що сприяє створенню оптимального балансу навколосуглобих м'язів і зниженню взаємного тиску суглобної поверхні надколінка й виростків дона. Крім цього, у процедуру включають тренування в ходьбі, під час якої навчань хворого активному переміщенню вперед проекції центра ваги тіла відносно осі згинання в колінному суглобі. Значний позитивний ефект для зменшення больового синдрому при OA має тракційне лікування, тобто лікування витягом. Тракційну терапію виконують у спеціальних басейнах, де під впливом теплої води краще релаксуються м'язи, та «сухим» методом — за допомогою спеціальних пристроїв (наприклад, ЕІІгас-471), на якому тракція кінцівки здійснюється за допомогою автоматизованої системи з постійним підтримуванням заданої величини натягу та позитивним зворотнім зв'язком «хворий-апарат». При проведенні процедури будь-яким методом важливе значення має етапність виконання процедури. І етап — поступового наростання сили витягу — триває не менше 8-10 хвилин, так як протягом такого часу м'язи кінцівки, які оточують суглоб, реагують на зовнішнє розтятувальне зусилля скороченням, II етап — утриманні розтягу суглоба дією постійної сили — триває 10-20 хвилин, III етап — поступові зменшення діючої розтягувальної сили для уникнення посилення больового синдрому внаслідок різкого підвищення внутрішньо-суглобового тиску — триває не менше 10 хвилин. Тому тривалість усієї процедури повинна бути не менше 30 хв. Після закінчення процедури, якщо вона виконувалася на суглобах нижньої кінцівки, пацієнт повинен відпочивати в лежачому положенні 1,5-2 години. За методикою І. Н. Макарової та І. Н. Героєвої, при вираженому больовому синдромі при коксартрозі (І-ІІ стадія) перевага віддається тракційній терапії в умови басейну, що проводиться безпосередньо після процедури ЛГ. При помірному больовому синдромі при коксартрозі І-ІІ стадії процедура проводиться на тракційному столі в положенні хворого на спині з фіксацією таза. Витягаюча сила прикладається до манжети, фіксованої на нижній третині стегна. Тривалість процедури 30 хв. Режим змінний (тракція 15 с, пауза 10 с). Сила тракції поступово зростає від 10 до 20 кг. По мірі зменшення больового синдрому застосовується постійний режим тракції. Витяг на столі проводиться після процедури підводного вихрового або ручного масажу. Після тракційної терапії пацієнт протягом 30 хв повинен перебувати на столі з положенням кінцівки 30° згинання, 15° відведення й 15° зовнішньої ротації в кульшовому суглобі. При вираженому порушенні СДФ застосовується незначна ручна тракція по осі кінцівки. Тракційна терапія протипоказана при вираженому обмеженні рухомості в суглобі, при коксартрозі III рентгенологічної стадії з розвитком остеофітів, а також при синдромі гіпермобільності великих суглобів. Масаж при OA використовується з метою покращення мікроциркуляції та трофічних процесів в суглобах кінцівок, зменшення набряку та покращення розсмоктуванні ексудату в суглобі, профілактики та усунення атрофії м'язів кінцівок та контракту суглобів, стимуляції нейротрофічних процесів у кінцівці, покращення загального обміну речовин, підвищення захисних сил та опірності організму. З цією метою використовують як ручний, так і підводний масаж. В період загострення захворювання виконують ручний масаж за сегментарно-рефлекторною методикою. При стиханні гостроти процесу починають масажувати кінцівку, спочатку оминаючи суглоб, а при відсутності болючості при пальпації — і сам суглоб. При відсутності порушення тонусу м'язів ураженої кінцівки застосовують класичну методику масажу, при наявності порушень м'язового тонусу — здійснюють диференційований масаж — на ділянках з підвищеним тонусом — седативний, а на ділянках із зниженим тонусом м'язів та на атрофічних м'язах — тонізуючий масаж. Тривалість масажу від 10 до 20 хвилин, в залежності від локалізації ураження та методики, на курс — 15 процедур, повтор курсу через 1,5-2 місяці. Массаж при артрозах суставов верхних конечностей Артроз локтевого сустава Массаж при артрозе локтевого сустава проводят в положении и сидя, и лежа на спине. Все приемы выполняют одной рукой. Последовательность массирования частей руки: сначала надплечье, затем плечо, локтевой сустав и предплечье. Применяются следующие приемы: комбинированное поглаживание (3-4 раза), выжимание (4-6 раз); массируются все мышцы плеча: двуглавая, трехглавая, дельтовидная; ординарное разминание (4-7 раз). Затем проводится поглаживание (2-3 раза), выжимание (4-6 раз), потряхивание (3-4 раза), ординарное и двойное кольцевое разминание (по 3-4 раза каждый прием), вновь поглаживание (2-3 раза) и потряхивание (2-3 раза). При массаже локтевого сустава сам сустав необходимо массировать не более 1-2 минут. Массаж должен быть легким. Для массирования самого сустава используют следующие приемы: поглаживание (5-8 раз), растирание щипцы (4-6 раз), прямолинейное растирание то подушечками четырех пальцев, то большим пальцем вдоль сустава (5-8 раз). Массаж предплечья начинают со сгибателей кисти и выполняют в следующей очередности: зигзагообразное поглаживание (4-6 раз), выжимание ребром ладони (4-6 раз), потряхивание (2-3 раза), ординарное разминание (3-4 раза), разминание фалангами пальцев, сжатых в кулак, ребром ладони (по 3-4 раза), выжимание (3-4 раза). Заканчивают приемами потряхивания и поглаживания (по Ъ-4 раза). Массаж при узелковом артрозе межфаланговых суставов При данном заболевании образуются узелковые утолщения межфаланговых суставов кистей. В периоды обострения возникают сильные боли, нарушается подвижность пальцев, образуются сгибательные контрактуры. Болезнь протекает медленно, с периодами обострения. Пациент находится в положении сидя или лежа. Массаж производят одной или двумя руками. Если при массировании используется одна рука, то второй рукой фиксируют массируемую конечность и помогают захватывать мышцы, на которые воздействуют. Массаж начинают с тыльной поверхности кисти. Здесь следует массировать межпястные участки в направлении от костяшек пальцев до лучезапястного сустава. При массаже используют приемы прямолинейного, плоскостопного, щипцеобразного поглаживания. Затем проводят растирание ладонной и боковой поверхностей каждого пальца и кисти: прямолинейное подушечками четырех пальцев, зигзагообразное подушечками четырех пальцев, кругообразное подушечками четырех пальцев, прямолинейное подушечкой большого пальца, кругообразное подушечкой большого пальца, кругообразное подушечкой третьего пальца, спиралевидное основанием ладони. После этого переходят к разминанию, используя такие его виды, как продольное, поперечное, валяние, надавливание, сдвигание, растяжение. Затем приступают к вибрации, поочередно применяя поколачивание, похлопывание, рубление, встряхивание, а также приемы
точечного массажа. После этого переходят к массажу пальцев руки. Приемы следует выполнять от кончиков пальцев к костяшкам. Сначала проводят растирание, причем каждый палец нужно растирать отдельно. При этом используют такие приемы растирания, как щипцеобразное прямолинейное, щипцевидное зигзагообразное, прямолинейное подушечкой большого пальца, кругообразное подушечкой большого пальца, кругообразное подушечками четырех пальцев, кругообразное подушечкой указательного пальца, спиралевидное основанием ладони. Затем проводят встряхивание кисти. ) Массаж при артрозе коленного сустава начинается с мышц бедра. Используются массажные приемы в такой последовательности: комбинированное поглаживание (3-4 раза), выжимание ребром ладони (2-3 раза), выжимание гребнями кулаков (3-4 раза), потряхивание и поглаживание (по 2-3 раза каждый прием), ординарное разминание (2-3 раза), двойное кольцевое (3-4 раза) и двойное ординарное (4-6 раз) разминание, потряхивание (3-4 раза), разминание двойным грифом (3-5 раз), продольное разминание (3-5 раз), поглаживание (3-4 раза). В области самого сустава используют приемы концентрического и кругового поглаживания по боковым участкам: прямолинейное растирание основанием ладоней обеих рук (6-8 раз), щипцы (3-5 раз), прямолинейное и кругообразное растирание (по 3-4 раза каждый прием). Затем снова переходят к массированию бедра, но число повторений при выполнении каждого приема уменьшают в два раза. После этого вновь проводят массаж сустава: его боковые участки массируют кругообразным растиранием фалангами пальцев, сжатых в кулак (4-6 раз), кругообразным растиранием основанием ладоней (3-6 раз), концентрическим поглаживанием (3-6 раз). Далее снова массируются мышцы бедра выжиманием (3-5 раз), потряхиванием (2-3 раза), поглаживанием (2-3 раза). После этого осторожно переходят к активным движениям - таким, как сгибание и разгибание (по 5-7 раз), вращение голенью внутрь и наружу (по 5-7 раз в каждую сторону). Затем снова приступают к массажу коленного сустава. После концентрического поглаживания в болезненных местах проводят растирание основанием ладони, подушечками пальцев и фалангами пальцев, сжатых в кулак (по 3-5 раз). Заканчивают процедуру потряхиванием и поглаживанием (по 3-5 раз). Прилагаемые усилия массажист должен соизмерять с чувствительностью массируемых тканей. Хорошего эффекта можно достичь массажем в теплой воде (37-39 °С) или после бани. При деформирующем артрозе тазобедренного сустава массаж является одним из основных средств лечения. В его задачи входят снятие боли, воспаления, ускорение рассасывания воспалительного выпота, восстановление функций сустава. Массаж выполняется в положении лежа на животе или, в случае необходимости, на боку или на спине. Перед массированием мышцы вокруг сустава необходимо расслабить. Если при этом пораженный участок болит, то массаж необходимо начинать с выше - или нижележащих областей, применяя легкие, неглубокие приемы. 1. Массаж мышц вдоль позвоночного столба. При массировании позвоночного столба применяется поглаживание всей спины, затем проводятся приемы выжимания и растирания по всей длине позвоночного столба, от крестцовой области до пересечения нижних углов лопаток. Можно использовать прямолинейное растирание подушечками пальцев, а также кругообразное растирание промежутков между остистыми отростками подушечками больших пальцев. Последний прием выполняется следующим образом: подушечки пальцев располагаются на расстоянии 1-2 см от позвоночного столба, после чего ими производятся вращательные движения. 2. Массаж нижней части спины. При проведении массажа нижней части спины используются поглаживания, выжимания, различные разновидности разминания - такие, как кругообразное разминание подушечкой большого пальца, кругообразное разминание подушечками больших пальцев обеих рук и щипцевидное разминание. 3. Массаж поясничной области. При данном массаже применяются такие виды растирания, как прямолинейное подушечкой и бугром большого пальца, кругообразное подушечками четырех пальцев, кругообразное фалангами согнутых пальцев, кругообразное лучевой стороной кисти. 4. Массаж ягодично-крестцовой области. Сеанс начинается с ягодичной области, где расположены большая и средняя ягодичные мышцы. Здесь эффективны следующие приемы: поглаживание (8-10 раз), выжимание ребром ладони или основанием ладони (5-6 раз). 5. Массаж бедра. При массаже выполняются приемы поглаживания, выжимания, разминания. Из разновидностей разминания можно использовать ординарное, двойной гриф, двойное кольцевое, ординарно-продольное, кругообразное разминание фалангами согнутых пальцев, клювовидное разминание. 6. Массаж тазобедренного сустава. Только после проведения вышеперечисленных приемов следует переходить к массированию тазобедренного сустава, если болевые ощущения не слишком ярко выражены. В этом случае проводят кругообразное растирание основанием ладони, пунктирное растирание подушечками четырех пальцев (2-3 раза в каждом направлении), кругообразное растирание фалангами согнутых пальцев (3-4 раза), кругообразное растирание гребнем большого пальца, который сгибается и упирается в указательный (5-8 раз). Данный участок отличается особой болезненностью. Поэтому массировать его следует с большой осторожностью, прилагая минимум силы, плавно. С каждым последующим сеансом, в зависимости от состояния больного и его ответной реакции на массаж, усилия при массировании можно постепенно увеличивать. Весь комплекс следует повторить 2-3 раза и закончить его потряхиванием и поглаживанием. Продолжительность сеанса составляет 8-10 минут. Проводить его нужно 2-3 раза в день в зависимости от состояния больного. При деформирующем артрозе полезен вибрационный массаж с использованием электрического или механического ручного массажера. Но аппаратному массажу должен непременно предшествовать ручной. Особенно важное значение это имеет в начале лечения, а также при наличии у больного болезненных ощущений. Сеанс аппаратного массажа должен продолжаться не более 7-8 минут. Процедура массажа при артрозе голеностопного сустава отличается достаточной сложностью, не столько техникой выполнения, сколько разнообразием и многоступенчатостью приемов. На протяжении сеанса положение пациента должно меняться несколько раз. Массаж следует начинать с голени. Для этого икроножную мышцу массируют сначала несколькими разновидностями поглаживания (2-3 приема), затем проводят глубокое выжимание (по 3-4 раза одной и другой рукой), после чего последовательно используют такие приемы, как потряхивание (2-3 раза), ординарное разминание (3-4 раза, можно поочередно, то одной, то другой рукой), разминание подушечками пальцев (3^1 раза), потряхивание (1-2 раза), двойной гриф (3—4 раза). Процедуру заканчивают потряхиванием и поглаживанием. При массировании икроножной мышцы особое внимание нужно уделять тому месту, где к ней присоединяется ахиллово сухожилие. При массаже ахиллова сухожилия голень должна быть приподнята под углом 45-90°. Массаж проводится по всей длине сухожилия, начиная от пятки и до места его сочленения с икроножной мышцей. После поглаживания подушечками пальцев (3-4 раза) выполняют растирание. При этом используют следующие приемы: щипцы прямолинейные и зигзагообразные (подушечками четырех пальцев растирается внутренняя сторона, а большим пальцем - внешняя); прямолинейное и кругообразное растирание (можно с отягощением, в этом случае под ногу необходимо подложить валик); прямолинейное растирание подушечками и буграми больших пальцев. Каждый из перечисленных приемов проводится 3-4 раза, а между ними выполняется выжимание и потряхивание на икроножной мышце (1-2 раза). В этом же положении (лежа на животе) делают растирание передней и боковых поверхностей голеностопного сустава. Массажист стоит сбоку от массируемого. Кисти рук он кладет на сустав таким образом, чтобы большие пальцы располагались на ахилловом сухожилии, а остальные - снизу. Прямолинейное и кругообразное растирание проводится 4-6 раз. На берцовых мышцах (внешняя сторона голени) используются следующие приемы: поглаживание, выжимание ребром ладони, разминание подушечками четырех пальцев (3-5 раз), затем снова 2-3 раза поглаживание, выжимание и разминание ребром ладони. Сеанс заканчивают поглаживанием. Затем приступают к массажу голеностопного сустава и стопы. Пациент должен принять положение лежа на спине или сидя, а ногу вытянуть вдоль стола. Под ахиллово сухожилие необходимо подложить валик так, чтобы пятка не касалась стола, а сустав был расслаблен и легко доступен массажисту со всех сторон. На передней поверхности голеностопного сустава проводят массаж следующим образом. Начинают с концентрического поглаживания (4-6 раз). Затем выполняют такие виды растирания, как щипцы прямолинейные (3-4 раза по направлению к ахиллову сухожилию, т. е. вдоль голеностопного сустава), прямолинейное и кругообразное растирание подушечками пальцев обеих рук (по 4-6 раз каждый прием), прямолинейное и кругообразное растирание одной рукой и с отягощением (по 3-4 раза), прямолинейное основанием ладони и буграми больших пальцев (4-6 раз). Заканчивают массаж концентрическими поглаживаниями. В том же положении делают и массаж задней поверхности голеностопного сустава - от нижнего края наружной лодыжки вдоль ахиллова сухожилия к икроножной мышце. Массажист встает сбоку от массируемого. Одной рукой он растирает наружную сторону сустава, а другой - внутреннюю. При этом используются такие разновидности растирания, как прямолинейное растирание подушечками всех пальцев (по направлению к икроножной мышце, 4-5 раз), кругообразное растирание подушечками всех пальцев (4-5 раз). Затем проводят движения голеностопного сустава в различных направлениях и снова массируют икроножную мышцу, ахиллово сухожилие, внешнюю область голени и сам сустав. После массирования сустава проводится массаж стопы приемом растирания. Фізіотерапія у фізичній реабілітації хворих на OA займає одне з основних місць. Основними її завданнями є: створення обезболюючого, протинабрякового та розсмоктувального ефекту, стимуляція відновних та нейротрофічних процесів, профілактика подальшого прогресування дегенеративно-дистрофічних змін суглобу та атрофії навколосуглобових м'язів, покращення мікроциркуляції, трофіки, стимуляція обміну речовин. У гостру фазу захворювання із засобів фізіотерапії найбільш часто застосовують: ультрафіолетове опромінення окружності суглобу полями, 4-6 біодоз по 1-4 опромінення на кожне поле; • УВЧ-терапія імпульсним полем ділянки суглобу поперечно. Методика: електрод №2 і №3, зазор 2-3 см, сила анодного струму 10-15 мА, тривалість імпульсі 2 мкс, тривалість процедури 10-15 хв, щоденно або через день; • ультразвукова терапія: режим неперервний, контакт прямий (для ліктьового з гомілковостопного суглобу — підводний), методика лабільна. Доза 0,2-0,6 Вт/см2 6-10 хв, щоденно або через день, всього 10-15 процедур. При впливі на колінний суглоб надколінок обходять. Повторний курс лікування призначають через 1,5-2 міс. Одночасно застосовують ультразвук і на паравертебральну ділянку сегментарної зони хребта: режим імпульсний, доза 0,2 Вт/см2, 3-5 хв на кожну сторону. Для посилення ефекту від процедури виконують ультразвукове опромінення суглобу із застосуванням ліків (ультрафонофорез): гідрокортизонової, бутадіонової, індометацинової мазі, мазі Траумель С, гелю Диклак тощо; магнітотерапію (апарат «Полюс-2»), індуктори розміщують по обидві сторони суглобу поперечно, II—IV ступінь інтенсивності (в залежності від локалізації суглобу), тривалість процедури 15-20 хвилин, 10-15 процедур на курс; • імпульсне магнітне поле: при остеоартрозі суглобів на стадії загострення з явищами синовіїту індуктор треба розташовувати контактно. Через кожний імпульс індуктор повільно пересувають навколо великого суглоба, а в ділянці кистей та стоп переміщують по долонному, підошовному та тильному боках. В зоні найбільшого болю індуктор залишають на більш тривалий термін. Параметри ІМП: частота 10-20 імп/хв, перемикач індукції в положенні 4—5 (0,3-0,5 Тл), тривалість впливу 12-15 хв щоденно або через день, на курс лікування 6—10 процедур. При остеоартрозі суглобів на стадії загострення, але без явищ синовіїту, параметри ІМП мають бути такими: частота 10-20 імп/хв, перемикач індукції в положенні 6-10, індукція 0,8-1,2 Тл; • мікрохвильову терапію ділянки суглобу: випромінювач встановлюють на відстані 5-7 см від суглобу, доза 40-60 Вт, 10-15 хв, щоденно або через день; • електрофорез новокаїну, анальгіну димексиду (ДМСО) тощо. Прокладки з електродами розміщують поперечно. Тривалість процедури 20-25 хвилин, 10-15 процедур щодня або через день; • синусоїдальні модульовані струми (ампліпульс-терапію): струм ПН (III рід роботи) протягом 4—5 хв, потім струм ПЧ (IV рід роботи) 4—5 хв, тривалість серій по 3 с, частота 100 Гц, глибина модуляцій 50-75%, по мірі стихання процесу і болю (до 3-4 процедури) збільшують до 100%. У підгостру фазу захворювання, при стиханні больового синдрому, рекомендується призначати: діадинамотерапію ділянки ураженого суглобу: струм двотактний 2 хв, потім короткі та довгі періоди по 4—5 хв; всього 6-10 процедур. Ці процедури рекомендується поєднувати в один день із впливом на ділянку шийних симпатичних вузлів: струм двотактний або хвильовий чи СМТ (100 Гц, 75%. Ill рід), 4—5 хв. Хороший ефект дає призначення діадинамотерапії з новокаїном, анальгіном, лідазою, ронідазою (діадинамофорез); електрофорез новокаїну, літію, хлору (по Є. В. Баранцевичу), ронідази і лідази, віджиму грязі та нафталанової нафти, лідокаїну, дімексиду, мумійо тощо; ультразвукову терапію з ліками (ультрафонофорез); магнітотерапію; імпульсне магнітне поле; синусоїдальні модульовані струми (ампліпульс-терапію): струм ГІП (II рід роботи), а потім струм ПЧ (IV рід роботи) по 4—5 хв, тривалість серій по 3 с, частота 30-60 Гц, глибина модуляції 100%; • індуктотермію застосовують у хворих з OA І—II стадії, при відсутності або слабовираженому вторинному синовіїті, наявності больового синдрому та периартикулярних змін. Призначають індуктотермію ділянки наднирників малим або великим диском (на рівні Th 10-12). Доза 180-200 мА, 15-20 хв, через день, курс лікування від 10 до 20 процедур. Також рекомендується індуктотермія проекції суглобу дисковим або кабельним індуктором в слаботепловій (200 мА) чи тепловій (300 мА) дозі, 15-20 хв, 10-20 процедур; дециметрово- і сантиметровохвильову терапію застосовують при OA І—IV стадії при відсутності або слабо виражених проявах вторинного синовіїту; • електромагнітне випромінювання міліметрового діапазону (КВЧ-терапія) нетеплової інтенсивності: методика КВЧ-терапії полягає в почерговому впливі міліметровими хвилями (=7,1 мм) нетеплової інтенсивності на ділянку груднини і місцево на ділянку ураженого суглобу. Час впливу на кожну ділянку складає 15-20 хвилі Загальний час опромінення 45- 60 хв. Курс лікування 10-15 процедур; • лазеротерапію імпульсним випромінюванням в інфрачервоному спектрі, методика скануюча, потужністю 10-20 Вт в імпульсі, частота 50-100 Гц, 2-5 хв на одне поле, 10-15 процедур на курс; лазеротерапію постійним випромінюванням в інфрачервоному спектрі по скануючій методиці, щільність потоку потужності 20-50 мВт/см2, частота 50-100 Гц, 4-5 хвилин на одне поле, 3-4 поля, 10-15 процедур на курс. О. В. Кузьменко для опромінення лазерним променем рекомендує використовувати наступні локальні зони в проекції суглобів: Плечовий суглоб 1 — передня поверхня суглоба нижче великого горбка плечової кістки; 2— верхньобічна поверхня суглоба між акроміальним відростком лопатки і великим горбком плечової кістки; 3 — задня поверхня суглоба нижче акроміального відростка лопатки. Ліктьовий суглоб 4 — бічна поверхня суглоба біля ліктьового відростка; 5 — присередня поверхня суглоба біля ліктьового відростка; 6 — середина ліктьового згину. Променево-зап 'ястковий суглоб 7 — тильна поверхня суглоба ближче до ліктьової сторони. 8 — долонна поверхня суглоба в середині променево-зап'ясткової складки. П'ястково-фалангові суглоби кисті 9-10, 11-12 — тильні і долонні поверхні кисті по проекції відповідної суглобової щілини. Кульшовий суглоб 13-15 — зверху, ззаду і знизу на 1 см від великої кульші стегнової кістки. 16 — середина пахвинної складки. Колінний суглоб 17-20 — по одному-двох полях залежно від об'єму суглоба по бічній поверхні (справа і зліва) по проекції суглобової щілини. 21— центр підколінної ямки; Гомілковостопний суглоб 22— тильний згин стопи по проекції суглобної щілини; 23 — ділянка між бічною кісткою і Ахілловим сухожилком; 24 — ділянка між присередньою кісточкою і Ахілловим сухожилком; Стопа 25-28 — суглоб Шопара (поперечний суглоб заплесна): бічні, тильна і підошовна поверхні поверхні по проекції суглобної щілини; 29-32 — суглоб Лісфранка (заплесново-плеснові суглоби): по два поля з тильної і підошовної поверхні по проекції суглобної щілини; 33-34 — плесно-фалангові суглоби: по одному полю з тильної і підошовної сторони по проекції суглобової щілини; 35-36 — міжфалангові суглоби стопи: по одному полю з тильної і підошовної сторони по проекції суглобної щілини, - аплікації мулової або торф'яної грязі (температура 38-42°С), парафіну й озокериту (температура 50-55°С) призначають у кількості 10-15 процедур на уражений суглоб або на частину тіла, що включає уражені суглоби. Аплікації грязі, озокериту й парафіну показані хворим з І-ІІ стадією OA без синовіїту або з незначними проявами, при вираженому больовому синдромі, проліферативних явищах, рефлекторних змінах у скелетних м'язах. їх не застосовують при значних змінах у суглобах, уражених OA, виражених явищах синовіїту, а також при ІХС, гіпертонічній хворобі ІІБ-ІІІ стадії, недостатності кровообігу, варикозному розширенні вен, захворюванні судин ЦНС, нефриті, нефрозі тощо. «Кавказький» метод грязьових аплікацій: грязь накладають на певну ділянку тіла (в рідких випадках на все тіло — загальні аплікації) шаром біля 4—6 см, вкутують його брезентом і накривають зверху ковдрою. Температура грязі 38-46сС, тривалість процедури 15-20 хв. Всього на курс 8-10 процедур. Після закінчення процедури грязь видаляється і хворий миється під душем. Душ не повинен бути гарячішим за 38°С і тривалішим 2-3 хв. Потім хворому необхідний відпочинок 30 хв; - ванни: сірководневі (до 200 мг/л), 34-36°С, 8-10 хв, йодобромні, скипидарні чи соляні 36-37°С, 10-15 хв або шалфейні, 34-35°С, 10-15 хв. Проводять процедури через день, курс лікування — 10-12 процедур. Якщо OA розвився в осіб молодого віку (35-40 років) без супутніх серцево-судинних захворювань, то застосовують ванни із середньою концентрацією речовин і газів, з досить великою тривалістю впливу (15-20 хв) і курсу лікування (12-14 процедур). Пацієнтам старші 45 років, а також особам молодого віку із залишковими явищами вторинного синовіїту бальнеотерапію призначають за щадною методикою: ванни з невисокою концентрацією речовин і газів, тривалістю не більше 8-10 хв, на курс лікування— 8-10 процедур. З урахуванням віку хворого, супутніх серцево- судинних захворювань можна призначати напівванни, чотирьох- і двокамерні ванни, які легші переносяться хворими. Сульфідні, хлоридно-натрієві і скипидарні ванни показані хворим з І—II стадією OA без явищ вторинного синовіїту, з порушенням локомоторної функції, ожирінням, атеросклеротичним ураженням судин; йодобромні ванни призначають хворим з OA без явищ синовіїту, із супутніми функціональними змінами ЦНС, тиреотоксикозом, клімактеричними розладами, атеросклеротичним ураженням судин; радонові ванни мають болетамувальну, протизапальну і десенсибілізуючу дію, нормалізують функцію ендокринних залоз, але на відміну від сульфідних, не сприяють нормалізації серцево-судинної діяльності, радонові ванни нерідко призводять до негативних змін, особливо при атеросклерозі, викликаючи погіршення коронарного кровообігу. Вони рекомендуються хворим з I-II стадією OA із залишковими явищами синовіїту, вираженим больовим синдромом і без нього, змінами м'язів, порушенням локомоторної функції суглобів, із супутніми вегетативними порушеннями, клімактеричними розладами. Призначають радонові ванни (40-80 нКи/л) 35-36°С, 10-15 хв. Застосування нетрадиційних методів лікування, передусім акупунктури, не знайшло значного поширення у реабілітації хворих на OA. Разом з тим, біологічно активні точки (БАТ) людського організму в останній час почали використовуватися для застосування відносно нового методу фізіотерапевтичного впливу — пунктурної фізіотерапії, тобто впливу на БАТ різними фізичними факторами. Вченими Інституту патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенка АМН України пропонуються такі методи пунктурної фізіотерапії для лікування OA: • ультразвукова пунктура (УЗП). Для проведення УЗП використовують апарат «УЗТ-101» з випромінювачем площею 1 см. Можна використовувати спільні вплив — фонофорез лікарських речовин на визначені БАТ. Лікувальні ефекти: протизапальний, анальгетичний, спазмолітичний, метаболічний, бактерицидні, дефібротизуючий. Протипоказання: ішемічна хвороба серця, стенокардія напруги III ФК, гіпотонія, вегето-судинні дизфункції, вагітність в ранні строки, тромбофлебіт. Процедури проводяться таким чином: на ділянку акупунктурних точок попередньо наносять контакту речовину (вазелінова олія) або лікувальну мазь для фонофорезу і послідовно озвучують 4-6 точок протягом одного сеансу. Вплив проводять в імпульсному режимі інтенсивністю 0,3-0,5 Вт/см. Час впливу на одну точку 0,5-2 хв. Загальна тривалість процедури до 12-15 хв. Курс лікування складається з 10-12 процедур. Терапію проводять з урахуванням відхилень, отриманих при рефлексодіагностичному обстеженні пацієнтів за методом Накатані. Терапію чинником проводять з урахуванням сегментарного рівня іннервації ураженого суглоба (впливають на відповідні паравертебральні БАТ на меридіані сечового міхура); - діадинамопунктура (ДДП). Лікувальні ефекти: аналгетичний, вазоактивний. трофічний, міонейростимулюючий. Протипоказання: переломи кісток з неіммобілізованими кістковими відламками, сечо- і жовчнокам'яна хвороби, тромбофлебіти, гострі болі вісцерального походження, підвищена чутливість до електричного струму, психоз, розсіяний склероз. ДДП здійснюють за допомогою апарата «Модель 717» із спеціальними вуглецевими електродами, паралельно підключеними до катоду 2 2 діаметром 0,5 см", та індиферентним звичайним електродом площею 150 см. Точкові, кулястої форми, електроди з відповідними вологими прокладками 0,7-0,8 см в діаметрі розміщують на місці шкірної проекції точок акупунктури або в точках найбільшого болю та фіксують лейкопластиром, а індиферентний, з відповідного розміру прокладкою, накладають на ділянку шийного, грудного або поперекового відділів хребта. Точки впливу добирають сегментарні, загальної дії, місцеві та дистальні, залежно від виявлених
при рефлексодіагностиці відхилень у меридіанах. Під час гостро вираженого больового синдрому використовують короткі періоди модульованого струму протягом 6-8 хв. Силу струму добирають індивідуально до відчуття «вібрації» під електродами. В середньому щільність струму становить 0,4 мА/см2. На курс призначають 8-10 сеансів. По мірі затихання больового синдрому підключають до дії двопівперіодний хвильовий струм впродовж 5-6 хв, але так, щоб тривалість процедур не перевищувала 12-15 хв. Однопівперіодний ритмічний або двопівперіодний безперервний струм призводить до появи неприємних відчуттів «печіння» під електродами. Відбувається це, ймовірно, внаслідок подразнення рецепторів шкіри гальванічною складовою, яка властива даним видам струму; - ампліпульспунктура (АМП). Лікувальні ефекти: аналгетичний, судинорозширювальний, трофічний, нейроміостимулюючий. Протипоказання: переломи з неіммобілізованими кістковими відламками, сечо- і жовчнокам'яна хвороби, підвищена чутливість до електричного струму, варикозна хвороба. АМП здійснюється за допомогою апарата «Ампліпульс-4» або «Ампліпульс-5», для якого виготовлено спеціальні вуглецеві електроди, аналогічні таким для ДДП. Методика лікування та добирання рецептури БАТ, які використовують для АМП, ідентична такій при ДДГІ. Застосовують Ш та IV рід робіт впродовж 7-8 хвилин кожний. При гостро вираженому больовому синдромі використовують перемінний режим, частоту модуляції 100-150 Гц і невелику глибину модуляції — 50%, тривалість посилань струму 1-2 сек. Щільність струму добирають індивідуально, в середньому 0,6 мА/см. По мірі стихання болю використовуються параметри більш «жорсткого» режиму впливу: зменшення частоти, збільшення модуляції. На курс призначають 8-10 процедур. Необхідно вказати, що хворі з низьким порогом больовій відчуттів краще переносять АМП, ніж ДДП. За даними авторів, методи пунктурної фізіотерапії за ефективністю лікування больового синдрому у хворих із остеоартрозом не поступаються класичним методам із використанням цих же фізичних факторів, і з огляду на малі дози і невеликі зони впливу пунктурна фізіотерапія показана навіть хворим, у яких класичні методи можуть викликати загострення супутніх хронічних захворювань, таких як гіпертонічна хвороба ІІА-Б ст, післяінфарктний кардіосклероз із нападами стенокардії спокою і напруження та ін. З метою ліквідації м'язової контрактури суглобів при О А часто використовують методи мануальної терапії (МТ), а саме постізометричну релаксацію (ПІР). Методи ПІР полягає в наступному: лікар чи реабілітолог здійснює розтяг вибраного м'язу до пружного бар'єру (до появи у хворого незначної болючості) і утримує це положенні Далі пацієнт здійснює активне напруження даного м'язу протягом 7-10 с з мінімальною силою. В цей час м'яз виконує ізометричне напруження. Після закінчення напруження наступає фаза розслаблення, під час якої лікар/реабілітолог здійснює додатковий розтяг м'язу до межі пружного бар'єру і фіксує його в досягнутому положенні. Тривалість фази розслаблення складає 7-10 с. Чергування фаз напруженні розслаблення продовжують зазвичай 3-5 разів. При виконанні ПІР м'язів кінцівок дихальні синергії, як правило, не застосовуються, за виключенням м'язів довкола плечового суглобу. Сеанси ПІР виконують після проведення масажу та теплових процедур. В останній час певного поширення в реабілітації хворих на остеоартроз набули методи рефлексотерапії, серед яких — класична акупунктура (голкотерапія) та припалювання (цзю-терапія), а також сучасні методи впливу на біологічно активні точки (БАТ) різними фізичними факторами — електропунктура, електроакупунктура, ЛАЗЕропунктура, кріопунктура, КВЧ-пунктура, ультразвукова пунктура тощо. Основним при проведенні усіх наведених методів реабілітації є правильний добір БАТ. Наводимо методику застосування методів рефлексотерапії в комплексному лікуванні хворих на артрози, запропоновану I. J1. Пшетаковським та Т. В. Шутовою. Вибір ТА, необхідних при проведенні курсу рефлексотерапії хворих на артроз, визначається одним з основних принципів проведення даного лікування — індивідуального підходу до кожного із хворих, що перебувають на лікуванні із дегенеративно-дистрофічними захворюваннями суглобів і хребта, тобто враховуються наявні суб'єктивні й об'єктивні дані, локалізація ураження захворювання, вік, наявність супутніх захворювань та ін. При цьому підбор ТА, послідовність їх застосування, можливість поєднання виконується у відповідності з правилами традиційної східної медицини. Лікувальний курс кожного хворого на артроз включає використання загально- зміцнювальних ТА (наприклад, 36 III цзу-сань-лі, 4 II хе-гу, 11 II цюй-чі, 14 XIII датуй, 5 X вай-гуань, 6 IX ней-гуань), ТА, сегментарно пов'язаних з ураженим суглобом або відділом хребта (наприклад, при МОХ шийного відділу — 10 II шоу-сань-лі), а також ТА, розташованих в ділянці ураження — локальних (наприклад, при гонарт-розі 35 III ду-бі, 8 XII цюй-цюань, 7 XII ци-гуань, 9 IV інь-лінь-цюань, 54 VII вей-чжун). Для підвищення ефективності лікування зазвичай використають специфічні ТА, що чинять позитивну дію на найважливіші ланки патогенезу захворювання: на кісткову систему (11 VII да-чжу), сполучну тканину (5 IV шан-цю), м'язову тканину (34 XI ян-лінь-цюань). Залежно від локалізації патологічного процесу ефективними є такі ТА: 1. OA плечового суглоба (омартроз) — 4 II (хе-гу), 5 X (вай-гуань), 11II (цюй-чі), 15 II (цзянь-юй), 14 II (бі-нао), 16 II (цзюй-гу), 10 VI (нао-шу), 21 XI (цзянь-цзин), 11 VII (да- чжу), Н (сінь-ше). 2. OA ліктьового суглоба-1111 (цюй-чі), 4 II (хе-гу), 10 II (шоу-сань-лі), 5 X (вай-гуань), 6 IX (ней-гуань), 5 І (чі-цзе), З IX (цюй-цзе), 12 III (чжоу-ляо), З V (шао-хай), 8 VI (сяо-хай). 3. OA суглобів кистей рук — 4 II (хе-гу), 5 X (вай-гуань), 6 IX (ней-гуань), 6 І (кун-цзюй), 5 IV (шан-цю), 4 VI (вань-гу), 8 IX (лао-гун), 10 І (юй-цзи). 4. OA кульшового суглоба (коксартроз) -— 36 III (цзу-сань-лі), ЗО XI (хуань-тяо), 31 XI (фен-ші), 29 XI, (цзюй-ляо), 39 XI (сюань-чжун), 5 IV (шан-цю), 34 XI (ян-лінь-цюань), ЗО III (ци-чун). 5. OA колінного суглоба (гонартроз) — 36 III (цзу-сань-лі), 39 XI (сюань-чжун), 34 XI (ен- лінь-цюань), 9 IV (інь-лінь-цюань), 5 IV (шан-цю), 35 III (ду-бі), 8 XII (цюй-цюань), 7 XII (ци-гуань), 54 VII (вей-чжун), 33 III (інь-ші). 6. OA гомілковостопного суглоба — 36 III (цзу-сань-лі), 39 XI (сюань-чжун), 60 ХП кунь- лунь, 6 VIII (чжао-хай), 5 IV (шан цю), 2 XII (тай-чун), 41 XI (цзу-лінь-ци), З XII (сінь- цзянь), 41III (цзе-сі), 6211 (шень-май). 7. OA суглобів стопи — 60 XI (кунь-лунь), 62 XI (шень-май), З XII (тай-чун), 41 XI (цзу-лінь- ци), 1 VIII (юн-цюань), 2 VIII (жань-гу), 4 VIII (да-чжун), 64 VII (цзин-гу), 65 VII (шу-гу), 66 VII (тун-гу), З IV (тань-бай), 5 IV (шанцю). 8. МОХ шийного відділу хребта — 14 XIII (да-чжуй), 4 II (хе-гу), 1III (цюй-чі), 10 II (шоу- сань-лі), 21 XI (цзянь-цзин), 20 XI (фен-чі), 10 VII (тянь-чжу), 11 VII (да-чжу). 9. МОХ грудного відділу хребта — 5 X (вай-гуань), 6 IX (ней-гуань), 7ІХ (да-лін), 14 XIII (да- чжуй), 11 VII (да-чжу), 43 VII (гао-хуан), 13 VII (фей-шу),14 VII (цзюе-інь-шу), 13 ХІД (тао-дао). 12 XIII (шень-чжу), 14 VI (цзянь- вай-шу), 15 VI (цзянь-чжун-шу). 10. МОХ попереково-крижового відділу хребта — 36 III (цзу-сань-лі), 39 XI (сюань-чжун), 60 VII (кунь-лунь), 62 VII (шень-май), 31 XI (фен-ші), ЗО Я (хуань-тяо), XIII (мін-мень), 2 XIII (яо-шу), З XIII (яо-ян-гуань), 5 XIII (сю-ань-шу), 54 VII (вей-чжун), 23 VII (сяо-чан-шу), 29 VII (чжун-люй-шу), 30 VII (бай-хуань-шу), 31-34 VII (ба-ляо), 47 VII (чжи-ші), 46 VII (хуань-мень), 48 VII (бао-хуан), 29 XI (цзюй-ляо). Примітка. ТА позначені відповідно до міжнародної класифікації: арабськими цифрами позначений порядковий номер ТА на меридіані, римськими — меридіан: Поряд із цим для полегшення сприйняття дані загальновідомі китайські назви ТА. Санаторно-курортне лікування є дуже важливою складовою фізичної реабілітації хворих на OA і рекомендується їм тільки після стихання гострих явищ та в період ремісії. Рекомендовані курорти: в Україні — Саки, Майнаки, Євпаторія (АР Крим), Одеса, Хмельник (Вінницька обл.), Бердянськ (Запорізька обл.), Славянськ (Донецька обл.). В країнах СНД — Цхалтубо (Грузія), Сочі, Мацеста, П'ятигорськ, Белокуриха ((Російська Федерація).
Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 1592 | Нарушение авторских прав |