АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Актуальність теми. Обґрунтування теми.

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра дитячих інфекційних хвороб

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ЛЕКЦІЇ

Для інтернів-педіатрів

Навчальна дисципліна «____________________________________________»

МОДУЛЬ №___«__________________________________________________»

Змістовний модуль №___«__________________________________________»

Лекція №___ «Менінгококова інфекція у дітей. Диференціальна діагностика менінгітів та енцефалітів. Діагностика ІТШ »

Курс__________________ Факультет________________________________

Лекцію обговорено на

методичній нараді кафедри

«__»___________201 р.

Протокол № ____

Завідуючий кафедрою,

д.мед.н., професор

_________ Ю.П.Харченко

Одеса – 201

Модуль ___ «_________________________________________________________________»

Змістовний модуль ___ «______________________________________________________»

Лекція №____ « Менінгококова інфекція у дітей. Диференціальна діагностика менінгітів та енцефалітів. Діагностика ІТШ »- 2 год.

Актуальність теми. Обґрунтування теми.

Інфекційні захворювання на сьогоднішній день займають ведуче положення. Щорічно реєструється від 33 до 44 млн. випадків, а кількість померлих досягає 20 тис. людей. Особливе місце серед всіх інфекційних хвороб належить нейроінфекціям, які займають перше місце в структурі органічних уражень нервової системи. Але до теперішнього часу деякі питання нейроінфекцій не вирішені. Між тим, в деяких випадках нейроінфекції можуть мати дуже важкий перебіг та ускладнення, які мають несприятливий вплив на вихід захворювання і обумовлюють летальність.

Висока частота менінгітів в дитячому віці обумовлена недостатнім імунітетом, наявністю анатомо-фізіологічних особливостей та недосконалістю гематоенцефалічного бар'єру. Найбільш часто менінгіти зустрічаються у дітей, які мають резидуально-органічний фон, обумовлений перинатальною патологією ЦНС. Приблизно 15% гнійних менінгітів припадає на долю дітей віком до 1 міс, 37% - віком до 1 року.

Найбільше зло завдають вірусні нейроінфекції, що пов'язано із високою летальністю, тяжкою інвалідізацією та великою поширеністю. Особливу актуальність має стан персистенції, що виникає при взаємодії вірусу з клітиною у хворих, які мають дефіцит імунітету.

Лікарі-інтерни повинні звернути увагу на те, що під впливом перманентної персистенції на тлі змін імунітету вогнищева симптоматика, яка виникає, має прогредієнтний характер з періодами відносної ремісії. І весь процес закінчується або тяжкими неврологічними розладами, або летальністю.

Потрібно звернути увагу інтернів на роль енцефалітів в інфекційній патології нервової системи. У дітей зустрічаються не тільки всі форми первинних енцефалітів, але й нетипові форми, які виникають на тлі дитячих нейроінфекцій та профілактичних щеплень.

Вивчення теми має велику значущість у професійній підготовці майбутніх лікарів, особливо лікарів-педіатрів, сімейних лікарів

Цілі лекції.

2.1. Навчальні цілі:

1.Ознайомити інтернів з особливостями ураження ЦНС у дітей різного віку при менінгітах та енцефалітах -І.

2.Дати інтернам поняття про нейроінфекційний синдром (нейротоксикоз, енцефалічна реакція, набряк головного мозку) - II.

3.Освітити питання діагностики менінгококової інфекції, диференційної діагностики менінгітів в залежності від етіологічного фактору - II.

4. Викласти принципи діагностики та лікування менінгітів та енцефалітів - III.

5.Освітити питання діагностики та невідкладної допомоги при інфекційно-токсичному шоці, набряку головного мозку, енцефалічної реакції, тощо - III.

6.Викласти клініко-епідеміологічні особливості енцефалітів (первинних та вторинних), принципи їх діагностики та лікування - ІІ.

2.2. Виховні цілі:

1.Виховувати у лікарів-інтернів професійне мислення, щодо питань діагностики інфекційних захворюваннях у дітей.

2.Звернути увагу інтернів на зростання відповідальності лікаря на тлі збільшення кількості інфекційних хвороб, зростання народжуваності дітей з перинатальною патологією центральної нервової системи та природженою патологією.

3.Виховувати у інтернів почуття гордості за значний внесок вітчизняних вчених та провідну роль науково-педагогічних шкіл у вивченні питань ураження нервової системи при інфекційній патології у дітей, тощо.

4. Спрямовувати інтернів на необхідність дотримуватись принципів медичної етики та деонтології.

План та організаційна структура лекції.

Текст лекції:

Згідно до структури неврологічних захворювань у дітей визначають три групи уражень: 1) спадкові захворювання (хромосомні синдроми, захворювання обміну речовин з ураженням нервової системи і т.п.), 2) пре - та перінатальні ураження (аномалії розвитку, пологові травми, асфіксія новонародженого, вроджені інфекції і т.п.), 3) постнатальні ураження (інфекційні захворювання нервової системи, травми, пухлини і т.п.). На долю перших двох груп приходиться до 55% захворювань, біля 45% становлять постнатальні ураження, серед них перше місце займають інфекційні захворювання. Частіше ці ураження зустрічаються у дітей 3 - 6 років життя.

Можливість ураження нервової системи при інфекційних захворюваннях зумовлена так званим нейротропізмом інфекційно-токсичних агентів. При цьому крім ураження нейронів внаслідок токсичної дії на організм виникають циркуляторні та ліквородинамічні порушення, зміни у судинах мозку і його оболонок, розвиваються набряк та набухання мозку гіпоксія мозкової тканини і т.п. Прояви таких неспецифічних змін нерідко стають ведучими і зумовлюють клінічні прояви у гострому періоді хвороби.

Нейротоксичний синдром (енцефалічна реакція) - загальна реакція організму на інфекційний агент з порушенням функцій основних внутрішніх органів та систем, особливо ЦНС, та метаболічними зсувами. Патоморфологічна картина: судинні стази, дрібно крапчасті крововиливи, набряк, осередковий некроз, дистрофічні зміни. Клінічні прояви: підвищення температури, значне збудження, тремтіння, смикання, гіперрефлексія. Потім з'являються судоми. Блідість шкіри, часте дихання, тахікардія, артеріальний тиск підвищується. Олігурія. Це перша фаза клінічних проявів енцефалітної реакції. У подальшому розвивається друга фаза. Зростає пригнічення, адинамія, порушення свідомості, рефлекси пригнічені, шкіра сіра, значна недостатність периферійного кровообігу. Тони глухі, пульс слабкий, артеріальний тиск падає, набряк легень. Анурія. У дітей раннього віку частіше реєструється судомна форма, у старших - деліріозна форма. Часто такі прояви розвиваються на фоні несприятливого акушерського анамнезу. Зменшення інтоксикації та поліпшення стану призводять до поступового зникнення симптомів.

Набряк і набухання головного мозку - одне з найнебезпечніших прояв уражень нервової системи інфекційного ґенезу. Вирішальний фактор прогнозу – це ступінь набряку мозку. Клінічно набряк мозку характеризується симптомами швидкозростаючої внутрішньочерепної гіпертензії - інтенсивним головним болем, блюванням фонтаном, нетривалим послабленням зору у вигляді відчуття туману або пелени перед очима (наслідок механічного здавлення зорового нерва і судин). Звертає на себе увагу багрово-синюшний колір обличчя, звуження зіниць. Часто спостерігаються судоми, збудження або депресія, з'являється безпричинна гикавка. Змінюється характер дихання, тахіпноє за участю допоміжних дихальних м'язів, різка задишка, розлади дихання за типом Чейна - Стокса. Поява стійкої тахікардії, особливо на зміну брадикардії, зменшення частоти дихання свідчать про загрозливо тяжкий стан хворого. Набряк мозку розвивається звичайно у першу добу хвороби, але у хворих старшого віку він може виникати пізніше - на 5 -7-му добу.

Гнійні менінгіти - гострі інфекційні захворювання, які характеризуються інтоксикацією, менінгеальними та іншими симптомами ураження нервової системи, можлива наявність первинного осередку інфекції або септикопіємічного процесу. Гнійні менінгіти у 90% випадків пов'язані з менінгококом, пневмококом, гемофільною паличкою, іноді стрептококом, стафілококом, сальмонелами і т.п. Первинні менінгіти розвиваються у клінічно здорової дитини, вторинні — виникають внаслідок розвитку гнійного осередку в організмі (пневмонія, отит, сепсис і т.п.).

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 318 | Нарушение авторских прав