 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Види сучасної міжнародної торгівліСучасна міжнародна торгівля характеризується різноманітністю видів, які можна систематизувати за такими ознаками: 1. За специфікою об'єкта: - торгівля товарами (сировинними;паливними; продовольчими; напівфабрикатами; готовими виробами): а) виробничого призначення; б) невиробничого призначення; - торгівля послугами (виробничими; транспортними;експедиторськими; консультаційними; консигнаційними; посередницькими; туристичними; маркетинговими; обліковими; орендними; ліцензійними; іншими послугами. 2. За специфікою взаємодії суб'єктів: - традиційна (проста) торгівля - експорт та імпорт товарів і послуг, які не зумовлені коопераційними зв'язками та зобов'язаннями щодо збалансованого обміну товарів; - торгівля кооперованою та спеціалізованою продукцією, яка здійснюється на основі довготермінових угод; - зустрічна (компенсаційна) торгівля - обмін товарами, що ґрунтується на зустрічних зобов'язаннях експортерів щодо закупівлі в імпортерів частини або повністю експортованих товарів. 3. За специфікою регулювання: - Звичайна торгівля і відповідний торговельний режим виникають в умовах відсутності торговельних, торговельно-економічних угод і домовленостей між країнами. Крім підвищеної ставки митного оподаткування, у торговельних відносинах за цих умов застосовуються і жорсткіші інструменти регулювання товарних потоків - кількісні обмеження, адміністративні формальності, звичайна (не пільгова) система оподаткування імпортних товарів тощо. - Торгівля в режимі найбільшого сприяння передбачає, що держави, які домовляються, надають одна одній привілеї та пільги щодо ставок мита і митних зборів, а також інших правил і механізмів здійснення зовнішньоторговельних операцій. Режим найбільшого сприяння є одним з головних принципів діяльності країн, що приєдналися до ГАТТ-СОТ. - Дискримінаційна торгівля виникає унаслідок застосування в торговельно-економічних відносинах жорстких обмежувальних заходів (ембарго, торговельний бойкот, торговельна блокада) або інших інструментів, що дискримінують права торговельного партнера. - Преференційна торгівля передбачає надання однією державою іншій взаємно або в односторонньому порядку пільг у торговельному режимі. Особливу групу утворюють преференції, які застосовуються стосовно країн, що розвиваються. Сучасний розвиток міжнародної торгівлі характеризується різноманіттям видів зовнішньоекономічних операцій. Зовнішньоекономічна операція - це комплекс дій контрагентів різних країн, що спрямовуються на підготовку, укладання та виконання торговельної, науково-виробничої, інвестиційної або іншої угоди економічного характеру. Міжнародні економічні операції залежно від виконуваних функцій поділяються на основні - здійснюються між безпосередніми учасниками операції, та забезпечувальні (допоміжні, зазвичай стосуються просування товарів на ринку) - пов'язані з переміщенням товару до покупця. Схему видів основних і забезпечувальних операцій зображено на рис. 1.8. Види зовнішньоекономічних операцій залежно від об'єкта угоди охарактеризовані на рис. 1.9.
Рис. 1.8. Схема видів зовнішньоекономічних операцій
Рис. 1.9. Схема змістової сутності зовнішньоекономічних операцій Формою зв'язку між виробниками продукції різних країн виступає зовнішня торгівля. Зовнішньоторговельні операції характеризуються обміном (торгівлею) в матеріально-речовій формі й становлять переважну більшість усіх міжнародних економічних операцій. Для їх реалізації необхідно виконати відповідні взаємопов'язані дії: знайти покупця; підписати з ним угоду, в якій обговорити всі умови (товар, його кількість і якість, ціну, терміни поставок і под.); виконати договір, тобто підготувати товар до постачання, доставити його покупцеві, провести розрахунок за доставлений товар. Зміст зовнішньоторгової операції полягає в сукупності виконання цих дій. Такі дії носять комерційний характер, тому операції обміну стають комерційними. По своїй суті це управлінська діяльність. Зміст управління обміном, тобто виконання обмінних операцій, полягає в тому, щоб організовувати, спрямовувати, регулювати різні види діяльності контрагентів, які здійснюють обмін матеріальними цінностями та послугами. Отже, зовнішньоторговельна операція як особливий вид управлінської діяльності передбачає наявність суб'єктів, що нею зайняті, та об'єктів, на які ця діяльність спрямована. Суб'єкти зовнішньоторговельних операцій - це підприємства, фірми, організації, котрі одержали від держави право виходу на зовнішній ринок. Об'єкти зовнішньоторговельних операцій - матеріальні процеси, що мають місце під час обміну товарами, послугами, результатами виробничого і науково-технічного співробітництва. Ці об'єкти визначають види зовнішньоторговельних операцій на світовому ринку. Схему видів зовнішньоторговельних операцій наведено на рис. 1.10. Охарактеризуємо коротко кожен з них. Експортна операція - продаж і вивезення товарів за кордон для передачі їх у власність іноземному контрагенту. Імпортна операція - закупівля і ввезення іноземних товарів для реалізації їх на внутрішньому ринку країни-імпортера або для виробничого застосування підприємством-імпортером. Експортно-імпортні операції здійснюються безпосередньо між контрагентами (прямий метод) або через посередників (непрямий метод). Реекспортна операція - це продаж і вивезення за кордон раніше ввезеного товару, який не піддавався ні якій обробці в реекспортуючій країні, або передання товару покупцеві без завезення в реекспортуючу країну.
Рис. 1.10. Схема видів зовнішньоторговельних операцій Реімпортна операція - придбання і завезення з-за кордону раніше експортованого товару, який не зазнав там ніякої переробки чи доробки. Зустрічна торгівля - операції, у межах яких передбачаються зустрічні зобов'язання експортерів закупити в імпортерів товари або послуги на частину або повну вартість експортованих товарів, тобто закупівля продукції супроводжується зворотним постачанням товарів з метою досягнення експортно-імпортного балансу. Операція натурального обміну (бартер) - це без валютний обмін одного чи різних видів товарів на еквівалентну за вартістю кількість іншого товару чи товарів без використання фінансового механізму взаємних розрахунків. Комерційна компенсація - операція, при якій партнери обмінюються товарною продукцією, враховуючи її конкретну грошову вартість, а розрахунки здійснюють шляхом заліку взаємних вимог, тобто передбачає взаємне постачання товарів за однакову вартість. Зустрічні закупівлі - операція, при якій продавець бере зобов'язання теж придбати товари або забезпечити закупівлю третьою стороною товарів на певну суму в країні покупця. Авансові закупівлі - різновид зустрічних закупівель, операція, коли сторона, яка зацікавлена в продажу своїх товарів, спочатку закуповує в іншої країни товари, потім постачає їй на ту саму суму свої. Співробітництво на компенсаційній основі - постачання експортером на кредитних умовах комплектного обладнання, ліцензій, надання інжинірингових послуг з подальшим погашенням імпортером вартості обладнання, ліцензій, інжинірингових послуг і кредиту за рахунок виторгу від зустрічного постачання виробленої на цьому устаткуванні продукції (просте співробітництво) або коли під час здійснення довгострокової великомасштабної операції експортер відмовляється від отримання компенсуючої продукції на користь третьої особи, яка в процесі реалізації продукції компенсує експортеру вартість обладнання та кредиту (складне співробітництво). Підрядне кооперування - це коли одна із сторін доручає іншій виконання певної роботи відповідно до обумовлених вимог, можливо з передачею технології, креслень, специфікації, обладнання, матеріалів. Договірна спеціалізація - розмежування у виконанні окремих частин та етапів виробничих програм або перерозподіл капітальних вкладень. Спільне виробництво - тісна взаємодія партнерів на всіх етапах здійснення конкретного економічного проекту в досягненні спільного кінцевого результату. Операції на давальницькій сировині (толінг) - постачання однією стороною сировини, напівфабрикатів, комплектувальних виробів для їх подальшої переробки та /або зворотне постачання готових виробів країною торгового партнера у країну первісного експорту. Викуп застарілої продукції (наприклад, техніки, яка була у використанні) - продаж морально застарілої техніки за залишковою вартістю із врахуванням її у вартості придбаної нової техніки. Постачання засобів на комплектацію - продаж комплектного устаткування та зустрічне постачання частини обладнання й приладів для комплектації цього устаткування. Оскільки зовнішньоторговельні операції здійснюються в трьох абсолютно різних напрямах (товарний, надання послуг, купівля-продаж результатів творчої діяльності), то існують підстави вважати цей вид міжнародної зовнішньоекономічної діяльності найбільш перспективним. Орендна операція - це фінансово-комерційні заходи, що передбачають надання однією стороною - власником майна, іншій стороні у тимчасове володіння та користування або у виключне користування на встановлений термін майна за певну винагороду. Рентинг - короткострокова оренда (від кількох годин до 1 року) без передачі орендарю права власності на майно. Хайринг - середньострокова оренда (від 1 до 2-3 років) без передачі орендарю права власності на майно. Лізинг - довгострокова оренда (3-5 років і більше), коли лізингова компанія купує для свого клієнта право власності на майно і передає це майно йому в оренду. Обмін науково-технічними знаннями та досвідом - операція передачі й продажу об'єктів інтелектуальної праці. Обмін науково-технічними послугами - операція, що передбачає надання та продаж інженерно-технічних послуг: проектних, науково-дослідницьких, консультаційних, інформаційних, технологічних, конструкторських. Інжиніринг - це інженерно-консультаційні послуги, надані з метою створення підприємств та інших об'єктів і пов'язані з підготовкою виробничого процесу та забезпеченням його нормальних функцій і реалізації виробленої продукції. Реінжиніринг - інженерно-консультаційні послуги в плані перебудови системи організації та управління виробничо-торговельними й інвестиційними процесами підприємства. Консалтингова операція - це консультаційні послуги, які надають виробники, продавці й покупці стосовно економічної діяльності підприємств, фірм та організацій з метою підвищення ефективності виконання підприємством певної економічної операції. Операції з технічного обслуговування і забезпечення запасними частинами машино технічної продукції - це дії, покликані створювати умови для ефективності виробництва у сфері обігу, особистого та виробничого споживання. Протягом усієї історії розвитку цивілізації національне багатство ґрунтувалося на володінні матеріальними об'єктами. Проте зараз ця схема змінилася і новими стимулами до створення національного багатства в сучасному суспільстві є цінності, базовані на знаннях. В операціях з міжнародної торгівлі науково-технічними знаннями та досвідом об'єктами продажу виступають результати інтелектуальної праці у таких формах: патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, копірайти, ноу-хау, ліцензії, торговельні марки (торгові знаки), географічне зазначення місць походження товарів, комп'ютерні програми, бази даних і топології інтегральних мікросхем. Згідно з чинним законодавством об'єкти права інтелектуальної власності виступають на ринку як товар. Але специфіка інтелектуальної власності полягає в тому, що на ринок просуваються власне не продукти інтелектуальної діяльності, а майнові права на них. Необхідною передумовою міжнародної торгівлі є виконання забезпечувальних операцій. Забезпезпечувальні зовнішньоекономічні операції можуть виконуватися як самими експортерами, так і іншими пов'язаними із зовнішньою торгівлею фірмами та організаціями залежно від складності основної зовнішньоекономічної операції. Допоміжні операції прийнято називати також операціями товаропросування, тому що пов'язані з рухом товару до споживача. Отже, різноманітні зовнішньоторговельні операції мають принципові сутнісні відмінності, вони охоплюють широкий комплекс взаємовідносин економічного, валютно-фінансового та правового характеру між партнерами і реалізуються на підставі складання зовнішньоторговельних угод Види посередників: прості посередники – фізичні і юридичні особи приватного права, що сприяють пошукові партнерів і укладанню міжнародних господарських контрактів, але не беруть участі у їхньому виконанні; повірнені посередники – фізичні і юридичні особи, що проводять угоди від імені і за рахунок довірителів, що підписали контракт; комісіонери – фізичні і юридичні особи, що укладають міжнародні господарські контракти від свого імені, але за рахунок комітентів (продавців і покупців), що несуть при цьому комерційний ризик; консигнатори – фізичні і юридичні особи, що приймають товар на свій склад (консигнаційний), реалізують його, а нереалізований повертають його власникові; агенти – фізичні і юридичні особи, що роблять операції від імені і за рахунок своїх клієнтів, але не підписують міжнародного господарського контракту; збутові посередники – фізичні і юридичні особи, що здійснюють перепродаж товарів від свого імені, роблять покупцям послуги сервісного характеру, рекламують продукцію; а також збутові посередники, що називаються дистриб’юторами; дилери – незалежні фізичні і юридичні особи, що здійснюють перепродаж товарів довірителів від свого імені і за свій рахунок. Поряд з цими видами посередників існують організаційні форми посередників. 1. Міжнародні товарні біржі (МТБ) – це такі торговельні установи, де здійснюється продаж одного товару великими партіями: публічні, у яких беруть участь усі бажаючі фізичні і юридичні особи; частки – акціонерні товариства, у яких здійснюють торговельні операції тільки їхні члени. При цьому члени акціонерної торговельної біржі не одержують дивідендів. це такі торговельні установи, де здійснюється продаж одного товару великими партіями. Операції на МТБ: 1) угоди на реальний товар (СПОТ) визначають, що продавці і покупці дійсно мають намір продати або придбати товар: угода СПОТ з негайним постачанням товару означає, що товар буде поставлений покупцеві протягом 15 днів; угода на товар з постачанням у майбутньому означає, що товар буде поставлений після укладення угоди протягом 3 років. Це форвардні угоди; 2) термінові (ф'ючерсні) угоди – передбачають не реальний продаж товарів у термін, а права, що передбачають продаж, на товар (тобто продаються документи на володіння товаром); 3) спекулятивні операції – це операції, пов'язані з продажем документів на володіння товаром з урахуванням підвищення або зниження на них цін; 4) хеджування – страхування операцій, здійснюваних на МТБ із метою запобігання втрат від зміни цін. 2. Міжнародні аукціони (МА) – це міжнародні установи, де здійснюється продаж коштовностей, предметів розкоші й ін. Види аукціонів: гласні аукціони – де покупці відкрито називають свою ціну на товар; негласні аукціони – де покупці подають умовний сигнал; автоматизовані аукціони – де застосовується відповідна техніка, а пропозиції покупців висвітлюються на табло. Форми аукціонів: працюють на принципі підвищення цін; працюють на принципі зниження цін. 3. Міжнародні торги (МТ): відкриті – такі, у яких мають право брати участь усі бажаючі фізичні і юридичні особи; закриті – такі, у яких беруть участь найбільш авторитетні фірми за спеціальними запрошеннями. Принципова відмінність МТБ і МА від МТ полягає в тому, що перші організовують продавці, а останні – покупці 3. Структура та тенденції міжнародної торгівлі товарами в Україн і Нині відбувається процес доволі радикальної трансформації української зовнішньої торгівлі. Сучасний її етап розпочався, по суті, ще в другій половині 2013 р., коли, напередодні укладання «Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом», Росія в односторонньому порядку фактично запровадила превентивні обмеження на імпорт українських товарів. Хоча російська сторона стверджувала, що вона обмежень на імпорт українських товарів не запроваджує, а просто російські митники та «Росспоживнагляд» виконують свої обов’язки згідно з чинним російським законодавством. А у 2014 – 2015 рр. гібридна війна Росії проти України і пряма військова агресія Росії в Криму і на Донбасі стали чи не найпотужнішим чинником трансформації українсько-російської торгівлі з часів розпаду СРСР. Односторонні обмеження з боку Росії на імпорт українських товарів, як і взаємні обмеження у сфері українсько-російського військово-технічного співробітництва, спонукали українські підприємства до пошуку ринків збуту, альтернативних російському, а почасти – і джерел постачання цілого ряду товарів. Причому зазначені радикальні зрушення в українсько-російській торгівлі відбувалися на тлі економічних і соціально-політичних процесів глобального характеру. Насамперед, треба згадати про значне зниження цін на нафту й газ на міжнародних ринках. Слід наголосити, що на міжнародних ринках у 2014–2015 рр. спостерігалося зниження цін не лише на нафту і газ, а й на інші енергетичні та сировинні товари. Зокрема, ідеться про несприятливу кон’юнктуру світових цін на товари, що становлять основу українського експорту: руду (-50 % за 12 мес.), метали (-40 %), соняшникову олію (-37,8 %), зернові (-9 %). Причому, на думку ряду експертів, зазначені процеси відображають глобальний тренд, принаймні середньотермінового характеру. Паралельно з цим на світовому фінансовому ринку відбувалася поступова зміна обмінних курсів двох провідних міжнародних валют – долара США та євро. Також під впливом санкцій західних держав проти Росії за її агресію проти України відбувалися певні зрушення в географії зовнішньої торгівлі не лише Росії, а й ряду інших держав. Останнім часом, на тлі різкого загострення двосторонніх політичних відносин, намітилися також зрушення у сфері російсько-турецького економічного співробітництва. Не можна не згадати і про занепокоєність у підприємницькому середовищі багатьох країн світу, пов’язану з потрясіннями на китайському фондовому ринку та подальшими перспективами розвитку китайської економіки, що посідає друге місце у світі за обсягами. Якщо ж виокремлювати внутрішні причини трансформації вітчизняної зовнішньої торгівлі, то слід згадати про фактичне повне або часткове виключення з прямої участі в системі зовнішніх економічних зв’язків підприємств цілих регіонів. Ідеться про фактично анексований Росією Крим та окуповані теж за фактичної участі Росії райони Донбасу. Як приклад, експерти наводять порушення виробничого ланцюжка корпорації «Індустріальний союз Донбасу» (ІСД), якій на Донбасі належить Алчевський металургійний комбінат. Адже раніше ІСД безперешкодно частину продукції Алчевського металургійного комбінату продавав своїм польським заводам, а ті, після відповідної переробки, уже – кінцевим європейським споживачам. Значні перебої в роботі Алчевського металургійного комбінату через російсько-терористичну агресію на Донбасі негативно позначилися на експортній діяльності цього підприємства. На жаль, цей випадок далеко не єдиний, хоча й вельми показовий. Узагалі, за даними Державної служби статистики (Держстату) України за січень – вересень 2015 р. сукупна вартість експорту товарів з Донецької області порівняно з аналогічним періодом 2014 р. скоротилася на 60,1 %, а з Луганської – на 92,3 %. Причому під впливом російсько-терористичної інтервенції скорочення експортної діяльності підприємств Донбасу почалося ще минулого року. Так, у 2014 р. сукупна вартість експорту товарів з Донецької області порівняно з 2013 р. скоротилася на 32,3 %, а з Луганської – на 46,7 %. Тобто експорт товарів з підприємств Донеччини нині становить близько 1/3 від обсягу експорту у 2013 р., а експортна діяльність підприємств Луганщини нині майже повністю зійшла нанівець. Правда, незаконний експорт товарів у Росію здійснювався і з окупованої території, що непідконтрольна Україні. Однак ця контрабанда лише завдавала збитків вітчизняній економіці. Збитків, які ще треба буде оцінювати в майбутньому після звільнення окупованих на Донбасі територій. А взагалі, у випадку ситуації на Донбасі говорити про внутрішні причини трансформації української зовнішньої торгівлі доводиться з певним застереженням. Адже дія військово-політичного чинника, що обумовив повне або часткове вилучення підприємств означених вище регіонів України з її економічного організму мав суто зовнішню – російську природу. Однак таке насильницьке, тобто неекономічне, вилучення частини української економіки, через порушення усталених господарських зв’язків, позначилося також і на функціонуванні основної частини економіки нашої держави, включаючи і зовнішньоекономічну сферу її діяльності. Утім, слід наголосити, що в деяких регіонах України, які безпосередньо не постраждали від бойових дій на Донбасі, експортна діяльність підприємств була більш успішною. У 2014 р. 11 областей України, насамперед аграрної спеціалізації, навіть змогли збільшити сукупну вартість експорту своїх товарів на 1,1 – 26,1 %%. Крім Запорізької та Чернігівської областей, це – області Правобережної України. І хоча за січень – вересень 2015 р. поки жодному з означених регіонів України не вдалося домогтися зростання обсягів експорту товарів, однак і темпи падіння експорту товарів у цих областях були значно нижчі, ніж у цілому по Україні. Тому наведене вище дає підстави припускати, що військово-політичний чинник впливав на скорочення сукупної вартості експорту українських товарів навіть більше, ніж несприятлива для вітчизняних експортерів кон’юнктура міжнародних ринків. До зазначених вище факторів, що впливали на динаміку української зовнішньоекономічної діяльності, слід додати загальне погіршення фінансово-економічного стану вітчизняних підприємств і скорочення реальних доходів населення у 2014–2015 рр. Причому, якщо погіршення фінансово-економічного стану українських підприємств більше впливало на їх експортні можливості, оскільки просування власних товарів і послуг на зовнішні ринки потребує відповідних витрат коштів, то скорочення реальних доходів населення негативно позначилося на його купівельній спроможності та призвело до зменшення обсягу імпорту багатьох видів товарів і послуг в Україну. Поряд із цим треба згадати й про деякі інші суто внутрішні фактори розвитку української зовнішньої торгівлі. Ідеться, насамперед, про її організацію вітчизняними експортерами, імпортерами та державою. Аналіз відкритих джерел інформації дає підстави вважати, що якраз у сфері організації вітчизняної зовнішньої торгівлі зрушення, на жаль, поки відносно незначні. Тобто основні суб’єкти української зовнішньої торгівлі належним чином ще не адаптувалися до нових умов свого функціонування і доволі часто мають не лише середньотерміновий, а і довготерміновий характер. Тому пошук відповіді на питання щодо успішності адаптації не лише вітчизняного бізнесу, а й державних органів до нових обставин зовнішньоторговельної діяльності доцільно почати з аналізу статистики української зовнішньої торгівлі. Так, згідно з даними Державної служби статистики (Держстату) України за дев’ять місяців 2015 р. сукупна вартість експорту українських товарів і послуг порівняно з аналогічним періодом 2014 р. скоротилася на 30,6 %, у тому числі сукупна вартість експорту українських товарів зменшилася на 32,7 %, а сукупна вартість експорту українських послуг скоротилася на 21,1 %. Що ж стосується сукупна вартості імпорту товарів і послуг в Україну, то за дев’ять місяців 2015 р. порівняно з аналогічним періодом минулого року вона зменшилася на 31,4 %, у тому числі сукупна вартість імпорту товарів в Україну скоротилася на 33,6 %, а імпорту послуг – на 20,8 %. В абсолютному обчисленні обсяги експорту товарів з України за січень – вересень 2015 р. становили 28 млрд 113,3 млн дол., а імпорту товарів в Україну – 27 млрд 376,3 млн дол. А сукупна вартість експорту послуг з боку України протягом зазначеного періоду становив 7 млрд 020,5 млн дол., тоді як вартість їх імпорту – 3 млрд 785,5 млн дол. Основу товарної структури українського експорту становили недорогоцінні метали та вироби з них – 26,6 %, продукти рослинного походження – 19,8 %, механічні та електричні машини – 10,1 % (а продукція машинобудування в цілому – 11,8 %), мінеральні продукти – 8,6 %, жири та олії тваринного або рослинного походження – 8,0 %, готові харчові продукти – 6,3 % та продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості – 5,9 %. Як бачимо, цього року сукупна продукція сільського господарства та харчової промисловості посіла перше місце у вітчизняному експорті (34,1 %), тоді як гірничо-металургійний комплекс із виробництва чорних металів, який раніше очолював вітчизняний експорт, перемістився на друге місце (31,4 %). При цьому під впливом згадуваних вище зовнішніх і внутрішніх факторів останнім часом також відбулися певні зрушення в структурі експорту українських товарів. Зокрема, у січні – вересні 2015 р. порівняно з аналогічним періодом 2014 р. зросла частка продукції АПК та харчової промисловості (на 7,4 відсоткових пункти), деревини, паперової маси та виробів із цієї сировини (на 0,3 в.п.), а також продукції легкої промисловості (на 0,2 в.п.). З іншого боку, у вітчизняному експорті зменшилася частка мінеральних продуктів (на 3,5 в.п.), недорогоцінних металів та виробів з них (на 2,6 в.п) і продукції машинобудування в цілому (на 2,3 відсоткових пункти), у тому числі машин, обладнання та механізмів разом з електротехнічним обладнанням (на 0,5 в.п.). Тобто, порівняно з 2014 р. український експорт, у цілому, зберіг свою переважно сировинну та напівсировинну орієнтацію. Хоча, як показують наведені вище дані, у рамках такої орієнтації галузева (товарна) спеціалізація доволі помітно змінилась. При цьому навіть у рамках цієї спеціалізації українського експорту відбувалися зміни, які, з точки зору інтересів розвитку національної економіки, можна розглядати як негативні. Так, у січні – вересні 2015 р. порівняно з аналогічним періодом 2014 р. на 42,2 % зросли обсяги експорту брухту чорних металів у грошовому виразі. Стосовно ж скорочення у 2015 р. в українському експорті частки продукції машинобудування, то воно було відносно невеликим, оскільки найбільш суттєві зрушення в цьому плані вже відбулися раніше. Хоча, на жаль, експорт продукції українського машинобудування скорочувався не лише відносно, а й абсолютно. Причому більш високими темпами скорочувався експорт наземних транспортних засобів. Також треба підкреслити, що скорочення вартості українського експорту відбувалося за всіма його основними товарними групами. Тобто зазначені вище зміни товарної структури українського експорту, по суті, є наслідком різних темпів скорочення вартості експорту основних товарних груп. Вельми вагомих змін останнім часом, особливо під впливом політичних чинників, зазнала географічна структура українського експорту. Так, за підсумками січня – вересня 2015 р. порівняно з аналогічним періодом 2014 р. частка Російської Федерації у сукупній вартості експорту українських товарів зменшилася на 6,7 відсоткових пункти (з 19,5 % до 12,8 %). Зокрема, у Росію за січень – вересень 2015 р. було експортовано українських товарів на 3612,4 млн дол., або на 55,6 % менше, ніж за аналогічний період минулого року. Водночас збільшилася частка Європейського Союзу (на 1,3 відсоткових пункти), у тому числі Німеччини (на 0,5 в.п.), Італії (на 0,3 в.п.), Польщі (на 0,2 в.п.). Крім того, на 2,5 в.п. зросла частка Китаю в сукупній вартості експорту українських товарів. Також дещо зросли частки в сукупній вартості експорту українських товарів таких країн, як Туреччина (на 0,8 в.п.), Єгипет (на 0,6 в.п.) та Індія (на 0,4 в.п.). Щоправда, цього року, через загальне скорочення експорту українських товарів, як правило, зменшувались і обсяги українського експорту до окремих країн чи груп країн, хоча при цьому питома вага тих чи тих країн (регіонів) у сукупному обсязі експорту українських товарів могла зростати. Так, за січень – вересень 2015 р. обсяг експорту українських товарів у країни ЄС становив 9245,5 млн дол., або 32,9 % від загального обсягу експорту, хоча зазначений обсяг і зменшився порівняно з дев’ятьома місяцями 2014 р. на 30,4 %. Таким чином, у 2015 р. продовжилася трансформація географічної структури експорту українських товарів, що почалась у попередні роки. Зокрема відбувалося зростання ролі країн ЄС та Азії для збуту продукції українських експортерів на тлі зниження ролі країн СНД, насамперед Росії. Що ж стосується закупівель товарів за кордоном, то у січні – вересні 2015р. мінеральні продукти становили 32,7 % від сукупної вартості імпорту товарів в Україну, механічні та електричні машини – 15,6 %, продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості – 13,5 %, полімерні матеріали, пластмаси та вироби з них – 7,1 %, недорогоцінні метали та вироби з них – 5,4 %, засоби наземного транспорту, літальні апарати, плавучі засоби – 4,3 %, готові харчові продукти – 4,2 %. Також вельми вагомих змін останнім часом зазнала й географічна структура імпорту товарів в Україну. Наприклад, за дев’ять місяців 2015 р. сукупний обсяг імпорту товарів із країн ЄС становив 11148,1 млн дол., або 40,7 % від загального обсягу імпорту товарів в Україну, хоча він і зменшилася проти дев’яти місяців 2014 р. на 28,2 %. При цьому питома вага ЄС у сукупній вартості імпорту товарів в Україну зросла порівняно з аналогічним періодом минулого року на 3,7 відсоткових пункти, у тому числі підвищилася роль в імпортних поставках товарів в Україну Угорщини (на 2,4 в.п.), Німеччини (на 1,4 в.п.) і Польщі (на 0,6 в.п.). Крім того, в імпорті товарів в Україну зросла частка Норвегії (на 2,1 в.п.) та США (на 0,3 в.п.). З іншого боку, за підсумками січня – вересня 2015 р. порівняно з аналогічним періодом 2014 р. частка Російської Федерації у сукупній вартості імпорту товарів в Україну зменшилася на 5,5 відсоткових пункти (з 25,5 % до 20,0 %). Певною мірою скорочення частки Російської Федерації у сукупній вартості імпорту товарів в Україну за одночасного зростання частки Норвегії пояснюється зміною постачальників природного газу в Україну, що відбувається останнім часом. Також на 0,9 в.п. (з 7,4 % до 6,5 %) зменшилась у сукупній вартості імпорту товарів в Україну частка іншого крім Росії учасника Митного союзу – Білорусі. Вагоме місце у вітчизняній зовнішньоекономічній діяльності посідають експортно-імпортні операції у сфері послуг. Як зазначалося вище, за січень – вересень 2015 р. український експорт послуг становив 7020,5 млн дол., а імпорт – 3785,5 млн дол. Порівняно з аналогічним періодом 2014 р. експорт послуг з боку України скоротився на 19,2 % (на 1665,4 млн дол.), а імпорт послуг для України зменшився на 11,2 % (на 477,0 млн дол.). За дев’ять місяців 2015 р. найбільші обсяги експорту послуг припадали на транспортні послуги, які займали 55,3 % від загального обсягу експорту послуг, послуги у сфері телекомунікацій, комп’ютерні та інформаційні послуги – 15,8 %, послуги з переробки матеріальних ресурсів – 11,4 % і ділові послуги – 8 %. Обсяг експорту послуг до країн ЄС у цей період становив 2112,4 млн дол. і скоротився порівняно з дев’ятьома місяцями 2014 р. на 31,9 %. Частка експорту послуг країнам ЄС становила 30,1% від загального обсягу експорту послуг, наданих резидентами України, і проти відповідного періоду 2014 р. зменшилася на 4,8 в.п. А обсяг експорту послуг до країн СНД у цей період становив 2551,1 млн дол. і скоротився порівняно з дев’ятьома місяцями 2014 р. на 19,6 %. Частка експорту послуг країнам СНД становила 36,3 % від загального обсягу експорту наданих резидентами України, у тому числі Російській Федерації – 31,8 %. Причому обсяг послуг наданих Російській Федерації скоротився порівняно з дев’ятьома місяцями 2014 р. на 20,3 %. А найбільшу частку в загальному обсязі імпортованих Україною послуг за дев’ять місяців 2015 р. становили транспортні послуги – 21,8 %, послуги, пов’язані з фінансовою діяльністю, – 16,6 %, державні та урядові – 15 %, ділові – 13,3 %, послуги, пов’язані з подорожами, – 12,9 %, послуги у сфері телекомунікації, комп’ютерні та інформаційні – 10,1 %. Обсяг імпорту послуг з країн Європейського Союзу в Україну протягом цього періоду становив 1822,5 млн дол. і скоротився порівняно із січнем – вереснем 2014 р. на 22,6 %. Частка імпорту послуг із країн ЄС становила 48,9 % від загального обсягу імпорту наданих резидентами України. А обсяг імпорту послуг із країн СНД в Україну за дев’ять місяців 2015 р. період становив 655,9 млн дол. і скоротився порівняно з дев’ятьома місяцями 2014 р. на 28,9 %. Частка імпорту послуг із країн СНД становила 17,3 % від загального обсягу імпорту послуг, наданих Україні. Згідно з інформацією Державної служби статистики України, зовнішньоторговельний баланс України за січень – вересень 2015 р. зведений з профіцитом 3,24 млрд дол., що на 12,4 % менше показника за відповідний період минулого року (3,7 млрд дол.). При цьому позитивне сальдо торгівлі товарами та послугами з країнами СНД протягом означеного періоду скоротилося в 1,7 раза – до 195 млн дол., а з іншими країнами світу – на 9,8 % (до 2,05 млрд дол.). У тому числі дефіцит зовнішньої торгівлі з країнами ЄС зріс на 5 % – до 2,04 млрд дол. Профіцит торгівлі товарами за дев’ять місяців 2015 р. зріс на 28 % – до 737 млн дол. При цьому дефіцит торгівлі товарами з країнами СНД зменшився на 9,2 % – до 1,75 млрд дол. А профіцит торгівлі товарами з іншими країнами світу незначно скоротився до 2,48 млрд дол., на тлі зменшення дефіциту торгівлі з країнами ЄС на 15 % – до 1,9 млрд дол. Водночас профіцит торгівлі послугами в січні – вересні 2015 р. зменшився на 21 % – до 3,24 млрд дол. Причому профіцит торгівлі послугами з країнами СНД зменшився на 16 % – до 1,9 млрд дол., а з іншими країнами світу – на 28 % (до 1,34 млрд дол.), у тому числі з країнами ЄС – у 2,6 раза (до 289,9 млн дол.). Як зазначають у Держстаті України, для уникнення подвійного обліку, із загальної суми зовнішньоторговельного балансу була вирахувана вартість послуг з переробки давальницької сировини, яка за дев’ять місяців цього року становила в експорті 785,6 млн дол., а в імпорті – 56,9 млн дол. (у 2014 р. – 1,03 млрд дол. і 34,3 млн дол. відповідно). Однак форма обліку Держстатом України вітчизняної зовнішньої торгівлі є неповною стосовно дрібного бізнесу. Водночас ці аспекти вітчизняної зовнішньої торгівлі враховуються Національним банком України при складанні платіжного балансу України. Зокрема, дані НБУ враховують, зокрема, неформальну торгівлю та приватний туризм. А саме ці напрями вітчизняної зовнішньоекономічної діяльності формують додаткові потоки імпорту товарів і послуг в Україну. Відповідно опублікованій НБУ статистиці платіжного балансу, негативне сальдо зовнішньої торгівлі України за дев’ять місяців 2015 р. становило 0,44 млрд дол., що в 6,7 раза краще від аналогічного показника дев’яти місяців 2014 р. Підсумовуючи проведений вище аналіз змін у товарній та географічній структурі експорту-імпорту товарів і послуг України, зазначимо, що чергова трансформація української зовнішньої торгівлі, яка розпочалася в результаті глобальної фінансово-економічної кризи 2008–2009 рр., протягом 2014–2015 рр. не лише істотно прискорилась, а й набула нових ознак. Останні пов’язані, насамперед, з гібридною війною, яку Росія веде проти України. І російсько-українські економічні відносини, по суті, так чи так стали однією зі складових цієї війни Дата добавления: 2016-06-06 | Просмотры: 782 | Нарушение авторских прав |
