АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Які проблеми, з нашої точки зору, слід визначити, як важли-ві й такі, що вимагають свого вирішення?

Прочитайте:
  1. Активные точки стопы
  2. Анализ жанров литературы с точки зрения их возможности использования в библиотерапии
  3. Анатомо-физиологические особенности ребенка с точки зрения анестезиолога
  4. Артерии таза и нижних конечностей. Точки прижатия крупных артерий при кровотечениях
  5. Внемеридианные точки
  6. Втрата будь-якого органа (або частини тіла) чи втрата органом його функції (зору, слуху, мовлення, функції кінцівки, статевої репродуктивної здатності). 1 страница
  7. Втрата будь-якого органа (або частини тіла) чи втрата органом його функції (зору, слуху, мовлення, функції кінцівки, статевої репродуктивної здатності). 10 страница
  8. Втрата будь-якого органа (або частини тіла) чи втрата органом його функції (зору, слуху, мовлення, функції кінцівки, статевої репродуктивної здатності). 2 страница
  9. Втрата будь-якого органа (або частини тіла) чи втрата органом його функції (зору, слуху, мовлення, функції кінцівки, статевої репродуктивної здатності). 3 страница
  10. Втрата будь-якого органа (або частини тіла) чи втрата органом його функції (зору, слуху, мовлення, функції кінцівки, статевої репродуктивної здатності). 4 страница

У першу чергу слід наголосити, що межа між класичною і нетрадиційною медициною чітко невизначена і супроводжується ще й труднощами у визначеннях напрямків лікування і методик. Для прикладу: гомеопатія, рефлексотерапія, мануальна терапія натепер офіційно включені в методики класичної медицини, а от фітотерапія, лікування вином, дозоване лікувальне голодування (розвантажувально-дієтична терапія) постійно переходять з однієї медицини в іншу. Зрозуміло, що напрямок — більш об’ємне визначення і включає в себе низки методик і технік застосування. При цьому відмітимо, що деякі напрямки є доволі вузькими і включають в себе лише одну методику. З іншої сторони, у конкретній методиці можуть виникати певні нюанси застосування, що робить їх самостійними методами. Так, класична акупунктура, зазвичай, вважається методикою рефлексотерапії, однак за останній час у ній виникло стільки відгалужень, що її з таким же успіхом можна назвати самостійним напрямком традиційної медицини.

Окремі напрямки нетрадиційної і навіть традиційної медицини ще не окреслені спеціалістами чіткою термінологією і не розмежовані за суттю їх використання. Наприклад, акватерапія і водолікування — по суті, ці поняття означають одне і те саме, однак їм дається різна інтерпретація, оскільки вони являють собою методики, абсолютно різні за технікою виконання і спрямування. Чи, для прикладу, друїдотерапія (узагальнююча методика впливу дерев на стан людини на природі) та дендротерапія (лікування за допомогою шматочків, тобто фрагментів, цих же дерев, спеціальних пристроїв із дерева) — це самостійні методики чи складова уже класичної і визнаної фітотерапії?

Окремі терапевтичні методики практично невідомі широким верствам населення. Вони поки що не визнані класичною медициною або визнаються з певною часткою скептицизму і необґрунтованої критики.

Наприклад, лікування вином. Ця методика відома із сивої давнини, і в історичних анналах неодноразово згадується про лікувальні властивості різних вин, даються рекомендації стосовно дози. У Франції і сьогодні методика лікування вином вважається однією з основних у народній медицині, а найнижчу у світі захворюваність французів на злоякісні новоутворення найчастіше пояснюють власне постійним вживанням невеликих доз цього напою. У нашій країні ця методика практично відсутня, як і немає назви для неї. Можливо, ще й тому, що вина як такого в Україні немає, а є розчин барвників у воді, і що українець (і це сумно!) не знає міри і будь-які обмеження до споживання вина не сприймає. Вказане вище можна віднести і до таких методик лікування, як іпотерапія, фелінотерапія, дельфінотерапія тощо. Вони нібито є й одночасно їх нібито немає, однак жоден лікар не скаже, що спілкування з домашніми тваринами чи дельфінами є шкідливим. Психологи чітко визначають безсумнівний терапевтичний ефект від застосування цих методик, однак медикам потрібні реальні результати дослідів та експериментів, провести які з тваринами на рівні добре аргументованих клінічних досліджень досить важко.

При викладанні основ нетрадиційної медицини у вузах медичного спрямування постійно слід акцентувати увагу на тому, що лише наукова взаємодія між народною, традиційною і нетрадиційною медициною, комплексне застосування їх методик на певних етапах і стадіях розвитку хвороби може забезпечити високу ефективність згідно з природою людини.

Таким чином, необхідно відзначити, що визначення і класифікація спрямувань нетрадиційної медицини далекі від досконалості, проте, з нашої точки зору, слід вважати логічним поділ і викладання основ нетрадиційної медицини у навчальних закладах медичного спрямування у трьох напрямках, давши їм назви:

  • народна нетрадиційна медицина — методики, які використовуються у практичній роботи цілителів (наприклад, мовне навіювання (замовляння), характерництво, викочування, накладання рук);
  • власне нетрадиційна медицина (методики магів, хілерів, чародіїв, шаманів);
  • традиційна медицина у нетрадиційній, яка своїми коренями сягає глибини віків (фітотерапія, дозоване лікувальне голодування, вакуумний масаж, лікування росою, йога, зоотерапія, системи у-шу, су-джок, ци-гун, і-цзин, шіацу, апітерапія, мінералотерапія, глинотерапія, ароматерапія тощо).

 



На закінчення відзначимо, що народна медицина ще й дотепер, як видно, залишається надто складним пластом величі, культури, духу та мудрості різних народів планети для осягнення її дійсної глибини, як це ми бачимо у численних публікаціях дилетантів від народної медицини, виступах на телебаченні і по радіо явних шарлатанів, новоспечених астрологів, магів, цілителів місцевого і міжнародного класів, а тим більше для застосування з лікувальною і профілактичною метою поряд із традиційною

Литература

Айєнгар Б.К.С. Погляд на йогу. — К.: Здоров’я. — 1992. — 431 с. 1.

Абрамович Д. Києво-Печерський патерик. — К.: Час, 1991. — 279 с. 2.

Анохин П.К. Узловые вопросы теории функциональных систем. — М.: Медицина, 1980. — 160 с. 3.

Апанасенко Г.Л. Валеология в решении демографической катастрофы в Украине // Здоров’я України. — 2004. — № 10(95). 4.

Апанасенко Г.Л. Профилактика в кардиологии: необходимость новой страте-гии // Здоров’я України. — 2004. — № 22(107). 5.

Апанасенко Г.Л. Здравоохранение в Украине возрождается. Так ли это? // Здоров’я України. — 2006. — № 1–2 (134–135). 6.

Берегиня. Історія, звичаї, традиції українського народу. — К.: Берегиня, 1992. — 127 с. 7.

Богуш Д.А. Корейский метод су-джок. — К.: Нико-Центр, 2001. — 832 с. 8.

Болтарович З.Є. Народна медицина українців. — К.: Наукова думка, 1990. — 230 с. 9.

Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. — К.: Довіра, 1992. — 414 с. 10.

Волошин О.І., Сенюк Б.П., Малкович Н.М. Методологічні основи 11. особливо­сті викладання клінічної апіфітотерапії лікарям-інтерністам: Зб.: Біогеохімічні аспекти збереження здоров’я людини // Матеріали Міжнародної наук.-практ. конференції (8–9 квітня 2010 р.). — Ужгород: Вид. УжНУ «Говерла», 2010. — С. 359-361.

Волынский В.Г., Бендер К.И., Фрейдман С.Л. Лекарственные растения в 12. научной и народной медицине. — Саратов: Сарат. кн. изд-во, 1997. — 359 с.

Гаммерман А.Ф., Дамиров И.А., Каррьев М.О. Лекарственные растения (растения-целители). — М.: Высшая школа, 1995. — 423 с. 13.

Ганич О.М. Продукти бджільництва на службі збереження здоров’я // Бджола. Здоров’я. Апітерапія. — 2009. — № 3. — С. 12-14. 14.

Геродот із Галікарнасу. Скіфія. — К.: Довіра, 1992. — 72 с. 15.

Глазырина И.П. Эта разная медицина. — М.: Знание, 2006. — 256 с. 16.

Гомеостаз / Под ред. П.Д. Горизонтова. — М.: Медицина, 1976. — 464 с. 17.

Гродзинський A.M. (ред.). Лікарські рослини. — К.: Українська енциклопедія, 1992. — 538 с. 18.

Гросс П., Диксон О. Тайны древних наук. — М.: Знание, 2001. — С. 171-184. 19.

Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения-целители. — К.: Наукова думка, 1986. — 127 с. 20.

Заговоры, обереги и спасительные молитвы. Из древних рукописей. — К.: Тайнознание, 1991. — 30 с. 21.

Зубков А.Н., Очаповский А.П. Хатха-йога для начинающих. — М.: Медицина, 1991. — 192 с. 22.

Ибрагимова B.C. Китайская медицина. Методы диагностики и лечения. — М.: Аграф, 1994. — 345 с. 23.

Иванов В.И. Акупунктура и медикаментозная терапия. — М.: Аграф, 1996. — 320 с. 24.

Ілларіон Митрополит. Дохристиянські вірування українського народу. — Вінніпег: Волинь, 1965. — 424 с. 25.

Куреннов П.М. Знахарские рецепты. — М.: Знание, 1990. — 321 с. 26.

Лисицын Ю.П. История медицины. — М.: ГЭОТАР-МЕД, 2004. — 450 с. 27.

Лувсан Гаваа. Очерки методов восточной рефлексотерапии. — 3-е изд., 28. перераб. и доп. — Новосибирск: Наука, Сиб. отд., 1991. — 432 с.

Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. — К.: Обереги, 1992. — 80 с. 29.

Мельник И.А. Курс клинических лекций по кардиологии. — Ужгород, 1976. — С. 15-19. 30.

Міланов А., Борисова І. Вправи йогів: Пер. з болгарської. — К.: Здоров’я, 1971. — 143 с. 31.

Минеев Е.Н. Энциклопедия народной традиционной медицини. — М.: Сопричастность, 2002. — 268 с. 32.

Молодцова Е.Н. Традиционные знания и современная наука о человеке. — М.: TOO «Янус», 2006. — 255 с. 33.

Неру Джавахарлал. Открытие Индии. — М.: Литература, 1955. — С. 192. 34.

Бакалюк О.Й., Кузів П.П., Катеринок В.В. та ін. Нетрадиційна 35. медицина: деякі методичні аспекти викладання у навчальних закладах медичного спрямування: Зб.: Екзо- та ендоекологічні аспекти здоров’я людини: ретроспектива і погляд у майбутнє. До 25-річчя Чорнобильської трагедії // Матеріали Міжнародної наук.-практ. конференції (8–9 квітня 2011 р.). — Ужгород, 2011. — С. 421-423.

Павлик С.С. Місце фітотерапії в українському фольклорі: Зб.: Екзо- 36. та ендоекологічні аспекти здоров’я людини: ретроспектива і погляд у майбутнє. До 25-річчя Чорнобильської трагедії // Матеріали Міжнародної наук.-практ. конференції (8–9 квітня 2011 р.). — Ужгород, 2011. — С. 438-439.

Попов А.П. Лекарственные растения в народной медицине. — К.: Здоров’я, 1970. — 313 с. 37.

Сало В.М. Растения и медицина. — М.: Наука, 1998. — 158 с. 38.

Січинський В. Чужинці про Україну. — К.: Довіра, 1992. — 253 с. 39.

Судина Н. Рецепты народных целителей. — М.: ACT; СПб.: Сова, 2008. — 862 с. 40.

Токуиро Намикоши. Шиацу. Японская терапия надавливания пальцами. — К.: Вища школа, 1988. — 71 с. 41.

Товстуха Є.С. Фітотерапія. — 2-ге вид. — К.: Здоров’я, 1993. — 350 с. 42.

Товстуха Є.С. Українська народна медицина. — К.: Рось, 1994. — 347 с. 43.

Торопов Г.Н., Фомин А.С. Медицина — храм исцеления человека и 44. культура цивилизации или спящий сфинкс на дороге бытия? // Новости медицины и фармации. — 2011. — № 11–12 (371–372). — С. 30.

Чекман І.С. Клінічна фітотерапія. — К., 2000. — 510 с. 45.

Ужегов Г.Н. Тайны знахаря. — Р.-н-Д.: Феникс, 2006. — 384 с. 46.

Бакалюк О.Й., Кузів П.П., Дзиґа С.В. та ін. Українська народна 47. медицина: витоки, педагогічні аспекти викладання: Зб.: Екзо- та ендоекологічні аспекти здоров’я людини: ретроспектива і погляд у майбутнє. До 25-річчя Чорнобильської трагедії. Матеріали Міжнародної наук.-практ. конференції (8–9 квітня 2011 р.). — Ужгород, 2011. — С. 423-426.

Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. — К.: Либідь, 1992. — 636 с. 48.

 


Дата добавления: 2015-05-19 | Просмотры: 225 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.105 сек.)