АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Порушення акту дефекації

Закріп - це порушення спорожнення кишківника, яке виражене збільшенням інтервалів між дефекаціями вище індивідуальної фізіологічної норми, або в ускладненому акті дефекації.

Поняття закрепу визначається на основі римських критеріїв. Для встановлення діагнозу закрепу у пацієнта повинні бути наявні не менше 2 із наведених нижче ознак протягом не менше 3 місяців:

- натужування більше, ніж у 25% дефекацій;

- твердий стілець більше, ніж у 25% дефекацій;

- відчуття неповного випорожнення більше,. ніж у 25% дефекацій;

- 2 та менше дефекацій протягом тижня.

Класифікація закрепів:

1) кологенний колостаз (інертна ободова кишка);

2) проктогенний колостаз:

а) інертна пряма кишка;

б) дисинергія тазового дна.

Виділяють такі фактори, що спричиняють закрепи:

- механічні чинники. що перешкоджають пасажу кишкового вмісту;

- накопичення калу в розширених або подовжених відділах товстої кишки (доліхлколон, мегаколон, мегаректум);

- зменшення перистальтичної функції товстої кишки;

- порушення акту дефекації.

Закріп є ознакою великої кількості захворювань та наслідком дії на організм несприятливих чинників навколишнього середовища.

Аліментарний закріп виникає внаслідок недостатнього вживання в їжу харчових продуктів або рідини, якісно неповноцінного харчування (дефіцит солей калію, вітамінів, рослинної клітковини, неправильний режим харчування). Особливо часто причиною виникнення такого закрепу є дефіцит в раціоні овочів, фруктів, ягід.

Неврогенний закріп пов'язаний з дією патологічних рефлекторних впливів при виразковій хворобі, дуоденіті, хронічному холециститі, дискінезії жовчних шляхів. пієлонефриті, аднекситах. Неврогенні закрепи часто супроводжують неврологічні захворювання – розсіяний склероз, порушення мозкового кровообігу, пухлини та травми головного та спинного мозку.

В значній кількості випадків закрепи спричиняються діабетичною полінейропатією.

Значні порушення моторики різних відділів шлунково-кишкового тракту виникають при ідіопатичному заочеревинному фіброзі (синдром Ogilvie).

Психогенний закріп виникає внаслідок порушення ритму дефекації (звички до щоденного випорожнення) при зміні місця проживання, далеких поїздках, несприятливих умовах праці та побуту, тривалому постільному режимі. Крім цього, психогенний закріп супроводжує психічні захворювання, наркоманію.

Закрепи часто є симптомами таких ендокринних захворювань як гіпотиреоз, гіпопаратиреоз, недостатність наднирників, пухлинах наднирників (феохромоцитома).

Часто закрепи спричиняються порушеннями акту дефекації. Такі порушення бувають 2 типів:

- інертна пряма кишка:

- дисинергія тазового дна (синдром обструктивної дефекації).

Інертна пряма кишка – патологічний стан, який зумовлений зменшенням пластичного тонусу прямої кишки та зменшенням перцептивної функції, що призводить до втрати відчуття позиву до дефекації та значним зменшенням її скорочувальної здатності. Такі пацієнти можуть взагалі не відчувати позиву, або послуговуються так званим "абдомінальним позивом" (з'являється відчуття переповнення живота, важкість в нижніх відділах живота та біль). Такі пацієнти зазвичай з певною періодичністю (кожні 3-5 днів) приймають проносні засоби або використовують іригаційні методи очищення кишки.

Синдром обструктивної дефекації включає патологічні стани. що призводять до порушення механіки процесу випорожнення:

- анізм спричиняється порушенням ректо-анального інгібіторного рефлексу, коли замість розслаблення внутрішнього анального сфінктера відбувається його спазм, що унеможливлює, або значно утруднює процес дефекації;

- внутрішній пролапс слизової прямої кишки;

- ректоцеле;

- випадіння прямої кишки;

- опущення тазового дна;

- опущення органів малого тазу.

Для пацієнтів з синдромом обструктивної дефекації характерне збереження сенсорної функції прямої кишки та її пластичного тонусу. Такі пацієнти відчувають нормальний позив до дефекації, але не можуть її здійснити.

Діагностика закрепів має на меті виключення органічних захворювань товстої кишки та встановлення типу порушень (кологенний, проктогенний колостаз). Використовують такі методи дослідження:

- ендоскопічні методики (ректоскопія, ректосигмоїдоскопія. фіброколоноскопія);

- іригографія:

- дослідження пасажу контрасту по шлунково-кишковому тракту;

- сцинтіграфічні методики;

- дефекографія;

- аноректальна манометрія, або профілометрія;

- електроміографія;

- біопсія прямої кишки (для верифікації хвороби Гіршпрунга та проведення гістохімічних досліджень).

Дата добавления: 2015-05-19 | Просмотры: 1097 | Нарушение авторских прав