АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Пронос

Проноси – ненормально часті або одноразові випорожнення кишечнику зі зміною консистенції стільця (від кашоподібної до рідкої) внаслідок прискореного проходження вмісту по шлунково-кишковому тракту.

В основі проносу лежать такі фактори:

- прискорене проходження харчових мас по кишечнику внаслідок порушення його моторної функції;

- сповільнення всмоктування рідини в просвіті тонкої та товстої кишок;

- продукція надмірної кількості слизу в товстій кишці.

Причинами можуть бути функціональні розлади моторної та секреторної функцій кишечнику та органічні його захворювання (запальні процеси, пухлини та ін.). Пронос може бути проявом захворювань не тільки кишківника, а й інших органів та систем. До причин проносів належатьгострі та хронічні інфекції (дизентерія. сальмонельоз. черевний тиф, холера, амебіаз, балантидіаз, туберкульоз, та ін.), дисбактеріоз (усладнення антибактеріальної терапії, мікози та ін.), пухлини, стани, що зумовлюють зменшення площі всмоктувальної поверхні кишечнику (тотальна та субтотальна колектомії, обширні резекції тонкої кишки), інтоксикації різного генезу (отруєння солями важких металів. алкогольна, медикаментозна), глистяні інвазії та ін.

Разом з тим. проноси зустрічаються і при захворюваннях шлунка (анацидний гастрит, хвороби оперованого шлунка (демпінг-синдром)), захворюваннях печінки, жовчовивідних шляхів, підшлункової залози, нирок, авітамінозах, невротичних станах. алергіях.

В діагностичному плані важливо розрізняти проноси гострі та хронічні. Раптовий початок інтенсивних проносів з рідким стільцем характерний для гострих кишкових інфекцій. Такі пацієнти можуть становити небезпеку для інших людей, тому в таких випадках необхідно провести консультацію лікаря-інфекціоніста. Для встановлення точного діагнозу необхідно провести повне обстеження хворого (рентгенологічні, ендоскопічні дослідження) та лабораторне дослідження калу.

Дата добавления: 2015-05-19 | Просмотры: 360 | Нарушение авторских прав