АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

І АНАТОМІЯ МОЛОЧНИХ (ГРУДНИХ) ЗАЛОЗ

Скелетотопія: розташована на передній грудній стінці між ІІІ ребром зверху, VII – знизу, linea parasternalis – медіально та linea axillaris anterior – латерально.

Будова. Капсула молочної залози утворена листками поверхневої фасції. Від капсули в товщу залози йдуть перетинки, що ділять залозу на 15-20 часточок. У підшкірній жировій основі передньої поверхні залози розміщуються сполучнотканинні перетинки – ligamenta suspensorii Cooperi. Кожна часточка залози має свій вивідний протік – ductus lactiferi діаметром 2-3 мм. Протоки відкриваються на верхівці соска отворами - pori lactiferi, утворюючи перед цим веретеноподібні розширення до 5-6 мм у ширину і 10-12 мм у довжину – молочні синуси(sinus lactei).
Часточки молочної залози та їх вивідні протоки розміщені радіарно, що слід враховувати при проведенні розрізів на залозі.
Поділ залози на часточки має значення в обмеженні поширення гнійників у товщі залози.
Позаду від молочної залози – між капсулою та fascia pectoralis superficialis, що покриває великий грудний м'яз, розташована ретромамарна жирова клітковина. У даному місці можуть утворюватись гнійники.

Класифікація Д. П. Федоровича дозволяє певною мірою пояснити поширення запального процесу в залозі.

Д. П. Федорович розрізняє чотири основних варіанти будівлі молочних проток: 1) крупнопетльова будівля; 2) мілкопітльова (ці два варіанти зустрічаються найчастіше); 3) протоки рясно анастомозируют між собою, створюючи враження єдиної петльової мережі; 4) магістральна і розсипна будівля (зустрічається порівняно рідко, відрізняється дуже малою кількісттю анастомозів, створює враження ізольованих мереж).

Кровопостачання молочної залози здійснюється за рахунок гілок a. thoracica interna – основне джерело, a. thoracica lateralis та III-VII aa. іntercostales.

Венозний відтік здійснюється по однойменним венах.
Інервація – передні і бокові гілки II-VI міжреберних нервів.
Лімфовідтік. Лімфатичні судини представлені двома сітками:
1. поверхнева – судини шкіри залози;
2. глибока – судини паренхіми залози.
Основний шлях відтоку – у пахвинні лімфатичні вузли. На шляху до пахвинної ямки судини часто перериваються одним або кількома вузлами (вузли Зоргія), що лежать під великим грудним м'язом на рівні ІІІ ребра.
При наявності злоякісних пухлин у залозі дані вузли вражаються раніше за інші.

Молочна залоза піддається циклічним змінам, особливо різко вираженим при вагітності. Подібні ж зміни спостерігаються в дорослих здорових жінок і поза вагітністю, під час менструального періоду.

У предменструальном періоді спостерігається набряклість і розпушення внутридольковой тканини; вона широкопетлиста, містить помірну кількість клітинних елементів. Число залозистих ходів збільшено; просвіт їх широкий, місцями виявляються слущившиеся клітки, миоэпителиальний шар набряклий, вакуолізований.

Під час менструації відбувається клітинна інфільтрація внутридолькової тканини. Набряклість ще виникає внаслідок рясного скупчення лімфоцитів, плазматичних кліток; інфільтрація особливо сильна навколо більш великих ходів. У просвіті залозистих ходів містяться жирові краплі, слущившийся епітелій, а в більш великих ходах - безліч еритроцитів.

У послеменструальном періоді зміни внутридольковой сполучної тканини зникають, і тому залозисті поля різко відмежовані від навколишньої тканини. Клітинна інфільтрація ще лишається в залозистих полях, але зникає навколо великих ходів; залозисті просвіти в часточці різко звужені; оболонка альвеол (membrana propria) широка, гомогенна.

У середині менструального періоду процеси ущільнення прогресують; деякі волоконця внутридолькової сполучної тканини відокремлюються вид щільних коллагеновых волокон і мало відрізняються від волокон строми; деякі волокна строми як би входять усередину залозистих полів, а тому різке відмежування останніх, що спостерігається в попередньому періоді, зникає.

Варто згадати про деякї анатомічнї аномалії молочних залоз, що зустрічаються досить рідко, але можуть привести до діагностичних помилок чи бути причиною утруднень при годівлі дитини.

1. Додаткові молочні залози зустрічаються частіше по обидва боки на молочних лініях. Найчастіше вони зустрічаються в пахвових западинах, де досягають, особливо в періоді лактації, значного розвитку і навіть у деяких випадках мають здатність виділяти секрет.

2. Прибавочні часточки молочної залози (mammae aberratae) розташовуються здебільше по зовнішньому краї великого грудного м'яза й у пахвовій западині. Сосків не мають. Під час лактації нерідко значно нагрубают і стають болісними. Можуть з'явитися місцем утворення маститу, раку й інших патологічних процесів.

3. Надмірне збільшення молочної залози (макромастия) у більшості випадків буває двостороннім. Найчастіше являє собою липоматоз молочної залози, рідше істину її гіпертрофію. Спостерігалися випадки, коли вага таких залоз досягала 30 кг. Гіпертрофія молочної залози може спостерігатися в періоді настання полової зрілості. У цьому випадку вона має стійкий характер, секрет не виділяється. Інший вид гіпертрофії спостерігається в зв'язку з вагітністю, після закінчення якої, до кінця лактаційного періоду, молочна залоза здобуває майже нормальну величину, виділення молока і молозива відбувається нормально, хоча кількість молока трохи знижено.

4. Атрофія (одне- чи двостороння) молочних залоз (амастия) спостерігається вкрай рідко. На думку ряду авторів звичайно сполучається з недорозвиненням яєчників і наявністю каліцтв.

5. Додаткові соски розташовуються так само, як і додаткові молочні залози, по молочних лініях. Вони ніколи не досягають значного розвитку, не відокремлюють секрету. Походження додаткових сосків ідентично походженню додаткових молочних залоз.

6. Нетипові форми сосків (конічні, плоскі, гострі, розщеплені і деякі інші) звичайно утруднень при годівлі не представляють, тим більше що зустрічаються досить рідко. Частіше спостерігаються плоскі соски і як подальший розвиток цієї аномалії - утягнені соски. Відзначається низький ступінь эрективности соска, недостатність молочної функції, недостатній розвиток паренхіми залози. В окремих випадках каліцтва чи недорозвинення, сосків годівля грудьми стає неможливим.

З настанням менопаузи вплив жіночих полових гормонів на залозисту тканину зменшується і молочна залоза поступово заміщається жировою тканиною. Однак ризик виникнення рака молочної залози з віком не зменшується, а навпаки збільшується.

Дата добавления: 2015-08-14 | Просмотры: 560 | Нарушение авторских прав