АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Мегалобластична (гіперхромна, перніциозна) анемія

Захворювання проявляється наявністю попередників еритроцитів – мегалобластів. При мегалобластичному кровотворенні виявляється дефіцит ціанокобаламіну і фолієвої кислоти.

Ціанокобаламін. Фізіологічна роль ціанокобаламіну і кислоти фолієвої. Ціанокобаламін і кислота фолієва відіграють важливу роль у синтезі нуклеопротеїдів. Ціанокобаламін синтезується мікрофлорою кишечника людини. Багато ціанокобаламіну міститься у продуктах: м’ясо, печінка, нирки, молоко, риба. Добова потреба ціанокобаламіну складає біля 1 мкг на добу.

Всмоктування ціанокобаламіну. У харчових продуктах ціанокобаламін перебуває у зв’язаній формі і метаболічно інертній, поки не вивільниться при обробці в процесі приготування їжі або протеолізу в шлунку чи в кишечнику. Ціанокобаламін може всмоктуватись тільки в присутності внутрішнього фактора, який виробляється парієтальними клітинами слизової оболонки шлунку. При перніциозній анемії всмоктується незначна кількість ціанокобаламіну, або взагалі не всмоктується при гастректомії, коли відсутній внутрішній фактор Кастла.

Вважають, що в людини внутрішній фактор (мукополісахарид або глікопротеїд) продукується у фундальній частині шлунка.

Для зв’язування комплексу внутрішнього фактора і ціанокобаламіну з рецепторами тонкого кишечника необхідна присутність іонів кальцію.

Дефіцит вітаміну В₁₂ виникає через порушення його засвоєння. З продуктів харчування (особливо м’яса, печінки, яєць, молочних продуктів) всмоктування його можливе лише при наявності в шлунку гастромукопротеїну, який секретується парієтальними клітинами слизової оболонки цього органа. У комплексі з ним вітамін В₁₂ досягає дистальних відділів сліпої кишки, де резорбується через високоспецифічний рецепторно-транспортний механізм. Отже, дефіцит вітаміну В₁₂ не виникає при нормальному функціонуванні шлунка і дистальних відділів сліпої кишки. За таких умов із наявної кількості вітаміну В₁₂ в добовій дієті (5-30 мкг) може абсорбуватися 1-5 мкг при потребі 2 мкг. Значна кількість цього вітаміну депонується в печінці (в середньому 3000-5000 мкг). Тому при раптовому припиненні поступлення його в організм, наприклад, тотальній резекції шлунка, рецедив мегалобластичної анемії виникає лише через 5 років.

Дефіцит вітаміну В_12, як і фолієвої кислоти, перш за все, призводить до пригнічення синтезу ДНК. Це проявляється гальмуванням мітозу, патологічного дозрівання і функціювання клітин крові, виникнення гіперхромної анемії. Може розвинутись також панцитопенія - захворювання, при якому спотворюється не тільки еритропоез, але й пригнічується дозрівання лейкоцитів і тромбоцитів.

На відміну від вітаміну В₁₂, фолієва кислота із харчових продуктів (печінки, нирок, зелених овочів) всмоктується вільно і повністю в проксимальному відділі порожньої кишки (біля 50-200 мкг/добу при вагітності - 300-400 мкг/добу). Добова потреба- 200-400 мкг/добу). В печінці і інших органах депонується біля 5-20 мг фолатів. Цієї кількості вистачає на 1-6 міс нормального кровотворення, після чого може розвинутись дефіцит фолатів. Фолієва кислота входить до складу кофакторів, які використовуються для забезпечення синтезу ДНК. В організмі під спливом фолатретактази вона перетворюється в тетрагідро фолінієву кислоту, тобто активну форму вітаміну.

Провокують виникнення дефіциту фолієвої кислоти деякі протисудомні засоби (дифенін), оральні контрацептиви, ізоніазид тощо, бо вони можуть порушувати абсорбцію її в ШКТ. Дефіцит фолієвої кислоти проявляється у вигляді макроцитарної анемії.

Вітамін В₁₂ і кислота фолієва застосовуються для лікування лише тих захворювань, які супроводжуються їх дефіцитом, перш за все, мегалобластичної анемії. Так як дефіцит вітаміну В₁₂ обумовлений порушенням його всмоктування в КШТ, ефективним може бути лише його парентеральне примінення. В свою чергу, у зв’язку з добрим всмоктуванням кислоти фолієвої вдаватися до парентерального застосування її недоцільно.

Транспорт і депонування ціанокобаламіну. Всмоктаний ціанокобаламін транспортується з сироваткою у зв’язаній формі. Основним місцем депонування ціанокобаламіну є печінка, селезінка, нирки.

Метаболізмціанокобаламіну. Сам по собі ціанокобаламін не активний в організмі людини. Після всмоктування в різних тканинах під впливом клітинних ферментів він перетворюється у кофермент, який має високу біологічну активність.

Призначають ціанокобаламін для лікування мегалобластичних (гіперхромних) анемій в дозах 30 – 50 мкг, при захворюваннях нервової системи (травми, неврити) – в дозах 200 – 500 мкг.

ЦІАНОКОБАЛАМІН (ВІТАМІН В₁₂)

(CYANOCOBALAMIN (VITAMIN B₁₂))

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: cyanocobalamin, a-(5,6-диметилбензимідазол-1-іл)-

кобаміду ціанід;

основні фізико-хімічні властивості: прозора, яскраво-червоного кольору рідина;

склад: 1 мл розчину містить ціанокобаламіну 0,5 мг (500 мкг);

допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін'єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група. Вітамін В₁₂ (ціанокобаламін та його аналоги)

Код АТС В03В А01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Ціанокобаламін активує обмін вуглеводів, білків та ліпідів, бере участь у синтезі лабільних метильних груп, в утворенні холіну, метіоніну, нуклеїнових кислот, креатину, сприяє накопиченню в еритроцитах сполук із сульфгідрильними групами. Як фактор росту стимулює функцію кісткового мозку, що необхідно для нормобластичного еритропоезу. Препарат сприяє нормалізації порушених функцій печінки та нервової системи, активує систему згортання крові, спричиняє (високі дози) підвищення тромбопластичної активності та активності протромбіну.

В організмі людини та тварин синтезується мікрофлорою кишечнику, але цим синтезом потреба у вітаміні не забезпечується і додаткову кількість його організм одержує з продуктами харчування.

Фармакокінетика. Метаболізується в тканинах, перетворюючись у коферментну форму - аденозилкобаламін, який є активною формою ціанокобаламіну. Виводиться з жовчю і сечею.

Показання для застосування. Злоякісні, постгеморагічні та залізодефіцитні анемії; апластичні анемії у дітей, анемії аліментарного характеру; анемії спричинені токсичними речовинами і лікарськими засобами, анемії, пов'язані з дефіцитом вітаміну В₁₂, незалежно від причин дефіциту (резекція шлунка, глистні інвазії, порушення процесу всмоктування з кишечнику, вагітність). Поліневрити, невралгії трійчастого нерва, радикуліт, каузалгії, діабетичні неврити, аміотрофічний боковий склероз. Спру (разом із кислотою фолієвою), захворювання печінки (гепатити, цирози), променева хвороба.

Спосіб застосування та дози. Ціанокобаламін вводять внутрішньом'язово, підшкірно

або внутрішньовенно, а при боковому аміотрофічному склерозі також інтралюмбально.

Лікування дорослих.

При анеміях спричинених токсичними речовинами і лікарськими засобами, анеміях, пов'язаних з дефіцитом вітаміну В₁₂, незалежно від причиндефіциту (резекція шлунка, глистні інвазії, порушення процесу всмоктування з кишечнику, вагітність) призначають у дозах 100-200 мкг (0,1-0,2 мг)через день до досягнення ремісії.

При злоякісному малокрів’ї з симптоми фунікулярного мієлоза і при макроцитарних анеміях з ушкодженням нервової системи ціанокобаламін застосовують дорослим у разовій (добовій) дозі 400-500 мкг (0,4- 0,5 мг). В перший тиждень вводять щоденно, а потім з інтервалами між введенням у 5-7 днів (одночасно призначають фолієву кислоту). У тяжких випадках вводять у спинномозковий канал, починаючи з разової дози дорослим 15-30 мкг (для таких доз використовують Ціанокобаламін інших концентрацій), і при кожній наступній ін'єкції дозу збільшують (50,100, 150, 200 мкг). Інтралюмбальні ін'єкції роблять кожні 3 дні, всього на курс необхідно 8-10 ін'єкцій. У період ремісії при відсутності явищ фунікулярного мієлозу для підтримуючої терапії призначають по 100 мкг двічі на місяць, при наявності неврологічних симптомів – дорослим по 200-400 мкг (0,2-0,4 мг) 2-4 разипротягом місяця.

При боковому аміотрофічному склерозі, поліневриті, невралгії трійчатого нерва, радикуліті, каузалгії препарат вводять у зростаючих дозах дорослим від 200 до 500 мкг (від 0,2 до 0,5 мг) на ін'єкцію на добу, а при покращанні стану - 100 мкг на добу. Курс лікування – до 2 тижнів.

При захворюваннях печінки (гепатити, цирози) призначають дорослим по 100 мкг через день протягом 25-40 днів.

При гострій променевій хворобі, діабетичній невропатії, спру дорослим призначають по 60-100 мкг щоденно протягом 20-30 днів.

Тривалість лікування ціанокобаламіном та проведення повторних курсів залежить від

перебігу захворювання та ефективності лікування.

Лікування дітей.

При постгеморагічних та залізодефіцитних анеміях призначають дітям віком від 3 років по 30-100 мкг 2-3 рази на тиждень. При апластичних анеміях дітям віком від 3 років вводять по 100 мкг щоденно до настання клініко-гематологічного покращання.

Середня терапевтична доза для дітей становить 1 мкг/кг маси тіла щоденно, середня тривалість застосування препарату – 10 діб.

Побічна дія. При підвищеній чутливості до ціанокобаламіну можуть спостерігатися алергічні явища, головний біль, запаморочення, нервове збудження, біль у ділянці серця, тахікардія.

Протипоказання. Застосування ціанокобаламіну протипоказано при еритремії, еритроцитозі, гострих тромбоемболічних захворюваннях,новоутвореннях, за винятком випадків, що супроводжуються мегалобластичною анемією та дефіцитом вітаміну В₁₂. Дитячий вік до 3 років для лікарської форми в даній дозі.

Передозування. При передозуванні можливі набряк легень, застійна серцева недостатність, тромбоз периферичних судин, кропив’янка, рідше – анафілактичний шок.

Лікування симптоматичне.

Особливості застосування. У випадках появи побічних реакцій, застосування ціанокобаламіну тимчасово або зовсім відміняють. При необхідності лікування ціанокобаламіном застосування препаратом відновлюють, починаючи з малих доз препарату (50 мкг). При лікуванні ціанокобаламіном проводиться систематичний контроль аналізу крові. У разі тенденції до розвитку лейко- та еритроцитозу дозу препарату необхідно зменшити або лікування тимчасово припинити. Потрібно такожконтролювати згортання крові, дотримуючись обережності при схильності дотромбоутворення. З обережністю призначають також хворим на стенокардію, причому вменших дозах (не більше 100 мкг ціанокобаламіну на добу).

Застосування препарату в період вагітності та годування груддю можливе у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини.

Заборонено керування транспортними засобами та виконання іншої роботи, що потребує підвищеної уваги.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не рекомендується сумісне введення препарату в одному шприці з вітамінами В₁ і В₆, тому що іон кобальту сприяє руйнуванню інших вітамінів. Слід також враховувати, що вітамін В₁₂, може посилити алергічні реакції, спричинені вітаміном В₁.

Умови та термін зберігання. Зберігають у недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі 15-25 ºС.

Термін придатності - 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 1 мл в ампулах; по 10 ампул у коробці або пачці.

Оксикобаламін. Після введення ефект розвивається повільно, більшою мірою зв’язується з білками крові і тривалість дії довша.

Кислота фолієва в організмі перетворюється у фолінієву, яка і володіє фізіологічною активністю. Застосовують при аліментарних і лікарських макроцитарних анеміях у комплексі з ціанокобаламіном.

З профілактичною метою кислоту фолієву призначають всередину по 0,02-0,05 мг щоденно, а з лікувальною метою – до 5 мг на добу протягом 20-30 днів. Кислота фолієва призначається разом із ціанокобаламіном при гіперхромній анемії. Ізольоване її застосування при цій патології не проводиться, оскільки в такій дозі наростають патологічні зміни з боку спинного мозку. Для лікування мегалобластичної анемії і відновлення депо фолатів досить призначати препарат в добовій дозі 1-2 мг, щоденно. Вже на першій неділі лікування відмічається збільшення рівня гемоглобіну в крові. Повна корекція анемії встановлюється протягом 1-2 місяців.

Кислота фолієва приймає участь не лише в синтезі ДНК, але й амінокислот (метионіну, серину та ін.), пуринових і пірімідинових сполук, в обміні холіну тощо.

Для лікування еритремії (поліцитемії) використовуються іміфос, радіоактивні ізотопи фосфору (³²Р) тощо. Ці препарати пригнічують кровотворну функцію кісткового мозку, що призводить до зменшення кількості еритроцитів у крові, усунення клінічних проявів захворювання.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 1059 | Нарушение авторских прав