АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Частина І. Теоретична. Основна кількість лікарської сировини використовується на хіміко-фармацевтичних заводах для виготовлення лікарських препаратів

Основна кількість лікарської сировини використовується на хіміко-фармацевтичних заводах для виготовлення лікарських препаратів. Значна кількість сировини надходить у галенові-фасувальні лабораторії, де з нього готують галенові препарати і фасують, і до аптек для виготовлення ліків за рецептами та продажу населенню. Деякі види йдуть на експорт.

Загальні потреби країни у лікарській сировині як за видовим складом, так і за кількістю планує Лекраспром Міністерства медичної промисловості. Виходячи з потреб та наявності перехідних запасів, встановлюються щорічні плани заготування лікарської сировини заготівником. Основні заготівники встановлюють плани заготівки для своїх систем у краях, областях та ін. Вірно організоване і раціонально проведене заготування дикорослих лікарських рослин забезпечує збереження на певному рівні запасів сировини їх і у жодному випадку не повинно вести до зменшення кількості і, тим більше, знищення цінних рослин. Тому при плануванні і проведенні заготівок необхідно знати не тільки загальні запаси сировини на даній території, але й можливості щорічних промислових заготівок при збереженні сировинної бази.

2. Основні правила щорічного заготування сировини лікарських рослин. Загальні запаси сировини – це та її кількість, яка може бути зібрана на даній території при повному зборі рослин. Зрозуміло, що всі рослини певного виду зібрати не можна, оскільки це у багатьох випадках привело б до його знищення. Особливо це відноситься до видів рослин, які розмножуються в основному вегетативно і сировиною яких є багаторічні підземні частини (лепеха), а також до видів з утрудненим насіннєвим відновленням (чемериця Лобеля). У таких рослин при заготуванні сировини необхідно обов'язково залишати значне число рослин як маточники (для отримання насіння та іншого садивного матеріалу) для відновлення чагарників, а заготування проводити не щорічно, а періодично, один раз в декілька років. Одно- і дворічників з хорошим насіннєвим відновленням можна збирати в значно великих кількостях в порівнянні з багаторічниками. Тому в цілому можна вважати, що на певній території можна заготовляти не більше тієї кількості сировини, яка виростає на ній за рік. Ця кількість показує можливості щорічних заготівок.

Слід відрізняти загальні можливості щорічних заготівок від можливостей щорічних промислових заготівок. Лікарські рослини не ростуть суцільно у межах свого району розповсюдження (ареалу), а тільки в певних місцях. У більшості таких місць рослини певного виду зустрічаються окремими екземплярами. Проводити заготівки в таких місцях недоцільно, особливо в тих випадках, коли з однієї рослини виходить невелика кількість сировини. Тільки ті місця росту, де рослини зустрічаються більш менш часто, утворюють проріджені чагарники, придатні для проведення промислових заготівок. Сировина, яку можна зібрати на них, визначає можливості щорічних промислових заготівок. Тому в більшості випадків місця можливих промислових заготівок складають тільки невелику частину загальної кількості місць росту рослини, а можливості щорічних промислових заготівок – невелику частину загальних можливостей заготівок. Наприклад, конвалія в середньому Лівобережжі України зустрічається майже у всіх лісах, але основні ділянки, де можна проводити промислові заготівки, розташовані в основному в заплавних лісах річок Дніпра, Сули, Ворскли, Орелі, Самари та їх приток.

Орієнтовно для рослин, у яких сировиною є надземні частини (трава, листки, квітки і суцвіття), щорічні можливості промислових заготівок складають не більш ¹/₃ загальних можливостей щорічних заготівок. Ця частина ще менше при зборі плодів і насіння (¹/₃-¹/₅), бруньок (¹/₁₀-¹/₁₅), коріння, кореневищ, бульб, цибулин (¹/₁₀-¹/₂₀). Загальні запаси сировини майже у всіх видів лікарських рослин у декілька разів (а іноді навіть у декілька десятків разів) більше можливих щорічних заготівок.

Окрім загальних запасів сировини і можливостей заготівок, необхідно відрізняти фактичні заготівки – та кількість сировини, яка фактично заготовлена на певній території в даному році. Фактичні заготівки часто не залежать ні від загальних запасів сировини, ні від можливостей заготівок, а в значній мірі визначаються потребами в сировині. Наприклад, загальні запаси сировини полині гіркої і навіть можливості її заготівок у степових і лісостепових районах України дуже великі, обчислюються тисячами тонн, а фактичні заготівки складають тільки десятки тонн. На фактичні заготівки лікарської сировини в даному районі суттєво впливають історичні причини, особливо попередній досвід заготівки, наявність робочої сили, інформація про запаси сировини і т.д. Фактичні заготівки дуже рідко перевищують можливості щорічних промислових заготівок. Таке явище спостерігалося в післявоєнні роки в багатьох районах України із заготівками горицвіту весняного, а останніми роками з астрагалом шерстистоквітковим у Дніпропетровській і Полтавській областях. Проте заготівки в таких розмірах приводять до зменшення сировинної бази.

Визначення загальних запасів і особливо можливостей щорічних промислових заготівок дуже складні і трудомісткі. Їх співвідношення неоднакове не тільки у різних видів, але навіть у одних і тих же видів у різні роки залежно від погодних умов, господарського використовування масивів як у поточному році, так і в попередні роки, а також від цілого ряду інших мало вивчених чинників.

Визначення запасів сировини і встановлення можливостей заготівок дикорослих лікарських рослин складається з цілого ряду послідовних етапів: 1) встановлення видового складу лікарських рослин даного району, в першу чергу рослин, які використовуються в науковій медицині; 2) виявлення основних місць росту окремих видів; 3) встановлення головних масивів, де можливе проведення промислових заготівок; 4) встановлення загальних запасів і можливих промислових заготівок; 5) узагальнення даних про запаси і можливості заготівок кожного виду на всій території.

При проведенні цих робіт слід використовувати всі наявні матеріали про дану територію, опубліковані в книгах, збірках, журналах та інших виданнях, а також неопубліковані дані, які зберігаються в наукових, заготовчих, господарських організаціях (заготконтори, аптеки, відділення Лекраспрому, кафедри ботаніки університетів, медичних, фармацевтичних, сільськогосподарських, педагогічних інститутів, ботанічні сади, краєзнавчі музеї, заповідники, лісництва та ін.), включаючи архіви, а також особисті знання старих заготівників, досвідчених місцевих вчителів-біологів і географів, фармацевтів, лікарів, агрономів, ветеринарів, лісників, краєзнавців і інших любителів природи.

Зібрані таким чином матеріали дають звичайно повне уявлення про видовий склад лікарських рослин і фактичні заготівки, менше – про їх розповсюдження і ще менше про запаси сировини і можливості заготівок. Щоб повністю з'ясувати розповсюдження окремих видів, їх запаси і можливості заготівок, необхідно виїжджати до місць зростання лікарських рослин для перевірки наявних даних, а також огляду основних масивів.

2. Оцінка головних масивів місць зростання лікарських рослин. Список видів лікарських рослин даного району, які використовуються в науковій медицині, складений на підставі наявних матеріалів, повинен охопити в першу чергу види, які заготовляються в даний час у великих кількостях. Його складають в алфавітному порядку з вказівкою календарних термінів заготівок кожного виду в даному районі, виходячи з практики заготівок у попередні роки (таблиця 1).

Таблиця 1 – Календар заготовок сировини лікарських рослин (за місяцями)

У довідниках з заготування сировини лікарських рослин звичайно приводяться календарні терміни заготівок сировини, але вони даються для певної зони (для середньої частини України) і значно відрізняються від термінів заготівок в конкретному районі. Наприклад, в північній частині України вони наступають небагато пізніше (на 5-7 днів), а в південній – значно раніше (іноді на 10-15 і навіть 20 днів), ніж в середній частині.

Виявлення основних місць зростання. Наведені в літературі основні місця зростання кожного виду необхідно уточнити на місцевості, відзначаючи, на яких елементах рельєфу найчастіше зустрічаються ті або інші рослини: рівнини та їх частини (вододіли, балки); річкові долини та їх частини (заплави, другі тераси, схили); гори, їх висота над рівнем моря, напрям схилів (експозиція), їх крутизна. Відзначають також, на яких ґрунтах і в яких ценозах переважно виростають лікарські рослини (ліси і їх типи, узлісся, чагарники, степові схили, луги і їх типи, болота і їх типи, водні простори, смітні місця і т. д.).

Встановлення головних масивів. Головні масиви, де види потрібних лікарських рослин зустрічаються в значних кількостях, достатніх для ведення промислових заготівок, виявляють звичайно шляхом опиту місцевого населення, в першу чергу лісників, лісорубів, пастухів, мисливців і риболовів, краєзнавців й інших знавців місцевості. Надалі необхідно особисто оглянути всі виявлені масиви для перевірки і уточнення одержаних відомостей. Бажано основні масиви кожного найважливішого виду лікарських рослин з вказівкою площі нанести на карту області або району.

3. Методи встановлення загальних запасів сировини. Запаси сировини трав'янистих видів лікарських рослин встановлюють за допомогою пробних облікових майданчиків. Їх закладають в найтиповіших місцях зростання з середньою густиною стояння лікарського виду рослин, який підлягає обліку. При значній густині стояння і рівномірному розміщенні (водяний перець, череда трьохроздільна, конвалія травнева) майданчики закладають звичайно розміром 1×1 м, приневеликій густині і нерівномірному розміщенні (алтей лікарський, валеріана лікарська) розміри їх значно збільшують (5×5, 10×10 і навіть 100×100 м). Дляотримання достовірніших даних про запаси сировини 3–5 майданчиків закладають у декількох місцях. Взагалі, із збільшенням розмірів майданчиків і їх кількості зростає точність обліку, одержані дані більше відповідають дійсним запасам сировини. Межі майданчиків найчастіше відбивають дерев'яними рамками або шпагатом із кілочками. Відзначивши межі майданчика, на ній збирають ті частини рослин, які є сировиною. Надземні частини (трава, листки, квітки, суцвіття, плоди, насіння) збирають руками або зрізують ножем, серпом, ножицями, секаторами, відкидаючи тих, що пожовтіли, пошкоджені хворобами і шкідниками і з іншими дефектами. Зібрану сировину відразу ж зважують. Підземні органи (кореня, кореневища, бульби, цибулини) викопують і після попередньої підготовки розкладають на тканині або папері для обсихання і зважують. Дані за кожним майданчиком записують окремо, потім виводять середню величину запасів сировини і роблять перерахунок на 1 га і на всю площу масиву. Запаси сухої сировини можна визначити, користуючись для перерахунку літературними даними. Точніші дані можна одержати, якщо висушити і зважити зразки сировини з облікових майданчиків. Слід мати на увазі, що вихід сухої сировини значно коливається залежно від районів і умов зростання, погоди, віку рослин і інших чинників і тому може значно відрізнятися від середнього виходу, що приводиться в літературі. Якщо на масиві виростає декілька видів лікарських рослин, за якими ведуться заготівки, то проводять облік кожного з них.

Запаси сировини у чагарників визначають за так званими модельними рослинами – найтиповіших, середніх за розмірами і розвитком екземплярах на масиві. Таких модельних рослин звичайно беруть декілька (не менше 3–5). Потім з них збирають ті частини, які є сировиною (у шипшини плоди, у глодів квітки або плоди, у жостеру ламкого – кора), зважують і обчислюють середній вихід з одного екземпляра. Потім підраховують кількість екземплярів даного виду на одиницю площі (при значних кількостях і порівняльно рівномірному стоянні – на 100 м², при невеликій кількості і нерівномірному стоянні – на 500, 1000 м²)і роблять перерахунок на 1 га і весь масив.

На деревах, де навіть з модельних екземплярів буває важке зібрати всю сировину (наприклад, суцвіття липи), вибирають так звану модельну гілку і за кількістю зібраної з неї сировини визначають кількість його на всьому дереві, а потім на 1 га і масиві.

Для побутового особистого використання кількість заготованої сировини для однієї родини не повинно перевищувати взагалі 1-2 кг, та й то в тих випадках, коли є хронічні хворі, яких профілактично необхідно підтримувати лікуванням травами.

Для того, щоб зібрати необхідну кількість сировини, потрібно орієнтуватися наступною таблицею (цифри вказують % середнього виходу сухої сировини відносно сирої):

Наприклад, для отримання 1 кг сировини необхідно зібрати 4-5 кг сирої трави залежно від її соковитості. Приклад розрахунку:

100 – 20 (25)

х – 1

=5 кг сухої сировини

4. Вимоги до щорічних промислових заготівок. Ця робота є найвідповідальнішою, оскільки за її допомогою визначаються можливості заготівок сировини не тільки в даному році, а і перспективи використання масиву в майбутньому. Зокрема, при завищенні можливостей щорічних заготівок сировинна база може бути підірвана, запаси сировини швидко зменшуватимуться, рослини даного виду можуть бути знищені. Встановлення розмірів можливих щорічних промислових заготівок ускладнюється тим, що у різні роки, залежно від погодних умов урожай, особливо однорічних і дворічних рослин, значно коливається. Наприклад, бувають «неврожайні» роки ромашки аптечної (частіше з холодною і сухою весною), в окремі роки майже не плодоносять глоди, не цвіте липа і т.д.

Визначаючи можливості щорічних промислових заготівок на даному масиві, слід враховувати досвід старих заготівників і дані про заготівки в минулі роки. При цьому слід виходити із загальних запасів сировини і розуміти, яку частину можна збирати без загрози зменшення цих запасів в майбутньому. Кількість маточників, що залишаються, і насінників повинна складати від 1–2 до 8–10 % і навіть більше від загальної кількості екземплярів кожного виду на даному масиві.

5. Зведення даних про запаси сировини і можливості заготівок. Дані про загальні запаси сировини і можливості щорічних промислових заготівок за окремими масивами зводяться в загальні дані по всій території – району, області за кожним видом лікарських рослин. Такі дані дуже цінні, оскільки лікарські рослини є складовою частиною природних багатств краю і мають велике значення в боротьбі за здоров'я людини. Цінність таких даних збільшується, якщо вони коректуються і уточнюються протягом ряду років.

Велику користь приносить нанесення на карту місцевості основних масивів, придатних для ведення промислових заготівок, з вказівкою як загальних запасів лікарської сировини, так і можливостей щорічних промислових заготівок сировини за кожним видом лікарських рослин.

6. Охорона дикорослих лікарських рослин та їх ресурсів. При вірному науково обґрунтованому плануванні, організації і проведенні заготівок запаси сировини лікарських рослин тривалий час залишаються майже незмінними, коливаючись залежно від погодних умов. Навпаки, неправильне ведення заготівок призводить до того, що навіть найбільші і багаті масиви лікарських рослин за декілька років значно біднішають і можуть бути навіть знищені, а види відповідних рослин стають рідкісними. Наприклад, за декілька років (1961–1964) заготівок кореневищ кубушка жовта на р. Сулі була майже знищена на багато десятків кілометрів вгору і вниз за течією від р. Лубни Полтавської області. У післявоєнні роки неправильні заготівки привели до майже повного знищення горицвіту весняного в Полтавській та інших областях України, а також до значного зменшення запасів цієї рослини на північних схилах Кримських гір. Необґрунтовано великі заготівки сировини цього виду останніми роками ведуться в Донецькій області. За останні роки значно зменшилися запаси астрагала шерстистоквіткового в Дніпропетровській і Полтавській областях. На межі повного знищення тирлич жовтий в Карпатах.

Щоб зберегти запаси сировини лікарських рослин, не слід здійснювати заготівки з року в рік на одних і тих же масивах до повного їх виснаження. Залежно від видів рослин, особливо коли заготовлюють підземні частини, масивам необхідно давати «відпочинок», тобто припиняти заготівки на них на декілька років для зміцнення і розмноження рослин і відновлення їх запасів. Здійснення такого регулювання за окремими масивами і територіями в значній мірі залежить від правильного планування заготівок і виділення щорічно певних масивів і районів для збору лікарських рослин.

Для збереження запасів лікарської сировини слід дотримуватися такі правила:

1. Траву збирати без грубих підземних частин, які не є сировиною. Не можна виривати рослини з коренями, кореневищами, цибулинами, оскільки такі «заготівки» ведуть до швидкого знищення рослин, особливо таких, як астрагал шерстистоквітковий, горицвіт весняний, звіробій звичайний та ін.;

2. Листки не зривати і не зрізати повністю, особливо молоді на кінцях пагонів, де вони не доросли до нормальних розмірів і не представляють великої товарної цінності;

3. Кору знімати тільки із зрубаних або зрізаних і спиляних гілок. Причому для заготівки її слід використовувати в основному спиляні або зрубані дерева і чагарники на лісових вирубках, санітарних рубках (дуб звичайний, калина звичайна, жостір ламкий та ін.);

4. Бруньки заготовляти на різних рубках, а не з тих дерев і чагарників, що ростуть, (береза, сосна, смородина чорна і ін.);

5. Підземні частини рослин заготовляти після дозрівання і обсипання насіння (алтей лікарський, валеріана лікарська і ін.) для забезпечення насінного відновлення, залишаючи частину кореневищ, коріння, бульб, цибулин для відновлення чагарників, особливо видів, що розмножуються виключно вегетативним способом (лепеха болотяна, кубишка жовта і ін.);

6. При заготівці підземних частин залишати молоді екземпляри, які дають мало товарної продукції, для росту (алтей лікарський, валеріана лікарська, оман високий і ін.);

7. При заготівці квіток і суцвіть залишати частину їх для отримання насіння і подальшого відновлення рослин, особливо видів одно- і дворічних рослин, що розмножуються винятково насінням (ромашка аптечна і ін.);

8. На одному і тому ж місці періодичність збору складає: для однорічників – 1 раз на 2 роки, для багаторічників – через 7–10 років залежно від особливостей відновлення вигляду.

9. При заготівці квіток і суцвіть з дерев і чагарників (липа серцелиста, глід і ін.) не зрізати і не спилювати великих гілок і, тим більше, не зламувати їх.

Для деяких найцінніших дикорослих лікарських рослин з обмеженим розповсюдженням і невеликими запасами сировини необхідно строго регулювати об'єм заготівок, без чого не можна уберегти від різкого зменшення сировинну базу в недалекому майбутньому. До таких видів на Україні належать: лепеха болотяна, астрагал шерстистоквітковий, барвінок малий, горицвіт весняний, істод сибірський, кубушка жовта, лук ведмедячий, морозник червонуватий, переступень білий, солодка гола.

Деякі види лікарських рослин залишилися на Україні в таких невеликих кількостях, що промислові заготівки їх сировини проводити не можна, а невеликі ділянки, що залишилися, необхідно взяти під охорону, як пам'ятники природи. До них в першу чергу належать: беладона, тирлич жовтий і точковий, синюха блакитна, мучниця звичайна.

Залишки цих рослин можуть бути використані для отримання насіння при введенні їх до культури, а також для вивчення біологічних, екологічних і інших особливостей за природних умов, без чого неможливе успішне проведення робіт з їх інтродукції.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 677 | Нарушение авторских прав