АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Частина І. Теоретична. 1. Загальні правила сушіння сировини лікарських рослин

1. Загальні правила сушіння сировини лікарських рослин. У свіжому вигляді лікарська сировина застосовується рідко. Для отримання соків використовують свіжі листки алое, подорожника великого і деяких інших рослин. Їх переробляють відразу ж після збору. В основному ж лікарські рослини сушать, у сухому вигляді вони довго зберігають свою фізіологічну активність.

Сушка має не менше значення, ніж вірно зібрана сировина. Майже всі лікарські рослини повинні бути висушені незалежно від того, чи будуть вони здані до аптеки, чи надійдуть на переробку на фармацевтичний завод або будуть залишені людиною, яка їх зібрала для домашнього застосування. Сушити лікарські рослини не так просто, як може показатися на перший погляд: сушка в сирому або погано провітрюваному приміщенні так само, як і передчасний або запізнений збір рослин, може зіпсувати сировину і опинитися лише марною витратою часу, сил, праці і засобів.

Сушку можна розглядати як консервацію, і проводити її треба відразу ж після збору, швидко і ретельно. Сушити лікарську сировину потрібно відразу ж після збору і швидко. Коли з клітин видаляється вода, ферментативні процеси припиняються. Якщо цілющі речовини лікарської сировини не змінюються при нагріванні понад 60–70 °С, сушку проводять за цієї температури. Висушена таким чином лікарська сировина зазвичай не втрачає своїх властивостей навіть при короткочасному відволожені при зберіганні. Крім того, висушування позбавляє бактерії і гриби їх поживного середовища. Якщо ж лікарська сировина висушена при нижчій температурі, відновлюється дія ферментів, і активність її знижується. Іноді розраховують на дію ферментів, якщо сприятливу дію на організм спричиняють не первинні речовини живих рослин, а продукти їх розщеплення. Тоді сушать лікарську сировину не відразу, а після зав'ядання її. Так поступають, наприклад, при заготівлі валеріани.

2. Визначення оптимальних температур при сушінні різних видів лікарської сировини. Оптимальна температура сушки різна і залежить від хімічного складу сировини і деяких властивостей біологічно активних речовин. Найоптимальніша температура майже для всіх видів сировини близько 50 °С. Сировину, що містить ефірні олії, сушать повільно, розкладаючи її товстим шаром, при температурі 25–30 °С. При цьому утворення ефірної олії продовжується, і у висушеній сировині її буде більше, ніж у свіжій рослині. Березові бруньки, зібрані з гілками, сушать на відкритому повітрі або в добре провітрюваних холодних приміщеннях, оскільки в теплих вони можуть розпуститися. Сировину, що містить глікозиди і алкалоїди, сушать при 50–60 °С, частини пасльонових рослин, що містять алкалоїд гіосціамін (беладонна, білена, дурман і ін.), – при 40 °С, оскільки при вищій температурі цей алкалоїд переходить в атропін, який діє в два рази слабкіше. Листки толокнянки і брусниці можна сушити і при вищій температурі, тому що глікозид арбутин, що міститься в них, витримує нагрівання до 150 °С. Швидка високотемпературна сушка цієї сировини запобігає окисненню дубильних речовин і у зв'язку з цим зміні забарвлення сировини. Сировина, що містить вітаміни, особливо вітамін С, сушать швидко при 80–100 °С щоб уникнути окислення аскорбінової кислоти. Але і цей температурний режим не завжди застосовний. Так, наприклад, у плодах чорної смородини окрім вітаміну С є ефірна олія, тому сушку їх проводять при 50–60 °С. Решта рослин може переносити сушку і при температурі 60 °C. Для ряду рослин, що вимагають інших умов, даються рекомендації. Промислова сушка проводиться при температурі 150 °С.

Перед сушкою рослинну сировину сортують, видаляючи частини інших рослин, що випадково потрапили, або частини тієї ж рослини, не передбачені заготівкою (наприклад, листки в квітковій сировині), а також частини, що побуріли і пошкоджені, й інше сміття.

3. Типи сушки сировини лікарських рослин. Процес сушки зібраних рослин – найістотніший момент у ході заготування. Є декілька способів сушки рослинної сировини: повітряна тіньова, повітряна сонячна і теплова з штучним підігрівом.

Повітряна тіньова сушка застосовується для трав, листків і квіток, які під впливом прямих сонячних променів бліднуть, буріють, втрачають природне забарвлення і належний зовнішній вигляд; кількість діючих речовин у такій некондиційній сировині знижується. Така сушка проводиться в добре провітрюваних приміщеннях або на горищах, а в гарну погоду – на відкритому повітрі, але в тіні, під спеціальним навісом, і краще на вітрі. Можна сушити сировину і на марлевих гамаках, підвішуючи їх на горищі. У гамаках марлю натягують на розпірки, щоб вона не морщилася і не збивалася: гамаки дуже зручні для сушки, оскільки в цьому випадку сировина вентилюється не тільки зверху, але і знизу і з боків, тому сушка йде швидше.

Повітряна сонячна сушка застосовується для кореневої і кореневищної сировини, що містить дубильні речовини й алкалоїди, а також для соковитих плодів.

При тому і іншому способах сушки сировину розкладають тонким шаром (від 1 до 3 см) і не менше одного разу на добу перевертають; при сонячній сушці сировину на ніч прибирають у приміщення, а при тіньовій на ніч закривають двері і вікна приміщення, в якому знаходиться сировина.

Теплова сушка з штучним підігрівом оптимальна для всіх видів сировини, але температурний режим задається для кожного виду. Траву, листки, квітки, коріння, кореневища і цибулини сушать при температурі 50–60 °С, плоди і насіння – при 70–90°, всю сировина, що містить ефірні олії, – при 35–40 °С. Для цього використовуються спеціальні сушарки. За відсутності їх сировину сушать у (на) пічках. Пічки не повинна бути дуже гарячими, інакше сировина підгорить. Для перевірки температури пічки потрібно кинути в неї папірець: якщо він не обвуглюватиметься і сильно не жовтітиме, сировину можна ставити сушити. У перші 1–2 години трубу не закривають, заслінку слід поставити на дві цеглини і відігнути верхній край, щоб втягувалося зовнішнє повітря, а в трубу виходило тепле повітря, насичене вологою сировини. Останнім часом сушку сировини стали проводити в духовках газових і електричних плитах. Полум'я газового пальника повинно бути при цьому мінімальним, дверці духовки щільно закриватися. При крупніших заготовках використовують овочесушарки.

4. Особливості сушіння різних видів лікарської рослинної сировини. Бруньки слід сушити дуже обережно – тривалий час і в прохолодному приміщенні, оскільки в теплі вони швидко розпускаються. Крупні бруньки (сосни, тополі) зрізають з пагонів безпосередньо на місці, а дрібні (берези) – заготовляють разом з пагонами завдовжки 50–60 см і лише після сушки обмолочують; обмолочені пагони використовують для виготовлення метел. Заготовки бруньок ведуться на лісосіках, попутно збирають їх під час санітарних рубок, а також в насадженнях, але в цьому випадку – виключно з нижніх пагонів.

Листя висушують на горищах або в провітрюваному приміщенні, розкладаючи в 2–3 шари і часто перевертаючи. Листки з тонкими листковими пластинками сохнуть нерівномірно. Спочатку стають сухими листкові пластинки, а жилки і черешки залишаються ще м'якими. Сушать їх до тих пір, поки вони не стануть ломкими. Після сушки листки згрібають у купу і залишають на декілька днів. Завдяки своїй гігроскопічності вони притягають вологу з повітря і при упаковці менше кришаться.

Квітки розкладають тоншим шаром, щоб не перевертати при сушці. Кошики складноцвітих можна ворушити (пижма, ромашка, арніка та ін.).

Траву сушать так само, як і листки. У добре просушеній траві не тільки листки, але і стебла повинні ламатися, а не гнутися. Можна сушити трави, зв'язуючи їх к невеликі пучки і підвішуючи на мотузках.

Сухі плоди і насіння втрачають вологу ще до обмолочення, тому їх не доводиться сушити. У разі потреби їх досушують на повітрі або в приміщенні. Соковиті плоди перед сушкою зав'ялюють на сонці і сушать при температурі 70–90 °С у печах або сушарках. Добре висушені плоди не фарбують рук і не злипаються в грудки при стисканні.

Коріння і кореневища, що не містять ефірної олії, можна сушити на сонці. Якщо вони не дуже тонкі, ріжуть навпіл уподовж, бульби нарізують кружечками. Пахучі кореневища лепехи, валеріани сушать у тіні або в добре провітрюваному приміщенні. У погану погоду цю сировину сушать при підвищеній температурі або в провітрюваних приміщеннях. При сушці цілісного коріння використовують невисоку температуру, щоб дати висохнути внутрішнім частинам. Сухе коріння і кореневища повинні ламатися. Коли сировина висушена, її укладають у посудини, що щільно закривається, щоб захистити від світла і вологи. Для цього підходять жерсть, дерево або темне скло. Пластик може розм'якшитися за дії ефірної олії. Не забудьте забезпечити посудини відповідними етикетками.

Закінчення сушки визначають за наступними ознаками: крихке коріння, кореневища, кора; стебла при згинанні ламаються з тріском; листки, квітки і суцвіття – розтираються в порошок; соковиті плоди при стисканні не злипаються в грудки.

5. Пакування та зберігання сировини лікарських рослин. Після сушки сировину піддають новому очищенню. Мета останнього очищення – видалити з сировини сторонні предмети, що випадково потрапили під час сушки, або ж частини сировини, що втратили при сушці своє природне забарвлення.

Упаковувати сировину краще всього в пакети з вощеного паперу, картонні коробки або дерев'яні ящики, полотняні мішки. Етикетку з назвою сировини слід вкласти всередину упаковки і наклеїти зовні. Окремі упаковки не можна складати одну на одну, а необхідно розкладати на полиці так, щоб їх можна було оглядати, не чіпаючи іншої сировини. Окремо від інших видів зберігається эфіроолійна сировина, яку краще упаковувати в скляний або глиняний посуд (банку) з притертою кришкою. Окремо зберігаються також плоди і ягоди, оскільки вони першими піддаються псуванню і ураженню шкідниками. Є ще дві групи сировини, які вимагають окремого зберігання і з особливими запобіжними засобами – сировина, що містить сильно діючі речовини, і сировину, що містить отруйні речовини.

Зберігати всі види сировини необхідно в сухому приміщенні, в місцях захищених від прямих сонячних променів. Приміщення повинне бути провітрюване з чистою дерев'яною підлогою. При неправильному зберіганні, особливо у вологих непровітрюваних приміщеннях з пошкодженою підлогою та стінами, сировина швидко пріє, набуває запаху цвілі. Якщо при стандартизації сировина не має належний вигляд, вона повинна бути знищена. Зазвичай терміни зберігання квіток, трави і листків не перевищують 1–2 років; коріння, кореневищ, кори – 2–3, іноді 5 років.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 799 | Нарушение авторских прав