АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Хімічний склад кістки.

Кістка – це живий орган, який виконує в організмі певні функції і має свою будову. Клітини кісткової тканини (остеоцити) мають численні тонкі відростки за допомогою яких вони з’єднуються між собою міжклітинна речовина кісткової тканини утворена пластинками із щільної дуже твердої речовини. Розташування пластинок нагадує сітку. Така будова надає їм міцності.

До складу кісткової тканини входять:

- 30% органічних речовин

- 60% неорганічних речовин

- 10% вода

Основою органічних речовин кістки є волокнистий білок – колаген. Із мінеральних речовин у кістках найбільше солей кальцію і фосфору. Крім них до складу кістки входять магній, алюміній, фтор, свинець, стронцій, уран, кобальт, залізо та інші елементи.

За розвитком, формою та функцією кістки поділяються на довгі, короткі, плоскі та повітроносні.

Довгі кістки характеризуються тим що їхня довжина значно перевищує ширину та товщину. Форма її нагадує циліндр. В цих кістках розрізняють середню частину, або деафіз в якій звичайно знаходиться кістково-мозкова порожнина та 2 суглобові кінці, або епіфіза.

До довгих кісток належать більшість кісток верхніх, нижніх кінцівок і деякі інші.

Короткі кістки – відносно невеликі кісткові утвори, всі виміри яких приблизно одинакові (кістки, зап’ястка, заплесни та ін.).

Плоскі, або широкі кістки мають значну довжину та ширину при невеликій товщині. Вони побудовані з двох пластинок щільної речовини, між якими є тонкий прошарок губчастої речовини. Це кістки черепного склепіння, лопатка, грудина тощо.

Іноді пластинки щільної речовини плоских кісток значно роз’єднуються і утворюють різного розміру пазухи, які вистелені слизовою оболонкою та заповнені повітрям. Такі кістки називаються повітроносними і відносять до них верхню щелепу, лобові та деякі інші.

Поруч із цією класифікацією кісток існують ще інші: парні, непарні. Непарні кістки завжди лежать по середині площини скелета, а парні – по боках від неї на деякій відстані.

2.

Проміжний мозок (diencephalon) розміщений вище від середнього мозку під мозолистим тілом, зверху і з боків прикритий і зростаєть­ся з півкулями кінцевого мозку.

До складу проміжного мозку входять: зорові горби, надгорбова, загорбова та підгорбова ділянки. Порожниною проміжного мозку є третій шлуночок. Це щілиноподібний простір, розміщений в середин­ній площині між зоровими горбами. Внизу третій шлуночок переходить у водопровід, а зверху через парні отвори сполучається з бічними шлуночками великих півкуль.

Зорові горби (thalami optici) - найбільші утворення проміжного мозку яйцеподібної форми, що прилягають до великих півкуль. Зорові горби переважно складаються із сірої речовини, що прошарками білої речовини поділена на ядра, які є підкірковими центрами чут­ливості всього тіла людини. Зорові горби нервовими волокнами з'єдна­ні з різними відділами кори головного мозку. Вся інформація /крім нюхової/, яка йде до кори головного мозку обов'язково проходить через зорові горби. Крім того зорові горби з'єднані з блідою кулею, що розташована зовні від них і є підкірковим руховим центром.

Подушки зорових горбів є підкірковими зоровими центрами.

Надгорбова ділянка (epithalamus) відносно мала. До неї належать мозкові /медулярні/ смужки і шишкоподібна залоза /епіфіз/.

Мозкові смужки прилягають до верхньої частини зорових горбів. Задні частини їх розширюються з'єднуючись між собою та з шишкоподіб­ною залозою. Мозкові смужки є підкірковим нюховим центром, а шишкоподібна залоза по своїй будові і функціям належить до залоз внутрішньої секреції.

Загорбова ділянка (metathalamus) складається із парних утворень внутрішніх і зовнішніх колінчастих тіл, що розміщені ззаду від подушок зорових горбів. Внутрішні колінчасті тіла /медіальні/ є поряд з нижніми горбиками чотиригорбикового тіла середнього мозку підкірковими слуховими центрами. Зовнішні /лате­ральні/ колінчасті тіла разом з верхніми горбиками чотиригорбиково­го тіла та подушками зорових горбів є підкірковими зоровими центрами.

Підгорбова ділянка (hypothalamus) розміщена безпосередньо під зоровими горбами, утворюючи нижню стінку третього шлуночка. Їх добре видно на основі головного мозку.

До підгорбової ділянки входять сірий горб, лійка, гіпофіз і соскоподібні тіла.

Гіпофіз - це провідна ендокринна залоза.

Сірий горб складається з нервових клітин, які утворюють ядра.

Тут розміщені вищі підкіркові вегетативні центри.

Гіпоталамус здійснює регулюючий вплив на розміщені нижче вегетативні центри і залози внутрішньої секреції, а через них на обмін речовин, діяльність всіх внутрішніх органів, а також відіграє важливу роль в теплорегуляції, підтриманні гомеостазу, впливає на емоційні реакції людини тощо.

Маючи численні зв'язки із зоровими горбами, корою великих півкуль, ретикулярною формацією стовбура мозку, гіпофізом та іншими відділами центральної нервової системи, гіпоталамус є однією із найважливіших ланок нервової системи, яка координує вегетативні функції з психічними і соматичними функціями

Ретикулярна формація утворена сукупністю нейронів, розташованих в центральних відділах стовбура мозку як дифузно, так і у вигляді ядер. Нейрони РФ мають довгі маловетвлящіеся дендрити і добре гілкуються аксони, які часто утворюють Т-подібне розгалуження: одна з гілок аксона має низхідний, а друга - висхідне напрямок. Гілки нейронів під мікроскопом утворюють сіточку (ретикулум)

Ретикулярна система має дві основні функціональні частини:ретикулярну активаційну систему (РАС), що підтримує інші ділянки головного мозку у стані збудження та відфільтровує несуттєві сенсорні стимули, та рухову частину, серед функцій якої є допомога у регуляції грубих рухів кінцівок, а також вегетативних функцій, таких як дихання, розширення та звуження судин.

4.

Статеву належність таза найкраще визначати за допомогою певних вимірювань. Щодо великого таза найчастіше роблять два вимірювання: відстань між верхніми передніми клубовими остями — міжостьова (у жінок 23 — 25 см, у чоловіків 21—23 см) і відстань між клубовими гребенями — міжгребенева дистанція (у жінок 28 — 29 см, у чоловіків 25 — 27 см).
Розміри малого таза такі: відстань між мисом і серединною точкою верхнього краю лобкового симфізу (у жінок 11,5 см, у чоловіків 10,8 см); найбільша відстань між пограничними лініями (поперечний діаметр) (у жінок 13.5 см, у чоловіків 12,8 см); відстань між клубово-лобковим підвищенням з одного боку та крижово-клубовим суглобом — з другого (косий діаметр) (у жінок 12 — 12.5 см, у чоловіків 12 — 12,2 см).
Крім того, вимірюють кон'югати, які мають велике значення в акушерстві: справжню.діагональну.пряму.серединну і зовнішню.

В-10

1. Ç'ºäíàííÿ ê³ñòîê áóâàþòü íåïåðåðâí³, àáî íåðóõîì³ ÷è ìàëîðóõîì³ (áåç ù³ëèí), ³ ïåðåðèâ÷àñò³, àáî ðóõîì³ (ç ïîðîæíèíàìè ì³æ ê³ñòêàìè). ª é ïðîì³æí³ ôîðìè ç'ºäíàííÿ — íàï³âñóãëîáè (íàïðèêëàä, ç'ºäíàííÿ òàçîâèõ ê³ñòîê ì³æ ñîáîþ).

Íåïåðåðâíî ê³ñòêè ç'ºäíóþòüñÿ çðîùåííÿì (íàïðèêëàä, ê³ñòêè òàçà), çâ'ÿçêàìè (õðåáö³), õðÿùåì (ðåáðà) àáî øâàìè (ê³ñòêè ìîçêîâîãî ÷åðåïà).

Óñ³ âèäè ç'ºäíàíü ê³ñòîê, ïîä³ëÿþòü íà äâ³ ãðóïè: íåðóõîì³ òà ðóõîì³.

Íåðóõîìå ç'ºäíàííÿ - ô³áðîçíå ç'ºäíàííÿ - òàêèé âèä ç'ºäíàííÿ, ïðè ÿêîìó ê³ñòêè ÿê áè çðîùåí³ ì³æ ñîáîþ çà äîïîìîãîþ òîãî ÷è ³íøîãî âèäó ñïîëó÷íî¿ òêàíèíè; ó çàëåæíîñò³ â³ä ðîäó òêàíèíè, ùî ç'ºäíóº ïîðó÷ ëåæà÷³ ê³ñòè, íåðóõîì³ ç'ºäíàííÿ ïîä³ëÿþòü íà:

- ç'ºäíàííÿ çà äîïîìîãîþ ù³ëüíîâîëîêíèñòî¿ ñïîëó÷íî¿ òêàíèíè - ñèíäåñìîç

- ç'ºäíàííÿ çà äîïîìîãîþ õðÿùà - õðÿùîâå ç'ºäíàííÿ -ñèíõîíäðîç

- ç'ºäíàííÿ çà äîïîìîãîþ ê³ñòêîâî¿ òêàíèíè - ñèíîñòîç. Ïåðåðèâàíå ç'ºäíàííÿ ê³ñò, ñóãëîá (ñèíîâ³àëüíå ç'ºäíàííÿ) º ðóõëèâèì ç÷ëåíóâàííÿì äâîõ ÷è äåê³ëüêîõ ê³ñò ³ç íàÿâí³ñòþ ì³æ íèìè ùåëåâèäíîé ñóãëîáíî¿ ïîðîæíèíè.

Ñóãëîá íàçèâàºòüñÿ ïðîñòèì, ÿêùî â éîãî óòâîðåíí³ áåðóòü ó÷àñòü äâ³ ê³ñòêè, ³ ñêëàäíèì, ÿêùî áåðóòü ó÷àñòü á³ëüø äâîõ ê³ñòîê.

Ó ðóõëèâèõ ç'ºäíàííÿõ ðîçð³çíÿþòü íàñòóïí³ óòâîðåííÿ:

- ñóãëîáí³ ïîâåðõí³, öå ò³ ïîâåðõí³ ê³ñòîê, ÿêèìè ê³ñòêè, ùî áåðóòü ó÷àñòü â óòâîðåíí³ äàíîãî ñóãëîáà, ç÷ëåíîâóþòüñÿ îäèí ç îäíèì;

- ñóãëîáí³ õðÿù³, (ã³àëèíîâèé, ÷è ñêëîïîä³áíèé, õðÿù), ùî ïîêðèâàþòü ñóãëîáí³ ïîâåðõí³;

- ñóãëîáíà êàïñóëà, óòâîðåíà ù³ëüíîâîëîêíèñòîþ ñïîëó÷íîþ òêàíèíîþ, îòî÷óº ó âèãëÿä³ çàìêíóòîãî ÷îõëà ê³íö³ ê³ñòîê, ùî ç÷ëåíîâóþòüñÿ, ³, íå ïåðåõîäÿ÷è íà ñóãëîáí³ ïîâåðõí³, ïðîäîâæóºòüñÿ â îê³ñòÿ öèõ ê³ñò.

Ñóãëîáíà êàïñóëà ìຠòîâñòó çîâí³øíþ âîëîêíèñòó ô³áðîçíó ìåìáðàíó, ³ âíóòð³øíþ òîíêó ñèíîâ³àëüíó ìåìáðàíó, ùî âèä³ëÿº â ïîðîæíèíó ñóãëîáà îñîáëèâó êëåéêó, ùî çìàçóº ñóãëîáíî¿ ïîâåðõí³ ê³ñò ñèíîâ³àëüíó ð³äèíó (ñèíîâ³þ),ñóãëîáíà ïîðîæíèíà, ÿâëÿº ñîáîþ øïàðîâèäíèé ïðîñò³ð ì³æ ñóãëîáíèìè ïîâåðõíÿìè ê³ñò, ùî ç÷ëåíîâóþòüñÿ, çàìêíóòå ç óñ³õ áîê³â ñóãëîáíîþ ñóìêîþ.

Ðîçð³çíÿþòü ðóõè â ñóãëîáàõ ñòîñîâíî òðüîõ âçàºìíî ïåðïåíäèêóëÿðíèõ îñåé: íàâêîëî ôðîíòàëüíî¿ (ãîðèçîíòàëüíî¿) îñ³ - çãèíàííÿ ³ ðîçãèíàííÿ;íàâêîëî ñàã³òòàëüíî¿ îñ³ - ïðèâåäåííÿ ³ â³äâåäåííÿ; íàâêîëî âåðòèêàëüíî¿ îñ³ - îáåðòàëüíèé ðóõ. Îáåðòàëüíèé ðóõ ê³íö³âêàìè âèðîáëÿºòüñÿ ÿê âñåðåäèíó òàê ³ äî çîâí³.

Ó êóëÿñòèõ ñóãëîáàõ, êð³ì çàçíà÷åíèõ ðóõ³â, ìîæëèâî ùå êðóãîâèé ðóõ, ïðè ÿêîìó âåðøèíà öåíòðà îáåðòàííÿ â³äïîâ³äຠêóëÿñòîìó ñóãëîáó, à ïåðèôåð³ÿ îïèñóº ï³äñòàâó êîíóñà. Ñóãëîáè, ó ÿêèõ ðóõ â³äáóâàºòüñÿ íàâêîëî îäí³º¿ îñ³, íàçèâàþòüñÿ îäíîîñüîâèìè; ñóãëîáè, ó ÿêèõ ðóõ â³äáóâàºòüñÿ íàâêîëî äâîõ îñåé, - äâîõâ³ñíèìè ³, íàðåøò³, º ãðóïà òðèâ³ñíèõ ³ áàãàòîâ³ñüêîâèõ ñóãëîá³â, ó ÿêèõ ìîæëèâ³ ðóõè íàâêîëî òðüîõ ÷è áàãàòüîõ îñåé. Áàãàòîîñüîâîìó ñóãëîáó â³äïîâ³äຠêóëÿñòà ñóãëîáíà ïîâåðõíÿ.

Ïåðåðèâ÷àñòå ç'ºäíàííÿ ê³ñòîê, àáî ñóãëîá — á³ëüø ìîëîäèé óòâ³ð îðãàí³çìó. Âñ³ ñóãëîáè ìàþòü çàãàëüíèé ïëàí áóäîâè, ÿêèé âêëþ÷ຠñóãëîáîâó ïîðîæíèíó, ñóãëîáîâó ñóìêó ³ ñóãëîáîâ³ ïîâåðõí³.

Ñóãëîáîâó ïîðîæíèíó âèä³ëÿþòü óìîâíî, îñê³ëüêè â íîðì³ ì³æ ñóãëîáîâîþ ñóìêîþ ³ ñóãëîáîâèìè ê³íöÿìè ê³ñòîê ïîðîæíèíè íå ³ñíóº, à ì³ñòèòüñÿ ð³äèíà.

Ñóãëîáîâà ñóìêà îõîïëþº ñóãëîáîâ³ ïîâåðõí³ ê³ñòîê, óòâîðþþ÷è ãåðìåòè÷íó êàïñóëó.

Ñóãëîáîâà ñóìêà ñêëàäàºòüñÿ ç äâîõ øàð³â. Çîâí³øí³é øàð ïåðåõîäèòü â îê³ñòÿ, âíóòð³øí³é øàð âèä³ëÿº â ïîðîæíèíó ñóãëîáà ð³äèíó, ùî â³ä³ãðຠðîëü ìàñòèëà, çàáåçïå÷óþ÷è â³ëüíå êîâçàííÿ ñóãëîáîâèõ ïîâåðõîíü.

Ñóãëîáîâ³ ïîâåðõí³ ç'ºäíóâàíèõ ê³ñòîê âêðèò³ ñóãëîáîâèì õðÿùåì. Ãëàäåíüêà ïîâåðõíÿ ñóãëîáîâèõ õðÿù³â ñïðèÿº ðóõàì ó ñóãëîáàõ. Ñóãëîáîâ³ ïîâåðõí³ çà ôîðìîþ ³ ðîçì³ðàìè äóæå ð³çíîìàí³òí³, ¿õ ïîð³âíþþòü ç ãåîìåòðè÷íèìè ô³ãóðàìè.

Çâ³äñè ³ íàçâè ñóãëîá³â çà ôîðìîþ:êóëÿñò³ (ïëå÷îâèé, êóëüøîâèé), åë³ïñî¿äí³ (ïðîìåíåçàï'ÿñòêîâ³), öèë³íäðè÷í³ (ïðîìåíåë³êòüîâèé) òîùî. Îñê³ëüêè ðóõ ç'ºäíóâàíèõ ëàíîê çä³éñíþºòüñÿ íàâêîëî îäí³º¿, äâîõ àáî áàãàòüîõ îñåé, ñóãëîáè ïðèéíÿòî òàêîæ ïîä³ëÿòè íà áàãàòîîñüîâ³ (êóëÿñò³), äâîõîñüîâ³ (åë³ïñî¿äí³, ñ³äëîïîä³áí³) ³ îäíîîñüîâ³ (öèë³íäðè÷íèé, áëîêîïîä³áíèé).

Çàëåæíî â³ä ê³ëüêîñò³ ç'ºäíóâàíèõ ê³ñòîê ñóãëîáè ïîä³ëÿþòü íà ïðîñò³, â ÿêèõ ç'ºäíóþòüñÿ äâ³ ê³ñòêè (íàïðèêëàä, ôàëàíãè ïàëüö³â), ñêëàäí³, â ÿêèõ ç'ºäíóºòüñÿ á³ëüøå äâîõ ê³ñòîê (íàïðèêëàä, ë³êòüîâèé ñóãëîá), ³ êîìá³íîâàí³ — öå äâà àíàòîì³÷íî ñàìîñò³éíèõ ñóãëîáè, îá'ºäíàí³ ôóíêö³îíàëüíî. Ïðèêëàäîì êîìá³íîâàíèõ ñóãëîá³â º ïðèºäíàííÿ íèæíüî¿ ùåëåïè äî ñêðîíåâèõ ê³ñòîê, à òàêîæ ðåáåð äî õðåáòà.

2. Кінцевий мозок (telencephalon) складається з двох півкуль великого мозку, відокремлених один від одного подовжньою щілиною. У глибині щілини розташоване з'єднує їх мозолисте тіло. Крім мозолистого тіла півкулі з'єднуються також передній, задній спайками і спайкою зводу. У кожній півкулі виділяться по три полюси: лобовий, потиличний і скроневий. Три краю (верхній, нижній і медіальний) ділять півкуля на три поверхні: верхнелатеральную, медіальну і нижню. Кожна півкуля поділяється на частки. Центральна борозна (роландова) відокремлює лобову долю від тім'яної, латеральна борозна (сильвиева) - скроневу від лобової та тім'яної, тім'яно-потилична борозна розділяє тім'яну і потиличну частки. У глибині латеральної борозни розташовується острівкова частка. Більш дрібні борозни ділять частки на звивини.

Біла речовина півкуль займає простір між корою і базальними ядрами. Воно складається з великої кількості нервових волокон, що йдуть у різних напрямках. Виділяють три системи волокон півкуль: асоціативні (сочетательное), що з'єднують частини одного і того ж півкулі; комісуральних (спайкові), що з'єднують частини правого і лівого півкуль, до яких відносяться в півкулях мозолисте тіло, передня спайка і спайка склепіння, і проекційні волокна, або провідні шляхи, що з'єднують півкулі з лежачими нижче відділами головного мозку і спинним мозком.

3. Ãîëîâíèì îðãàíîì äèõàëüíî¿ ñèñòåìè º ëåãåí³.

Öå ïàðí³ îá’ºìèñò³ îðãàíè, çàéìàþòü á³ëüøó ÷àñòèíó ãðóäíî¿ ïîðîæíèíè ³ ïîñò³éíî çì³íþþòü ôîðìó ³ ðîçì³ðè â çàãàëüíîñò³ â³ä ôàçè äèõàííÿ.

Ïî ôîðì³ öå íåïðàâèëüí³ êîíóñè, âåðõ³âêîþ íàïðÿìëåí³ äî íàäêëþ÷è÷íî¿ ÿìêè, à ââ³ãíóòîþ îñíîâîþ – äî êóïîëà ä³àôðàãìè.

Âåðõ³âêà – çâóæåíà ÷àñòèíà ëåãåí³ âèõîäèòü ÷åðåç âåðõíþ àïåðòóðó ãðóäíî¿ êë³òêè â îáëàñò³ øè¿ ³ âèñòóïຠâèùå êëþ÷èö³ íà 2-3 ñì.

Íà ëåãåí³ ðîçð³çíÿþòü òðè ïîâåðõí³: 1) Çîâí³øíÿ îïóêëà – ðåáåðíà ïðèëÿãຠäî ðåáåð ³ ì³æ ðåáåðíèõ ì’ÿç³â;

2) Äåùî ç³ãíóòà – ìåä³àëüíà ïîâåðõíÿ, ïîä³ëÿºòüñÿ íà äâ³ ÷àñòèíè:

à) õðåáåòíà – ççàäó ìåæóº ç õðåáåòíèì ñòîâïîì;

á) ìåä³àñò³íàëüíà - ñïåðåäó ìåæóº ç îðãàíàìè ñåðåäîñò³ííÿ.

3) Íèæíÿ ââ³ãíóòà – ä³àôðàãìàëüíà â³äïîâ³äຠîïóêëîñò³ ä³àôðàãìè.

Ïîâåðõí³ ëåãåíü ðîçä³ëåí³ êðàÿìè: ïåðåäí³é ³ íèæí³é.

Ç âíóòð³øíüî¿ ñòîðîíè (íà ìåä³àëüí³é ïîâåðõí³) â íèæí³é ëåãåí³ º çàãëèáèíà – âîðîòà ëåãåíü – öå ì³ñöå âõîäæåííÿ áðîíõ³àëüíî-ñóäèííîãî ïó÷êà. ×åðåç âîðîòà ëåãåíü ïðîõîäÿòü òàê³ àíàòîì³÷í³ óòâîðåííÿ: ãîëîâíèé áðîíõ, ëåãåíåâà àðòåð³ÿ, äâ³ ëåãåíåâ³ âåíè, íåðâè, áðîíõ³àëüí³ àðòå𳿠³ âåíè, ë³ìôàòè÷í³ ñóäèíè. Âñ³ ö³ óòâîðåííÿ ç’ºäíàíí³ ñïîëó÷íîþ òêàíèíîþ â çàãàëüíèé ïó÷îê, ùî íàçèâàºòüñÿ êîðåíåì ëåãåíü.

Áóäîâà ëåãåíü. Ãëèáîêèìè ù³ëèíàìè ë³âà ëåãåíÿ ä³ëèòüñÿ íà äâ³, à ïðàâà – íà òðè äîë³. Ðîçð³çíÿþòü êîñó ³ ãîðèçîíòàëüíó ù³ëèíè. Ïðàâà ëåãåíÿ ñêëàäàºòüñÿ ç âåðõíüî¿, ñåðåäíüî¿ ³ íèæíüî¿ äîë³, ë³âà ëåãåíÿ – ç âåðõíüî¿ ³ íèæíüî¿. Äîë³ ëåãåí³ ïîä³ëÿþòüñÿ íà áðîíõîëåãåíåâ³ ñåãìåíòè, â ïðàâ³é ëåãåí³ ¿õ – 11, à â ë³â³é – 10 ñåãìåíò³â. Ñåãìåíòè ëåãåíü ñêëàäàþòüñÿ ç ëåãåíåâèõ äîëüîê – öå íåâåëèê³ ä³ëÿíêè ëåãåíåâî¿ ïàðåíõ³ìè, ðîçä³ëåí³ ñïîëó÷íîòêàíèííèìè ïåðåãîðîäêàìè, ùî ì³ñòÿòü âåíè ³ ñ³òêó ë³ìôàòè÷íèõ êàï³ëÿð³â.  âåðõ³âêó êîæíî¿ äîëüêè âõîäèòü îäèí äð³áíèé áðîíõ (äîëüêîâèé). Éîãî ä³àìåòð – 1 ìì.

Êîæíèé äîëüêîâèé áðîíõ ðîçãàëóæóºòüñÿ âñåðåäèí³ äîëüêè íà 12-18 òîíêèõ ê³íöåâèõ áðîíõ³îë, â ä³àìåòð³ 0,3-0,5 ìì, ÿê³ íå ì³ñòÿòü õðÿùà ³ çàëîçè.

ʳíöåâ³ áðîíõ³îëè, äèõîòîì³÷íî ðîçãàëóæóþ÷èñü äàþòü ïî÷àòîê äèõàëüíèì áðîíõ³îëàì, ÿê³ â³äð³çíÿþòüñÿ òèì, ùî íà ¿õ ñò³íêàõ ç’ÿâëÿþòüñÿ âæå ëåãåíåâ³ ì³õóðö³ àáî àëüâåîëè. ³ä êîæíî¿ äèõàëüíî¿ áðîíõ³îëè â³äõîäÿòü àëüâåîëÿðí³ õîäè, ùî çàê³í÷óþòüñÿ ñë³ïèìè àëüâåîëÿðíèìè ì³øå÷êàìè. Ñò³íêè àëüâåîëÿðíèõ õîä³â ³ ì³øå÷ê³â ñêëàäàþòüñÿ ç àëüâåîë, â ÿêèõ åï³òåë³é ñòຠîäíîøàðîâèì, ïëîñêèì (äèõàëüíèé åï³òåë³é) ³ âîíè çàïîâíåí³ ïîâ³òðÿì. Ñò³íêó êîæíî¿ àëüâåîëè îáïë³òຠãóñòà ñ³òêà êðîâîíîñíèõ êàï³ëÿð³â.  ñò³íö³ º òåæ åëàñòè÷í³ âîëîêíà, çàâäÿêè ÷îãî ìîæëèâå çìåíøåííÿ ³ çá³ëüøåííÿ îá’ºìó ïðè äèõàíí³.

Äèõàëüí³ áðîíõ³îëè, àëüâåîëÿðí³ õîäè ³ àëüâåîëÿðí³ ì³øå÷êè ç àëüâåîëàìè ñêëàäàþòü ºäèíå àëüâåîëÿðíå äåðåâî àáî äèõàëüíó ïàðåíõ³ìó ëåãåíü. Âîíè óòâîðþþòü ôóíêö³îíàëüíî-àíàòîì³÷íó îäèíèöþ ¿¿, ùî íàçèâàºòüñÿ àö³íóñ, ÿêà çä³éñíþº îñíîâíó ôóíêö³þ ëåãåíü – ãàçîîáì³í ì³æ êðîâ’þ, ÿêà ïðîò³êຠâ êàï³ëÿðàõ ëåãåíü ³ ïîâ³òðÿì, ÿêå çàïîâíþº ëåãåíåâ³ àëüâåîëè.

Îòæå, ³ç ñóêóïíîñò³ àö³íóñ³â óòâîðþþòüñÿ äîëüêè ç äîëüîê-ñåãìåíòè ³ç ñåãìåíò³â – äîë³, à ³ç äîëåé ö³ëà ëåãåíÿ.

4.Пояс нижньої кінцівки, або таз, складається з двох тазових кіс­ток, вони ще мають назву безіменних і крижової кістки. Тазові кістки з’єднані напівсуглобом — симфізом.

Тазова кістка складається з трьох кісток: клубової, сід­ничної та лобкової. Всі три кістки до 15—16-річного віку з’єднані хрящем (синхондроз), після чого хрящ костеніє в ділянці кульшової западини, всі три кістки зростаються тілами, внаслідок чого утво­рюється монолітна тазова кістка.

Таз людини утворюється двома тазовими кістками, кри­жовою кісткою й куприком, поділяється на великий і малий; з боків їх розділяє дугоподібна лінія клубової кістки, ззаду — мис крижо­вої кістки, спереду — гребінь лобкової кістки й верхній край лоб­кового зрощення (симфіза). Симфіз — це синхондроз, утворений волокнистим хрящем, у якому є невелика щілина, причому в жінок вона значно більша, ніж у чоловіків. У вагітних жінок хрящ симфі­за має властивість пом’якшуватися, й під час пологів щілина дещо, збільшується, що сприяє легшому проходженню плода крізь малий таз.

Варіант 11

1. Основним елементом його є хребці (vertebrae) кількість яких у людини становить 32 — 34.Кожен хребець має схожі риси і складається з однакових для всіх хребців основних частин: тіла, дуги, остистого відростка, парних поперечних і суглобових відростків.

Наймасивнішою частиною хребця є передня — тіло хребця,яке має губчасту структуру з тонким компактним покриттям. Позаду до тіла приєднується дуга хребця,яка обмежує разом з тілом хребцевий отвір.При накладенні кількох хребців один на один хребцеві отвори утворюють хребтовий канал (canalis vertebralis), у якому міститься спинний мозок, його оболонки і корінці спинномозкових нервів.

Від дуги хребця відходить назад по серединній площині остистий відросток,латерально — парний поперечний відросток,а з боків — парний верхній і нижній суглобовий відросток.На кожній дузі хребця біля місця прикріплення її до тіла є нижня хребцева вирізка (incisura vertebralis inferior) і менш помітна верхня хребцева вирізка (incisura vertebralis superior). При накладенні суміжних хребців один на один вирізки утворюють міжхребцевий отвір (foramen intervertébrale). Через ці отвори проходять спинномозкові нерви. В них містяться також спинномозкові вузли.

Остисті й поперечні відростки, а також частково дуги хребців є місцем фіксації м'язів і зв'язок. Суглобові відростки беруть участь в утворенні міжхребцевих (дуговідросткових) суглобів.

За топографічним принципом хребці поділяють на шийні, грудні, поперекові, крижові та куприкові

Шийних хребців (vertebrae cervicales) (CI —CVII). Вони відрізняються від інших хребців переважно наявністю отвору в поперечних відростках (foramen transversarium), через який проходить хребтова артерія, що йде в порожнину черепа. Крім того, кінці поперечних відростків СНІ — CVII хребців закінчуються двома горбками — переднім (tuberculum anterius), що є рудиментом ребра, і заднім (tuberculum posterius). Передній горбок CVI звичайно найбільш розвинутий і називається сонним (tuberculum caroticum). До цього горбка прилягає спільна сонна артерія. Кровотечу з ушкодженої артерії можна зупинити, притиснувши її до сонного горбка.

Тіло шийних хребців порівняно невелике, овальної форми, з трохи увігнутими верхньою і нижньою міжхребцевими поверхнями. Суглобові відростки більїпості шийних хребців мають плоскі площадки, які нахилені косо приблизно під кутом 45°.

Остисті відростки СІІ — CVI невеликі й розщеплені на кінцях. Остистий відросток CVII найкраще розвинений, помітно виступає назад і його верхівку можна добре виявити пальпаторно. Тому цей хребець дістав назву виступного (vertebra prominens). Перший (атлант) і другий (осьовий) шийні хребці, що безпосередньо з'єднані з черепом, дещо іншої форми.

Найхарактернішою особливістю атланта (atlas) (мал. 37) є те, що він не має більшої частини тіла, яке в процесі еволюції пішло на утворення зуба осьового хребця. Атлант має дві дуги — коротку передню (arcus anterior atlantis) і довшу задню (arcus posterior atlantis).Грудні хребці (vertebrae thoracicae, ТІ —ТХІІ).як правило, є 12 (рідше 13) грудних хребців.Поперечний розтин тіла верхніх хребців має овальну форму, середніх — трикутну із закругленими кутами, нижніх — знову овальну. Якщо простежити грудні хребці зверху вниз, то поперечні відростки їх усе більше відхиляються дозаду, що зумовлено більшим натягом прикріплених до них м'язів. На передній поверхні кожного поперечного відростка ТІ — ТХ є реброва ямка поперечного відростка (fovea costalis processus transversi) для сполучення з горбком відповідного ребра.Поперекові хребці (vertebrae lumbales, LI — LV) (мал. 40), у кількості п'яти, не мають отворів у поперечних відростках і реберних ямок на бокових поверхнях тіл. Тіло всіх поперекових хребців завжди масивне. Поперечний розтин їх — овальної або бобоподібної форми. Остисті відростки мають вигляд товстих сагітально розташованих пластин, спрямованих потовщеними верхівками назад. Поперечні відростки у більшості випадків розташовані у лобовій площині або трохи відхилені назад.Крижові хребці (vertebrae sacrales, SI —SV) повністю зростаються між собою, утворюючи крижову кістку (os sacrum). Це відбувається між 17 і 25 роками життя. Крижова кістка (os sacrum) (мал. 41) людини має форму чотиригранної піраміди, основа (basis ossis sacrï) якої з'єднується з нижнім поперековим хребцем, а верхівка (apex ossis sacrï) — з куприком.

Передній край SI з нижнім краєм LV утворює мис (promontorium). Тазова поверхня крижової кістки (мал. 41, а) увігнута, гладенька. Справа і зліва є по чотири передніх крижових отвори (foramina sacralia anteriorа), кожна пара яких з'єднана поперечними лініями (сліди зрощення хребців). Через ці отвори в порожнину малого таза проходять передні гілки крижових нервів і кровоносні судини. Задня поверхня крижової кістки (мал. 41, б) випукла, шорстка. На ній видно: серединний крижовий гребінь — слід злиття остистих відростків, правий і лівий бічні крижові гребені — слід злиття поперечних відростків; правий і лівий присередні гребені — слід зрощення суглобових відростків та праві і ліві задні крижові отвори (foramina sacralia posteriorа).Внизу хребет закінчується рудиментом його каудального відділу куприковою кісткою (os coccygis), або куприком, що має 4 — 5 куприкових хребців (Сої — CoV), які в дорослої людини зростаються. Ця кістка має вигляд маленької зігнутої піраміди, основа якої обернена догори, а верхівка донизу (мал. 42).

2. Півкулі великого мозку. До них належать частки півкуль, кора великого мозку (плащ), базальні ганглії, нюховий мозок і бічні шлуночки. Півкулі мозку розділені поздовжньою щілиною, в заглибині якої міститься мозолисте тіло, що їх з'єднує. На кожній півкулі розрізняють такі поверхні: 1) верхньобічну, опуклу, обернену до внутрішньої поверхні склепіння черепа; 2) нижню поверхню, розмішену на внутрішній поверхні основи черепа; 3) медіальну поверхню, якою півкулі з'єднуються між собою. В кожній півкулі є частини, що найбільше виступають: спереду, — лобовий полюс, ззаду — потиличний полюс, збоку — скроневий полюс. Крім того, кожна півкуля великого мозку розділяється на чотири великі частки: лобову, тім'яну, потиличну та скроневу. В заглибині бічної ямки мозку лежить невеличка частка — острівець. Півкуля поділена на частки борознами. Найглибша з них — бічна, або латеральна, ще вона називається сільвієвою борозною. Бічна борозна відділяє скроневу частку від лобової та тім'яної. Від верхнього краю півкуль опускається вниз центральна борозна, або борозна Роланда. Вона відділяє лобову частку мозку від тім'яної. Потилична частка відділяється від тім'яної лише з боку медіальної поверхні півкуль тім'яно-потиличною борозною.

Будова кори (плаща) півкуль великого мозку. Півкулі великого мозку ззовні покриті сірою речовиною, що утворює кору великого мозку, або плащ. У корі налічується 15 млрд клітин, Поверхня кори значно збільшується за рахунок борозен і закруток. Кора філогенетична є найновішою структурою мозку (площа приблизно 220 тисяч кв. мм).

Нова кора становить 95% площі півкуль, складається з шести або семи шарів нервових клітин завтовшки від 1,3 до 5 мм. Перший шар кори — молекулярна пластинка. До її складу входить мало клітин, але багато дендритів пірамідальних нейроцитів, а також тангенціальні волокна, які розміщені паралельно і належать до глибше розташованих клітин.

Другий шар — зовнішня зерниста пластинка, складається з малих зернистих нейроцитів нервових клітин і невеликої кількості клітин інших форм.

Третій шар — пірамідальна пластинка, складається з пірамідальних нейроцитів, розміри яких поступово збільшуються в напрямку згори донизу.

Четвертий шар — внутрішня зерниста пластинка, складається з малих зернистих та зірчастих нейроцитів. У деяких місцях кори цей шар відсутній.

П'ятий шар — гангліонарна пластинка, складається з гігантопірамідальних нейроцитів (клітини Беца). їхні аксони утворюють пірамідну систему. Цей шар особливо добре розвинений у передцентральній закрутці кори великого мозку.

Шостий шар — поліморфна пластинка, до складу якої входять багатоформні, трикутні та веретеноподібні нейроцити.

Сьомий шар має такий самий клітинний склад, що й шостий, але клітин у ньому мало, більше волокон, і тому він зветься, як і перший шар, молекулярним. Це — перехідний шар, він безпосередньо контактує з білою речовиною великих півкуль мозку.Ядра основи (ганглії) півкуль великого мозку — це скупчення сірої речовини, що утворюють підкіркові вузли, які з'явилися філогенетично значно раніше, ніж сама кора. До них належать: смугасте тіло, огорожа й мигдалеподібне тіло.

Смугасте тіло складається з хвостатого й сочевицеподібного ядер.. Хвостате ядро охоплює зоровий бугор спереду, згори та з боків. Сочевицеподібне ядро лежить бічніше від хвостатого, форма його нагадує тригранну піраміду і складається з лушпини темного кольору, що бічніше блідої кулі, яка складається з двох члеників і лежить медіально, прилягаючи до зорових бугрів. Хвостате ядро і лушпина з'єднуються волокнами з корою та зоровим горбом;

Бліда куля проводить імпульси низхідними шляхами в такі структури мозку, як червоне ядро і чорна субстанція середнього мозку. Хвостате й сочевицеподібне ядра розділяє внутрішня капсула (променистий вінець). Внутрішня капсула утворена білими волокнами, що є продовженням білої речовини півкуль великого мозку. Волокна капсули групуються в ніжки мозку й, утворюючи провідні шляхи, з'єднують кору зі стовбуром мозку та спинним мозком. Смугасте тіло ще називають стріопалідарною системою й відносять до еферентної екстрапірамідної системи. До її складу входять зоровий бугор проміжного мозку й червоні ядра середнього мозку. В ядрах смугастого тіла замикаються дуги безумовних рефлексів. Смугасте тіло бере участь у здійсненні складних локомоцій (ходьба, біг, лазіння), пов'язаних із вегетативними функціями, які регулюють тепловий і вуглеводний обмін.

Зовні від лушпини сочевицеподібного ядра лежить тонка пластинка сірої речовини — огорожа, яка відділяється від сочевицеподібного ядра зовнішньою капсулою.

Мигдалеподібне тіло — скупчення нервових клітин у білій речовині скроневої частки. Мигдалеподібне тіло бере участь в емоційних реакціях і функціонально пов'язане з нюховим аналізатором.

Бічні шлуночки — щілеподібні порожнини півкуль великого мозку, розміщені в товщі білої речовини під мозолистим тілом. Кожен шлуночок складається з центральної частини й трьох рогів.

Дата добавления: 2015-11-02 | Просмотры: 710 | Нарушение авторских прав