АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

У печінковій часточці (lobulus hepatis) кров проходить через синусоїдні судини (vasa sinusoidea) до центру часточки і є мішаною. 1 страница

Жовч (bilis; chole) є емульгатором жирів, виробляється печінковими клітинами, звідки поступає у жовчні (капіляри) проточки (ductuli biliferi). Останні, прямуючи до периферії, переходять у жовчовивідні міжчасточкові проточки (ductuli biliferi interlobulares).

Ці проточки поступово зливаються між собою і утворюють:

- праву печінкову протоку (ductus hepaticus dexter);

- ліву печінкову протоку (ductus hepaticus sinister) – від правої і лівої часток печінки (lobi hepatis dexter et sinister), які у воротах печінки (porta hepatis) зливаються і утворюють загальну печінкову протоку (ductus hepaticus communis).

Загальна печінкова протока (ductus hepaticus communis), проходячи у товщі печінково–дванадцятипалокишкової зв’язки (lig. hepatoduodenale), зливається з міхуровою протокою (ductus cysticus) і утворює спільну жовчну протоку (ductus choledochus).

Спільна жовчна протока (ductus choledochus) зливається із протокою підшлункової залози (ductus pancreaticus) і утворює печінково–підшлункову ампулу (ampulla hepatopancreatica), яка відкривається на великому сосочку дванадцятипалої кишки (papilla duodeni major).

У товщі печінково–підшлункової ампули (ampulla hepatopancreatica) розміщений м’яз–замикач ампули (m. sphincter ampullae), який регулює поступлення жовчі та підшлункового соку в дванадцятипалу кишку (duodenum).

Аналогічні м’язи–замикачі (mm. sphincteres) є у дистальних відділах спільної жовчної протоки (ductus choledochus) і протоці підшлункової залози.

Варіант 13

1. Грудний пояс (cingulum pectorale), або пояс верхньої кінцівки (cingulum membri superioris), у людини, як і в інших ссавців, неповний і не охоплює цілком тулуба, як у нижчих хребетних. Ця ланка у людини складається з двох кісток: лопатки і ключиці.Ключиця є парною (трубчастою) короткою кісткою (os breve) S–подібної форми, яка має:

- груднинний кінець (extremitas sternalis);

- надплечовий кінець (extremitas acromialis);

- тіло ключиці (corpus claviculae);

- верхню поверхню (facies superior);

- нижню поверхню (facies inferior).На нижній поверхні груднинного кінця (facies inferior extremitatis sternalis) розташоване втиснення реброво–ключичної зв’язки (impressio ligamenti costoclavicularis).

На нижній поверхні надплечового кінця (facies inferior extremitatis acromialis) розташовані:

- конусоподібний горбок (tuberculum conoideum);

- трапецієподібна лінія (linea trapezoidea).Груднинний кінець (extremitas sternalis) має вигин допереду і закінчується груднинною суглобовою поверхнею (facies articularis sternalis) для з’єднання з ключичною вирізкою груднини (incisura clavicularis sterni).

Надплечовий кінець (extremitas acromialis) має вигин дозаду і закінчується надплечовою суглобовою поверхнею (facies articularis acromialis) для з’єднання з надплечовим відростком лопатки (acromion scapulae).

Лопатка (scapula)

Лопатка (scapula)— парна плоска кістка, розташована в людини на задній поверхні тулуба на рівні II —VII ребер. Таке положення лопатки пов'язане із сплощеною (у передньозадньому напрямку) формою грудної клітки людини.

Лопатка є парною плоскою кісткою (os planum) трикутної форми, що має:

- реброву поверхню; передню поверхню (facies costalis; facies anterior);

- задню поверхню (facies posterior);

- верхній край (margo superior);

- присередній край (margo medialis);

- бічний край (margo lateralis);

- верхній кут (angulus superior);

- нижній кут (angulus inferior);

- бічний кут (angulus lateralis);

- шийку лопатки (collum scapulae).

На задній поверхні лопатки (facies posterior scapulae) вгорі проходить горизонтально ость лопатки (spina scapulae), яка поділяє її на надостьову ямку (fossa supraspinata) і підостьову ямку (fossa infraspinata).

Ость лопатки (spina scapulae) збоку переходить у надплечовий відросток (acromion), на якому розташована ключична суглобова поверхня (facies articularis clavicularis) для з’єднання з ключицею (clavicula).

На верхньому краї лопатки (margo superior scapulae) міститься вирізка лопатки (incisura scapulae).

Реброва поверхня лопатки (facies costalis scapulae) зайнята підлопатковою ямкою (fossa subscapularis), в якій розташовується однойменний м’яз (m. subscapularis).

На бічному куті лопатки (angulus lateralis scapulae) розташована суглобова западина (cavitas glenoidalis) для з’єднання з головкою плечової кістки (caput humeri).

Над та під суглобовою западиною розташовані:

- надсуглобовий горбок (tuberculum supraglenoidale);

- підсуглобовий горбок (tuberculum infraglenoidale).

Над суглобовою западиною (cavitas glenoidalis) нависає дзьобоподібний відросток (processus coracoideus).

Скостеніння. Лопатка костеніє на основі хряща з трьох основних точок, які з'являються в її тілі наприкінці другого місяця ембріогенезу (ость лопатки розвивається також звідси), у дзьобоподібному відростку — на першому році життя і в надплечовому відростку — у 15 —18 років. Дзьобоподібний і надплечовий відростки зростаються з тілом лопатки до 18 — 21 року. У ділянці нижнього кута лопатки додаткові точки скостеніння з'являються на 16-му році життя і з'єднуються з основними на 20 —21-му році, коли закінчується скостеніння лопатки.

Плечова кістка (humerus)

Плечова кістка є складовою частиною плеча (brachium) і належить до (трубчастої) типової довгої кістки (os longum), яка має:

- проксимальний наросток, епіфіз (epiphysis proximalis), або проксимальний кінець (extremitas proximalis);

- дистальний наросток, епіфіз (epiphysis distalis) або дистальний кінець (extremitas distalis);

- тіло плечової кістки, діафіз (corpus humeri; diaphysis humeri).На проксимальному наростку (epiphysis proximalis) розміщена головка плечової кістки (caput humeri), на якій є суглобова поверхня (facies articularis) для з’єднання із суглобовою западиною лопатки (cavitas glenoidalis scapulae).

Головку плечової кістки (caput humeri) обмежовує анатомічна шийка (collum anatomicum), нижче якої знаходяться:

- великий горбок (tuberculum majus);

- малий горбок (tuberculum minus).

Вони переходять у гребінь великого горбка; бічну губу (crista tuberculi majoris; labium laterale) і гребінь малого горбка; присередню губу (crista tuberculi minoris; labium mediale), між якими проходить міжгорбкова борозна (sulcus intertubercularis).

На межі між проксимальним наростком (epiphysis proximalis) і тілом кістки (diaphysis) розташована хірургічна шийка плечової кістки (collum chirurgicum humeri).

Тіло плечової кістки (corpus humeri) має:

- передньоприсередню поверхню (facies anteromedialis);

- передньобічну поверхню (fscies anterolateralis);

- задню поверхню (facies posterior);

- присередній край (margo medialis);

- бічний край (margo lateralis).

Передня поверхня тіла плечової кістки (facies anterior corporis humeri) поділяється на передньоприсередню поверхню (facies anteromedialis) та передньобічну поверхню (facies anterolateralis).

На верхній третині задньої поверхні тіла плечової кістки (facies posterior corporis humeri) розташована дельтоподібна горбистість (tuberositas deltoidea), ззаду і знизу від якої проходить борозна променевого нерва (sulcus nervi radialis).

На дистальному наростку (epiphysis distalis) розташований виросток плечової кістки (condylus humeri), а на ньому присередньо розташований блок плечової кістки (trochlea humeri), а збоку – головочка плечової кістки (capitulum humeri).

Над блоком плечової кістки (trochlea humeri) спереду міститься вінцева ямка (fossa coronoidea), а над головочкою плечової кістки – променева ямка (fossa radialis)На задній поверхні (facies posterior) навпроти цих ямок (fossae) розташована ліктьова ямка (fossa olecrani).

По краях дистального наростка плечової кістки (epiphysis distalis humeri) знаходяться:

- присередній надвиросток (epicondylus medialis);

- бічний надвиросток (epicondylus lateralis).

Присередній надвиросток (epicondylus medialis) вгору переходить у присередній наднадвиростковий гребінь (crista supraepicondуlaris medialis) і далі у присередній край тіла плечової кістки (margo medialis corporis humeri). Цей надвиросток може мати надвиростковий відросток (processus supracondylaris).

Бічний надвиросток (epicondylus lateralis) вгору продовжується у бічний наднадвиростковий гребінь; бічний надвиростковий гребінь (crista supraepicondуlaris lateralis; crista supracondylaris lateralis), який догори переходить у бічний край тіла плечової кістки (margo lateralis corporis humeri).

Позаду присереднього надвиростка (epicondylus medialis) проходить борозна ліктьового нерва (sulcus nervi ulnaris)..Кістки передпліччя (ossa antebrachii)

Кістки передпліччя є складовою частиною передпліччя. Із бічної сторони передпліччя (antebrachium) розташована променева кістка (radius), а з присередньої – ліктьова кістка (ulna). Вони є типовими довгими (трубчастими) кістками (ossa longa).

Ліктьова кістка (ulna)

Ліктьова кістка має:

- проксимальний наросток, епіфіз (epiphysis proximalis), або проксимальний кінець (extremitas proximalis);

- дистальний наросток, епіфіз (epiphysis distalis), або дистальний кінець (extremitas distalis);

- тіло ліктьової кістки, діафіз (corpus ulnae; diaphysis ulnae).На проксимальному наростку ліктьової кістки (epiphysis proximalis ulnae) угорі розташований ліктьовий відросток (olecranon), а знизу і спереду від нього – вінцевий відросток (processus coronoideus). Між ними розташована блокова вирізка (incisura trochlearis).

На бічній поверхні проксимального наростка (epiphysis proximalis) міститься вирізка променевої кістки (incisura radialis) для з’єднання з головкою променевої кістки (caput radii). Дещо нижче вінцевого відростка (processus coronoideus) розташована горбистість ліктьової кістки (tuberositas ulnae).

Тіло ліктьової кістки (corpus ulnae) має:

- передню поверхню (facies anterior);

- задню поверхню (facies posterior;

- присередню поверхню (facies medialis);

–передній край (margo anterior);

- задній край (margo posterior);

міжкістковий край (margo interosseus).

На тілі ліктьової кістки (corpus ulnae) розташований гребінь м’яза–відвертача (crista musculi supinatoris).

На дистальному наростку ліктьової кістки (epiphysis distalis ulnae) розрізняють головку ліктьової кістки (caput ulnae), яка має суглобовий обвід (circumferentia articularis).

На присередній поверхні головки ліктьової кістки (caput ulnae) розташований шилоподібний відросток ліктьової кістки (processus styloideus ulnae), який добре пальпується під шкірою (cutis).

Променева кістка (radius)

Променева кістка є складовою частиною передпліччя (antebrachium) і належить до (трубчастої) типової довгої кістки (os longum), яка має:

- проксимальний наросток, епіфіз (epiphysis proximalis), або проксимальний кінець (extremitas proximalis);

- дистальний наросток, епіфіз (epiphysis distalis), або дистальний кінець (extremitas distalis);

- тіло променевої кістки, діафіз (corpus ulnae; diaphysis ulnae).На проксимальному наростку променевої кістки (epiphysis proximalis radii) розташована головка променевої кістки (caput radii) з суглобовим обводом (circumferentia articularis) та суглобовою ямкою (fovea articularis) зверху. Нижче головка переходить у шийку променевої кістки (collum radii).

Тіло променевої кістки (corpus ulnae) має:

- передню поверхню (facies anterior);

- задню поверхню (facies posterior);

- бічну поверхню (facies lateralis);

- передній край (margo anterior);

- задній край (margo posterior);

- міжкістковий край (margo interosseus);

- горбистість променевої кістки (tuberositas radii);

- горбистість м’яза–привертача (tuberositas pronatoria).

На дистальному наростку променевої кістки (epiphysis distalis radii) з бічної поверхні (facies lateralis) добре пальпується під шкірою шилоподібний відросток променевої кістки (processus styloideus radii).

Із присередньої сторони міститься вирізка ліктьової кістки (incisura ulnaris) для з’єднання з головкою ліктьової кістки (caput ulnae).

На дистальному наростку променевої кістки (epiphysis distalis radii) розташовані:

- зап’ясткова суглобова поверхня (facies articularis carpalis) для з’єднання із зап’ястковими кістками (ossa carpi);

- надшилоподібний гребінь (crista suprastyloidea);

- дорсальний горбок (tuberculum dorsale);

- борозни сухожилків м’язів–розгиначів (sulci tendinum musculorum extensorum).

Кістки кисті (ossa manus)

Кістки кисті поділяються на:

- зап’ясткові кістки (ossa carpi);

- п’ясткові кістки (ossa metacarpi);

- кістки пальців, фаланги (ossa digitorum; phalanges).Зап’ясткові кістки (ossa carpi)

Їх є вісім, вони утворюють проксимальний і дистальний ряди.В проксимальному ряді з бічної в присередню сторону розташовані:

- човноподібна кістка (os scaphoideum), що має горбок човноподібної кістки (tuberculum ossis scaphoidei);

- півмісяцева кістка (os lunatum);

- тригранна кістка (os triquetrum);

- горохоподібна кістка (os pisiforme).

У дистальному ряді з бічної в присередню сторону розташовані:

- кістка–трапеція (os trapezium), що має горбок кістки-трапеції (tuberculum ossis trapezii);

- трапецієподібна кістка (os trapezoideum);

- головчаста кістка (os capitatum);

- гачкувата кістка (os hamatum), що має гачок гачкуватої кістки (hamulus ossis hamati).

Зап’ясткові кістки утворюють борозну зап’ястка (sulcus carpi).

П’ясткові кістки (ossa metacarpi)

До їх складу входять п’ять коротких (трубчастих) кісток, кожна з яких має:

- основу п’ясткової кістки (basis ossis metacarpi);

- тіло п’ясткової кістки (corpus ossis metacarpi);

- головку п’ясткової кістки (caput ossis metacarpi).

Перша п’ясткова кістка (ossa metacarpi I) коротша і ширша, на її основі знаходиться сідлоподібна поверхня (facies sellaris) для зчленування з кісткою–трапецією (os trapezium).

Друга п’ясткова кістка (os metacarpi II) найдовша і в напрямі до V п’ясткової кістки довжина п’ясткових кісток поступово зменшується.

Третя п’ясткова кістка (os metacarpi III) має шилоподібний відросток (processus styloideus ossis metacarpi tertii).

На обернутих одна до одної поверхнях основ II–V п’ясткових кісток (basis ossis metacarpi II–V) є суглобові поверхні (facies articulares) для з’єднання між собою.Кістки пальців; фаланги кисті (ossa digitorum; phalanges manus)

Вони складаються з:

- основи фаланги (basis phalangis);

- тіла фаланги (corpus phalangis);

- головки фаланги (caput phalangis).

На головці фаланг (caput phalangium) крім кінцевих фаланг (phalanges distales) розташований блок фаланги (trochlea phalangis).

II–V пальці кисті (digiti manus II–V) мають:

- проксимальну фалангу (phalanx proximalis);

- середню фалангу (phalanx media);

- кінцеву фалангу (phalanx distalis).

Перший палець (digitus primus) складається лише з:

- проксимальної фаланги (phalanx proximalis);

- кінцевої фаланги (phalanx distalis).

Кінцеві фаланги на дистальному кінці мають горбистість кінцевої фаланги (tuberositas phalangis distalis).

Тема 2. Сполучення кісток верхньої кінцівки.

З’єднання грудного пояса (juncturae cinguli pectoralis) поділяються на:

- синдесмози грудного пояса; синдесмози пояса верхньої кінцівки (syndesmoses cinguli pectoralis; syndesmoses cinguli membri superioris);

- суглоби грудного пояса; суглоби пояса верхньої кінцівки (articulationes cinguli pectoralis; articulationes cinguli membri superioris).

Окрім цих з’єднань, на рівні з’єднань грудного пояса (juncturae cinguli pectoralis) є зв’язки (ligamenta), які сполучають різні анатомічні утвори лопатки (scapula) і не мають відношення до суглобів (articulationes).

Такі зв’язки (ligamenta) називаються несправжніми зв’язками лопатки (ligamenta spuria scapulae), або власними зв’язками лопатки (ligamenta propria scapulae).Власні зв’язки лопатки (ligamenta propria scapulae):

1. Дзьобо–надплечова зв’язка (lig. coracoacromiale), вона натягнута над плечовим суглобом (articulatio humeri) між верхівкою надплечового відростка (acromion) і дзьобоподібним відростком лопатки (processus coracoideus scapulae).

Ця зв’язка (ligamentum) захищає плечовий суглоб (articulatio humeri) угорі та обмежує рухи плечової кістки (humerus) вверх при відведенні плеча (brachium).

Якщо піднімати (відводити) плечову кістку вище 700, то вона впирається у дзьобо–надплечову зв’язку (lig. coracoacromiale) і при подальшому русі вгору починає рухатись лопатка (scapula) та ключиця (clavicula) у груднинно–ключичному суглобі (articulatio sternoclavicularis).

Дзьобо–надплечову зв’язку (lig. coracoacromiale) разом з відростками, до яких вона кріпиться, називають склепінням плечового суглоба (fornix articulationis humeri).

2 Верхня поперечна зв’язка лопатки (lig. transversum scapulae superius) розташовується над вирізкою лопатки (incisura scapulae), перетворюючи цю вирізку в отвір.

3. Нижня поперечна зв’язка лопатки (lig. transversum scapulae inferius) розміщена на задній поверхні лопатки (facies posterior scapulae) і натягнута між основою надплечового відростка (basis acromii) та заднім краєм суглобової западини лопатки (margo posterior cavitatis glenoidalis scapulae).

Через отвори під вищезгадуваними зв’язками проходять судини і нерви.

Власні зв’язки, за новою анатомічною номенклатурою (Сан–Паулу, 1997), належать до синдесмозів грудного пояса (syndesmoses cinguli pectoralis).

До суглобів грудного пояса; суглобів пояса верхньої кінцівки (articulationes cinguli pectoralis; articulationes cinguli membri superioris) належать:

- груднинно–ключичний суглоб (articulatio sternoclavicularis);

- надплечово–ключичний суглоб (articulatio acromioclavicularis).З’єднання вільної верхньої кінцівки (juncturae membri superioris liberi)

Воно включає в себе:

- променево–ліктьовий синдесмоз (syndesmosis radioulnaris);

- суглоби вільної верхньої кінцівки (articulationes membri superioris liberi).

Променево–ліктьовий синдесмоз (syndesmosis radioulnaris) з’єднує тіла кісток передпліччя і представлений:

- міжкістковою перетинкою передпліччя (membrana interossea antebrachii);

- косою струною (chorda obliqua), яка з’єднує горбистість ліктьової кістки (tuberositas ulnae) з міжкістковим краєм променевої кістки (margo interosseus radii).

До суглобів вільної верхньої кінцівки (articulationes membri superioris liberi) належать:

- плечовий суглоб (articulatio humeri; articulatio glenohumeralis);

- ліктьовий суглоб (articulatio cubiti);

- дистальний променево–ліктьовий суглоб (articulatio radioulnaris distalis);

- суглоби кисті (articulationes manus).Ліктьовий суглоб (articulatio cubiti)

Ліктьовий суглоб утворений з’єднанням трьох кісток (плечової кістки – humerus, променевої кістки – radius та ліктьової кістки – ulna), між якими формуються три наступні суглоби. Вони мають спільну суглобову капсулу (capsula articularis):

- плечо–ліктьовий суглоб (articulatio humeroulnaris), кулястий (articulatio spheroidea);

- плечо–променевий суглоб (articulatio humeroradialis), блокоподібний (ginglymus);

- проксимальний променево–ліктьовий суглоб (articulatio radioulnaris proximalis), циліндричний (articulatio cylindrica) і обертовий (articulatio trochoidea).

Ліктьовий суглоб в цілому є:

- гвинтоподібний – за формою;

- складний (articulatio composita) – за будовою (вид суглоба);

- одновісний – за функцією.

Суглобові поверхні:

- для плечо–променевого суглоба (art. humeroradialis):

- головочка плечової кістки (capitulum humeri);

- суглобова ямка головки променевої кістки (fovea articularis capitis radii);

- для плечо–ліктьового суглоба (art. humeroulnaris):

- блок плечової кістки (trochlea humeri);

- блокова вирізка ліктьової кістки (incisura trochlearis ulnae);

- для проксимального променево–ліктьового суглоба (art. radioulnaris proximalis):

- суглобовий обвід головки променевої кістки (circumferentia articularis capitis radii);

- вирізка променевої кістки (incisura radialis), яка розташована на ліктьовій кістці (ulna).Дистальний променево–ліктьовий суглоб (articulatio radioulnaris distalis)

Дистальний променево–ліктьовий суглоб є:

- циліндричний (articulatio cylindrica) – за формою;

- комбінований (articulatio combinata), через те, що об’єднаний функцією з проксимальним променево–ліктьовим суглобом (art. radioulnaris proximalis);

- одновісний – за функцією.

Суглобові поверхні:

- суглобовий обвід ліктьової кістки (circumferentia articularis ulnae);

- вирізка ліктьової кістки (incisura ulnaris);

- нижня поверхня головки ліктьової кістки (facies inferior capitis ulnae).

Рухи навколо вертикальної осі (axis verticalis).

Види рухів:

- відвертання (supinatio) і привертання (pronatio) передпліччя (antebrachium) і кисті (manus) разом з рухами в проксимальному променево–ліктьовому суглобі (articulatio radioulnaris proximalis).

Допоміжний апарат:

- суглобовий диск (discus articularis);

- мішкоподібний закуток (recessus sacciformis), який розташований між кістками передпліччя (ossa antebrachii) над суглобовим диском (discus articularis) і є випином суглобової капсули (capsula articularis).

Проксимальний променево–ліктьовий суглоб (articulatio radioulnaris proximalis) та дистальний променево–ліктьовий суглоб (articulatio radioulnaris distalis) разом утворюють комбінований циліндричний суглоб (articulatio combinata cylindrica)

2.Спинномозкові нерви (nn. spinales) представляють собою парні, метамерний розташовані нервові стовбури, які створені злиттям двох корінців спинного мозку - заднього (чутливого) і переднього (рухового) (рис. 133). На рівні міжхребцевого отвору вони з'єднуються і виходять, ділячись на три або чотири гілки: передню, задню, менінгеальну білу сполучні гілки; останні з'єднуються з вузлами симпатичного стовбура. У людини знаходиться 31 пара спинномозкових нервів, які відповідають 31 парі сегментів спинного мозку (8 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових і 1 пара куприкова нервів). Кожна пара спинномозкових нервів іннервує певну ділянку м'язів (миотом), шкіри (дерматом) і кісток (склеротом). На підставі цього виділяють сегментарну іннервацію м'язів, шкіри і кісток.Задні гілки спинномозкових нервів іннервують глибокі м'язи спини, потилиці, а також шкіру задньої поверхні голови і тулуба. Виділяють задні гілки шийних, грудних, поперекових, крижових і куприкового нервів.

Шийне сплетення (plexus cervicalis) лежить коло хребта на шиї під грудинно-ключично-соскоподібним м'язом і утворює гілки до шкіри потиличної частини голови, шкіри передньої частини шиї (рис. 34). Від сплетення відходять шкірні (чутливі), м'язові (рухові) та змішані нерви.

Шкірні нерви: малий потиличний нерв (n. occipitalis minor), який іннервує шкіру задньобічної поверхні шиї та голови; великий вушний нерв (n. auricularis magnus), який прямує до шкіри вушної раковини і зовнішнього слухового ходу і іннервує ділянки привушної слинної залози, вушної раковини і зовнішній слуховий нерв; поперечний нерв (n. transversus colli), який іннервує шкіру передньої поверхні шиї; надключичні нерви (n. supra claviculares) численні, іннервують шкіру в межах надключичної та підключичної ямок, дельтаподібного та верхньоподібного відділів лопаткових ділянок.

М'язові нерви: надпотиличні нерви, іннервують м'язи шиї (м'язові гілки), які лежать нижче від під'язикової кістки. Шийне сплетення з'єднане сполучними гілками з додатковим і під'язиковими нервами (XI і XII пари черепно-мозкових нервів), з плечовим сплетенням, а також з верхнім шийним ганглієм симпатичного стовбура.Змішані нерви: діафрагмовий (n. phrenicus), який лежить на передній поверхні переднього драбинчастого м'яза. В грудній порожнині він іде в передньому середостінні між плеврою і перикардом і так доходить до діафрагми; дає чутливі гілочки до плеври й перикарду, і рухові - до діафрагми, іннервує плевру, перикард, зв'язки печінки, діафрагму.

Плечове сплетення (plexus brachialis) утворюється передніми гілками V - VIII шийних і частково І грудного спинномозкових нервів. Топографічно виділяють дві частини сплетення: надключичну і підключичну (рис. 35, 36, 37, 38).

Надключична частина плечового сплетення утворена довгими гілками, які йдуть до м'язів і шкіри верхніх кінцівок (м'язово-шкірний нерв, серединний і ліктьовий нерви, медіально-шкірні нерви плеча і передпліччя і променевий нерв).Більшість довгих гілок плечового сплетення утворює змішані нерви, які іннервують і шкіру, і м'язи. На плечі утворюється три нервових гілки (латеральна, медіальна задня).

Надключична частина:

o Дорсальний нерв лопатки (n. dorsalis scapulae) йде назад і донизу вздовж присереднього краю лопатки, іннервує м'яз - підіймач лопатки і ромбоподібні м'язи.

o Довгий грудний нерв (n. thoracicus longus) тягнеться по зовнішній поверхні переднього зубчастого м'яза, який і іннервує.

o Надлопатковий нерв (n. supra scapularis) прямує дорсально і іннервує над- і під остьові м'язи.

o Підключичний нерв (n. subclavius) тягнеться до однойменного м'яза.

o Підлопатковий нерв (n. subscapularis) проходить дорсально кількома гілками, іннервує однойменний і великий круглий м'язи і найширнтий м'яз спини.

o Присередній і бічний грудні нерви (nn. pectoralis medialis et lateralis) іннервують великий і малий грудні м'язи.

Підключична частина (рис. 39):

o М'язово-шкірний нерв (n. muscutaneus) на плечі розміщений біля латерального краю; він іннервує м'язи-згиначі плеча і передпліччя (двоголовий м'яз і плечовий м'яз), а також ліктьовий суглоб. На передпліччі він спускається у вигляді шкірного нерва, який іннервує шкіру передньолатеральної поверхні передпліччя (рис. 38).

Крім змішаних нервів, із плечового сплетіння формуються два чутливих нерви: медіальний шкірний нерв плеча, який іннервує шкіру передньомедіальної поверхні плеча, і медіальний шкірний нерв передпліччя, який іннервує шкіру внутрішньої поверхні передпліччя.

o Серединний нерв (n. medianus) проходить у медіальній борозні двоголового м'яза. На протязі плеча серединний нерв ніяких гілок не дає. На передпліччі він займає серединне положення, проходячи під круглим пронатором і поверхневим згиначем пальців до самої кисті. На передпліччі він іннервує всі м'язи його долонної поверхні, за винятком ліктьового згинача пальців. Рухові гілки іннервують більшість м'язів кисті. Чутливих гілок три - загальні долонні пальцеві нерви, які потім поділяються на власне пальцеві нерви і іннервують шкіру першого, другого і третього і латеральний бік четвертого пальця.

o Ліктьовий нерв (n. ulnaris) утворюється із медіальної гілки і, відійшовши від плечового сплетення, лежить спочатку поряд із серединним, поступово відхиляється в медіальний бік і, дійшовши до ліктя, огинає медіальний відросток плеча ззаду, виходячи на передпліччя. На передпліччі тягнеться по його долонній поверхні між м'язами вздовж медіального його краю до кисті (рис. 37).

Шкірні гілки ліктьового нерва іннервують частково шкіру тильної і долонної поверхні кисті і пальців (рис. 37). На передпліччі він іннервує м'язи-згиначі зап'ястка і пальців, розміщених уздовж ліктьової кістки, а також м'язи кисті.

o Променевий нерв (n. radialis) іде по задній поверхні плеча і передпліччя. Він іннервує трьохголовий м'яз плеча, плечовий суглоб, а також шкіру задньої поверхні плеча. Пройшовши на передпліччя, променевий нерв поділяється на дві гілки: поверхневу (шкіряну), яка іннервує шкіру задньої поверхні передпліччя, шкіру тилу кисті і пальців і глибоку (м'язову), які іннервують всі м'язи тильної сторони передпліччя і плечово-променевий м'яз. Отже, променевий нерв іннервує ті м'язи верхньої кінцівки, які забезпечують її розгинання і супинацію (обернення назовні) (рис. 37).

o Підм'язовий нерв разом із променевим формується із задньої гілки. Він іннервує м'язи поясу верхньої кінцівки, а також шкіру задньолатеральної поверхні плеча і плечовий суглоб (рис. 35-38).

o Пахвовий нерв (n. axillaris) відходить від заднього пучка плечового сплетіння разом з променевим і проходить на задню поверхню плеча.Міжреберні нерви (nn. intercostales) є передніми гілками грудних нервів. Верхніх сім пар міжреберних нервів доходять до груднини і мечоподібного відростка, решта, вийшовши з міжреберних проміжків, продовжують свій шлях посегментно у м'яких тканинах передньобічної стінки живота.

Від міжреберних нервів відходять м'язові та шкірні гілки. М'язові гілки розгалужуються до зовнішніх і внутрішніх міжреберних м'язів, прямого, зовнішнього та внутрішнього косих і поперечного м'язів живота, пірамідального м'яза, периферичних ділянок діафрагми та глибоких м'язів спини вентрального походження. Шкірні гілки іннервують передньобічну поверхню грудної клітки і живота.

Чотири із п'яти пар поперекових спинномозкових нервів утворюють поперекове сплетіння, що іннервує нижню частину спини, а також стегно та гомілку.

Дата добавления: 2015-11-02 | Просмотры: 428 | Нарушение авторских прав