АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Шостий етап: обстеження соска

При огляді сосків необхідно визначити, чи немає змін їх форми та кольору, чи не втягнуті. Чи є мокнуття, виразки або тріщини. Необхідно промацати сосок і подсоскову ділянку.

Ця зона в жінок досить чутлива і у деяких супроводжується еротичними або неприємними відчуттями.
На закінчення потрібно обережно взяти сосок великим і вказівним пальцями і натиснути на нього, відзначаючи при цьому характер виділень з нього або відсутність їх. (Мал.7)
Якщо ви вважаєте, що з моменту останнього огляду відбулися помітні зміни, ви повинні негайно звернутися до лікаря.

12. Пальпація щитовидної залози проводиться поетапно - спочатку поверхнева, потім глибока (спеціальна).
Пальпація щитовидної залози в положенні лікаря перед пацієнтом.

Дослідження проводиться в положенні пацієнта стоячи в спокої і під час ковтання (пацієнта просять: «Проковтніть, будь ласка, слину»), коли щитовидна залоза, піднімаючись разом з гортанню, ковзає під пальцями лікаря, що дозволяє оцінити її якості.

Спочатку проводиться поверхнева (орієнтовна) пальпація. Ліва рука лікаря укладається ззаду на шию пацієнта з метою фіксації тіла і голови. Це необхідно, оскільки під час дослідження багато з них зазнають неприємні відчуття від маніпуляцій на шиї і підсвідомо відсторонюються від лікаря назад.

Права рука лікаря укладається на область щитовидної залози - від середини щитовидного хряща вниз, і ковзаючим движе ням обмацує передню поверхню шиї до яремної вирізки. Якщо шия пацієнта довга, то пальці встановлюються вертикально, кінцевими фалангами вгору. При короткій шиї, високому стоянні грудної клітини пальці можна розташувати горизонтально.

Поверхневе обмацування дозволяє визначити:
• температуру шкіри над залозою;
• орієнтовну величину залози, її часткою;
• характер поверхні залози;
• щільність органу:
• наявність великих вузлів;
• наявність судинної пульсації і тремтіння;
• болючість залози.

У здорової людини при поверхневій пальпації області розташування щитовидної залози температура шкіри не відрізняється від температури шкіри інших ділянок тіла, щитовидна залоза не пальпується, пульсація над залозою, тремтіння не визначаються, болючості немає.

Місцеве підвищення температури шкіри відзначається при гострому запальному процесі щитовидної залози - тиреоїдиті, абсцесі, туберкульозі. Збільшення залози виявляється лише при її великих розмірах, іноді прощупується тільки одна частка або перешийок, легко визначаються і великі вузли, розташовані ближче до поверхні залози (вузловий зоб, пухлина, кіста).

Поверхнева пальпація виявляє лише значну (дерев'янисту) щільність збільшеної залози, що характерно для пухлини залози деяких форм хронічного тиреоїдиту. Судинна пульсація і тремтіння («котяче муркотіння») визначаються при вираженому дифузному токсичному зобі. Хворобливість залози буває при її запальному ураженні - гострому тиреоїдиті, абсцесі, туберкульозі, травмі, крововилив. Більш повну інформацію дає спеціальна (глибока) пальпація щитовидної залози.

13. Індекс Альговера — це індекс, яким вимірюється шок. Шоковий індекс дорівнює ЧСС/АТс, де ЧСС — частота серцевих скорочень, АТс — систолічний артеріальний тиск. У нормі індекс Альговера = 0,5.

За величиною індексу можна зробити висновки про величину крововтрати.

Примітка: індекс Альговера не інформативний у хворих із гіпертонічною хворобою.

Визначається за формулою PS/АТ, де PS - пульс або частота серцевих скорочень, якщо є аритмія то частота серцевих скорочень, АТ - артеріальний тиск (систолічний).

Значення:

- при індексі, рівному 1 (наприклад: PS / АТ = 100/100), обсяг крововтрати складає 20% ОЦК, що відповідає 1 - 1,2 л у дорослої людини;

- при індексі, рівному 1,5 (наприклад: PS / АТ = 120/80), обсяг крововтрати складає 30 - 40% ОЦК, що відповідає 1,5 - 2 л у дорослої людини;

- при індексі, рівному 2 (наприклад: PS / АТ = 120/60), обсяг крововтрати складає 50% ОЦК, тобто більше 2,5 л крові.

14. Метод Лі — Уайта (R.І. Lee, P.D. Whіte, 1913) є більш чутливим, ніж метод Фоніо. Кров беруть із вени голкою за допомогою сухого парафінованого чи силіконізованого шприца і розливають по 1 мл у чотири абсолютно чисті сухі пробірки, які знаходяться на водяній бані при температурі 37 °С. Пробірки обережно повертають кожні 30 с доти, доки кров не перестає відокремлюватися від стінок. Секундомір включають при надходженні у шприц перших крапель крові й зупиняють після повного її згортання. Ч.з.к. в кожній пробірці вимірюють окремо, а потім обчислюють середній результат. Норма — 6–10 хв. У модифікації методу Лі — Уайта за Жаком — Фідлером — Мак-Доналдом) використовують силіконізовані пробірки, що дозволяє виявити незначні дефекти згортання; у нормі Ч.з.к. в силіконізованих пробірках становить 18–25 хв. За великої різниці в результатах, отриманих у простих і силіконізованих пробірках, можна припустити дефіцит фактора ХІІ — фактора Хагемана.

18.. венесекція - розтин просвіту вени за допомогою надрізу. Венесекція проводиться, якщо поверхневі вени у хворого погано виражені, а йому показана тривала інфузійна терапія.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 292 | Нарушение авторских прав