АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лікування переломів кісток

Прочитайте:
  1. III. Лікування, направлене на сповільнення темпів фіброзоутворення.
  2. IV. Лікування
  3. XII. Лікування.
  4. А 3.5. Діагностика і лікування рефрактерної АГ
  5. А. 3. 2 Алгоритм лікування препаратами еритропоетину та тривалими активаторами рецепторів еритропоетину.
  6. А. 3. 3 Лікування анемії у пацієнтів з ХХН- V ст. на ГД препаратами заліза
  7. А. 3. 5 Лікування ЕПО-резистентності
  8. А.4.11. Лікування діабетичної больової нейропатії.
  9. Алгоритм лікування геморагічного синдрому неясного ґенезу.
  10. Алгоритм лікування функціональної диспепсії

Принципи лікування:

- репозиція кісткових відламків – надати кінцівці положення, при якому зберігається її вісь, довжина і форма;

- фіксація кісткових відламків – зафіксувати ушкоджену кістку так, щоб не відбувся повторний зсув кісткових відламків – лікувальна іммобілізація, утримувати кістку в такому положенні до утворення кісткової мозолі і зрощення кісткових відламків;

- відновлення функції кінцівки після зняття іммобілізації.

Репозиція кісткових відламків може бути:

- одномоментна:

· закрита – ручна або за допомогою спеціальних апаратів;

· відкрита – оперативне зіставлення відламків з наступною їх фіксацією (остеосинтез);

- тривала репозиція шляхом поступового витягнення відламків:

· кістякове витягання за спицю, поведену через кістку;

· шкірне лейкопластирне витягання;

· витягання за допомогою апаратів зовнішньої фіксації (Ілізарова, Волкова – Оганесяна).

Принцип закритої одномоментної репозиції:

- ліквідувати спазм і напруження м’язів кінцівки – новокаїнова блокада місця перелому або наркоз;

- послабити м’язове напруження, надавши кінцівці фізіологічного положення;

- проводити репозицію за рахунок сильного витягання дистального відламка по довжині і проти витягання (утримання) проксимального відламка.

Показання до оперативного лікування переломів:

- відкриті переломи;

- переломи з ушкодженням життєво важливих органів (речовини головного мозку, спинного мозку, великих судин і нервів, органів черевної і грудної порожнини);

- інтерпозиція м’яких тканин між кістковими відламками;

- відривні та уламчасті переломи і множинні діафізарні переломи;

- неможливість утримати відламки після репозиції;

- неправильно зрослі переломи.

Види лікувальної іммобілізації:

- гіпсова пов’язка (циркулярна, лонгетна, вікончаста, мостоподібна) – як правило, після накладання пов’язки проводять рентгенографічний контроль стояння відламків;

- остеосинтез:

· інтрамедулярний (через кістковомозковий канал);

· екстрамедулярний (поза кістковомозковим каналом) – фіксація відламків дротом, металевими пластинами, шурупами, спеціальними цвяхами, спицями);

· компресійно-дистракційний (апаратами Ілізарова, Гудушаурі).

Терміни іммобілізації залежать від виду і локалізації перелому.

Функціональне і відновне лікування переломів:

- лікувальна фізкультура, масаж як під час, так і після іммобілізації;

- фізіотерапія: на 2-3 добу після травми УВЧ-терапія, електрофорез із розчином новокаїну, індуктотермія;

- через 7-10 днів після травми – ультразвук або іонофорез (введення лікувальних препаратів за допомогою ультразвуку).

Ускладнення переломів можуть бути пов’язані як безпосередньо із самим переломом, так і з процесом його лікування.

Загальні ускладнення переломів:

- травматичний шок;

- жирова емболія гілок легеневої артерії при переломах довгих трубчастих кісток і множинних переломах;

- тромбоемболія легеневої артерії як наслідок застою та утворення тромбів у кінцівках при тривалій іммобілізації;

- набряк легенів, пневмонія (найчастіше обумовлені тривалим постільним режимом);

- сепсис, ранове виснаження;

- пролежні від тиску пов’язок і постільного режиму;

- алкогольний посттравматичний делірій.

- Місцеві ускладнення переломів:

- ушкодження прилягаючих органів і тканин (судин і нервів, легеневої тканини при переломі ребер, мозкової тканини при переломі черепа, сечового міхура і уретри при переломах кісток таза);

- нагноєння рани в ділянці відкритого перелому, флегмони, гнійні запливи;

- остеомієліт в результаті інфекції при відкритих переломах або введення фіксаторів, спиць;

- незрощення (несправжній суглоб) або неправильне зрощення перелому;

- контрактури, анкілоз суглоба, деформуючий артроз в результаті тривалого обмеження рухів.


Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 532 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)