АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Легеневе серце

Визначення: легеневе серце (ЛС) – синдром, який характеризується гіпетрофією і дилятацією правих відділів серця в результаті гіпертензії малого кола кровообігу, яка розвинулась внаслідок захворювань бронхів і легень, ураження легеневих судин або деформації грудної клітки.

Етіологія.

Виділяють три групи патологічних станів, що призводять до формування ЛС:

1. Захворювання, які первинно порушують проходження повітря в бронхах і альвеолах.

2. Захворювання, які первинно впливають на рухи грудної клітки.

3. Захворювання, які первинно уражають легеневі судини.

Гостре легеневе серце розвивається при первинному тромбозі або емболії легеневої артерії та її гілок, а також при спонтанному пневмотораксі, астматичному стані, розповсюдженій пневмонії.

Підгостре легеневе серце розвивається внаслідок рецидивуючої емболії гілок легеневої артерії, легеневих васкулітів, пухлин середостіння, карциноматозу легень, а також при позалегеневих захворюваннях, таких як поліомієліт, міастенія, які призводять до порушення вентиляції легень.

В розвитку хронічного легеневого серце виділяють 3 групи захворювань:

1. Хвороби, що уражають повітроносні шляхи і альвеоли (хронічний обструктивний бронхіт, бронхіальна астма, емфізема легень, бронхоектатична хвороба, туберкульоз легень, силікоз, легеневий фіброз і гранульоматози легень різної етіології).

2. Хвороби, що уражують грудну клітку з обмеженням рухомості кіфосколіоз і інші деформації грудної клітки, хвороба Бехтєрева, стан після торакопластики, плевральний фіброз, нервовом’язеві хвороби (поліомієліт), парез діафрагми, ожиріння і ін.

3. Хвороби, що уражають легеневі судини: первинна легенева гіпертензія, повторні тромбоемболії в системі легеневої артерії, васкуліти, атеросклероз легеневої артерії, пухлини середостіння, аневризма аорти і ін.

Основною причиною є хронічний обструктивний бронхіт, на долю якого припадає 70 – 80 % від всіх випадків хронічного легеневого серця. Доля фіброзно – кавернозного туберкульозу і силікозу – 15 – 20%; на всі інші причини приходиться 4-5%.

Патогенез.

В основі патогенезу легеневого серця лежать: гіповентиляція, порушення розподілу крові і перфузії, що веде до легеневого шунта і гіпоксії, недонасичення, гіперкапнії та ацидозу. Вони сприяють розвитку поліглобулії, гіперволемії, розширенню правого шлуночку, гіперкінезії, легеневій гіпертензії та гіпертрофії правого шлуночка, а в підсумку – недостатності правого серця.

Патологічна анатомія. Ознаками легеневої гіпертензії є гіпертрофія м’язевих елементів середньої оболонки артерій і артеріол або її склероз, атеросклероз інтими сегментарних і субсегментарних артерій. В стінках роздутих альвеол виявляється колагенізація капілярів, звуження або запустіння їх просвіту.

Об’єм серця збільшується за рахунок гіпертрофії міокарда і розширення правих його порожнин. Товщина стінки правого шлуночка у його основі стає більше 5 мм (в нормі 3,3-4,9 мм). При декомпенсації в міокарді правого шлуночка і передсердя виявляються різко виражені ознаки дистрофії (звичайно жирової), появляються ділянки мікроміомаляції, можливий розвиток вогнищевого кардіосклерозу. Печінка збільшена, повнокровна, в нирках і селезінці ціанотична індурація, асцит, анасарка.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 385 | Нарушение авторских прав