АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Приклади формулювання діагнозу. 1. Центральний дрібноклітинний рак правої легені з пораженням верхньодольового і головного бронхів, плеври правої легені з метастазами в печінку

Прочитайте:
  1. Вкажіть повну назву клінічного діагнозу. (первинна прогресуюча міодистрофія Ерба-Рота)
  2. Дайте визначення другому закону Менделя - закону розщеплення. Наведіть приклади домінантного і рецесивного типу успадкування - хвороба Геттінгтона і фенілкетонурія.
  3. Дайте оцінку взаємодії генетичних факторів і факторів середовища в реалізації «вроджених форм поведінки». Наведіть приклади.
  4. Діагностичні критерії диференціального діагнозу.
  5. Етапи виділення чистої культури аеробних бактерій (середовища, маніпуляції, значення). Приклади аеробних та факультативно анаеробних бактерій латиною.
  6. Класифікація (формулювання діагнозу)
  7. Класифікація ДР (формулювання діагнозу)
  8. Приклад формування діагнозу.
  9. Приклад формулювання діагнозу.
  10. Приклад формулювання діагнозу.

1. Центральний дрібноклітинний рак правої легені з пораженням верхньодольового і головного бронхів, плеври правої легені з метастазами в печінку, головний мозок.

2. Периферичний рак (аденокарцинома) IV сегмента лівої легені з метастазами в лімфатичні вузли середостіння, лівої надключичної ділянки (Т2 N 2М1).

3. Плоскоклітинний рак верхньодольового бронха з ателектазом верхньої долі і метастазами в бронхопульмональні і трахеобронхіальні лімфатичні вузли (Т2 N 1М0)

4. Бронхоальвеолярний рак лівої легені, дифузно – вузлова форма, з ураженням нижньої долі (Т2 N 0М0).

Клініка. Симптоматика раку легень визначається локалізацією пухлини в легені, розповсюдженістю процесу і відсутністю захворювань, які часто передують розвитку раку легень.

При периферичному раку ранніми симптомами є: кашель (спочатку сухий, потім з незначним харкотинням), біль в грудях на стороні пораження (60 – 70%). В міру прогресування процесу в клініці захворювання з’являються симптоми, зв’язані з пораженням великих ділянок бронхолегеневої тканини, проростанням в органи середостіння, грудної стінки, діафрагми, розвитком специфічних плевритів, розпадом пухлини, з виявленням метастазів, наростанням пухлинної інтоксикації. Інколи прямими клінічними ознаками раку легень є збільшені лімфовузли надключичних ділянок, параліч гортані у зв’язку з ураженням поворотного нерва, поява метастазів в підшкірній клітковині, патологічні переломи кісток. Особливе місце в клініці раку легень займають перанеопластичні синдроми, які можуть спостерігатися на початкових етапах росту пухлини, остеоартропатії, синдром “барабанних паличок”, гінекомастія, ревматоїдний синдром, гіперкальціємія, гіпонатріємія, що зв’язано з продукцією при раку легень гормоноподібних речовин.

Рентгенологічне дослідження навіть при безсимптомному перебігу дозволяє запідозрити пухлинний процес: виявляють пухлинні вогнища, ознаки порушення бронхіальної прохідності, симптоми вторинних пневмонічних змін навколо пухлини в легеневій тканині, збільшені лімфатичні вузли в корені легень і середостінні.

Бронхіолоальвеолярний рак відзначається порівняно повільним перебігом. Хворі відмічають кашель, біль в грудях, задишку. Інформативний рентгенологічний метод з допомогою якого виявляють периферичну пухлину, множинні пухлинні вузлики або пневмонієподібні зміни легень. Методами верифікації пухлини служить дослідження харкотиння на пухлинні клітини і трансторакальна пункційна біопсія.

Діагноз і диференціальний діагноз. В діагностиці раку легень використовується комплексне рентгенологічне дослідження, яке передбачає використання рентгенографії, томографії, пневмомедіастінографії, ангіопневмографії, комп’ютерної томографії, або томографії на основі ядерно-магнітного резонансу.

Для оцінки вентиляції легень застосовують радіопневмографію з Хе133, що дозволяє виявити ділянку зниженої пневматизації в різних зонах легень.

Бронхоскопія дозволяє провести цитологічне і гістологічне дослідження, встановити розповсюдження пухлини по бронхіальному дереву. З інших ендоскопічних методів використовують медіастіноскопію і торакоскопію. Медіастиноскопія показана при виявленні в середостінні збільшених лімфатичних вузлів, підозрілих на метастази. Торакоскопія дозволяє виключити метастатичне пораження плеври, полегшує диференціальну діагностику з мезотеліомою плеври. При лікуванні хворих з раком необхідна чітка гістологічна або цитологічна діагностика. В складних для діагностики випадках певне значення має систематичне дослідження харкотиння на атипові клітини. Завершальною процедурою у випадку неясного діагнозу в окремих випадках стає діагностична торакотомія.

В останні роки широке застосування отримали радіоімунологічні тести і визначення раково – ембріонального антигену (РЕА), кальцитоніну і β2 – мікроглобуліну, концентрація яких в крові хворих на рак легень значно перевищує нормальну концентрацію.

Диференційний діагноз раку легень слід проводити з доброякісними пухлинами туберкуломою, кистою легень. Для доброякісних пухлин легень характерний непомітний, безсимптомний початок хвороби, відсутність загальної слабості, задишки, болей у грудях і лише пізніше появляється ознаки стискання інших органів. Гематологічні зміни на відміну від раку легень відсутні. Рентгенологічно виявляються округла тінь з рівними контурами, лімфатичні вузли не збільшені. Ріст дуже повільний або відсутній. Цитологічно на відміну від раку легень, при якому виявляють атипові та ракові клітини в харкотинні, і в пунктаті при доброякісних пухлинах легень виявляють однотипні клітини, мономорфність структури клітин, мітози відсутні. Для туберкульозу легень характерні поступовий початок з помірним перебігом, симптомами туберкульозної інтоксикації, помірною ШОЕ і лейкоцитозом. Рентгенологічно: округла негомогенна тінь, ознаки туберкульозу (вогнищеві кальцинати). Ріст повільний або відсутній. Верхньодолева локалізація процесу. Цитологічно: епітеліоїдні клітини (10-20%). Киста легень: характеризується непомітним безсимптомним початком, відсутністю клінічних симптомів, які можуть появитися в результаті нагноєння кисти (гарячка, харкотиння, кашель). Гематологічні показники відсутні (за винятком нагноєння кісти). Рентгенологічно: округла або овальна з чіткими контурами тінь. Позитивний синдром Нємєнова. Цитологічні дані без особливостей.

Лікування. Існує хірургічний, комбінований (хірургічний + променевий), променевий, хіміотерапевтичний і комплексний методи лікування раку легень.

При не дрібноклітинному раку легень основний метод лікування – хірургічне втручання. Воно показане при І-ІІ стадіях хвороби і заключається в проведені пневмонектомії, лобектомії, або розширених операціях. В ряді випадків покращити результати лікування хворих раком легень дозволяє передопераційна і післяопераційна променева терапія. Її використовують у хворих з ІІ-ІІІ стадією пухлинного процесу. Проведення комбінованого лікування з включенням променевої терапії обгрутовано високою частотою нерадикальних операцій.

Хіміотерапію при не дрібноклітинному раку легень застосовують при відмові хворого від інших методів лікування або неможливості їх проведення через розповсюдженість процесу, а також при рецидивах хвороби, коли інші методи лікування вичерпані. Використовуються комбінації активних по відношенню до раку легень препаратів метотрексату, андріаміцину, циклофосфану, цисплетіну, прокарбазину, фторурацилу, мітоміцину – С, вінкристіну. Поєднання променевої і хіміотерапії при недрібноклітинному раку легень застосовують протягом ряду років.

При дрібноклітинному раку легень хірургічне лікування застосовують обмежено. Лікування починають з променевої терапії або комбінованого лікування (опромінення і поліхіміотерапія). При місцево – розповсюджених формах лікування починають з поліхіміотерапії, а потім підключають променеву терапію. У випадках генералізації і дисемінації процесу основним методом є поліхіміотерапія.

Поліхіміотерапія дрібноклітинного раку легень повинна бути інтенсивною і тривалою. Найбільш ефективні препарати є етопозид, вінкристін, натулан, ембіхін, метотрексат, циклофосфан, гексаметилмеланін, адріаміцин, мітоміцин – С, ССNU, цисплатин. Після досягнення ремісії необхідна підтримуюча терапія, яка проводиться протягом 1-2 років. В стадії ремісії має сенс застосувати імуномодулятори: тимозин, Т-активін, левамізол.

У хворих з досягнутою ремісією показане профілактичне опромінення головного мозку, що обумовлено великою частотою мікрометастазів (у 25-60%), які до певного часу при клініко – рентгенологічному досліджені не виявляються, а цитостатики у зв’язку з наявністю гематоенцефалічного бар’єру не завжди можуть припинити їх розвиток.

 

 


Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 773 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)