АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Визначення йоднакопичувальної здатності щитоподібної залози

Показання до проведення методики: ендокринологічні порушення, збільшення розмірів щитоподібної залози, захворювання, які пов'язані із змінами функціонального стану щитоподібної залози (гіпертиреоз, гіпотиреоз, тиреоїдити, пухлини).

Підготовка пацієнта:

1. За місяць до дослідження відмінити препарати йоду, брому та фтору.

2. За 3 тижні відмінити гормональні препарати.

3. За тиждень відмінити саліцилати, антибіотики, сульфаніламіди.

4. За 3 дні до дослідження відмінити всі лікарські препарати.

Техніка процедури:

Пацієнту натщесерце пропонують випити 20-30 мл 5% розчину глюкози в який попередньо добавлений I¹³¹ активністю 0,07-0,15 МБк. Одночасно готують інший мірний стаканчик з аналогічною кількістю глюкози та I¹³¹, який буде використаний в якості фантому при калібровці радіометру. Радіометрію щитоподібної залози проводять через певні проміжки часу (2,4 та 24 години). Дослідження виконується у положенні хворого сидячи з від кинутою до заду головою. Детектор радіометра фіксують на відстані 20-30 см від передньої поверхні шиї над ділянкою щитоподібної залози,детектор приймає радіоактивні імпульси, які надходять від досліджуваного органа.

Дані сканування реєструються у вигляді чорно-білої або кольорової штриховки, фотореєстрації. Сканування дає змогу визначити зміщення, збільшення або зменшення розмірів органа та його функціональної активності. Цей метод застосовують для дослідження щитоподібної залози, печінки, нирок, рідше – інших органів.

33.Бронхіальна астма- хронічне захворювання інфекційної чи не інфекційної етіології. В основі якого лежить гіперреактивність бронхів, яка виявляється нападами ядухи внаслідок бронхоспазму, набряку слизової оболонки бронхів, гіперсекреції слизу.

Екзогенні чинники: неспецифічні алергени:пил,пух, шерсть, харчові продукти(яйце, риба, цитрусові);

Інфекційні алергени; хімічні впливи; фізичні зусилля,Нервово- психічні стреси.

Ендогенні чинники: Спадковість, Особливості ендокринної системи, реактивності бронхів, імунної системи.

Класифікація: за ступенем тяжкості

1- легкий (хворі ходять, можуть лежати, розмова реченнями, збудження, ЧДР підвищене, допоміжні мязи не залучаються до акту дихання.

2- Середньої (хворі воліють сидіти, розмова фразами, збуджені, ЧДР підвищене, П 100-120, до акту дихання залучаються допоміжні мязи)

3- Тяжкий (хворі насилу пересуваються, розмова словами, ЧДР більше 30, П більше 120, до акту дихання залучається допоміжні мязи).

4- Загроза зупинки дихання (свідомість сплутана, грудно-черевне дихання,брадікардія, значна втома мязів).

І етап Скарги

Свистяче дихання з утрудненим видихом, напад ядухи, напади нічного кашлю з незначною кількістю склистого мокретиння, відчуття стискання в грудях,

Обєктивно (Експіраторна задишка, ядуха, блідність або ціаноз шкіри, кашель сухий з зв’язким мокротинням в кінці, вимушене положення тіла, бочкоподібна грудна клітка, тахікардія, на відстані чути сухі хрипи.

Етап

Задишка експіраторна, ядуха, сухий кашель.

Етап

1. ЗАК, БАК загальний аналіз мокротиння

2. РОГК, бронхоскопія, ЕКГ, спірографія,

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 671 | Нарушение авторских прав