АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Невідкладна допомога i лікування. 1. Перш за все, проводяться рятувальні заходи для зупинки подальшого проходження електрострумy через потерпілого шляхом відключення джерела енергії

1. Перш за все, проводяться рятувальні заходи для зупинки подальшого проходження електрострумy через потерпілого шляхом відключення джерела енергії, дотримуючись правил особистої безпеки i винесення потерпілого із небезпечної зони.

2. Негайно визначається наявність ознак життя. При їх відсутності проводиться штучна вентиляція легень за допомогою портативних дихальних апаратів або об'ємних респіраторів.

3. При наявності головного болю, загальної слабості потерпілому дають амідопірин, парацетамол чи анальгін, показані заспокійливі засоби — настій валеріани, каплі 3еленіна та ін. Потерпілий негайно доставляється в лікувальну установу, бо стан може погіршуватися, можуть виникнути стенокардія, інфаркт міокарда, прояви вторинного шоку тощо.

4. При тяжких ураженнях електрострумом, які проявляються розладом або зупинкою дихання, розвитком стану «уявної смерті», проводиться штучне дихання 3 введенням серцево-судинних засобів (кордіамін, ефедрин). Після появи притомності потерпілого потрібно напоїти чаєм, компотом чи водою. Алкогольні напої чи кава протипоказані.

5. При зупинці серця негайно проводиться штучне дихання з зовнішнім масажем серця i введенням серцево-судинних препаратів (кордіаміну, кофеїну, адреналіну). При наявності фібриляції шлуночків серця, як i параксизмальних порушень ритму, показана дефібриляція. Після відновлення серцевої діяльності проводиться інтенсивна терапія порушень газообміну i кровообігу, кислотно- основного стану, водно-електролітного балансу тощо.

УТОПЛЕННЯ

Утоплення — гострий патологічний стан, який розвивається при занурюванні в piдuнy з ризиком виникнення асфіксії i загибелі організму. Утоплення може статися не тільки з тими, хто не вміє плавати, але із досвідченими плавцями (при переоцінці своїх сил, переохолодженні, перегріванні, стpeci, сп'янінні).

Розрізняють утоплення в прісній i морській водах, істинне, асфіктичне i «синкопальне утоплення», а також смерть у воді.

Прісна вода порівняно з кров'ю — різко гіпоосмотична i гіпоонкотична рідина. Тому при попаданні її в легеневі альвеоли при збереженому кровообігу вона швидко проникає в судинне русло, збільшуючи об'єм циркулюючої крові. Розвиваються гіпопротеїнемія, гіпонатріемія, гіпокальціемія. Дифундуючи в ериттроцити, вода викликає гемоліз із виходом калію в плазму (гіперкаліемія). Крім того, аспіраційна прісна вода порушує альвеолярно-капілярні мембрани. Різкі порушення водно-електролітного балансу в аноксемованому серці викликають фібриляцію шлуночків i зупинку хровообігу.

Морська вода містить велику кількість електролітів i тому порівняно 3 кров'ю є гіперосмотичним розчином. При проникненні її в легеневі альвеоли настає перехід значної кількості води iз судинного русла в альвеоли. Розвивається набряк легень, зменшується об'єм циркулюючої крові. 3'являються ознаки гіпертонічної дегідратації - гіповолемія, збільшення гематокриту, вмісту натрію, калію, магнію i хлору в крові. Морська вода також викликає численні ателектази в легенях i шунтування крові.

Справжнє утоплення зумовлюється аспірацією води в легені. Панічний стан потерпілого провокує некоординовані рухи, різко змінює частоту i глибину дихання. Гілоксемія з гіперкапнією, які виникають, не дозволяють підтримувати довільну затримку дихання, що спонукає мимовільні вдихи під водою. Після втрати свідомості аспірація води продовжується, при виникненні блювання в легені потрапляє i вміст шлунка.

Клінічно виділяють три періоди справжнього утоплення.

Початковий, агональний i клінічної смерті. В початковому періоді свідомість збережена. Врятовані особи збуджені або загальмовані. Шкіра i слизові оболонки синюшні. Лихоманка. Дихання шумне, часте, переривається нападами кашлю. Тахікардія i артеріальна гіпертензія змінюються брадикардією i гіпотензією. Блювання водою i вмістом шлунка. Швидко у потерпілого відновлюється оріентація i здатність самостійно пересуватися. Слабість, головний біль i кашель зберігаються декілька днів.

В агональному періоді свідомість втрачена. Дихання i серцевіскорочення ще зберігаються, шкіра холодна, синюшна. 3 рота i носа витікає піниста рідина рожевого кольору. Дихання переривчасте з характерними різкими судомними вдихами. Серцеві скорочення слабкі, рідкі, аритмічні. Зіничні i рогівкові рефлекси в'ялі.

В період клінічної смерті дихання i серцебиття відсутні, зіниці розширені i не реагують.

Асфіктичне утоплення - результат рефлекторного апное i ларингоспазму у зв'язку 3 ударом об воду головою чи животом, емоційним стресомтощо. Водавлегені не проникає, але у великій кількості заковтується в шлунок. Одночасно виникають несправжні вдихи при закритій голосовій щілині. Хворий перебуває в коматозному стані, який швидко переходить у клінічну смерть.

«Синкопальне утоплення» характеризується первинною рефлекторною зупинкою серця у зв'язку 3 емоційним шоком, що розвивається через падіння потерпілого 3 висоти, занурення в дуже холодну воду тощо. У потерпілих відмічається різка блілість. Дихання, серцебиття відсутні, зіниці розширені, на світло не реагують.

Невідкладна допомога i лікування (протокол №25)

1. Медична допомога починається 3 витягування потерпілого на берег чи на борт катера. Його негайно вкладають на зігнуте коліно рятівника так, щоб голова була нижче грудної клітки, видаляють із порожнини рота i глотки воду, блювотні маси, водорості. Декількома енергійними рухами здавлюють грудну клітку, намагаючись видавити воду із трахеї i бронхів. Після цього потерпілого вкладають на рівну поверхню i приступають до штучного дихання будь-яким методом із ритмом 16 - 20 за 1 хв.

2. При відсутності серцевої діяльності одночасно проводиться зовнішній масаж серця. Штучне дихання i масаж серця проводять доти, доки не відновиться самостійне дихання i не нормалізується серцева діяльність, або не з'являться ознаки біологічної смерті.

3. Ці заходи проводяться i під час транспортування потерпілого в лікарню, звичайно, в супроводі медичного працівника. Тут ШВЛ здійснюється за допомогою респіраторів під контролем парціального тиску кисню і вуглекислого газу в артеріальній крові. При зниженні р0₂ артеріальної крові нижче 75 мм рт.ст. i розвитку набряку легень концентрація 0₂ у вдихувальній сумішї збільшується до 90 -100 % i ШВЛ проводять під позитивним тиском на видиху.

4. При наявності фібриляції шлуночків серця вдаються до електродефібриляції i антиаритмічних засобів. Гіпоксемічне збудження усувають в/в введенням натрію оксибутирату (50 -70 мг/кг), фентаніну (по 1- 2 мл 0,005 % розчину повторно) i дроперидолу (по 2- 3 мл 0,25 % розчину) під контролем артеріального тиску. Міорелаксанти використовують тільки при значному збудженні (дітям по 0,5-1 мг/кг). Міорелаксанти тривалої дії не використовуються.

5. При наявності гемолізу вводяться лужні розчини до появи алкалозу, проводиться замінне переливання крові чи гемодіаліз. Гіпотонічну гіпергідратацію усувають за допомогою сечогіннин засобів (фуросемід - до 40 - 80 мг, манітол - 1-1,5 г/кг обережно під контролем центрального венозного тиску).

6. При утопленні у морській воді, коли розвиваються ознаки гіпертонічної дегідратації, доцільне переливання макромолекулярних розчинів, декстрину, поляризувальної суміші (глюкози, інсуліну i калію) до нормалізації співвідношення іонів калію i натрію.

7. Вводять також протизапальні середники (преднізолон, дексаметазон) i антибіотики широкого спектра дії.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 446 | Нарушение авторских прав