 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
І. Функціональні причини1. відсутність правильного мовленнєвого оточення. В основі дозрівання мовленнєвої функціональної системи лежать аферентації. Джерелом аферентацій для дитини є дорослий. Відповідно обмеження спілкування дитини з дорослими або дефектне спілкування може спричинити мовленнєві порушення у дитини; 2. відсутність значимого емоційно позитивного спілкування з дитиною; 3. відсутність змінних форм спілкування; 4. обмеженість ігрової практики дитини; 5. надмірно шумне оточення (надмірно шумне оточення виснажує слуховий аналізатор6 периферичний і центральний, як наслідок виникає охоронне гальмування кори головного мозку і обмеження процесу прийому та переробки мовленнєвих сигналів). 6. психічні травми (переляк, страхи, надмірне переживання дитини, тривожні, психотравмуючі ситуації, постійні залякування дитини тощо). Гострі психічні травми викликають важкі мовленнєві розлади (невротичне заїкання, мутизм). 7. несприятливий вплив на організм дитини: а) незрілість дитини внаслідок недоношеності б) загальна фізична ослабленість в) внутрішньочерепна незрілість г) захворювання внутрішніх органів д) рахіт е) порушення обміну речовин
Критичні періоди розвитку мовлення у дітей. При оцінці порушень мовлення у дітей до уваги слід брати критичні періоди, коли відбувається найбільш інтенсивний розвиток тих чи інших ланок мовленнєвої системи. Виділяють три критичні періоди: Перший (1-2 рік життя) – формуються передумови мовлення і починається мовленнєвий розвиток, складаються основи комунікативної поведінки, її рушійною силою є потреба у спілкуванні. Відбувається найбільш інтенсивний розвиток кіркових мовленнєвих зон (зона Брокка) 14-18 місяців. Будь-які негативні фактори, які діють в цьому періоді, можуть відобразитися на розвитку дитини. Другий критичний період (3 роки) - інтенсивно розвивається зв’язне мовлення, відбувається перехід від ситуативного мовлення до контекстного, що потребує узгодженості в роботі ЦНС (мовно-рухового апарату, уваги, пам’яті тощо). Виникає деяка неузгодженість в роботі центральної нервової системи, в нейроендокринній і судинній регуляції приводить до зміни поведінки, спостерігається упертість, негативізм і так далі Все це має значний вплив на розвиток мовленнєвої системи. Можуть виникати заїкання, мутизм, спостерігатися відставання мовного розвитку. Дитина відмовляється від мовного спілкування, з'являється реакція протесту на завищені до неї вимоги дорослих. Заїкання, що виникає на цьому етапі, може бути обумовлене віковою нерівномірністю дозрівання окремих ланок мовленнєвої функціональної системи і різних психічних функцій. У літературі вони іноді позначаються як еволютивні, тобто пов'язані з віковою фазою розвитку: наприклад, «еволютивне заїкання». Третій критичний період (6-7 років) - початок розвитку писемного мовлення. Зростає навантаження на центральну нервову систему дитини. При пред'явленні підвищених вимог можуть відбуватися «зриви» нервової діяльності з виникненням заїкання. Будь-які порушення мовленнєвої функції, що є у дитини, в ці критичні періоди виявляються найсильніше, крім того, можуть виникнути і нові мовленнєві розлади. Логопед винен добре знати критичні періоди. розвитку мовлення дитини і враховувати їх в своїй повсякденній роботі. Критичні періоди розвитку мовлення грають роль передумов, вони можуть мати як самостійне значення, так і поєднуватися з іншими несприятливими факторами — генетичними, загальною ослабленістю дитини, дисфункцією з боку нервової системи та іншими негативними чинниками.
Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 1057 | Нарушение авторских прав |