АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Диференціальний діагноз.

1. Хронічним ентеритом, проти останнього свідчить відсутність порушень всмоктування і спадання маси тіла. Для ентериту харак­терна крезато- і стеаторея. Кінцево провести диференціальний діаг­ноз дозволяють гістологічне дослідження постбульбарного відділу дванаццятипалої кишки, призначення функціональних абсорбційних тестів.

2. Виразковим колітом. Для нього характерна "кров'яниста" діарея, типові ендоскопічні ознаки, системні прояви (анорексія, лихоманка, слабкість, похудіння, лейкоцитоз, гіпоальбумінемія, диспротеїнемія, електролітні порушення), позакишкові прояви (первинний склерозуючий лолангіт, ураження шкіри, артрити великих суглобів, анкілозуючий спондиліт).

3. Хворобою Крона товстої кишки. Для неї характерні поступове прогресування процесу, постійні болі в животі, підвищення температу­ри, частий стілець. Стілець при хворобі Крона рідкий, а частіше-кашкоподібний. Часто при цій недузі розвивається залізодефіцитна анемія. В клінічній картині домінують анальні і парзанальні синдроми (анальні тріщини, проктит, парапроктит, свищі). В діаг­ностиці також допомагає рентгенологічне дослідження, до основних рентгенологічних ознак хвороби Крона належать виразки, поява ко­ротких щілиноподібних синусів, звуження ділянок товстої кишки, а також поєднання повздовжніх і поперечних виразок з ділянками незміненої слизової, що створює картину "бруківки". При ендоскопічному обстеженні для хвороби Крона характерні виразки на фоні незміненої слизової.

4. Дивертикульозом товстої кишки. Захворювання частіше розвива­ється в похилому віці, проявляється регулярними болями, що зника­ють після акту дефекації. Для авертикульозу також характерний стілець у вигляді кульок з лемішками слизу, здуття живота з надмірним виділенням газів, нерідко у таких хворих виявляються кила стравохідного отвору діафрагми і калькульозний холецистит (тріада Сента). В діагностиці допомагають ректороманоскопія і іригоскопія. При наявності супутньої анемії показана колоноскопія.

5. Ендометріозом. Останній може проявлятися вираженими абдомінальними болями, кровотечами з прямої кишки під час місячних. В діагностиці допомагає рентгенографія з барієвою клізмою, яка підтверджує стиснення прямої, сигмовидної та нисхідної петель товстої кишки. Діагноз ендометріозу під­тверджується після огляду гінеколога і ендоскопічного дослідження матки.

6. З пухлинами товстої кишки. Через відсутність специфічних симп­томів раку товстої кишки, особливо на ранніх стадіях хвороби,з ме­тою його диференціальної діагностики з ХНК-всім хворим показане дослідження калу на скриту кров, ректороманоскопія. При наявнос­ті симптомів ХНК у людей віком старше 40 років показана обов’язкова іригоскопія і колоноскопія з морфологічним дослідженням ді­лянок, підозрілих на вогнищеве ураження слизової.

7. З туберкульозом товстої кишки (особливо при ілеоцекальній ло­калізації). Для туберкульозу товстої кишки характерні малоспецифічні клінічні прояви як субфібрильне підвищення температури, пітливість, нелокалізовані, непостійні, тупі болі в животі, нудота, зниження апетиту. Допомагає дослідження крові, ко­ли виявляються гіпохромна анемія, лейкопенія з відносним лімфоцитозом,прискорена ШОЕ. В діагностиці важливими є позитивні туберкулінова проби, туберкульозне уражання легенів, гортані, глотки з одночасними болями в животі, нестійким стільцем (проноси, закре­пи, їх чергування), диспепсичними розладами. Цінним є рентгенологічне дослідження товстої кишки (іригоскопія), при якій виявляєть­ся звиразкування слизової оболонки, дискінезії, рубцеві стенози, дефекти наповнення сліпої.кишки. Ендоскопічно для туберкульо­зу товстої кишки характерними є виразки овальної форми, псевдополіпи, розсіяні по всій поверхні ураженої ділянки та їх поєд­нання.

Також допомагає ультразвукове дослідження черевної порожнини. Зокрема виявляється симптом ураженого порожнинного органу-ультразвукове зображення овальної або округлої форми з ехогенною периферією і ехогенним центром, тобто змінену стінку кишки і центр-вміст і складки слизової.

8. З хронічним апендицитом. Болі при хронічному апендициті локалізуються в правій здухвинній ділянці, носять нерідко пе­реймоподібний характер, супроводжуються короткочасним підвищен­ням температури тіла, незначними змінами в периферичній крові (незначне підвищення ШОЕ, помірний лейкоцитоз).

Лікування. Повинне включати дієтотерапію, препарати, що корегують стілець; середники, які нормалізують кишкову мікрофлору; етіотропну терапію; симптоматичне лікування.

1. Госпіталізації підлягають тільки хворі у фазі загострення з ускладненнями (солярітом, мезоаденітом, кишковою непрохідністю).

2. Дієтотерапія: В період загострення показана дієта 46-4 на три-п'ять днів. Вона повинна вміщувати 100-120 г білка,10 г жиру, 300-450 г вуглеводів, 8 г кухонної солі. При переважанні проно­сів виключається молоко, сметана, кефір, сирі овочі і фрукти, жирні і гострі страви, приправи, житній хліб, бобові. У ви­падках супутнього метеоризму протипоказані овочі, страви з вели­кою кількістю вуглеводів, вуглекислі напої, м'який хліб. В цей період повинні призначатися слизисті супи, протерті каші на воді, киселі, відвари чорниці, черемхи, компот з айви, міцний чай. Через 3-5 днів дозволяють сухий бісквіт, супи з розвареними крупа­ми, вермишеллю, запіканку з варених овочів, негострий сир, печені яб­лука, вершкове масло.

Хворим на ХНК з переважанням закрепів показані продукти, що містять багато харчових волокон і мають послаблюючу дію. Зокрема їм необхідно рекомендувати хліб з висівками, овочеві салати та вінегрети, кефір, простоквашу, соки з ягід та овочів, буряк, моркву, молочні каші, мюслі. Нерідко їм показані додатковий прийом 20-40г пшеничних висівок, запивши їх водою чи молоком. Необхідно збільши­ти кількість рідини до 2 л на добу.

Окрім дієти хворим на ХНК у випадках проносів необхідно при­значати білу глину по 1г, смекту - по 1 г, карбонат кальцію та дер­матол, відповідно по 0,5 і 0,3 г у вигляді суспензій,таннальбін, імодіум - по 0,002 г два рази на день.

В'яжучими і адсорбуючими властивостями володіють відвари плодів чорниці, черемшини, бруньок вільхи, кореневища змійовика, лапчатки, кори дуба, шкірки граната, які можна призначати як самостій­но, так і в поєднанні з вище рекомендованими препаратами.

У випадках вираженого метеоризму при ХНК показані відвари ромашки, кропу, м'яти перцевої. З цією ж метою призначається акти­воване вугілля (карболен) по 0,25-0,5 г до 4 разів на день.

Добрий ефект при закрепах дає препарат мукофальк, що містить геміцелюлозу подорожника. Його призначають по 5-10 г два-три рази на день.

При резистентній до класичної терапії ХНК з проносами традиційними в'яжучими засобами та адсорбентами показано призначення поліпефан, ентеродезу.

Лікування дизбактеріозу визначається результатами бактеріоло­гічного дослідження фекалій. Але спочатку нерідко проводиться те­рапія без врахування етіологічної ролі збудника захворювання. При­чому антибактеріальні засоби призначаються короткими курсами.

Спочатку може бути призначений сульфосалазін - по 2 г на день, 5-7 днів, дещо рідше сульгін, фталазол, левоміцетин.

Нерідко ефективні препарати нітроксолінового ряду, зокрема інтетрикс - по 1 капсулі,чотири рази на день, 5-7 днів. П. Я. Григор'єв, А.В. Яковенко (1998) з цією ж метою рекомендують призначати по 400 мг три рази на день метронідазол, 5-7 днів.

У випадках виявлення високих титрів умовно патогенної чи па­тогенної мікрофлори показана етіотропна терапія. При дизбактеріозі, обумовленому патологічними штамами ешеріхій (гемолізуючі, з ос­лабленими ферментативними властивостями) показано призначення стреп­томіцину по 500000 ОД два рази на день, чи сульфаніламідів (сульгін, фталазол по 1,0 г три-чотири рази на день), нітрофуранів (фуразолідон по 0,05 г чотири рази на день), ерсефурил (ніфуроксазид по 200 мг 4 рази на день). Призначення цих препаратів рекомендується проводити у вигляді двох курсів по 5-7 днів, з послідуючим викорис­танням інтетриксу на протязі такого ж терміну. У випадках протей­ного дизбактеріозу показано застосування фуразолідону по 0.05 чо­тири рази на день, неграму по 0,5 чотири рази на день,бісептолу 480 по два рази на день на протязі одного-двох тижнів.

При розвитку ентерококового дизбактеріозу показана терапія ерітроміцином по 0,25 г чотири рази на день, сульфаніламідами (сульпін або фталазол по 1 г чотири рази на день, левоміцетин по 0,25-0,5 г чотири рази на день на протязі 7 днів).Ністатін по 500 тис.од. чотири рази на день, чи леворин в аналогічній дозі показані при кандидомікозному дизбакторіозі. З цією ж метою при даній формі дизбак­теріозу показано призначення нітроксоліну по 0,1 г чотири рази на день,5-7 днів. При асоційованому дизбактеріозі показано призначен­ня антибіотиків, які володіють широким антибактеріальним, антипаразитарним протигрибковим спектром і не впливають на нормаль­ну кишкову мікрофлору.До них належать інтетрикс, інтестопан, ентероседів по 1-2 таблетки три-чотири рази на день, 5-7 днів.

Показані бактеріальні пробіотики - біфідобактарин, лактобактерин, біфіцид, аципол, біфі-форм по 9-12 доз на добу, хілак-форте, по 40-60 крапель три рази на день з помірним зниженням дози.

З метою пригнічення умовно-патогенних і патогенних мікро­організмів показаний ентерол в складі якого є лікувальні дріжджі. У випадках, коли виявляються зміни в складі аеробної і анаеробної кишкової флори необхідно призначати біфікол по 4-5 доз, розвівши його у воді.

Хворим на ХНК похилого віку показано призначення лактобактерину, а при переважанні у них закрепів - лактульози (нормазе, дуфалаку), оскільки вони є біфідогенними пробіотиками, а також мають легку осмотичну послаблюючу дію.

Для ліквідації больового синдрому при ХНК використовують міотропні спазмолітики (но-шпу, папаверин, галідор, мебеверин), антихолінергічних середників (бускопан по 10-20 мг чотири ра­зи на день). Ефективним є призначення діцетелу по 50 мг три рази на день, що селективно впливає на гладку мускулатуру шлунково-киш­кового тракту,володіє власти-вістю зменшувати болі і нормалізувати мото­рику товстої кишки.Аналогічною властивістю володіє дебрідат, який необхідно призначати в таблетках по 100-200 мг три рази на добу до зменшення болю. З ме­тою нормалізації моторики товстої кишки також показано призначен­ня церукалу (реглану), догматілу, відповідно, в таблетках і капсулах по 7-10 днів.

Хворим на ХНК з переважанням проносів, а також при появі синдрому дизбактеріозу, який нерідко супроводжується недостатком ферментів в комплексній терапії, бажано призначати препарати, що містять ферменти. Серед них рекомендують креон, панцитрат, панкреа­тин,мезім-форте, трифермент, холензим в драже чи капсулах (по 2-4) три рази на день, з поступовим зменшенням дози по мірі покращен­ня стану хворих.

При ХНК, асоційованому з дизбактеріозом може призначатися есенціале по 2 капсули два-три рази на день на протязі двох-трьох тижнів.

В комплексному лікуванні хворих на ХНК може використовува­тись і фітотерапія з метою протизапальної дії показаний прийом відвару таких трав, як звіробій, тисячолисник, пустирник, спориш, кропива. Ці трави змішують, беруть 5 столових ложок і заливають 1 л кип'ятка і приймають по 1/3 склянки три рази на день. Для змен­шення явищ метеоризму необхідно рекомендувати відвари кореня аїру, трави звіробою, квіток календули, трави польового хвоща, трави чебрецю, насіння кропу, тміну.

Для боротьби із закрепами показано призначення настоїв листя алое, кори і ягід крушини, кори ревеня, олександрійського листа,морської капусти.

Хворим на ХНК показані мінеральні води. При переважанні в клінічній картині закрепів необхідно призначати високо- і середньомінералізовані води з переважним вмістом іонів магнію, су­льфатів (Моршинська, Феодосійська, Верховинська і інші).

Маломінералізовані, багаті кальцієм, іонами гідрокарбонату мінеральні води можуть призначатися при проносах. При цьому не­обхідно, щоб вода була високої температури і приймалась невели­кими порціями. Серед мінеральних вод України таким хворим пока­зані Поляна квасова, Лужанська, Березовська.

Хворим ХНК можна призначати фізіотерапевтичні методи лі­кування. Зокрема, в період загострення ефективні компреси, елект­рофорез новокаїну, платифіліну, хлориду кальцію, сульфату цинку. В період загострення - індуктотермія по 10-15 хвилин, 10-12 процедур, електрофорез болота на ділянку відповідно­го відділу товстої кишки, аплікації торфу, озокериту. З методів апаратної фізіотерапії в період загострення показані індуктотер­мія, УВЧ-терапія, сантиметрові хвилі, ультразвукова терапія.

В період ремісії ХНК і переважанні закрепів можуть призна­чатися синусоїдальні модульовані струми, використовуючи 1 рід роботи, частотою модуляції 30 Гц, глибиною модуляції -100%, тривалістю - 15 хв; стимуляція м'язів живота діодинамічними струмами ритму синкопа, теплі перлинні і мінеральні ванни, кишкові зрошен­ня мінеральними водами.

При сигментарному дистальному коліті також може проводити­ся лікування за допомогою ректальних свічок з екстрактом беладонни, анестезином, новокаїном, метилурацилом, обліпиховою олією, а також комбінованими ліками типу "Анузол", "Неоанузол", "Бетюл".

При проктиті і проктосигмоїдиті показані мікроклізми з лі­карськими препаратами.

З метою протизапальної дії використовують розчини фурациліну, ріванолу, емульсії синтоміцину, 0,25% розчину протарголу, екс­тракт прополісу. Як в'яжучі і адсорбуючі використовують мікроклізми з крохмалу, ромашки, таніну, відварів звіробою, дубової кори, а для зняття спазму гладкої мускулатури товстої кишки - з 1,5-2% антипірином.

Відновленню епітелію слизової товстої кишки, зменшенню запа­льного процесу сприяють мікроклізмочки з олією обліпихи, риб'ячо­го жиру, шипшини, фітосуміші "Елікасол". Вони вводяться по 30-50 мл у теплому вигляді, бажано на ніч. Епітелізації слизової прямої і сигмовидної кишки сприяють мікроклізмочки з желе солкосеріла. Вміст тюбика розчиняють в 3 мл кип'яченої води і вводять в пряму кишку один раз на день на протязі 10 днів. Аналогічною дією володіють і мікроклізмочки з бальзамом Шостаковського.

Хворим ХК показано санаторно-курортне лікування на питних і бальнеологічних курортах.

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 627 | Нарушение авторских прав