АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Класифікація гострої лейкемії за стадіями

• Початкова — до цього часу діагностувати захворювання не вдаєть­ся.

• Розгорнутий період захворювання — характеризується значним пригніченням кровотворення, високим бластозом у кістковому мозку.

• Повна ремісія — це стан, за якого в пунктаті кісткового мозку зна­ходять не більше ніж 5 % бластних клітин, загальна кількість лімфоїдних клітин становить менше ніж 40 %. Екстрамедулярні лейкемічні проліферати відсутні.

• Одужанням від гострої лейкемії вважають повну ремісію протягом 5 років (безрецидивне 5-річне виживання).

• Рецидив гострої лейкемії може бути кістковомозковим або місце­вим.

• Термінальна стадія — поняття умовне, відображає сучасні терапев­тичні можливості та інкурабельний стан пухлинної прогресії.

Лікування гострої лімфобластної лейкемії складається з ін­дукції ремісії, консолідації (закріплення) ремісії та підтримувальної те­рапії. Крім того, проводять профілактику нейролейкемії впродовж усьо­го часу індукції ремісії, консолідації та періоду ремісії.

Для індукції ремісії використовують схеми поліхіміотерапії, що скла­дені за гістогенезом пухлинної клітини та фази клітинного циклу.

Основними препаратами є вінкристин, L-аспарагіназа, даунорубіцин, циклофосфан, цитозар, 6-меркаптопурин, тіогуанін у різних ком­бінаціях.

Оптимальною стандартизованою терапією вважають програму (4 — 6-тижнева схема), що містить 3 препарати: вінкристин, преднізолон і один із протипухлинних антибіотиків (рубоміцин, даунорубіцин, адріабластин). Ефективність цієї програми підтверджується насамперед най­вищими показниками повних ремісій та виживання хворих.

Останнім часом отримала значного поширення так звана протоколь­на терапія гострого лімфобластного лейкозу. Так, нині застосовують Hoelzer-Protocol (1992). Розробленій інші схеми — ВАМП, ЦВАМП, ЦОАП, ПОМП, СЦАМП, ЦЛАП. їх треба розглядати як програми І покоління, що становлять в основному історичний інтерес, оскільки розроблялися та використовувалися в 60 —70-х роках. З певним обмеженням їх використовують у разі рефрактерності до стандартизованих програм, у хворих літнього віку, а також за наявності важких захворю­вань, які обтяжують перебіг гострої лейкемії.

Профілактику нейролейкемії здійснюють за загальними правила­ми. Наступного дня після діагностичної стернальної пункції роблять діагностичну спинномозкову пункцію з уведенням метотрексату в дозі 12 мг/м² (але не більше ніж 15 мг). У подальшому ендолюмбальне уве­дення метотрексату проводять кожні 2 тиж у період індукції та курсу консолідації.

Профілактику нейролейкемії продовжують з 1-го тижня ремісії за цитологічне нормального складу спинномозкової рідини (цитоз менше ніж 10 клітин в 1 мкл) і відсутності бластних клітин.

Опромінювання голови в сумарній дозі 24 Гр проводять протягом 2,5 — 3 тиж по 1,5 Гр на сеанс із двох латеральних полів. Інтралюмбально, починаючи з 3-ї доби опромінювання, вводять МТХ по 12,5 мг/м², на курс — 5 уведень (по 2 на тиждень).

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 453 | Нарушение авторских прав