АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Перелік основних термінів, характеристик, які повинен засвоїти

студент при підготовці до заняття:

4.2. Теоретичні питання до заняття.

1. Визначення поняття – загальна анестезія або „наркоз”;

2. Класифікація наркозу.

3. Інгаляційний наркоз, його різновиди.

4. Препарати для інгаляційного наркозу, їх клініко – фармакологічного наркозу.

5. Показання до інгаляційного наркозу.

6. Протипоказання до інгаляційного наркозу.

7. Масковий ефірний наркоз; апаратура.

8. Стадії ефірного наркозу.

9. Поняття про типи дихальних контурів;

10. Виконання наркозу за відкритим контуром.

11. Виконання наркозу за закритим і напівзакритим контурами.

12. Методика проведення наркозу за допомогою маски.

13. Поняття про комбінований ендотрахеальний наркоз, методика проведення ендотрахеального наркозу.

14. Анестезійне забезпечення ендотрахеального наркозу.

15. Ускладнення ендотрахеального наркозу.

16. Класифікація неінгаляційного наркозу.

17. Препарати до неінгаляційного наркозу, їх клініко – фармакологічного наркозу.

18. Внутрішньовенний наркоз, препарати; їх характеристика.

19. Показання і проти показання до внутрішньовенного барбітурового наркозу.

20. Внутрішньм*язовий кетаміновий наркоз, показання до його застосування.

21. Внутрішньо кишковий наркоз. Показання до його застосування.

22. Комбінований наркоз – нейролептаналгезія, показання, препаратами, їх застосування;

23. М’язові релаксанти, їх клініко – фармакологічная характеристика, застосування.

24. Премедикація, визначення поняття.

25. Підготовка хворих до наркозу.

26. Догляд за хворими під час наркозу і в ранній післяопераційний період.

4.3. Практичні роботи(завдання), які виконуються на занятті:

1. В тематичному класі вивчають наркозну апаратуру.

2. Комплектують набори інструментів для інкубації трахеї.

3. Курурують хворих, що готують до операції.

4. Виконують первинний огляд хворих по органам і системам.

5. Визначають резерви зовнішнього дихання за допомогою проб Штанге і Саабразе-Генча.

6. Перкутують грудну клітку, вислуховують легені, визначають частоту дихання.

7. Вимірюють артеріальний тиск, проводять аускультацію серця, вивчають електрокардіограму.

8. Детально обстежують місце хвороби.

9. Обстежують сечовидільну систему.

10. Аналізують результати лабораторних, біохімічних та спеціальних досліджень.

11. Обстежують і оцінюють стан венозної системи нижніх кінцівок на наявність венозної системи нижніх кінцівок на наявність венної патології.

12. Приймають участь в виконанні премедикації.

13. Участують в проведенні наркозу в перев’язочній і операційних і асистують при виконанні малих операцій.

14. Заповнюють з анестезіологом наркозну картку і заносять в неї результати.

15. Оцінюють клінічну стадію і рівень наркозу шляхом перевірки зіничного рогівкового, пальпебрального рефлексів, тонусу м’язів, дихання, артеріального тиску, і кольору шкірних покривів лиця. З занесенням показників в наркозну картку.

16. Визначають групову приналежність хворого, участують при проведенні ін фузійної терапії.

17. Участують в дезінтубації хворого по закінченню операції і доставляючи його в реанімаційне відділення.

Зміст теми

Визначення поняття, класифікація і види наркозу.

Загальна анестезія або наркоз (грец. inarcao, narcosis – цепеніти, оніміння) – це штучно зумовлене порушення функцій ЦНС, викликане дією анестетиків або електричного струму і супро­воджується втратою притоми, зниженням різних видів чутливості, розслабленням м'язів, пригніченням релексів та інших життєво важливих функцій організму.

З точки зору фармакологів - це викликаний фармакологічними речовинами глибокий сон.

Залежно від засобу введення в організм наркотичних речовин виділяють:

- інгаляційний наркоз;

- неінгаляційіїий наркоз.

В залежності від кількості використаних наркотичних речовин:

- однокомпонентний;

- багатокомпонентний (змішаний або комбінований).

Під інгаляційнім наркозом розуміють такий наркоз, який викликається вдиханням парів летких наркотичних речовин або наркотичних газів. При інгаляційному наркозі наркотичні речовини вводять в організм через дихальні шляхи (трахею, ніс, рот, траахеостому).

Однокомпонентний (чистий) наркоз - наркоз, коли в організм вводиться одна наркотична речовита (наприклад, ефір); багатокомпонентний – коли вводяться одночасно два або біль­ше наркотичних препаратів (наприклад, ефір і закис азоту) і комбінований наркоз – коли анестезія досягається одночасним або послідовним ви­користанням препаратів різної дії (загальних анесте­тиків, анальгетиків, транквілізаторів, м'язових релаксантів). Це складний вид наркозу. Його компонентами є: базис наркоз, ввідний наркоз і підтримуючий наркоз.

Базис наркоз – це поверхневий наркоз, на фоні якого вводитися основний анестетик, Застосовується для зменшення кількості використання основного анесте­тика і усунення емоційних реакцій у дітей та осіб з лабільною психікою. Наркотичні речовини для базис - наркозу часто вводять в пряму кишку (клізми, свічки), підшкірно, внутрішньовенно, внутрішньом'язево перед операцією, як правило, в палаті. Базис наркоз проявляє свою дію до операції, під час і деякий час після операції.

Ввідний наркоз – це короткочасовий наркоз, за допомогою якого передбачаються усунення збудження і зменшення насичення організму головним наркотич­ним препаратом. Застосовується для інкубації трахеї.

Підтримуючий ( основний, головний) – це наркоз, який застосовують на протязі всієї операції.

Розрізняють неповний і повний інгаляційний наркоз.

Неповний наркоз – аналгезія досягається за декілька хвилин. Застосовують для короткотривалих оперативних втручань.

Повний наркоз – застосовують при довготрива­лих операціях.

Теорії наркозу:

Механізм ви­никнення наркотичного сну пояснюють в більшості фі­зико-хімічними або фізіологічними явищами (коагуляційна теорія Клода Бернара(1875), ліпоїдна теорія Мейера (1899), теорія пригнічення нервових клітин Ферворка (1912), адсорбційна теорія Траубе (1904), теорія мікрокристалів ІІолінга (1961). Останніми роками особливого поширення набула мембранна теорія механізму дії загальних наркотичних речовин на суб­клітинному молекулярному рівні. Вона поясняє розвиток наркозу впливом наркотичних речовин на механізми поляризації та деполяризації клітинних мембран. Анестетики, роз­чиняючись в клітинній мембрані погіршують її про­никливість для іонів натрію, порушують генерацію збудження і знижують потенціал дії.

Дата добавления: 2015-11-28 | Просмотры: 478 | Нарушение авторских прав