АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Система органів травлення. Травлення в ротовій порожнині

Прочитайте:
  1. A. Затримка додаткової дольки у порожнині матки
  2. II. Доброякісні пухлин статевих органів, ендометріоз
  3. IV. Система изложения
  4. IX. Дыхательная система
  5. IX. Система HLA
  6. Автономна нервова система
  7. АНАСТОМОЗИ МІЖ ВЕНОЗНИМИ СИСТЕМАМИ
  8. Анатомо- фізіологічна характеристика печінки, підшлункової залози, як важливих органів травлення, небезпека патологічних їх змін.
  9. Антигенная система Резус.
  10. АНТИКОАГУЛЯНТНАЯ СИСТЕМА

Травна система - це комплекс органів, які забезпечують надходження в організм і перетворення їжі та води у ньому на прості хімічні сполуки, які здатні засвоюватись або виводитись.

Травний канал людини (8-10 м) складається з кількох відділів: ротової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка, тонкої і товстої кишок (рис.56). До органів травлення належать слинні залози, печінка і підшлункова залоза.

 

       
   
Рис.56. Травний канал: 1 - порожнина рота, глотка; 2- стравохід; 3 - шлунок; 4 - дванадцятипала кишка; 5 - лівий згин ободової кишки; 6 - порожня кишка; 7 - низхідна ободова кишка; 8 - сигмоподібна ободова кишка; 9 - пряма кишка; 10 - червоподібний відросток; 11 - сліпа кишка; 12 - висхідна ободова кишка; 13 - клубова кишка; 14 - правий згин ободової кишки.   Перетравлення їжі починається в ротовій порожнині, в якій розрізняють два відділи: переддвер’я рота, яке обмежоване спереду і боків губами і щоками, ззаду яснами і зубами і власне ротову порожнину, утворену твердим і м’яким піднебінням (рис.57). Отвір, обмежований передніми піднебінними дугами називається зівом, який сполучає ротову порожнину з глоткою.
 
 

 


У ротовій порожнині є чотири мигдалики, які утворюють навколо зіва лімфоїдне кільце. У мигдаликах розвиваються лімфоцити.

У ротовій порожнині містяться язик і зуби.
Язик — рухомий м’язовий орган, вкритий слизовою оболонкою, є органом смаку. Язик бере участь у перемішуванні їжі в порожнині рота, проштовхуванні харчової кашки до глотки та стравоходу, акті ковтання та у формуванні мовлення.

Рис. 58. Постійні зуби верхньої щелепи дорослої людини: 1 - різці; 2 - ікла; 3 - малі кутні; 4 - великі кутні; 5 - зуб мудрості.
Зуби - утворення, що складаються переважно з твердих тканин, розташовані у ротовій порожнині й призначені для відкушування, утримання та подрібнення їжі, а також беруть участь у формуванні звуків мови.

Рис. 57. Порожнина рота: 1 - нижня губа; 2 - нижня вуздечка; 3 - зуби; 4 - язик; 5 - піднебінний мигдалик; 6 - передня і 7 - задня піднебінні дужки; 8 - язичок; 9 - верхня губа; 10 - верхня вуздечка; 11 - тверде піднебіння; 12 - зів.
За формою і функціями розрізняють різці, ікла, малі і великі кутні зуби.

У дорослої людини 32 зуби (по 16 у кожній щелепі): 8 різців, 4 ікла, 8 малих кутніх і 12 великих кутніх (рис.58).

Кожний зуб має коронку, що виступає з ясен, яка переходить у шийку, і корінь, занурений у зубну лунку ясен. Великі кутні зуби на нижній щелепі мають по 2, а на верхній — по 3 корені. Решта зубів — однокорінні.

Зовнішня поверхня зубів - коронка - вкрита емаллю (рис.59). Емаль є найтвердішою речовиною організму людини (на 97% складається з мінеральних солей, в основному кальцію, а також фосфору і фтору), що захищає зуб від руйнування та проникнення інфекції.

Рис.59. Будова зуба: 1 - емаль; 2 - порожнина зуба; 3 - дентин; 4 - цемент.
Під емаллю міститься основна речовина зуба - дентин (містить 72% мінеральних солей, 28% органічних речовин і води), яка заповнює також шийку та корінь зуба і за міцністю подібна до кісткової тканини. У корені дентин вкритий цементом, який є видозміненою кістковою тканиною, яка містить багато кальцію фосфату. Усередині зуба є порожнина, заповнена ніжною сполучною тканиною — пульпою, в якій розміщені кровоносні судини і нерви. Тут відбувається інтенсивний обмін речовин зуба, і з пульпою пов’язані відновні процеси у разі якихось пошкоджень дентину.

Зуби закладаються і розвиваються в товщі щелепи. Ще в утробному періоді розвитку закладаються початки постійних зубів, які потім змінюють молочні. У дитини на 6 – 8 місяці починають прорізатися тимчасові, або молочні зуби. Протягом другого року життя, а інколи і на початку третього року закінчується прорізування всіх 20 молочних зубів.

У 6 – 7 років у дітей починають випадати молочні зуби і замість них поступово виростають постійні зуби. Прорізування постійних зубів закінчується до 14 – 15 років. Виняток становлять зуби мудрості, поява яких часом затримується до 25 – 30 років.
При хімічній дії на емаль відбувається демінералізація, розчинення мінеральних солей емалі кислотами, які утворюються в основному в результаті розпаду залишків їжі. Демінералізація відбувається також і в тканині зуба, розташованої під емаллю, — в дентині. Найбільш згубно діє на емаль молочна кислота — основний продукт бродіння вуглеводів.

Подрібнена механічно їжа в порожнині рота змішується із слиною.

В слизовій оболонці рота є багато дрібних залоз, що виділяють слину. В порожнину рота відкриваються три пари великих слинних залоз (рис.60):

·

Рис. 60. Слинні залози: 1 - протока під‘язикової і підщелепної залоз; 2 - розріз нижньої щелепи; 3 - під‘язикова залоза; 4 - жувальний м‘яз; 5 - протока привушної залози; 6 - привушна залоза; 7 і 8 - вена і артерія; 9 - підщелепна залоза.
привушна — найбільша слинна залоза, яка знаходиться трохи нижче від вушної залози. Вивідна протока її знаходиться під шкірою щік і відкривається у переддвер’я рота на внутрішній поверхні щік, проти другого верхнього великого кутнього зуба;

· підщелепна, розміщена у підщелепній ямці, вивідна протока її відкривається на дні рота під передньою частиною язика;

· під’язикова — найменша залоза, лежить під язиком, має кілька вивідних проток, найбільша з них відкривається в ротову порожнину разом з протокою підщелепної залози.

Слина, що виділяється слинними залозами, — прозора рідина, в ній міститься 98 – 99% води, решта — неорганічні (солі калію, кальцію тощо) і органічні (ферменти – птіалін і мальтази, а також білкові речовини – муцин і лізоцим) речовини. Фермент птіалін розщеплює складні вуглеводи до мальтози; мальтаза розщеплює дисахариди до глюкози. Повного ферментативного розщеплення складних вуглеводів у ротовій порожнині не відбувається через короткий час перебування в ній харчової грудки. Білок слини муцин робить слину клейкою, завдяки чому їжа легше проковтується. Білкова речовина — лізоцим має бактерицидну дію (знезаражує мікроорганізми і швидко загоює пошкоджену слизову оболонку). Слина має лужну реакцію (рН=7,4-8,0). Висока лужнiсть слини сприяє нейтралiзацiї кислот, що утворюються в процесi бродiння вуглеводiв.

У дітей слинні залози сформовані вже в день народження, але виділення слини у перші місяці життя незначне, вже з 4–6-місячного віку слиновиділення у дітей значно посилюється.

У дітей 11 – 12 років виділяється під час їжі за добу 200 мл слини. У проміжки між прийманням їжі — 400 – 600 мл, ця величина відносно стала в однієї й тієї самої дитини і неоднакова у різних дітей.

 

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 673 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)