АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Папіломовірусна інфекція.

Це патологія людини, яка пов`язана з інфікуванням вірусами роду Papillomavirus сімейства Papovaviridae.

Етіологія. Віруси папіломи людини є ДНК-вмісними і належать до родини Папова – вірусів, яка поєднує у собі групи папіломавірусів (Па), поліомавірусів (По) та вакуолінізуючий вірус мавп (Ва). Геном вірусу представлений кільцеподібною ДНК. Віріони звільнюються під час загибелі клітини, вони не мають оболонки. Роль цих вірусів у розвитку, як добро -, так і злоякісних новоутворень було доведено у 80-х роках 20 сторіччя. Усього нараховується більш 120 видів, можливість подальшого злоякісного перетворення залежить від вмісту в їх геномі трансформованих генів, які кодують онкопротеїни. Різні типи вірусів мають різні ступені онкологічного ризику (низький, середній та високий). Як правило, у конкретного хворого виявляють декілька типів вірусів не тільки в місці клінічних проявів, але і в шкірі, клінічно не ураженій.

Епідеміологія. Досить поширена серед населення вірусна хвороба (більше 20% дітей шкільного віку). Є контагіозним захворюванням. Інфікування може відбуватися контактним, статевим, вертикальним шляхами або внаслідок медичних чи гігієнічних маніпуляцій (гоління, манікюр тощо), часто відзначені сімейні випадки захворювання.

Сприятливими для виникнення(загострення) факторами можуть бути травматизація, стреси, порушення обміну гормонів та імуносупресія.

Клінічні прояви. Вульгарні бородавки – округлі, щільні утворення від 3 до 9 мм, під гіперкератотичними нашаруваннями щільні сосочкові розростання. Як правило, безболісні (за виключенням біля нігтьових), можуть утворювати конгломерати.

Підошовні та долонні бородавки – гіперкератотичні утворення, які інколи плутають з мозолями. Більш детальний огляд дозволяє виявити сосочкову структуру. Розташовані частіше в місцях травматизації.

Плоскі бородавки – невеликі епідермальні папули до 3 мм, з чіткими межами багатокутової або округлої форми, як правило, множинні.

Гострокінцеві кондиломи являють собою дольчасті та ниткоподібні розростання за типом «кольорової капусти», схильні до групового розташування, м`якої консистенції, можуть бути болісними.

Гігантські кондиломи Буше характеризуються значно більшими розмірами.

Веруціформа епідермодисплазія Левандовського – Люца. Генетично зумовлене захворювання, що проявляє себе появою множинних бородавок, з наступним переродженням у плоскоклітинний рак.

Ускладнення – розповсюдження (аутоінокуляція) інфекції, наприклад, при наявності інших дерматозів або внаслідок медичних чи гігієнічних маніпуляцій (гоління, манікюр, тощо).

Діагностика:

Базується на клінічній картині з урахуванням анамнезу та динаміки проявів, обов`язковим є обстеження оточення хворого.

Для підтвердження діагнозу та призначення ефективної терапії можливе призначення вірусологічного, гістологічного дослідження, імунологічних тестів, цитологічного дослідження, культивування вірусу, ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) якісна та кількісна.

Обов`язковими є загальні аналізи крові, сечі, цукру крові, серологічне дослідження на сифіліс, дослідження калу на я/г, біохімічні тести, флюорографія. Необхідні консультації терапевта, ЛОР-лікаря, при необхідності.

Диференційний діагноз: acantosis nigricans, бородавчатий туберкульоз, бородавчатий папульозний сифіліс (широкі кондиломи), червоний плоский лишай, вегетуюча пузирчатка.

Перебіг та прогноз: хворі повинні отримувати повну інформацію про прогноз захворювання, очікувані результати, можливі ускладнення.

Інфекція може поширюватися на інші місця шкіри та органи, відзначений значний вплив інформації про інфікування на психічний стан хворого. Без проведення комплексної терапії – часто рецидивує.

Лікування:

Режим та обсяг лікування залежить від форми захворювання, локалізації та поширеності, наявності ускладнень та супутньої патології, а також від методів лікування та терапевтичних засобів.

Лікування комплексне, частіше – амбулаторне.

Етіотропна – ацикловір.

Деструктивна: цитостатики місцевої дії (подофілін, подофілотоксин, 5-фторурацил), електрохірургія, кріодеструкція, радіохірургія, лазеротерапія, кератолітики.

Імуномодулююча терапія: препарати інтерферону та стимулятори його ендогенного синтезу (протефлазид, циклоферон), бемітіл

Фізіотерапія: рентген – і радіотерапія, місцево УФО у гіпереритемних дозах, АУФОК, загальне УФО в суберитемних дозах.

Місцеве лікування. Фотохіміотерапія та місцева імуномоделююча терапія.

Хронічні пузирні дерматози: набуті хронічні, імунологічно обумовлені дерматози, первинним морфологічним елементом яких є пузир (bulla)

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 509 | Нарушение авторских прав