АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Пузирчатка еритематозна (себорейна)

Захворювання проявляється акантолітичними пузирями й еритемато-сквамозними бляшками на себорейних ділянках шкіри.

Етіологія і патогенез.

- Аутоімунне захворювання, можливе провокування УФО.

- Імунологічно мова ніби йде про поєднання листоподібної пузирчатки з червоним вовчаком, оскільки в сироватці крові виявляються антинуклеарні і пемфігус – антитіла. РІФ виявляє відкладення імуноглобулінів в зоні базальної мембрани (як при червоному вовчаку) і між кератиноцитами (як при листоподібній пузирчатці).

- Однак всі параметри виявляються не завжди

Епідеміологія:

- Досить рідкісне захворювання.

- хворіють частіше жінки віком від 40 до 50 років.

Клінічні прояви:

- Спочатку на обличчі і волосистій частині голови з`являються сверблячі, зазвичай симетричні еритемно-сквамозні бляшки, що нагадують червоний вовчак.

- На себорейних ділянках бляшки частіше покриті жирними лусочками і нагадують себорейну екзему (дерматит).

- Можливе подальше поширення висипань на груди, міжлопаткову ділянку, великі складки та ін.

- Через декілька тижнів або років з`являються акантолітичні пузирі, аналогічні листоподібній чи звичайній пузирчатці.

- Симптом Нікольського частіше слабо позитивний, крайовий.

- Характерна швидка зміна виду висипу.

- Спостерігаються випадки трансформації еритематозної пузирчатки в листоподібну, або звичайну пузирчатку і навпаки

- Слизові оболонки практично не зазнають ураження.

Діагностика:

- Біопсія шкіри – гістопатологія подібна до такої, як при листоподібній пузирчатці.

- Пряма РІФ в осередках ураження виявляє стрічкоподібне відкладення Ig G – антитіл субепідермально в зоні базальної мембрани (як при червоному вовчаку) і в міжклітинних просторах епідермісу (як при пузирчатці).

- В сироватці крові виявляються пемфігус-антитіла (проти десмоглеїну 1) і інколи також антинуклеарні антитіла.

- Пемфігоїд – антитіла відсутні.

Диференційний діагноз:

Себорейна екзема, червоний вовчак, пузирчатка листоподібна, звичайна пузирчатка.

Перебіг і прогноз:

- Менш тяжкий, ніж при звичайній пузирчатці.

- Почасти хронічний (загострення і ремісії) перебіг з поодинокими осередками. Можлива клінічна картина еритематозної пузирчатки, коли клінічна картина не відрізняється від листоподібної пузирчатки.

Лікування:

- В тяжких випадках системна глюкокортикоїдна чи імуносупресивна терапія. Зовнішньо – глюкокортикоїдна мазі.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 408 | Нарушение авторских прав