АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Периферичний відділ соматичної сенсорної системи

Соматична сенсорна система забезпечує відчуття, яке виникає за рахунок інформації, що надходить від рецепторів тіла. Ці рецептори можна поділити на такі групи:

- механорецептори, включаючи тактильні та пропріоцептивні;

- терморецептори (холодові та теплові);

- больові рецептори, які активуються при пошкоджуючих впливах.

Характеристика тактильних рецепторів. Відчуття, які виникають при збудженні цих рецепторів – до- тик, тиск, вібрація, лоскіт, свербіж. Тактильні рецептори розташовуються в різних ділянках шкіри (епідермісу й дерми). Відчуття виникає при подразненні більш поверхневих ділянок шкіри, а тиск – більш глибоких.

Тактильних рецепторів нараховують 6 видів.

1. Вільні нервові закінчення – полісенсорні, такі, які можуть збуджуватися при дії як механічних, так і температурних впливів.

2. Тільця Мейснера – рецептори дотику, представляють собою інкапсульовані нервові закінчення. Во- ни швидко адаптуються. Їх багато на

шкірі пальців, долонь, підошовної поверхні.

3. Диски Меркеля – їх також багато на кінчиках пальців рук. Вони разом з тільцями Мейснера відіграють роль у локалізації подразнень. Вони повільно адаптуються. Диски Меркеля інколи групуються в куполоподібні рецептори Пінкуса – Ігго.

4. Тільця Руфіні – розгалужені інкапсульовані закінчення нервових волокон. Вони розташовані в більш глибоких шарах шкіри, погано адаптуються.

5. Тільця Пачіні – нійбільш крупні рецептори, які мають форму цибулини. Вони розташовуються більш глибоко й у фасціальних тканинах (рис. 12.1).

Рис. 12.1. Схема будови механорецепторів шкіри на ділянках, що не мають волосся (А) та на ділянках з волоссям (Б).

1 - роговий шар, 2 – епідерміс, 3 – коріум, 4 – підшкірна клітковина, 5 – тільце Мейснера, 6 – диск Меркеля, 7 – тільце Пачіні, 8 – рецептор волосяного фолікула, 9 – доти- ковий диск, 10 – закінчення Руфіні.

Тільця Пачіні подразнюються при швидкому переміщенні тканин, тому важливі для оцінки швидких механічних впливів. Адаптуються швидко. Вони зустрічаються в місцях з’єднання м’язів і сухожилля, в тканинах суглобів. Їх величина від 0,4 до 0,5 мм.

6. Рецептори волосяних фолікулів, утворені нер- вовими волокнами, розташованими в основі волосся. Вони швидко адаптуються.

Характеристика тактильних рецепторів

Відчуття, які виникають при збудженні цих рецепторів – дотик, тиск, вібрація, лоскіт, свербіж.

Тактильні рецептори розташовуються в різних ділянках шкіри (епідермісу й дерми). Відчуття виникає при подразненні більш поверхневих ділянок шкіри, а тиск – більш глибоких.

У визначенні відчуття вібрації тканин приймають участь усі тактильні рецептори. При різній частоті вібрації збуджуються різні рецептори. Відчуття лоскоту й свербежу пов’язано, в основному, із вільними нервовими закінченнями, що швидко адаптуються. Такі рецептори є лише в поверхневих шарах шкіри. Відчуття свербежу дуже важливе для розпізнання повзання комахи по шкірі чи укусу комара, який викли- кав свербіж.

Оцінка порогів тактильного відчуття відбувається за допомогою естезіометра Фрея, який дозволяє визначити силу тиску, що виникає на поверхні шкіри. Поріг відчуття для різних ділянок шкіри різний і складає 50 мг - для найбільш чутливих і 10 г – найменш чутливих. Пороги просторового розрізнення для тактильної чутливості дозволяють оцінити густину розташування рецепторів. Їх визнача- ють за допомогою циркуля Вебера, що має дві „ніжки” з голками. Розсовуючи їх, можна знайти ту мінімальну відстань, на якій два дотики сприймаються окремо. Це й буде просторовий поріг розрізнення. Для рецепторів шкіри губ він дорівнює 1 мм, для шкіри подушечок пальців рук – 2,2 мм, для шкіри кисті руки – 3,1 мм, для шкіри передпліччя – 40,5 мм, а для шкіри потилиці й спини – 54-60 мм, стегна – 67,6 мм.

Оцінка тактильного відчуття має важливе значення для клініки нервових хвороб при постановці діагно- зу враження різних відділів ЦНС.

Характеристика пропріорецепторів

Пропріорецепція забезпечує сприйняття пози й рухів нашого організму. Вона забезпечує глибоку, кінестезичну чутливість. Пропріорецептори – механорецептори, які подразнюються при розтягненні.

Пропріорецептори поділяють на 2 групи:

1 - м’язові веретена;

2 - сухожильні органи Гольджі.

М’язові веретена знаходяться в м’язах. До робочих м’язів вони прикріплюються паралельно, тому збуджуються чи при розтягненні екстрафузальних м’язів, чи при скороченні м’язових волокон веретен – інтрафузальних м’язів. У зв’язку з цим їх називають рецепторами розтягнення. Ці рецептори приймають участь у регуляції довжини м’язів і в оцінці швидкості зміни довжини м’язів.

Сухожильні органи Гольджі розташовуються в сухожиллях, зв’язках, суглобах. Вони прикріплюються з одного кінця до м’яза, а з другого - до його сухожилля, тому розташовуються по відношенню до м’яза послідовно, але подразнюються також розтягненням, яке виникає при скороченні робочого м’яза й зростанні його напруги. Вони приймають участь у регуляції тонусу м’язів.

Характеристика терморецепторів

Терморецептори розташовані не тільки в шкірі, але й у внутрішніх органах і навіть у ЦНС (гіпоталамус).

Вони є первинними рецепторами, оскільки утворені вільними нервовими закінченнями й поділяються на

холодові й теплові.

Значення терморецепторів полягає не тільки у визначенні температури середовища чи предметів. Во- ни відіграють велику роль у регуляції постійності температури тіла людини й тварин. Терморецептори добре адаптуються.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 444 | Нарушение авторских прав