|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
Дивертикулярна хвороба товстої кишки
| Визначення
| Термін "дивертикулярна хвороба товстої кишки" включає:
1)дивертикульоз товстої кишки без клінічних проявів;
2)дивертикульоз товстої кишки з клінічними проявами;
3)дивертикульоз товстої кишки ускладнений.
| |
| Дивертикульоз - наявність одиничних або множинних дивертикулів. Дивертикул - грижеподібне випинання стінки порожнистого органа; може бути справжній (випинання всіх шарів порожнистого органа) та несправжній (випинання слизового та підслизового шарів через дефект в м'язевому шарі). В ободовій кишці зустрічаються, як правило, несправжні дивертикули. Розміри дивертикулів можуть бути від декількох міліметрів до декількох сантиметрів, кількість дивертикулів може коливатись від 1 до декількох сотень. В 90% випадків локалізуються в сигмовидній кишці, рідше - в нисхідній, але можуть бути у всіх відділах ободової кишки.
| | Епідеміологія
| Дивертикулярна хвороба ободової кишки - хвороба цивілізації, найвищою є її частота в індустріально розвинених країнах, де переважає "західний" тип харчування (вживання в їжу недостатньої кількості клітковини). Частота захворювання збільшується з віком: до 30 років практично не зустрічається, в 30-40 років дивертикули є у 10% населення, в 50-60 років - у 20-35%, в 60-70 років - у 35-50%, а після 80 років - у 75%.
| | Етіопатогенез
| В етіопатогенезі виникнення дивертикулів виділяють 2 основні фактора: сприяючі (природна слабкість кишкової стінки в місцях проходження через неї судин) та провокуючі (ослаблення м'язевого шару товстої кишки і підвищення тиску в просвіті кишки). Провокуючі фактори виникають внаслідок малорухливого способу життя, вживання недостатньої кількості клітковини, вікової атрофії м'язевого шару кишківника. Патогенез запальних ускладнень дивертикульозу такий: кал затримується в просвіті дивертикула —> утворюються копроліти —> в стінці дивертикула виникають некрози і мікроперфорації —> бактерії кишківника проникають в тканини, що оточують дивертикул (клітковина брижі, жирові підвіски) —> формуються мікроабсцеси — > прогресування процесу призводить до розвитку периколярних інфільтратів або перфорацій в черевну порожнину.
| | Класифікація
| 1. Дивертикульоз без клінічних проявів (80% дивертикулоносіїв).
2. Дивертикульоз з клінічними проявами (15-20% дивертикулоносіїв)
3. Ускладнення дивертикульозу (4-5% дивертикулоносіїв):
• дивертикуліт;
• перидивертикуліт,
• периколіт, запальні інфільтрати (можуть привести до кишкової непрохідності в результаті здавлення кишки), абсцеси;
• перфоріції кишки (прикриті та відкриті),
• фістули (зовнішні та внутрішні),
кишкова кровотеча.
За кордоном прийнята класифікація дивертикуліту за Hichey (2000р.):
І стадія – перфорація дивертикулу з формуванням параболічного абсцесу
ІІ стадія – перфорація дивертикулу с формуванням ретроперитонеального або тазового абсцесу
ІІІ стадія – перфорація дивертикулу у вільну черевну порожнину з розвитком фібринозно-гнійного перитоніту
ІV стадія – перфорація дивертикулу с формуванням калового перитоніту
(можлива V стадія – сепсис)
| | Клініка
| Клінічні прояви дивертикулярної хвороби варіабельні і залежать від стадії
перебігу.
Дивертикульоз без клінічних проявів вважають доклінічною стадією
хвороби, так як будь-які симптоми відсутні, а дивертикули випадково виявляють при рентгенологічних або ендоскопічних дослідженнях кишківника.
Дивертикульоз з клінічними проявами схожий за симптоматикою з
синдромом подразненого кишківника: метиоризм, відчуття переповнення кишківника, порушення частоти випорожнення кишківника (частіше закрепи, але періодично може бути діарея), абдомінальний біль тягнучого характера. Пальпація, перкусія та аускультація живота малоінформативні.
Клінічні прояви ускладнень залежать від їх виду.
Дивертикуліт за симптоматикою схожий з гострим апендицитом, але
локалізація всіх проявів буде в місці розташування дивертикулів (найчастіше в лівій здухвинній ділянці): диспептичні розлади, локалізований абдомінальний біль, дефанс, можливі симптоми подразнення очеревини, підвищення температури, лейкоцитоз. При розташуванні дивертикулів поруч з сечовим міхуром та/або залучення його до запального процесу - дизуричні розлади, зміни запального характера в загальному аналізі сечі.
Перидивертикуліт, периколіт: симптоми дивертикуліта, при пальпації - інфільтрат в черевній порожнині, можливий розвиток кишкової непрохідності з усіма її клінічними і рентгенологічними симптомами.
Перфорація дивертикула проявляється симптомами перитоніту і залежить
від його розповсюдженості.
Кровотеча: абдомінальний біль буває рідко, основний симптом – виділення крові з прямої кишки. Основні клінічні симптоми є результатом геморагії. Масивна кровотеча (буває рідко) може призвести до геморагічного шоку. Приховані кровотечі можуть проявлятися анемією, позитивним гемокульттестом або/та калом темного кольору. Основний метод діагностики - фіброколоноскопія, котра дозволяє виявити джерело кровотечі.
| | Діагностика
| Додаткові методи діагностики дивертикулярної хвороби ободової кишки:
• іригографія - дає можливість виявити наявність дивертикулів (випинання стінки кишківника), їх розмір, кількість та локалізацію;
• колоноскопія - дає можливість виявити наявність дивертикулів, розмір їх шийки, кількість та локалізацію; є найбільш ефективним методом діагностики дивертикулярних кровотеч;
• УЗД, КТ - інформативні методи діагностики дивертикулітів, периколітів, параколярних інфільтратів та абсцесів;
• оглядова рентгенографія дає можливість виявити гострі ускладнення (перфорація, кишкова непрохідність).
• лабораторна діагностика є інформативною при запальних ускладненнях (↑ лейкоцитів та зсув лейкоцитарної формули вліво, ↑ ШОЕ) та кровотечі (↑ гемоглобіну, ↑ еритроцитів)
| | Диференційна діагностика
| Неускладнену дивертикулярну хворобу необхідно диференціювати з синдромом подразненого кишківника, дисбактеріозом, ішемічним та псевдомембранозним колітом. Дивертикуліти, перидивертикуліти та периколіти - з гострим апендицитом, аднексітом, перекрутом кісти яєчника, цистітом, колоректальним раком, хворобою Крона, інвагінацією, перекрутом жирового підвіска. Дивертикулярні кровотечі з гемороєм, анальною тріщиною, неспецифічним виразковим колітом, променевим колітом, колоректальним раком, поліпами.
| | Лікувальна тактика
| Залежить від стадії хвороби.
Дивертикульоз з клінічними проявами лікують консервативно: вживання продуктів багатих клітковиною, підвищення фізичної активності, підсилений питний режим (mіn 2л рідини/добу), набухаючі послаблюючі засоби (Мукофальк, целюлоза, геміцелюлоза, лігнін).
Дивертикуліт, перидивертикуліт - спочатку лікують консервативно: парентеральне живлення, антибіотики, спазмолітики. Якщо наступає покращення, то далі лікують як дивертикульоз з клінічними проявами, при відсутності ефекта від консервативної терапії - хірургічне лікування (резекція ураженого сегмента кишки з накладанням анастомоза).
Периколіт з прикритою та відкритою перфорацією - хірургічне лікування: резекція ураженого сегмента кишки з накладенням тимчасової колостоми, або первинного анастомозу (можливо лише при прикритих перфораціях та відсутності перитоніту). Дивертикулярні кровотечі - спочатку лікують консервативно (іригографія, в/в та місцева гемостатична терапія), при відсутності ефекта та рецидивних кровотечах - хірургічне лікування (резекція ураженого сегмента кишки з первинним анастомозом).
|
Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 650 | Нарушение авторских прав
|
