АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Механізм подразнення клітини електричним струмом

У природних умовах генерацію ПД викликають так звані міс­цеві (локальні) струми, які виникають між збудженою (деполяри­зованою) і незбудженою ділянками клітинної мембрани, тому електричний струм розглядається як адекватний подразник для збудливих мембран і успішно використовується в експерименті для вивчення закономірностей подразнення та виникнення ПД.

Закони подразнення. 1). Закон Пфлюгера. при подразненні нерва чи м'яза понадпоро­говим постійним струмом збудження виникає в момент зами­кання струму під катодом, а в момент розмикання — під анодом (рис.10.12 а, б). Така залежність дістала назву закону Пфлюгера. Проте пізніше з`ясувалося, що в дійсності збудження завжди виникає під катодом, а виникнення його під анодом є артефакт, пояснення якому буде дано пізніше. Вказана закономірність добре виявляється у досліді з внутріклітинним подразненням. Так, при введенні стимулюючого мікроелектрода у клітину і подразненні її імпульсом постійного струму ПД виникає лише в тому випад­ку, якщо анод знаходиться всередині клітини, а катод — зовні. Оскільки прийнято вважати, що струм тече від аноду до катоду, сучасна інтерпретація закону Пфлюгера звучить так: збудження при дії постійного струму завжди виникає в місці виходу струму з клітини, тобто під катодом. Така закономірність пояснюється електротонічним підвищенням збудливості під катодом.. Дане положення поширюється і на короткочасні імпульси пульсуючого струму. Тому, коли треба знати точну локалізацію місця подразнення, слід визначати, який з подразнюючих електродів є катодом

2) Закон сили подразнення: чим силь­ніше подразнення, тим сильніша (до певної межі) і реакція тка­нини. Подразник повинен мати певну порогову силу — мінімальну силу подразнення, яка викликає мінімальну за величиною реакцію збудливої тканини. Тому можна сказати, що збудливість тканини тим вища, чим нижчий поріг подразнення.

Ті подразники, сила яких нижча за поріг подразнення, нази­ваються підпороговими. Такі подразники не викликають специфіч­ного процессу збудження, а лише деякі локальні реакції. При збільшенні сили подразнення величина реакції тканини зрос­тає до певної межі. Та сила подразнення, яка викликає найбіль­шу реакцію тканини, називається максимальною. Розрізняють також велику кількість субмаксимальних под­разників. Можуть бути також і понадмаксимальні подразники. Проте чимало клітин та тканин реагують на подразники різної сили за іншим законом.

3) Закон "все або нічого". Про цей закон вже йшла мова, коли розглядалася робота серцевого м'яза, який на порогове та будь-яке понадпорого­ве подразнення реагує максимальним скороченням. Закон "все або нічого" також справедливий для окремих нервових і м'язових клітин: при досягненні критичного рівня деполяризації в них виникає ПД максимальної амплітуди.

4) Закон тривалості подразнення, або закон гіперболи. чим триваліше подразнен­ня, тим меншої сили воно має бути, щоб спричинити порогове збудження, і навпаки, при збільшенні сили подразнення порогова величи­на його тривалості знижується. Співвідношення між силою і тривалістю подразнення має виг­ляд гіперболи, яку називають кривою Лапіка (рис.10.13), де ре­обаза являє собою мінімальну (порогову) силу подразнення, яка протягом певного корисного часу викликає порогову реакцію тканини.

Величина корисного часу різна для різних тканин і є по­казником їхньої функціональної лабільності. Проте в практиці найчастіше використовують значення хронаксії, що являє собою час дії (порогову тривалість) подразника, сила якого дорівнює двом реобазам. Хронак­сіметрія застовується у медицині для визначення функціонально­го стану нервово-м'язового апарата.

5) Закон градієнта подразнення: чим швидше наростає сила подразнення, тим сильніша (до певної межі) реакція тканини. При повільному наростанні сили подразника його поріг також зростає, і збудження виникає при значно більших величинах подразнення. Причиною цього явища є процеси адаптації тканини, які розвиваються з певною швидкістю, яка може перевищувати швидкість повільного наростання сили подразнення, і тоді збудження не виникає аж до досягнення руйнуючої дії подразника.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 770 | Нарушение авторских прав