АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

УТВОРЕННЯ СЕЧІ

У всіх розглянутих нами раніше типах органів виділення - від полум’яних клітин плоских червів до боуменових капсул ссавців - рідина, яка утворюється у початку ниркових канальців, являє собою розчин, дуже схожий за складом на плазму крові і інші тканеві рідини. Всі ці канальці слугують, таким чином, системами стоку для кров’яного русла або соків тіла. Однак розчин, який знаходиться всередині канальця, по мірі свого руху зазнає дивних перетворень. Якісь речовини до нього додаються, а якісь - втрачаються. В решті решт з канальців виділяється рідина, яка за своїм складом різко відрізняється від тканевих рідин. Наскільки можна судити, основні процеси, що відбуваються у всіх типах органів виділення, подібні, але найбільшої ефективності вони все ж таки досягають у хребетних тварин. Тому ми й розглянемо механізм утворення сечі на прикладі нефрона хребетних.

Перші етапи виділення проходять у нирковому клубочку (боуменовій капсулі). Аналіз рідини, яка взята з отвору просвіту ниркового канальця поблизу клубочка, показує, що єдина важлива її відмінність від крові полягає у відсутності кров’яних тілець та білкових молекул, так як через мікроскопічні пори у стінках клубочкових канальців великі за розмірами молекули пройти не можуть. Зміна швидкості, з якою цей фільтрат плазми проходить через увесь набір нефронів нирки людини, наприклад, дає дивовижну цифру: кожну хвилину кровоносна система втрачає майже 100 мл рідини. Тобто приблизно біля 20 % об’єму всієї крові, яка проходить через клубочки, відфільтровується з допомогою ниркових канальців. Провідною силою цього процесу є гідростатичний тиск у капілярах клубочків, який створюється нагнітаючою діяльністю серцевого м’яза.

В той же час нормальний вихід сечі складає всього 1 мл на хвилину. Куди ж дівається решта рідини? Вона зворотньо всмоктується у навколоканальцеві капіляри. Цей процес отримав назву РЕАБСОРБЦІЇ. З клубочкового фільтрату зворотньо всмоктується біля 99 % води. Крім того, разом з водою реабсорбуються і деякі інші речовини, наприклад, глюкоза, амінокислоти, вітаміни, іони К⁺, Са²⁺ та інші. Вони виводяться з організму з сечею тільки у тому випадку, якщо їх концентрація у крові збільшується до певної величини (160-180 мг %), що трапляється при деяких захворюваннях, цукровому діабеті, наприклад. Деякі ж речовини виділяються з сечею у любій концентрації. Це сечовина, сульфати і деякі лікарські препарати. Потрапляючи до первинної сечі вони не підлягають реабсорбції. Пригадаємо, що петля Генле має форму шпильки, низхідний і висхідний відділи якої тісно прилягають один до одного. Рідина в них, таким чином, рухається у прямо протилежних напрямках. Це призводить до того, що у тканині, яка оточує канальці, збільшується концентрація іонів Na⁺. Внаслідок цього вода з них проникає до оточуючого шару нирки, а концентрація кінцевої сечі стає більшою, ніж плазми крові (мал....). Таким чином, утворення вторинної сечі - це результат зворотного всмоктування води і солей у ниркових канальцях (петлі Генле).

Головна функція ниркових канальців - це водний обмін. Тому у морських риб ниркових клубочків майже немає або вони дуже маленькі. Їх ниркам не потрібно виділяти воду, вони лише регулюють баланс іонів і виводять назовні кінцеві продукти азотистого обміну. Бо ці риби знаходяться у середовищі, яке гіперосмотичне по відношенню до їх крові і вони скоріше зневожуються, ніж перезволожуються.

Необхідність зберігати воду у організмі є особливо актуальною у мешканців жарких пустель. Відмітимо, що багато пустельних гризунів воду взагалі не п’ють, а отримують її в результаті розщеплення органічних речовин, які містяться у сухій їжі. При цьому їх сеча є дуже гіперосмотичною.

Регуляція осмотичного тиску виконується не тільки нирками. Кісткові риби, що живуть у гіпертонічній морській воді, постійно втрачають воду. Компенсація її втрат відбувається за рахунок морської води, яку вони п’ють. Надлишок солей в них, при цьому, виділяється не тільки через нирки, але й через зябра. В такий спосіб вони отримують необхідну кількість прісної води.

У наземних птахів і плазунів, що живуть в умовах відсутності прісної води, надлишок солей видаляється з допомогою носових залоз. Наприклад, коли альбатроси п’ють морську воду, то вже через декілька хвилин виділяють цими залозами концентрований розчин кухарської солі. У інших тварин є ще й інші системи і механізми регуляції водного та солевого балансу.

У більшості тварин існує проблема видалення з організму надлишку азоту, оскільки з їжею вони його отримують більше, ніж це потрібно для росту, регенерації та для вироблення енергії. Вирішується ця проблема по-різному. Самий звичайний продукт метаболізму азоту у клітинах - це аміак. У водному розчині він присутній у вигляді іону амонію NH₄⁺, який є отрутою, і тому його висока концентрація у організмі є недопустимою. У тварин, які отримують воду у необмеженій кількості (водні безхребетні тварини, риби, личинки амфібій, крокодили) і які виділяють велику кількість рідкої сечі, іон амонію є головною формою видалення надлишку азоту. Наземні ж тварини і морські риби на можуть витрачати воду на розчинення іонів амонію, оскільки відчувають дефіцит вологи. Тому вони виділяють азот у вигляді менш отруйної сечовини. Однак найбільш ефективним способом зберігання вологи в умовах наземного існування є перетворення азотистих продуктів у практично нерозчинну сечову кислоту. Кристали цієї сечової кислоти у вигляді напіврідкої білуватої маси виділяються з клоаки у птахів, змій та ящірок. Те ж саме відбувається і у комах, і у наземних молюсків. Таким чином, форма і співвідношення азотистих сполук, які виділяються у різних організмів, мають пристосувальний характер і залежать від способу життя тварини.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 659 | Нарушение авторских прав