АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Травлення в тонких і товстих кишках

В тонких кишках кислий хімус перемішується з лужним кишечним соком, який утворюється під­шлунковою залозою, печінкою і кишечними зало­зами. Ферменти кишкового соку діють не лише в 12-палій кишці, а й в нижче розташованих відділах тонкого і товстого кишечнику.

Травлення в 12-палій кишці.

В 12-палій кишці харчові маси піддаються дії соку кишечних залоз брунерових і ліберкюнових, соку підшлункової залози і жовчі. Сік брунерових залоз містить в собі багато слизу, білковий фермент, аналогічний пепсину. Ліберкюнові залози знаходяться на всьому протязі тонких кишок.

Підшлункова залоза є трубчато-альвеолярною залозою змішаної секреції. В ній виробляються гор­мони і травний підшлунковий сік, який надходить до порожнини 12-палоі кишки. Підшлункова за­лоза складається з одинарних клітин, які виробляють ферменти і центроацітозні клітини протоків, в яких здійснюється секреція води, бікарбонатів і інших електролітів. Протягом доби підшлункова залоза виділяє до 3000 мл травного соку.

В час їди і надходження хімусу з шлунку в кишечник протягом 20-30 хв виділяється декілька мілілітрів соку підшлункової залози з високим вмістом ферментів. Після їди секреція підшлункового соку безперервна, її характер і тривалість залежить від кількості і якості їжі. В умовах відсутності травлення секреторна активність підшлункової залози знижується до нуля.

Сік підшлункової залози - це безбарвна прозора рідина лужної реакції (рН 7,8-8,4) з вмістом ферментів, які діють на білки (трипсин, хімотрипсин, карбоксипептидази А і В), жири (ліпаза) та вуглеводи (амілаза, мальтоза, фуронідаза, лактаза).

Білкові ферменти виробляються у вигляді не­ активних попередників — трипсиногену, хімотрипсиногену, прокарбоксипептидази А і В. Активізація трипсиногену забезпечується ферментом кишко­вого соку — ентерокіназою, хімотрипсиноґену - трипсином. Ставши активним, трипсин в свою чер­гу активує хімотрипсиноген.

Трипсин діє на пептидні зв'язки, розщеплюючи білки до високомолекулярних поліпептидів, поліпептиди розщеплюються хімотрипсином до низьколекулярних поліпептидів і частково амінокис­лот. Рибонуклеаза гідролізує нуклеїнові кислоти на нуклеотиди та фосфорну кислоту, ліпаза роз­щеплює жири на гліцерин та жирні кислоти. Її активатором є іони кальцію та жовчні кислоти Гліколітичний фермент амілаза розщеплює крохмаль та глікоген на мальтозу, фермент мальтаза гідролізує мальтозу на дві молекули глюкози, фуронідаза розщеплює сахарозу на глюкозу та фруктозу, лактаза розщеплює молочний цукор лактозу моноцукрів галактози і глюкози.

Кишковий сік, утворений ліберкюновими залозами, доповнює і завершує гідроліз харчових речовин, розпочатий в шлунку і 12-палій кишці. В ньому присутні переважно ферменти, що діють на проміжні продукти розщеплення білків і вуглеводів, які утворились в 12-палій кишці. Тут містяться протеолітичні ферменти (аміно-карбоксиполіпептидази, дипептидази, які розщеплюю полі- і дипептиди до амінокислот. На дисахарид діють ферменти мальтаза, інвертаза і лактаза. Є тут і фермент ентерокіназа, який діє на трипсиноген, перетворюючи його на трипсин.

Функціональна активність підшлункової залози регулюється блукаючим нервом, гормонами гастроентеропанкреатичної системи: ceкpeтинoм, серотоніном, гастрином. Секретин виділяється, у вигляді неактивного просекретину, активується соляною кислотою. Стимуляція роботи підшлункової залози активованим секретином здійснюєтьсі через кров. Виділяють три фази панкреатичної секреції — мозкову, шлункову, кишкову.

Мозгова фаза активності підшлункової залози пов'язана з діяльністю вищих відділів ЦНС. Вона здійснюється під впливом умовних (вигляд, залах їжі, думка про їжу тощо) і безумовних (подраз­нення смакових рецепторів порожнини рота і глот­ки) подразників з участю харчових центрів різного рівня. Безумовнорефлекторне подразнення смакових рецепторів (уявне годування езофаготомованого собаки) спричиняє більш істотну секреторну активність залози, ніж умовнорефлекторне.

Посилення секреторної активності підшлун­кової залози в період шлункової фази зумовлено збудженням аферентних волокон блукаючого нер­ва, через який імпульси з шлунку доходять до ЦНС, а звідти по еферентних шляхах до підшлун­кової залози.

Кишкова фаза панкреатичної секреції проявля­ється з моменту надходження в кишечник соляної кислоти і продуктів часткового гідролізу харчових речовин. В цьому процесі особлива роль належить кишковим гормонам — секретину і холецистокініну - панкреозіміну. Передчасна активація протеаз підшлункової залози спричиняє самоперетравлення залози (панкреатит). Після її хірургічного видалення для забезпечення кишкового травлення необхідно постійно приймати підшлунковий сік.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 965 | Нарушение авторских прав