АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Передменструальний синдром.

Передменструальний синдром (ПНС) – складний патологічний симптомокомплекс, який проявляється у нервово-психічних, вегето-судинних та обмінно-ендокринних порушеннях. Симптоми даного синдрому з'являються за 2-14 днів до менструації та зникають одразу на початку або в перші дні її. Зустрічається у 25-30% здорових жінок в легкій формі та до 50% при наявності супутньої соматичної патології. Передменструальний синдром вперше описан у 1931 році А.Frank. Існує декілька теорій виникнення синдрому гормональна, водної інтоксикації, алергічна, теорія порушення функціонального стану вегетативної нервової системи. На теперішній час вважається, що передменструальний синдром виникає внаслідок порушення обміну нейропептидів у ЦНС (опіоіди, серотонін, дофамін, норадреналін та інші) та зв'язаних з ними периферичних нейроендокринних процесів.

Прогестеронова недостатність, яка спостерігається при синдромі, являється вторинною і призводить до гіперальдостеронізму гіпернатріємії, що в свою чергу, сприяє затримці рідини у 2-гу фазу циклу. Внаслідок цього з'являються набряки на обличчі, збільшення маси на 1-2 кг, зменшення діурезу.

Як показали проведені дослідження, ановуляція та недостатність жовтого тіла зустрічаються при вираженій клінічній симптоматиці дуже рідко. Крім того терапія прогестероном являється неефективною.

Простагландини являються універсальними гормонами, які синтезуються практично у всіх органах та тканинах. Тому з порушенням синтезу і метаболізму простагландинів пояснюють виникнення таких симптомів як нудота, блювота, метеоризм, понос та інші. Простагландини відповідають також за прояв різних вегетативно-судинних реакцій.

В останні роки значну роль відводять пролактину в патогенезі передменструального синдрому. Відомо, що пролактин являється модулятором дії багатьох гормонів, зокрема гормонів надниркових залоз. Цим пояснюється натрій затримуючий ефект альдостерону та антидіуретичний ефекти вазопресину.

Безпосередньою причиною виникнення синдрому можу бути гострі та хронічні інфекційні захворювання, психічні травми, патологічні роди та аборти, запальні процеси геніталій. Клініка проявляється в трьох варіантах:

1. Нервово-психічні розлади: головний біль, блювота, безсоння, дратівливість, депресія, порушення пам'яті, інколи агресивність (появляється у 2-ій фазі циклу, зв'язують це з надмірним нагромадженням рідини в тканинах мозку).

2. Вегето-судинні порушення у вигляді серцебиття, головокружіння, пітливість, відчуття оніміння в кінцівках, парестезії.

3. Обмінно-ендокринні порушення - болі в суглобах, набряки, нагрубання молочних залоз.

И.Б.Манухін та співавтори (2001 р.), в залежності від тих чи інших симптомів в клінічній картині виділяють чотири форми ПМС:

- нейропсихічна;

- набрякова;

- цефалгічна;

- кризова.

Виділення таких форм ПМС обумовлено тактикою лікування, яке має симптоматичний характер.

В залежності від кількості симптомів, тривалості та інтенсивності проявів розрізняють легку та важку форму передменструального синдрому. До легкої форми належить прояв 3-4 симптомів за 2-10 днів до менструації, до важкої - 5-12 симптомів за 3-14 дні до менструації. При важкому перебігу синдрому можливі приступи характеру діенцефальних кризів з підвищенням температури, тахікардією, ознобом, задухою, тремтінням, болями в серці, поліурією.

В діагностиці має значення циклічність клінічних проявів у 2-гу фазу циклу. Для лікування передменструального синдрому застосовується поєднання психотерапії, транквілізаторів, вітамінів (С, Е, В), діуретиків та статевих гормонів, електросон, голкорефлексотерапія. Лікування проводять курсами по 3 цикли через 3-6 місяців.

Обов’язковим являється нормалізація режиму роботи та відпочинку в другій фазі циклу, з харчування виключити кофе, шоколад, гострі та солоні справи. Їжа повинна бути багата на вітаміни. При нейропсихічнчй, цефалгічній та кризових формах ПНС рекомендують препарати які нормалізують нейромедіаторний обмін (перитол по 1 таб.* 4 мг в день, дифенин по 1 таб.* 100 мг два рази в день). Для покращення кровообігу в ЦНС ефективно – ноотропіл (1 капсула 3-4 рази в день, амінолон по 0,25 г протягом 2-3 тижнів).Для лікування масталгії назначають місцево прожестожель. При недостатності другої фази з 16 по 25 дні призначають дюфастон, утрожестан по 10-20 мг в день. У випадках тяжких форм призначають агоністи гонадотропних рилізінг-гормонів (діферелін, золадекс) строком до 6 місяців. Ураховуючи значну роль простагландинів в патогенезі ПМС, рекомендовано антипростагландинові препарати – напросин, индометацин. При алергічних реакціях призначають дімедрол, супрастин, тавегіл, кетотіфен за 10-12 днів до менструації. При наявності запальних захворювань, соматичної патології показано їх лікування.

Клімактеричний синдром

Клімактеричний синдром. Клімактерій (в перекладі з грец. - драбинка) -адаптація організму до нових умов проявляється інволюцією вищих нервових центрів і статевої системи з поступовим припиненням менструальної та генеративної функцій.

Клімакс наступає в більшості випадків у 45-47 років та продовжується кілька років. Менопауза - стійка відсутність менструації протягом 2 років, з незворотними гіпотрофічними змінами в статевій системі. В період клімактерію відбуваються помірні функціональні зсуви в центральній нервовій системі, що характеризуються в основному недостатністю коркового гальмування та деяким послабленням рухомості нервових процесів, підвищується збудливість гіпоталамічних центрів з побільшенням рилізинг-гормонів, в сітчастій речовині стовбурової частини мозку - явища активізації. Ці зміни призводять до порушення гонадотропної функції гіпофізу з наступним порушенням репродуктивної та менструальної функцій. Гормони ТТГ і ЛГ не виділяються гіпофізом, переважають ФСГ, СМТР з акромегалічною симптоматикою. В період менопаузи продовжується збільшення ФСГ і наднирникових гормонів (кортизол, альдостерон). Клінічний період "клімактерій" розподіляється на 2 фази. Перша фаза - період порушень менструальної функції (від появи змін циклу до настання менопаузи). Друга фаза - менопауза. Протягом 3-5 років після настання менопаузи продовжується гормональна функція яєчників та в перші 2-3 роки можуть дозрівати фолікули. Розрізняють ще й патологічний клімакс - ранній до 40 років і пізній після 50 років.

Клініка клімактерію. Перебіг клімаксу і менопаузи може бути гладким і ускладненим, з проявом різних скарг, що об'єднані в поняття "клімактеричний синдром". Він проявляється у вигляді "приливів", пітливості, загальносоматичних змін. Тривалість раптових "приливів" від 30 секунд до 1-2 хвилини, супроводжуються інтенсивною гіперемією шкіри обличчя, що змінюється масивним потовиділенням, внаслідок порушення функції верхнього шийного симпатичного ганглія. Якщо "приливи" до 5 разів на добу - легкий ступінь важкості, до 15 разів - середньої важкості, більше 15 - важкий перебіг клімаксу. Тривалість клімактеричного періоду може бути 5-6 років, а іноді 10-15 років.

До загальносоматичних змін відносять трофічні розлади (випадіння волосся, ломкість волосся, ломкість нігтів, поява пігментних плям), порушення жирового обміну, транзиторна гіпертензія, гормональна кардіопатія, безсоння, дратівливість, миготіння іскор перед очима, головокружіння, утруднення дихання, боязливість. Всі ці явища пояснюютьс ангіоневрозом внаслідок зникнення статевих гормонів. Порушення жирового обміну нагадує ожиріння як при синдромі Іценко-Кушинга, рідше розвивається по адипозогенітальному типу або ліпоматозному. Розвиток ожиріння зв'язують з порушенням водного обміну на грунті побільшеного виділення антидіуретичного гормону. Крім того, спостерігається ряд психічних захворювань, хвороби опорно-рухового апарату та остеопороз пов'язані зі зниженням естрогенів, що регулюють кальцієвий обмін, порушення функції сечовивідних шляхів (цистальгія, цистопатія, інколи никтурія).

Гормональний дисбаланс в клімактеричному періоді призводить до алергічних реакцій на естрогенні гормони, рідше на прогестерон, проявляється приступами астматичного характеру, судинними порушеннями, шкірними реакціями, кон'юнктивітом.

Лікування потребують від 10 до 50% жінок і воно має бути суворо індивідуальним.

Загальноукріплююче лікування: 1) гігієнічний режим (дієта, водні процедури, хвойні ванни, повітря; 2) психотерапія.

Фізичні методи лікуванні: 1) ранкова гімнастика по 15-20 хвилин, лікувальна гімнастика 3 рази на тиждень по 30-40 хвилин, масаж; 2) анодична гальванізація головного мозку, шийно-лицьова або інтраназальна іоногальванізація, гальванічний комір з новокаїном, хлористим кальцієм, бромом, сірчанокислим магнієм (15-20 сеансів по 15 хвилин при силі струг 4-15 МА); 3) імпульсні струми за методом електроанальгезії (апарат електросон-2, 3 і електрононаркон-1 - кожні 1-2 дні від 30 до 60 хвилю всього 8-12-15 процедур; 4) голкорефлексотерапія; 5) бальнеотерапія (соляно-лужні, хвойні ванни).

Вітамінотерапія. Вітамін А по 30-40 мг 3-4 рази на добу протягом 3-тижнів, вітамін В₁ по 10-20 мг щодня 2-3 тижні, аскорбінова кислота600-1000 мг протягом 2-3 тижнів, вітамін Е по 100-300 мг на добу 6-8 тижнів.

Гормонотерапія. Замістна горомнотерапія (ЗГТ) в лікуванні клімактерічного синдрому є патогенетичною і має бути основою лікувально-профілактичних комплексів, звичайно за умови відсутності протипоказань до її застосування. Європейською погоджувальною конференцією з проблем менопаузи (Швейцарія, 1996) визначені показання та протипоказання до застосування ЗГТ.

Абсолютні протипоказання до призначення естрогенів:

- рак молочної залози в анамнезі;

- тяжкі розлади функції печінки;

- порфірія;

- рак ендометрію в анамнезі.

Абсолютні протипоказання до призначення гестагенів є лише одне захворювання:

- менінгіома.

Гестагенні препарати, які використовуються для лікування клімактерічного синдрому розподіляють на 3 групи: похідні 17-ОН - прогестерону (входять до складу: клімену, дівіни, дівітрена, фемостона та інших), похідні 19-нортестостерону (входять до складу: клімонорму, циклопрогінова, кліогесту та інших) та натуральний прогестерон (дюфастон, утрожестан). ЗГТ проводиться у різних режимах залежно від віку пацієнток та форми клімактерію.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 716 | Нарушение авторских прав