АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Міждисциплінарна інтеграція. Травматизм та пошкодження

Тематичний модуль 4

Травматизм та пошкодження

Практичне заняття №15

Тема: Інфіковані рани

І. Актуальність теми

В даний час 35-40 % хворих хірургічного профілю складають пацієнти з гнійно-запальними захворюваннями, післяопераційні гнійні ускладнення розвиваються в середньому у 30 % хворих. В загальній структурі летальності в хірургічних стаціонарах кількість смертних випадків у зв'язку з інфекційними ускладненнями сягає 42-60 %.

Виходячи з складного патогенезу ранового процесу з урахуванням його фази, а також характеру збудника і його чутливості до лікарських препаратів, необхідний диференційований підхід до вибору лікарських засобів для місцевого лікування інфікованих і гнійних ран.

ІІ. Мета заняття:

1. Знати визначення поняття інфікована рана (α=ІІ).

2. Знати фази ранового процесу у хворих з гнійними ранами (α=ІІ).

3. Знати види дренування ран (α=ІІ).

4. Знати види вторинних хірургічних швів і методику їх накладання (α=ІІ).

5. Уміти провести хірургічну обробку інфікованої рани (α=ІІІ).

6. Вміти провести забір матеріалу для цитологічного, мікробіологічного та гістологічного досліджень для контролю перебігу ранового процесу (α=ІІІ).

7. Уміти вибрати препарат для місцевого лікування гнійних ран відповідно фази ранового процесу (α=ІІІ).

ІІІ. Забезпечення початкового рівня знань-умінь

Література:

Основна:

1. Загальна хірургія /за ред. С.П.Жученка, М.Д.Желіби, С.Д.Хіміча. - Київ, 1999. – C. 251-269.

1. Методичні розробки для аудиторної и самостійної роботи студентів.

Додаткова:

1. Теория и практика местного лечения гнойных ран / Под ред. Б.М.Даценко – Киев: Здоров'я, 1995. – 384 с.

2. Сучасне медикаментозне лікування ран: Відомча інструкція / МОЗ та АМН України. – Київ, 2002. – 36 с.

Міждисциплінарна інтеграція

- анатомія, топографічна анатомія (знати анатомо-топографічні особливості зони оперативного втручання);

- мікробіологія (знати основних збудників гнійної хірургічної інфекції);

- патофізіологія (знати місцеві клінічні ознаки запалення в рані, патофізіологічні зміни в рані залежно від фази ранового процесу);

- біохімія (знати вплив рівня кислотності, хімічних сполук на перебіг ранового процесу);

- біофізика (знати механізм дії фізичної антисептики);

- фармакологія (знати лікарські форми і основні вимоги до препаратів для місцевого лікування гнійних ран).

Внутрішньодисциплінарна інтеграція:

- десмургія (вміти накласти пов'язку на відповідну анатомічну ділянку, провести імобілізацію);

- асептика, антисептика (знати шляхи потрапляння збудників інфекції в рану, методи її профілактики, методи сучасної антисептики, вміти накласти асептичну пов'язку);

- кровотеча, методи зупинки (вміти провести тимчасову та кінцеву зупинку кровотечі, визначити величину крововтрати).

Тести і завдання для перевірки вихідного рівня знань

Назвіть умови, необхідні для розвитку хірургічної інфекції в організмі людини.

а) наявність сапрофітів;

б) наявність «вхідних воріт» для інфекції (+);

в) збереження цілісності шкірних покривів;

г) зниження імунобіологічної резистентності макроорганізму (+);

д) високий титр антитіл.

Назвіть захисні бар'єри місцевої реакції організму на гноєрідну інфекцію, що проникла в нього.

а) фасція;

б) спинний мозок;

в) плевра;

г) грануляційний вал (+);

д) піогенна оболонка (+).

Вторинним називається інфікування рани, яке можливо при:

а) порушенні асептики у момент надання першої допомоги;

б) протягом перших 3-5 днів з моменту поранення;

в) інфікуванні лікарняними штамами мікроорганізмів (+);

г) у момент отримання травми;

д) порушенні асептики при перев'язці (+).

При первинному інфікуванні мікроби в рану потрапляють з:

а) пінцета при хірургічній обробці;

б) рук хірурга;

в) шкіри пораненого (+);

г) шовного матеріала;

д) ранячих предметів (+).

Через який час мікроби в рані починають проявляти свою активність?

а) 1-4 год;

б) 6-8 год (+);

в) 10-12 год;

г) 24 год;

д) 3-5 хв.

Для місцевих ознак запалення характерні всі ознаки, окрім:

а) набряку;

б) ціанозу (+);

в) болі;

г) страждального виразу обличчя (+);

д) підвищення температури.

В яких ранах найбільш ймовірний розвиток інфекції?

а) різаної;

б) що утворилася після удару по зубах (+);

в) розташованої на обличчі;

г) коленої (+);

д) скальпованої.

Які максимально допустимі терміни первинної хірургічної обробки рани від моменту поранення?

а) до 12 год;

б) до 24 год (+);

в) до 48 год;

г) до появи ознак розвитку інфекції;

д) до 8 днів після поранення.

Препарати для місцевого лікування гнійних ран в гнійно-некротичну фазу ранового процесу повинні володіти наступними ефектами, окрім:

а) дегідратуючим;

б) місцевоподразнювальним (+);

в) противиразковим (+);

г) антимікробним;

д) знеболюючим.

Які покази до видалення дренажів при лікуванні гнійних ран?

а) стерильний посів ранового виділення (+);

б) відсутність перифокального запалення (+);

в) незначне гнійне виділення;

г) наявність крові в рані;

д) неестетичний вигляд рани.

Гнійна рана в першій фазі запалення характеризується всім, окрім:

а) високого мікробного обсіменіння;

б) наявності грануляційної тканини (+);

в) вираженого порушення локальної мікроциркуляції;

г) серозного характеру ексудату (+);

д) наявності гнійно-некротичного детриту.

Які препарати показані для місцевого лікування гнійних ран в першій фазі ранового процесу?

а) лінімент бальзамічний за О.В. Вишневським;

б) мазі на водорозчинній основі (+);

в) фізіологічний розчин;

г) мазі на жировій основі;

д) гіперосмотичні препарати на основі сорбентів (+).

Основні завдання місцевого медикаментозного лікування гнійних ран в гнійно-некротичній фазі раневого процесу?

а) придушення інфекції (+);

б) адсорбція продуктів мікробного і тканинного розпаду (+);

в) стимуляція репаративних процесів в рані;

г) захист грануляцій від висихання;

д) профілактика вторинного інфікування.

Основні завдання місцевого медикаментозного лікування гнійних ран у фазі грануляцій?

а) стимуляція репаративних процесів в рані (+);

б) адсорбція продуктів мікробного і тканинного розпаду;

в) знеболення;

г) профілактика вторинного інфікування ран (+);

д) активація відторгнення некротичних тканин.

Які фази не відповідають перебігу ранового процесу:

а) анаеробна (+);

б) грануляцій;

в) загоєння (+);

г) гнійно-некротична;

д) епітелізації.

IV. Зміст навчання

Про ранову інфекцію свідчить нагноєння рани і запалення навколишніх тканин – незалежно від того, вдалося чи ні виділити патогенні мікроорганізми при посіві. Розрізняють поверхневі (надфасціальні) і глибокі ранові інфекції.

Інфіковані рани – травматичні рани, в яких є мертві тканини, а також рани із вираженою клінічною інфекцією або перфорацією внутрішніх органів.

Гнійна рана –вогнище травматичної деструкції тканин, ускладнене наявністю інфекції; характеризується розвитком в певній послідовності патоморфологічних і патофізіологічних змін, викликаних медіаторами запалення (Б.М. Даценко зі співавт., 1995).

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 414 | Нарушение авторских прав