АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Методика дренування гнійної рани

Для забезпечення достатнього відтоку дренажна трубка повинна бути укладена по дну її, а не «стирчати» вертикально. Дренаж слід встановити так, щоб його зовнішній кінець розташовувався по можливості нижче за рану з урахуванням положення, яке займає хворий в ліжку. Нерідко вдається виведення дренажу через контрапертуру, забезпечуючи йому положення, максимально вигідне для здійснення відтоку. Значення цього прийому виправдане також з клінічних позицій: значно рідше запальні зміни навколо дренажу розвиваються в тих випадках, коли трубка виводиться з рани через здорові тканини. З метою вакуумного дренування можна використовувати звичайну гумову грушу, яку приєднують до дренажу в стислому стані; у міру її розпрямлення в системі «рана-груша» забезпечується певне розрідження.

Методика застосування препаратів для місцевого лікування ранового процесу

Місцеве лікування ран проводиться після їх адекватної хірургічної обробки або (у подальшому) стандартного туалету (розчини сучасних антисептиків (декасан); перекис водню та ін.). Комбіновані препарати на сучасних синтетичних основах вводять в рану із тампоном, просякнутим відповідним лікарським засобом, потім накладають тонким шаром на ранову поверхню. Поверх серветок накладають стерильну пов'язку, яку фіксують бинтом або лейкопластирем.

Перев'язки проводять 1 раз на добу. Кількість препарату на одну перев'язку визначається характером та розмірами рани й коливається від 6 до 30-40 грамів.

При лікуванні об'ємнопорожнинних гнійних утворень (піддіафрагмальний абсцес, емпієма плеври, міжпетлевий абсцес, остеомієліт та ін.) препарати підігрівають до 30°С та вводять у порожнину катетером за допомогою шприця або мікроіригатора у кількості від 5 до 20 мл 1 раз на добу.

При лікуванні запальних інфільтратів та флегмон м'яких тканин (у серозно-інфільтративній стадії), враховуючи високі показники трансдермального проникнення при запаленні шкіри, доцільно застосовувати компреси з препаратами, що сприяє зворотному розвитку запального процесу.

Показами до відміни препаратів є:

· в першій фазі – повне очищення рани від гнійно-некротичного секвестру та її бактеріологічна санація;

· в другій та третій фазах – позитивна динаміка утворення грануляцій та епітелізації ранового дефекту.

VІ. Завдання для перевірки кінцевого рівня знань

Ситуаційні завдання для перевірки кінцевого рівня знань

Під час перев'язки хворого з гнійною раною хірург діагностував гнійно-некротичну фазу ранового процесу і поклав в рану пов'язку з бальзамічним лініментом за О.В.Вишневським. Чи доцільне застосування цього препарату в даному випадку?

Відповідь. Застосування препаратів на гідрофобній основі (лінімент бальзамічний за О.В.Вишневським), недоцільно, тому що жирова основа мазі не поглинає рановий ексудат, що не дозволяє ліквідувати набряк тканин, не змішується з рановим ексудатом, що блокує вивільнення антимікробних препаратів з основи мазі та не володіє здатністю пенетрувати в тканини рани, де гніздяться патогенні мікроорганізми.

При проведенні перев'язки у хворої О., 2 доби тому прооперованої з приводу фурункула передньої поверхні правого стегна, в рані спостерігається наявність некротичних мас, гнійного вмісту, інфільтрація її країв. Яка фаза ранового процесу характеризується вказаними ознаками? Якими властивостями повинні володіти препарати для місцевого лікування гнійних ран в цій фазі ранового процесу?

Відповідь. Вказаними ознаками характеризується гнійно-некротична фаза перебігу ранового процесу, в яку для місцевого лікування ран застосовують багатокомпонентні препарати комбінованої дії: протимікробної, знеболюючої, дегідратуючої та протизапальної.

В рані хворого К., якому проводиться перев'язка з приводу нагноєння нижнього кута лапаротомної рани, спостерігається наявність гнійно-некротичних мас, гіперемія, інфільтрація країв рани, локальне підвищення температури, біль при доторканні. Застосування яких препаратів для місцевого лікування гнійних ран показано хворому в цій фазі ранового процесу?

Відповідь. В гнійно-некротичну фазу ранового процесу доцільно використовувати антисептичні розчини (Декасан), мазеві препарати на сучасній гідрофільній гіперосмолярній основі (Палісепт, Офлокаїн-Дарниця, Нітацид-Дарниця), порошкові композиції на основі сорбентів (Флотоксан, Метроксан). Застосування препаратів односпрямованої дії (Декасан) необхідне для промивання ран під час перев'язки і проведення проточно-промивного дренування.

Хворому С., 35 років, 3 доби тому виконана операція розкриття та дренування флегмони правої кисті. Температура тіла хворого 36,9 °С. частота серцевих скорочень – 88 ударів за 1 хв., частота дихальних рухів – 16 за 1 хв. Місцево спостерігається гіперемія шкіри навколо рани, набряк тканин, гнійно-некротичні виділення. В 1 л крові 6,3 × 10⁹ лейкоцитів. При мікробіологічному дослідженні біоптату тканини рани показник обсіменіння останньої дрібноживцями становить 3,9 × 10⁸ в 1 г.

Яке лікування слід призначити хворому в даному випадку? Чи показана йому системна антибактеріальна терапія?

Відповідь. Системна антибактеріальна терапія хворому не показана через відсутність ознак розповсюдження інфекційного процесу за межі первинного вогнища та її недоцільність через набряк тканин та порушення мікроциркуляції. Хворому доцільно антибактеріальні препарати вводити місцево у вигляді багатокомпонентних мазей, гелю, композицій на основі сорбентів.

Шість днів тому хворому Н. виконана хірургічна операція розкриття та дренування післяін'єкційного абсцесу верхньозовнішнього квадранту правої сідниці. В рані визначається наявність серозного ексудату, розвиток грануляційної тканини, яка поступово виповнює стінки і дно рани. Яка фаза ранового процесу характеризується вказаними ознаками? Які основні вимоги висуваються до препаратів, призначених для місцевого лікування гнійних ран у цій фазі?

Відповідь. Вказаними ознаками характеризується ІІ фаза ранового процесу – фаза грануляцій, для місцевого лікування гнійних ран в якій застосовують багатокомпонентні препарати комбінованої дії, які забезпечують надійний захист грануляційної тканини від механічного ушкодження, профілактику вторинного інфікування рани, помірну підсушувальну дію та направлену стимуляцію репаративних процесів.

У хворого з гранулюючою раною передньої черевної стінки на 8 добу після розкриття та дренування флегмони хірург промив рану розчином Декасан і поклав у рану серветку з маззю Нітацид-Дарниця. Чи вірно хірург підібрав препарат для лікування рани у цій фазі?

Відповідь. Препарат Нітацид-Дарниця на гіперосмолярній основі для місцевого лікування гнійних ран у фазі грануляцій застосовувати не можна, тому що надмірна дегідратація тканин сприятиме загибелі здорових клітин та утворенню вторинних некрозів, що буде гальмувати перебіг ранового процесу.

На 5 добу після операції розкриття та дренування флегмони тильної поверхні правої кисті та проведення перев'язок із застосуванням препарату Нітацид-Дарниця у хворої Г. на передній поверхні правих плеча та передпліччя з'явилась висипка, яка супроводжується вираженим свербінням. Чим пояснити появу висипки та як профілактувати подібне явище?

Відповідь. У хворої алергічна реакція на препарат Нітацид-Дарниця, яка виникла внаслідок непереносності одного з її компонентів: нітазолу чи стрептоциду. Для попередження виникнення подібних реакцій слід перед застосуванням цієї мазі проводити внутрішньошкірну пробу на переносність до цих препаратів.

Три дні тому хворого вкусив за гомілку власний пес. При дослідженні в хірургічному кабінеті поліклініки у хворого на задній поверхні правої гомілки в її середній третині виявлена кусано-рвана рана 2×1 см з виділенням з неї гнійного ексудату. Визначте для хворого лікувальну тактику?

Відповідь. Хірургічна обробка гнійної рани, протиправцева вакцинація

У хворого на 4 добу після апендектомії на тлі повного вщухання знов з'явився посмикуючий біль в ділянці післяопераційної рани, локальна гіперемія її країв, припухлість, набряк, розм'якшення, підвищилася температура тіла до 38,3°С, відмічається лейкоцитоз.

Про що слід думати? Яка тактика подальшого лікування?

Відповідь. У хворого слід припустити нагноєння післяопераційної рани. Необхідно провести зондування рани між швів жолобуватим або гудзикуватим зондом. При появі гною шви повинні бути негайно зняті, краї рани розведені. Після цього проводять ретельний туалет рани і дренування її турундами з маззю на гідрофільній гіперосмолярній основі.

В травматологічний пункт доставлений потерпілий з косопоперечною різаною раною долонної поверхні правої кисті. Травму отримав два дні тому при роботі з циркулярною пилою. Активні згинальні рухи в міжфалангових суглобах ІІ-V пальців відсутні. З'явився посмикуючий біль в ділянці рани, локальна гіперемія її країв, припухлість, набряк.

Про пошкодження яких анатомічних утворень слід думати? Ваша лікувальна тактика.

Відповідь. У потерпілого інфікована різана рана правої кисті з перетином сухожилків поверхневих і глибоких згиначів ІІ-V пальців. Необхідно шкіру навколо рани обробити йодвмісним антисептиком, промити рану антисептичним розчином (декасан), поставити в рану пов'язку з маззю на гідрофільній основі. Накладати первинний шов на сухожилки не можна, їх можна дещо зближувати. Обов'язкова гіпсова імобілізація у функціонально вигідному положенні, при якому м'язи-антагоністи знаходяться в рівновазі.

В приймальне відділення звернувся потерпілий із сліпою колото-різаною раною лівого плеча. Поранення отримав 3 дні тому. В ділянці рани визначається припухлість, болючість. З рани виділяються мізерні геморагічно-гнійні виділення.

Хірург провів ретельний туалет рани, туго тампонував її тампоном з маззю на гідрофільній основі, наклав пов'язку. Пацієнту проведена екстрена специфічна профілактика правця.

Яка помилка допущена хірургом?

Відповідь. Помилка полягає в тому, що рана туго тампонована, що, поза сумнівом, перешкоджає відтоку ранового вмісту.

У хворого після поранення цвяхом долонної поверхні кисті на другу добу з’явився набряк тильної поверхні, посилився біль. Шкіра навколо колотої рани червона, гаряча на дотик. При пальпації тканини навколо рани ущільнені болючі, із рани виділяється каламутна серозна рідина. В якій фазі знаходиться запальний процес? Яке лікування слід призначити хворому?

Відповідь. Запальний процес знаходиться в фазі інфільтрації. Оперативне лікування не показано. Слід призначити системну антибактеріальну терапію, теплові, фізіотерапевтичні процедури. Якщо інфільтрат не регресує, відбудеться гнійне розплавлення, слід припинити консервативне лікування і виконати оперативне втручання – розкриття та дренування гнояка.

Хворому О., 42 років, виконана операція розкриття та дренування гнояка з приводу післятравматичного остеомієліту лівого стегна, ускладненого параоссальною флегмоною. На 12-ту добу рана чиста, розмірами 16×4×4 см, гіперемії шкіри навколо та інфільтрації країв рани немає, стінки та дно вкриті яскраво-червоними грануляціями.

Яке оперативне втручання показано в даній клінічній ситуації?

Відповідь. За наявності рани, що гранулює, без клінічних ознак інфекції, на 8-15 добу після операції показана операція накладання вторинного раннього шва.

Хворий К. був прооперований з приводу гнійної нориці поперекової ділянки, спричиненої стороннім тілом (залишеної під час виконаної напередодні поперекової симпатектомії марлевої серветки). Післяопераційний період ускладнився розвитком коагулопатичної кровотечі з рани, що вимусило тривалий час тримати в глибині рани гемостатичний тампон. Через 23 доби рана очистилась, гранулює, краї рани представлені рубцевою тканиною, без гіперемії шкіри та перифокального набряку.

Яке оперативне втручання показано в наведеній клінічній ситуації?

Відповідь. За наявності рани, що рубцюється, на 20-30 добу після операції, без клінічних ознак інфекції показана операція накладання вторинного пізнього шва, з висіченням рубців, грануляцій і мобілізацією країв рани.

В поліклініку на прийом хірурга звернувся хворий, який через 1,5 доби після отримання глибокої подряпини тильної поверхні пальця кисті відчув в ділянці рани пульсуючий біль. Місцево відмічається рановий дефект 1,0×0,2×0,3 см, гіперемія шкіри, набряк тканин навколо рани, посилення болю при рухах в найближчих суглобах.

Якою повинна бути тактика хірурга?

Відповідь. Хворому показано оперативне лікування, яке полягає у висіченні країв і дна рани з метою зниження рівня мікробного забруднення. Ушивати рану не можна. Місцево слід застосувати препарати на гідрофільній гіперосмолярній основі (Палісепт, Офлокаїн-Дарниця). Обов'язкова імобілізація гіпсовою лонгетою, за показами – специфічна профілактика правця.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 999 | Нарушение авторских прав