АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ІХС. Класифікація ВООЗ.

ІХС – це захворювання міокарду, зумовлене гострою чи хронічною невідповідністю між потребою міокарду в кисні і величиною коронарного кровотоку, що виражається в розвитку в міокарді ділянок ішемії, ішемічного пошкодження, некрозу та рубцевих ділянок та супроводжується систолічною і/або діастолічною дисфункцією серця.

Потреба міокарду в кисні залежить від:

- частоти серцевих скорочень;

- скоротливості;

- післянавантаження (систолічного артеріального тиску);

- переднавантаження (кінцево-діастолічного об’єму лівого шлуночка).

Причинами розвитку ІХС є:

- атеросклероз (в 99% випадків);

- спазм коронарних артерій під дією токсичних агентів;

- коронарит (при сифілісі, системних захворюваннях сполучної тканини;

- емболія коронарної артерії (при інфекційному ендокардиті, фібриляції передсердь, вадах серця).

Фактори ризику ІХС відповідають факторам ризику атеросклерозу.

Патогенез ІХС

Найчастіше коронарну недостатность обумовлюють зменшення величини кровотоку в звужених атеросклеротичною бляшою коронарних судинах чи збільшення потреби міокарду в кисні (зазвичай, в умовах фізичного чи психоемоційного навантаження). Рідше причиною ішемії міокарду є кардіоспазм, що виникає в результаті ендотеліальної дисфункції і, як наслідок, зменшення синтезу вазодилятуючих агентів (насамперед, оксиду азоту) та збільшення вазоконстрикторних чинників (ендотеліну, ангіотензину II, тромбоксану А2). Спазм, в свою чергу, сприяє утворенню чи росту атеросклеротичної бляшки. Спазм незмінених крупних (епікардіальних) артерій є основним механізмом розвитку вазоспастичної стенокардії (Принцметала), спазм дрібних артерій, артеріол зумовлює розвиток мікросудинної стенокардії («синдрому Х»).

Ішемічне ураження міокарду призводить до:

1. Зниження енергетичного забезпечення кардіоміоцитів (як наслідок, перехід клітин на анаеробний шлях метаболізму→зниження рН та вмісту калію в клітині→зниження електричної активності клітини, порушення провідності імпульсів, зниження механічної активності міокарду).

2. Порушення діастолічної (розслаблення міокарду) та систолічної (скоротливість) функції.

3. Порушення ритму та провідності.

Класифікація ІХС (запропонована ВООЗ)

1. Раптова коронарна смерть

1.1. Раптова клінічна коронарна смерть з успішною реанімацією.

1.2. Раптова коронарна смерть (летальний кінець).

2. Стенокардія

2.1. Стабільна стенокардія напруги (із зазначенням функціональних класів (ФК) за класифікацією Канадської асоціації кардіологів); для IV ФК можливе приєднання стенокардії спокою, яка за суттю, є стенокардією малих напруг.

2.2. Стабільна стенокардія напруги при ангіографічно інтактних артеріях (мікросудинна стенокардія, або коронарний синдром).

2.3. Вазоспастична стенокардія (спонтанна, варіантна, Принцметала).

3. Нестабільна стенокардія

3.1. Стенокардія, яка виникла вперше.

3.2. Стенокардія, яка прогресує.

3.3. Рання післяінфарктна стенокардія.

4. Гострий інфаркт міокарду.

5. Кардіосклероз.

5.1. Вогнещевий кардіосклероз.

5.1.1. Післяінфарктний кардіосклероз.

5.1.2. Аневризма серця хронічна.

5.2. Дифузний кардіосклероз.

6. Безбольова форма ІХС.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 413 | Нарушение авторских прав