АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Закриті ушкодження м’яких тканин

До закритих ушкоджень належать:

· забиття м’яких тканин,

· розтягнення,

· розриви,

· вивихи та переломи,

· здавлювання.

За­криті ушкодження можуть спостерігатись не тільки в поверх­невих тканинах, але і в органах, розміщених в черевній і грудній порожнинах, а також в порожнині черепа та суглоба.

Забиття – механічне пошкодження м’яких тканин або органів, яке не супроводжується порушенням цілості шкірних покривів.

Забиття виникає при ударі тупим предметом по будь-якій ділянці тіла (частіше кінцівка, голова) або, навпаки, при падінні на твердий предмет. Ступінь пошкодження при забитті визна­чається:

· розмірами і важкістю предмета, який його травмував,

· консистенцією,

· силою, з якою нанесене пошкодження,

· видом тканин, які піддалися забиттю, та їх станом.

При забитті можуть спостерігатися й інші більш тяжкі ушко­дження (перелом, вивих, пошкодження внутрішніх органів та ін.). Патологоанатомічні зміни при забиттях багато в чому зумовлюються місцем пошкодження, загальним станом хворо­го, його віком та іншими обставинами.

Для забиття характерні такі симптоми, як біль, набряк тка­нин, крововилив, порушення функції забитого органа.

Біль залежить від сили удару і місця пошкодження. Дуже сильний біль спостерігається при забитті окістя, великих нерво­вих стовбурів і сплетінь, рефлексогенних зон.

Набряк тканин зумовлюється просяканням їх рідкою части­ною крові (асептичне запалення), лімфою.

Крововиливи виникають при численних розривах дрібних судин. Кров, що вилилася, призводить до дифузного просякан­ня тканин, особливо рихлої підшкірної жирової клітковини ‒ утворюється синець. Іноді кров розшаровує тканини, утворюю­чи гематоми. По мірі розсмоктування крововиливу внаслідок руйнування гемоглобіну колір його поступово змінюється на баг­ровий, зелений, а потім жовтий.

Унаслідок набряку, крововиливів та болю відбувається по­рушення функції тканин та органів.

Головною скаргою при забитті є біль, тому при наданні пер­шої долікарської медичної допомоги проводяться заходи, спря­мовані на зменшення болю. З цією метою застосовують холод (міхур з холодною водою або льодом) на місце забиття. Для зменшення крововиливу мож­ливе накладання стисної пов’язки. Така пов’язка доцільна при забитті ділянки суглобів. Біль, як правило, посилюється при ру­хах, тому необхідна іммобілізація, тобто створення спокою, особ­ливо при травмах верхніх та нижніх кінцівок. Для швидшого розсмоктування крові на 4‒5 добу після травми рекомендуєть­ся застосування теплових процедур, грілка, зігрівальні ком­преси, фізіотерапевтичні процедури.

Розтягнення ‒ надмірне пере­напруження тканин під впливом зовнішньої сили, зокрема тяги.

Внаслідок зовнішнього впливу суглобові поверхні тимчасо­во розходяться за межі фізіологічної норми, при цьому суглобова сумка і зв’язки та м’язи, що її укріплюють, не пошкоджують­ся. Часто спостерігається розтягнення зв’язок надп’ятково-гомілкового суглоба. Розтягнення і частковий над­рив зв’язок і кровоносних судин супроводжуються набряком у ділянці суглоба, що виникає внаслідок крововиливу і асептич­ного запалення. Крововилив в перші дні може бути малопоміт­ним і виявляється у більш віддалені терміни у вигляді темно-багрових плям. Рухи в суглобі можливі, але болісні і значно об­межені. Навантаження на вісь кінцівки безболісне.

При розтягненні для зменшення крововиливу в перші години застосовують міхур з льодом, хо­лодні компреси, з 3-го дня ‒ теплові процедури. Одночасно не­обхідно забезпечити спокій, підвищене положення кінцівки, накладання м’яких стисних пов’язок. Після проведення цих процедур усі явища зникають приблизно за 10 днів.

Розрив ‒ це пошкодження м’яких тканин від впливу швидкодіючої тяги, що перевищує анатомічну опірність тканин. Спостерігаються розриви зв’язок, м’язів, фасцій, сухожилків і навіть судин та нервових стовбурів.

Найчастіше трапляються розриви зв’язкового апарату над­п’ятково-гомілкового, колінного, променево-зап’ясткового суг­лобів.

Нерідко водночас з розривом зв’язкового апарату можливе пошкодження капсули суглоба та її синовіальної оболонки. Роз­риви зв’язок можуть спостерігатись як в місцях їх прикріплен­ня, так і далі. Якщо розрив зв’язкового апарату супроводжуєть­ся пошкодженням суглобової капсули, то кров по­трапляє у порожнину суглоба і утворюється гемартроз. Особливо це характерне для колінного суглоба із пошкодженням внутрішньо-суглобових зв’язок і менісків. При цьо­му спостерігається різкий біль, вільне згинання або розгинання в суглобі стає неможливим. За рахунок крововиливу у суглоб та тканини, які оточують, контури суглоба згладжуються, пошко­джений суглоб збільшується. При защемленні розірваного меніска між сполучними суглобними поверхнями виникає бло­када суглоба, яка може бути ліквідована у спеціалізованому лікувальному закладі.

Другий вид закритих ушкоджень ‒ це розриви м’язів. Ос­новними ознаками розриву м’яза є раптовий біль у місці розри­ву, поява западіння, нижче якого визначається випинання, на­бряк, підшкірний крововилив, порушення функції кінцівки. При неповному розриві м’яза ці симптоми можуть бути вира­жені нечітко. Остаточна діагностика таких пошкоджень нале­жить до компетенції лікаря.

При закритих пошкодженнях м’яких тканин перша долі­карська допомога полягає в застосуванні знеболювальних пре­паратів, іммобілізації з застосуванням м’яких пов’язок або шин транспортної іммобілізації, застосуванні холоду до місця ушко­дження. До кінцівки прикладають міхур з льодом. У таких випадках кінцівці надають підвищеного положення, що зменшує набряк м’яких тканин.

Дата добавления: 2015-05-19 | Просмотры: 2714 | Нарушение авторских прав