АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Як допомагати дитині з СД

Що є найважливішим у вихованні таких дітей? «Найбільше вони потребують любові»,— говорять фахівці з організації, що допомагає дітям з СД. За словами професора Сью Баклі, «вони такі ж люди, як ми. Їхній розвиток, подібно як і наш... залежить від належної опіки й освіти та контактів з іншими людьми».

Протягом останніх тридцяти років методи навчання дітей з СД значно вдосконалилися. Психотерапевти радять батькам залучати таких дітей до всіх сімейних занять, а також вчити за допомогою ігор та спеціальних програм, які б розвивали їхні здібності. Починати слід якомога раніше — невдовзі після народження. До цих програм входить фізіотерапія, лікування дефектів мови, додаткова особиста увага та моральна підтримка як самої дитини, так і цілої сім’ї. «Ми завжди ставились до Сусани, як і до інших наших дітей,— каже Гонсало, її батько.— Ми все робили разом і виховували Сусану так само, як її сестру та брата, хоча й брали до уваги її обмеження».

Зазвичай діти з СД розвиваються повільно і починають говорити аж у два-три роки. Через те що вони не можуть спілкуватися з іншими, то часто плачуть і вередують. Тому було б добре навчити їх розумітися без слів, наприклад, використовуючи прості жести, щоб передати основні потреби: «пити», «більше», «їсти», «досить» і «спати». «Ми всією сім’єю щотижня вчили Жасмін два-три нових жести. Навчання ми перетворювали в гру і неодноразово повторювали кожен жест»,— розповідає Ліса.

Щороку дедалі більше дітей з СД йде у звичайні школи й займається тим самим, що їхні брати, сестри та друзі. Хоча наука дається їм важче, проте навчання з однолітками допомагає розвиватися розумово, ставати більш незалежними й адаптуватися в суспільстві.

З віком різниця між дітьми з СД та їхніми однолітками стає дедалі очевиднішою. Все ж деякі фахівці радять, аби такі діти і в старших класах відвідували звичайну школу, при умові, що вчителі та батьки будуть надавати їм додаткову допомогу. «Завдяки тому що Йоланда ходила лише до звичайної школи, вона добре почувалася в товаристві інших,— каже її батько Франсіско.— З самого початку вона могла бавитися з різними дітьми, тому вони навчилися добре до неї ставитися та не уникати її».

Дата добавления: 2015-05-19 | Просмотры: 803 | Нарушение авторских прав