Протокол лікування та профілактики хронічного бронхіту у дітей
J40 Хронічний бронхіт –
хронічне розповсюджене ураження бронхів з повторними загостреннями, з морфологічною перебудовою секреторного апарату слизової оболонки, розвитком склеротичних змін у більш глибоких шарах бронхіальної стінки і характеризується: наявністю продуктивного кашлю протягом кількох місяців впродовж 2-х років, постійними різнокаліберними вологими хрипами, 2-3 загостреннями на рік протягом 2-х років, збереженням у фазі ремісії ознак порушення вентиляції легень.
Рентгенологічно: підсилення і деформація рисунку легень, порушення структури коренів легень.
Класифікація:
Первинний хронічний бронхіт діагностується при виключенні інших хронічних захворювань легень: муковісцидозу, бронхіальної астми, вад розвитку, легеневої і серцево-судинної систем, синдрому циліарної дискінезії тощо.
Вторинний хронічний бронхіт є ускладненням вроджених вад розвитку легень і серцево-судинної системи, муковісцидозу, спадкових захворювань легень, а також специфічних бронхолегеневих процесів
Виділяють 4 форми хронічного бронхіту:
· J 41 простий неускладнений бронхіт;
· J 41.1 гнійний бронхіт;
· J 44 обструктивний бронхіт;
· J 41.8 гнійно-обструктивний бронхіт
. Фази патологічного процесу: загострення або ремісія.
Етіологія формування хронічного бронхіту:
· віруні асоціації;
· вірусно-мікоплазменні;
· вірусно-бактеріальні;
· вірусно-бактеріально-грибкові;
· персистенція опуртуністичної мікрофлори
Патогенез:
- порушення мукоциліарного кліренса
- порушення дренажної функції
- зниження місцевого імунітету
- гіпертрофія і гіперфункція бронхіальних залоз
- зниження протеолітичної активності трахеобронхіального секрета;
- недостатність неспецифічного ферментного захисту
Клінічні критерії діагностики хронічного бронхіту:
· загострення процесу з тривалістю кілька місяців, впродовж 2-х років і більше;
· 2-3 загострення на рік протягом не менше 2-х років;
· збереження у фазі ремісії ознак порушення вентиляції легень;
· наявність продуктивного кашлю протягом кількох місяців впродовж 2-х років;
· надсадний малопродуктивний кашель ранком;
- кашель на початку захворювання з’являється вранці після сну, виділяється невелика кількість мокротиння (недостатність мукоциліарного транспорту проявляється у нічний час). Кашель посилюється у холодний період року, а також у період загострення хвороби, у період ремісії, а також при ураженні дрібних бронхів, які не мають рецепторів кашльового рефлексу, практично відсутній;
· при прогресуванні хвороби кашель наростає і з’являється протягом всього дня і вночі;
при дихальній недостатності ІІІ ступеня, кашльовий рефлекс згасає, кашель стає малопродуктивним, навіть при наявності бронхоектазів;
· мокротиння має різний характер, але переважає підвищена в’язкість;
· задишка спочатку з’являється при загостренні, пізніше наростає після фізичного навантаження;
· можлива деформація грудної клітки у вигляді кіфозу грудного відділу хребта, та симптом барабанних паличок;
· обмеження екскурсії грудної клітки при диханні, участь у диханні допоміжних м’язів;
· перкуторно: коробочний відтінок тону - над ділянками з емфіземою, притуплений – у місцях запального процесу;
· аускультативно: подовжений видих, жорстке дихання, при емфіземі дихання ослаблене; при ураженні дрібних бронхів - у горизонтальному положенні при видиханні - сухі високотональні хрипи, якщо вони відсутні у вертикальному положенні, то це “прихована бронхообструкція”. При броноектазах - вологі хрипи різного калібру. Характер хрипів нестійкий, можуть зникати після кашлю.
· Рентгенологічно: порушення структури корнів легенів, підсилення і деформація рисунку легень, пневмосклероз.
Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 2177 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 |
|