АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Дренаж на зрошуваних землях

Дренаж на зрошуваних землях повинен забезпечувати відведення надлишку солей з кореневмісного шару ґрунтів, а також підтримувати рівень підземних вод, що виключає можливість вторинного засолення і заболочення ґрунтів.

Необхідність улаштування дренажу слід установлювати на основі аналізу водно-сольового режиму ґрунтів об'єкта меліорації і прилеглої території в існуючих та проектних умовах з урахуванням біологічних особливостей сільськогосподарських культур та вимог охорони навколишнього середовища.

Прогноз режиму ґрунтових вод слід установлювати на основі гідрогеологічних вишукувань та досліджень на стадії розробки проекту зрошувальної.

На основі виконаних гідрогеологічних прогнозів установлюються:

• рівні залягання ґрунтових вод при різних способах поливу сільськогосподарських культур;

• строки підйому рівня ґрунтових вод до критичних глибин, допустима (критична) глибина залягання ґрунтових вод;

• можливий ступінь мінералізації ґрунтових вод;

• терміни будівництва дренажу.

При проектуванні дренажу необхідно передбачати використання дренажних вод на зрошення, промивання та інші потреби.

Залежно від природних умов території, на якій планується будівництво дренажу, слід передбачати такі типи дренажу:

• систематичний - дрени або свердловини вертикального дренажу розміщені рівномірно на зрошуваних землях;

• вибірковий - дрени або свердловини приурочені до окремих ділянок зрошуваних земель з незадовільним меліоративним станом;

• лінійний - дрени або свердловини розміщені по фронту живлення підземних ґрунтових вод.

Тип дренажу на зрошуваних землях (горизонтальний, вертикальний або комбінований) вибирається виходячи з природних та господарських умов на основі техніко-економічного порівняння варіантів.

Основним типом дренажу є горизонтальний.

Вертикальний дренаж слід застосовувати при дренуванні ґрунтів провідністю 100 м2/дoбy та у випадку, коли слабопроникні ґрунти підстилаються пластами з напірними водами.

Комбінований дренаж слід передбачати, як правило, при двошаровій або багатошаровій будові водоносного пласта, коли верхній слабопроникний шар потужністю до 15 м підстилається водонапірним пластом, потужність якого не перевищує 15 м.

Дренаж на зрошуваних землях на весь період експлуатації слід проектувати постійним (горизонтальним, вертикальним або комбінованим).

Для проведення капітальних промивань постійний дренаж у разі необхідності може доповнюватися тимчасовим відкритим або передбачається глибоке розпушування з внесенням хімічних меліорантів.

При проектуванні дренажу на засолених землях або тих, що можуть засолюватись, необхідно передбачати промивний режим зрошення.

Для розрахунку параметрів дренажу необхідно схематизувати гідрогеологічні та ґрунтово-меліоративні умови масиву зрошення. При виборі та обґрунтуванні розрахункових схем слід враховувати конфігурацію зони фільтрації, характер руху і живлення підземних вод, граничні умови водоносного горизонту, що дренується у плані і розрізі, літологічну будову водомістких порід та їх фільтраційні параметри, водно-фізичні й фізико-хімічні властивості ґрунтів, реальний водно-сольовий режим масиву зрошення.

Глибину закладання дрен та відстань між ними слід розраховувати залежно від гідрогеологічних умов об'єкта і необхідного водно-сольового режиму за формулами усталеного режиму фільтрації з перевіркою динаміки підземних вод у характерні періоди (вегетаційний, передпосівний та ін.) за формулами неусталеного режиму.

Уклони дрен та закритих колекторів слід приймати, як правило, не менше за 0,002 при діаметрі до 200 мм і не менше за 0,0005 при діаметрі понад 200 мм.

Глибина закладання дрен з урахуванням технології виконання робіт, як правило, не повинна перевищувати 4 м. Довжину дрен слід приймати від 400 до 1000 м. Діаметр дренажних труб слід визначати гідравлічним розрахунком. При пропусканні максимальної витрати допускається напірний рух води в дренах.

Планове розміщення свердловин вертикального дренажу необхідно узгоджувати з геологічною і гідрогеологічною будовою, рельєфом, межами меліоративної ділянки. Свердловини слід розміщувати, за можливості, поблизу діючих ліній електропередачі (ЛЕП) та трансформаторних підстанцій.

При виборі конструкцій свердловин вертикального дренажу необхідно враховувати гідрогеологічні умови, необхідне зниження рівня ґрунтових вод, дебіт, технологію буріння і параметри насосно-силового обладнання. Приймають, як правило, неметалеві труби.

Діаметр буріння свердловин вертикального дренажу потрібно приймати не менше 600 мм. Глибина свердловин, яка визначається глибиною залягання та потужністю водомістких ґрунтів, не повинна перевищувати 100 м.

Постійні горизонтальні дрени необхідно проектувати закритими з труб з водоприймальними отворами і захисним фільтром або з пористих труб (трубофільтри).

Колектори для приймання води з дрен та відведення її за межі території, що меліорується, слід проектувати як закритими, так і відкритими, при цьому внутрішньогосподарські колектори повинні бути, як правило, закритими. Колектори, які проходять через населені пункти, слід проектувати тільки закритими.

Для закритого горизонтального дренажу слід застосовувати безнапірні неметалеві труби, які повинні витримувати тиск ґрунту, тимчасове навантаження від сільськогосподарської техніки і бути стійкими до впливу агресивного середовища.

Робота насосних агрегатів на свердловинах вертикального дренажу повинна бути автоматизованою за рівнем води у свердловинах.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 731 | Нарушение авторских прав