АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Цивільно-правові договори; поняття і види

Договір є основною підставою виникнення зобов'язально- правових відносин (зобов'язань); він установлює певні суб'єктивні права і суб'єктивні обов'язки для сторін, що його уклали.

Договір можна визначити як угоду двох або кількох осіб, спрямовану на встановлення, зміну чи припинення цивіль­ них правовідносин.

Предметом договору завжди є певна дія, але ця дія мо­ же бути тільки правомірною. Якщо предметом договору буде неправомірна дія, тобто незаконна, то такий договір визна­ ється недійсним.

Договір вважається дійсним за дотримання таких умов: законності дії; волевиявлення сторін; дотримання встановле­ ної законом форми договору; право- та дієздатності сторін.

Головним елементом кожного договору є воля сторін, спрямована на досягнення певної мети, яка не суперечить закону.

Змістом будь-якого договору е права та обов'язки сто­ рін, установлені ним. Зміст будь-якого договору характери­ зується його умовами. Розрізняють істотні, звичайні та ви­падкові умови договору.

Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Істотними є ті умови договору, що визнані такими за законом або необхідні для договорів цього виду, а також усі ті умови, відносно яких за заявою однієї із сторін має бути досягнуто згоди (наприклад, у договорі купівлі-про дажу істотними є предмет, ціна, строк).

Окрім істотних умов у договорі можуть бути умови типові та випадкові.

До типових умов відносять ті, які вироблені практикою для договорів певного виду і оприлюднених в установленому порядку (наприклад, місце виконання договору). Ці умови не обов'язково повинні бути включені до договору. Якщо їх не включено до договору, то діє загальна норма Цивільного ко­ дексу. Якщо сторони забажають установити інше місце ви­ конання договору, то це має бути відображено в договорі.

Випадковими визначаються такі умови договору, які заз­ вичай у договорах такого виду не передбачаються, але мо­ жуть бути встановлені угодою сторін. Наприклад, винагоро­ да повіреному в договорі доручення за виконання доручених йому дій не передбачається, але якщо сторони передбачать умову про винагороду, то повірений має право вимагати її виплати. Отже, й випадкова умова, якщо вона включена до договору, має бути виконана.

У договорі може бути зафіксовано волю однієї, двох чи кількох осіб.

Договори, що базуються на волевиявленні однієї особи, називаються односторонніми (приміром, заповіт, відмова від прийняття спадщини, видача довіреності на вчинення певних дій тощо).

Договори, в яких виявлено волю двох осіб, називаються двосторонніми (наприклад, договір купівлі-продажу, по­ ставки, підряду, оренди і т. ін.).

Договори, в яких беруть участь більш як дві особи, нази­ ваються багатосторонніми (наприклад, договір про суміс­ ну діяльність із спорудження житла, будівництва шляхів, шкіл і т. ін.).

Розрізняють договори реальні та консенсуальні.

Реальні договори вважаються укладеними, тобто набува­ ють юридичного значення лише з моменту фактичного здійс­ нення певних дій (скажімо, договір позики слід вважати ук­ ладеним не з моменту угоди між сторонами про позику, а з моменту, коли позикодавець передав позичальникові, певну суму грошей).

Консенсуальні договори вважаються укладеними й набувають юридичного значення з моменту досягнення угоди з основних умов договору (наприклад, купівля-продаж, найом, підряд тощо).

За формою договори можуть бути усними та письмо­ вими. Письмові, своєю чергою, поділяються на прості й но­ таріально засвідчені.

За загальним правилом вибір форми договору залежить від бажання осіб, що її укладають. Проте у ряді випадків за­ кон вимагає, щоб договори було укладено в певній формі. Якщо для договору не встановлено певної форми, він вважа­ ється укладеним, доки поведінка осіб свідчить про їхню волю укласти договір. Мовчання визначається виявом волі уклас­ ти договір лише у випадках, передбачених законом.

Усна форма допускається в договорах, що виконуються під час їх укладення, якщо іншого не встановлено законом (приміром, договір купівлі-продажу за готівку).

Проста письмова форма застосовується в разі укладення договорів між юридичними особами, між фізичною та юридичною особою, крім договорів, що виконуються під час їх укладення. У простій письмовій формі укладаються й інші договори громадян між собою, якщо дотримання цієї форми вимагає закон (скажімо, договір майнового найму (оренди) між громадянами на строк більш як один рік).

Нотаріальне посвідчення письмових договорів обов'язко­ ве у випадках, передбачених законом. Так укладається дого­ вір купівлі-продажу жилого будинку та деякі інші. Воно здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нота­ ріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викла­дено текст правочину, посвідчувального напису. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її учас­ тю може бути посвідчений нотаріально.

Недодержання форми договору, якої вимагає закон, тягне за собою нечинність договору тільки тоді, коли такий наслі­ док прямо зазначено в законі.

Договір вважається укладеним, коли сторони досягли зго­ ди за всіма істотними умовами, а угоду належним чином оформили.

У процесі укладення договору розрізняють дві стадії: пропозицію укласти договір (оферту) і прийняття пропозиції (акцепт). Цивільний кодекс України визначає, з якого мо­ менту договір вважається укладеним. Коли пропозицію ук­ласти договір внесено із зазначенням строку для відповіді, договір вважається укладеним, якщо особа, яка внесла про­позицію, одержала від іншої сторони відповідь про прийнят­тя пропозиції протягом цього строку. Коли пропозицію ук­ласти договір внесено усно й без зазначення строку для від­ повіді, договір вважається укладеним, якщо інша сторона негайно заявила особі, яка внесла пропозицію, про прийнят­ тя цієї пропозиції. Якщо таку пропозицію внесено у письмо­ вій формі, договір вважається укладеним, коли відповідь про прийняття пропозиції одержано протягом нормально необ­ хідного для цього часу.

Слід мати на увазі: якщо з одержаної із запізненням від­ повіді про згоду укласти договір випливає, що відповідь було надіслано своєчасно, вона визнається такою, що запізнила­ ся, лише тоді, коли особа, яка внесла пропозицію, негайно повідомить другій стороні про одержання відповіді із запіз­ ненням. Тоді відповідь вважається новою пропозицією.

Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах визнається відмовою від пропозиції і водночас — новою пропозицією. Проте, це правило не поши­ рюється на випадки, коли під час укладення договорів між державними, кооперативними та іншими громадськими орга­ нізаціями виникають розбіжності, що підлягають розгляду в суді, арбітражі чи третейським судом.

Часто сторони самі визначають момент набрання догово­ ром юридичної сили, тобто момент, з якого договір вважа­ ється укладеним, про що прямо зазначають у договорі: дого­ вір набирає чинності з такого-то дня місяця і року. В інших випадках момент укладення договору визначає закон. Так, договір купівлі-продажу жилого будинку має бути нотаріаль­но посвідчений, але юридичної сили він набирає лише з мо­ менту його реєстрації в місцевих органах управління,

Момент набрання договором чинності має важливе зна­чення, оскільки з цим моментом пов'язані певні юридичні наслідки — перехід права власності до покупця, ризик ви­ падкової загибелі речі та ін.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 596 | Нарушение авторских прав